П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/23082/23
Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 у справі № 420/23082/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до суду в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у відмові в поновлені виплати пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 29.05.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відновити (нарахувати та виплатити) ОСОБА_1 виплату пенсії за віком, відповідно приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 29.05.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка з 2004 року отримувала пенсію за віком, призначену згідно приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З 01.04.2014 виплата пенсії припинилась у зв'язку із тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Після повномасштабного вторгнення РФ, у квітні 2022 року позивач виїхала до Одеської області та була зареєстрована як внутрішньо переміщена особа. З огляду на вказане, у травні позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про поновлення, нарахування та виплату їй пенсії, водночас 13.06.2023 відповідач у поновлення такої виплати відмовив, посилаючись на те, що листування з РФ, у тому числі на запити пенсійних справ для виплати пенсії за новим місцем проживання, призупинено. Призначення (поновлення) пенсії за новим місцем проживання можливе лише після припинення виплати пенсії на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим.
Представник відповідача надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що згідно пп. 9 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 до заяви про призначення пенсії за віком додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії. Враховуючи те, що зареєстроване місце проживання позивача - Автономна Республіка Крим, наявність заяви про відсутність громадянства держави-окупанта та наявність документа про те, що особа не перебуває на обліку в пенсійних органах РФ є обов'язковою умовою для призначення пенсії. Крім того відповідач зазначив, що жодних рішень про відмову у поновленні виплати пенсії Головним управлінням не приймалось, оскільки відповідної заяви встановленого зразку від Позивача до Головного управління не надходило.
Позивачка надала до суду першої інстанції відповідь на відзив, в якому заперечувала проти доводів відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 19.04.2024 у справі № 420/23082/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнив частково.
Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в поновлені виплати пенсії за віком ОСОБА_1 , оформленої листом від 13.06.2023 №15314-14894/О-02/8-1500/23.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.05.2023 про поновлення виплати їй пенсії за віком, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1073,60 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- судом першої інстанції проігноровано те, що місце проживання позивачки - Автономна Республіка Крим, а відтак, наявність заяви про відсутність громадянства рф та наявність документа про те, що особа не перебуває на обліку в пенсійних органах рф є обов'язковою.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 з 2004 року отримувала пенсію за віком, призначену згідно приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що відповідачем під час розгляду справи не заперечувалось.
Зареєстрованим місцем проживання позивача є наступна адреса: АДРЕСА_1 .
З 01.04.2014 виплата пенсії припинилась у зв'язку із тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, чого відповідачем під час розгляду справи не заперечувалось.
Згідно довідки від 27.04.2022 №5116-5001392181 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичним місцем проживання/перебування позивача є наступна адреса: АДРЕСА_2 .
Позивач надала заяву до Управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області від 29.05.2023 про поновлення, нарахування та виплату пенсії, із копіями необхідних документів: паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , довідка ВПО від 27.04.2022 року №5116-5001392181, ідентифікаційний код та пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 .
Водночас, листом від 13.06.2023 №15314-14894/О-02/8-1500/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило позивачу у поновленні нарахування пенсії за віком, посилаючись на те, що виплата пенсії згідно із законодавством України можлива тільки після припинення виплати пенсії на території РФ. У зв'язку з введенням воєнного стану в Україні та до його закінчення листування з РФ, в тому числі і на запити пенсійних справ для виплати пенсій за новим місцем проживання, призупинено. Отже, для призначення (поновлення) пенсії позивачу необхідно особисто звернутись до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісний центр) з паспортом громадянина України з відміткою про місце проживання (реєстрації), реєстраційним номером облікової картки платника податків, документами про стаж (трудова книжка, свідоцтво про народження дитини, диплом про денну форму навчання) та з документом про припинення виплати пенсії в органах Пенсійного фонду російської федерації, після чого буде прийняте рішення згідно вимог чинного законодавства України.
Не погоджуючись з вищевказаною відмовою відповідача позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Разом з тим суд зауважує, що ні Порядком №22-1, ні іншими нормами законодавства на позивача не покладено обов'язку щодо надання до органу Пенсійного фонду пенсійної справи та документів про припинення виплати його пенсії. Навпаки, Порядком №22-1 закріплено обов'язок пенсійного органу здійснювати поновлення виплати пенсії після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення РФ.
Враховуючи вищезазначене суд зауважив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що для прийняття рішення щодо поновлення позивачу виплати пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області направлялися відповідні запити щодо отримання пенсійної справи позивача, а також вживалися інші заходи щодо отримання її електронної пенсійної справи та відомостей з відповідних інформаційних систем, іншої інформації, з урахуванням якої визначався розмір призначеної позивачу пенсії та розмір пенсії до виплати тощо.
Посилаючись на вищезазначене суд критично оцінив твердження відповідача щодо того, що позивач не має права на поновлення пенсії з огляду на відсутність пенсійної справи, оскільки вона повинна самостійно вчинити дії щодо надання документів про припинення виплати їй пенсії органами пенсійного забезпечення РФ.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
З огляду на наведене, суд першої інстанції виснував, що є необхідним для належного захисту прав та інтересів позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.05.2023 про поновлення виплати їй пенсії за віком, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон № 1058 «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною першої статті 4 Закону № 1058 окреслено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України “Про недержавне пенсійне забезпечення», “;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», “;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору (частина друга статті 4 Закону № 1058).
За унормуванням статті 7 Угоди від 14 січня 1993 року між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода) та двосторонніми угодами в цій галузі.
Статтею 1 Угоди визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасників Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до положень статті 3 Угоди всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не здійснюються, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами. Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть встановлені законодавством держав - учасників Угоди.
За змістом частини першої статті 6 Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасників Угоди здійснюється за місцем проживання.
При переселенні пенсіонера в межах держав - учасників Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера. Розмір пенсії переглядається у відповідності до законодавства держави - учасника Угоди за новим місцем проживання з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди (стаття 7 Угоди).
Статтею 8 Угоди передбачено, що органи, які здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасниках Угоди, співпрацюють одне з одним в порядку, визначеному за угодою між їх центральними органами.
Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що особа не має права на одночасне отримання пенсії в декількох державах.
Приписами частини першої статті 10 Закону № 1058 передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором (частина друга статті 10 Закону № 1058).
У частині першій статті 44 Закону № 1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Пенсія відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п'ята статті 45 Закону № 1058-IV).
У відповідності до абзацу першого пункту 1.5 розділу I “Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України.
Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (абзац п'ятий пункту 1.7 розділу I “Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку 22-1).
Абзацом першим пункту 2.8 розділу II “Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 встановлено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі (абзаци другий, третій пункту 4.1 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).
Абзацами першим, другим пункту 4.3 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 обумовлено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем проведення перерахунку.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління (абзац шостий пункту 4.3 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).
За правилами пункту 4.7 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа пенсійного органу від 13.06.2023 підставою для відмови у поновленні виплати пенсії є те, що на даний час Автономна Республіка Крим належить до тимчасово окупованої території, а тому надіслати запит на витребування пенсійної справи наразі немає можливості.
Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що не отримання пенсійної справи позивача з тимчасово окупованої території не є підставою для відмови у призначенні (поновленні) виплати пенсії яка була раніше призначена з 2004 року, виплата якої була припинена з 2014, та пенсійний орган зобов'язаний повторно здійснити відповідну перевірку поданих позивачем документів та винести обґрунтоване рішення відповідно до норм чинного законодавства.
Дана позиція суду апеляційної інстанції узгоджується із висновками Верховного Суду викладених у постанові від 22.09.2021 по справі № 308/3864/17, в якій зазначено, що відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення.
Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої про те, що право пенсіонера на отримання пенсії не залежить від можливості пенсійного органу підтвердити припинення виплати пенсії останньому за попереднім місцем проживання.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення часткового задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції проігноровано те, що місце проживання позивачки - Автономна Республіка Крим, а відтак, наявність заяви про відсутність громадянства рф та наявність документа про те, що особа не перебуває на обліку в пенсійних органах рф є обов'язковою.
Колегія суддів вважає необґрунтованими вищевказані доводи апелянта з огляду на таке.
Так, з листа пенсійного органу від 13.06.2023 встановлено, що підставою для відмови у поновленні виплати пенсії стало те, що на даний час Автономна Республіка Крим належить до тимчасово окупованої території, а тому надіслати запит на витребування пенсійної справи наразі немає можливості.
Разом з тим, у вказаному вище листі зазначено, що відповідно до пп. 9 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації).
Проте, колегія суддів зазначає, що лист пенсійного органу від 13.06.2023 містить лише посилання на вищевказаний пункт Порядку № 22-1.
Зі змісту листа не вбачається, що ненадання заяви про відсутність громадянства держави-окупанта стало підставою для відмови у поновленні виплати пенсії позивачці.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що згідно довідки від 27.04.2022 №5116-5001392181 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичним місцем проживання/перебування позивача є наступна адреса: АДРЕСА_2 .
Тобто, зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання/перебування позивачки є АДРЕСА_2 .
Отже, посилання відповідача у спірному листі на положення пп. 9 п. 2.1 Порядку № 22-1 є необґрунтованими.
Відтак, доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області- залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 у справі № 420/23082/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк