П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/5603/24
Перша інстанція: суддя Бутенко А.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі № 420/5603/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування грошової допомоги для оздоровлення без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди отриманої під час проходження військової служби за 2015, 2016, 2017, 2018 роки;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №161 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889», під час проходження військової служби за 2015, 2016, 2017, 2018 роки, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити мені компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 при виплаті грошової допомоги для оздоровлення за 2015, 2016, 2017, 2018 роки позивачу не нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення передбачена пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №161 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889». Позивач звернувся з клопотанням нарахувати та виплатити мені індексацію грошового забезпечення. Однак листом військова частина НОМЕР_1 відмовила позивачу у нарахуванні та виплаті грошової допомоги для оздоровлення отриманої під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
11.03.2024 від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям строкової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (зі змінами), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Відповідно до п. 38.6. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 р. за № 638/15329), яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються, звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення). Таким чином, щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до місячного грошового забезпечення. Отже, така виплата як одноразова грошова допомога при звільненні та пенсія мають зовсім різні підстави для нарахування, а також регулюються різними нормативно-правовими актами, а тому ототожнення Позивачем зазначених виплат, не дають жодних законних підстав вважати, що щомісячна додаткова грошова винагорода мала б включатись до складу одноразової грошової допомоги при звільненні.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 23.04.2024 у справі № 420/5603/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо розрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 з 2015-2018 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.
Зобов'язав Військову частину НОМЕР_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №161 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889», під час проходження військової служби за 2015, 2016, 2017, 2018 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Військової частини НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 фактично подано аналогічний позов, оскільки в цьому ж суді перебував на розгляді позов позивача до того ж самого відповідача з тим же самим предметом спору (справа №420/33113/23);
- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву на позовну заяву.
Позивач процесуальним правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 10.05.2015 по 08.10.2021 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
В період проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_2 при виплаті грошової допомоги для оздоровлення за 2015-2018 роки позивачці не нараховувалася та не виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення передбачена пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №161 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889».
Позивач звернулася з клопотанням нарахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2015-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
Однак відповіді від відповідача на свою заяву позивачка не отримала.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок грошової допомоги для оздоровлення позивача повинен був проводитися з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважав за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо розрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 з 2015-2018 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та зобов'язання Військової частини НОМЕР_3 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2018 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За обставинами справи № 420/5603/24, предметом спору є бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування грошової допомоги для оздоровлення без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди отриманої під час проходження військової служби за 2015, 2016, 2017, 2018 роки.
Разом з тим, 29 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування грошової допомоги для оздоровлення без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди отриманої під час проходження військової служби за 2015, 2016, 2017, 2018 роки та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889», під час проходження військової служби за 2015, 2016, 2017, 2018 роки, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року по справі № 420/33113/23 позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском строку для звернення до суду.
Таким чином, позовні вимоги, які позивач заявив у даній справі, ідентичні позовним вимогам, які вже вирішені у справі № 420/33113/23.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року по справі № 11-257заі18 тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Так, визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.
Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах по справам № 420/18721/22 від 03.04.2024, № 500/8155/23 від 06.06.2024, № 560/11050/22 від 25.06.2024.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Згідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі, оскільки між сторонами новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, який вирішений в судовому порядку у справі № 420/33113/23.
Керуючись статтями 238, 308, 309, 315,319, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі № 420/5603/24 - скасувати.
Провадження у справі № 420/5603/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк