Справа № 367/3439/22
Провадження № 11-кп/824/4820/2024 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_1
06 серпня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 липня 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 ,-
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 липня 2024 року продовжено строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 , під вартою в ДУ «Київський СІЗО» на 60 (шістдесят) днів, починаючи з 12 липня 2024 року, а саме до 10 вересня 2024 року, включно, з альтернативою внесення застави - 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 107 360 (сто сім тисяч триста шістдесят) грн.
Таке рішення, суд мотивував тим, що обвинувачений ОСОБА_5 повинен залишатися під вартою, оскільки існує ризик, що за відсутності стійких соціальних зав'язків та через загрозу покарання у випадку доведеності обвинувачення він спробує ухилитися від суду та буде впливати на недопитаних судом свідків.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою обрати щодо нього інший запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_5 вважає, що суд першої інстанції неповно дослідив матеріали клопотання, яке не містить викладу обставин, які можуть слугувати підставами для продовження строку тримання під вартою.
Апелянт посилається на відсутність ризиків неналежної процесуальної поведінки та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження того в якому обвинувачується. Також не підтверджується ризик незаконного впливу на свідків, оскільки свідки вже надали свої показання у даному кримінальному провадженні. Щодо можливості переховування від суду, то як вважає обвинувачений, вказаному ризику можливо запобігти шляхом покладення на нього відповідних процесуальних обов'язків. На переконання апелянта, з врахуванням численної практики ЄСПЛ, вказаний ризик зменшився, з огляду на тривалий проміжок часу проведений обвинуваченим під вартою. Також обвинувачений звертає увагу на наявність у нього стійких соціальних зв'язків, який має дружину та малолітнього сина та постійне місце проживання.
Крім того, апелянт вказує на відсутність обґрунтованої підозри, оскільки в основу обвинувального акту покладено докази, які є недопустимими, та отримані з порушенням вимог КПК України. Як вважає ОСОБА_5 органи досудового розслідування безпідставно ставлять йому у провину діяння, передбачені ч. 3 ст. 436-2 КК України.
До того ж, при визначенні розміру застави, місцевим судом не було враховано практику ЄСПЛ, відповідно до якої має оцінюватись матеріальний стан обвинуваченого. Крім цього, визначений місцевим судом розмір застави, непосильний для його батьків, які є пенсіонерами.
У зв'язку із тим, що апелянтом не порушене питання про розгляд справи із участю сторін, апеляційний розгляд даного судового провадження проведений за правилами ч.4 ст. 4221 КПК України без участі сторін.
Перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. ч. 6 та 7 ст. 176 цього Кодексу.
Колегія суддів зважає на те, що питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого було вирішене на стадії судового провадження. Тобто це питання вирішувалось на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що судовими інстанціями на стадії досудового розслідування неодноразово визнавалась обґрунтованість підозри, що давало підстави для ухвалення як рішення про застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і під час продовження строку тримання під вартою. Відповідні ухвали слідчих суддів не були змінені чи скасовані. Обґрунтованість обвинувачення перевіряється судом який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів. Таким чином, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою на стадії судового провадження та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції, вирішальним є з'ясування питання про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , як того вимагає закон, суд встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, на які вказує прокурор, підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
У ході судового розгляду, суд першої інстанції визнав доведеним наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 та не припинили свого існування на момент вирішення питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою. Оцінивши зазначені ризики, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання обвинуваченому ОСОБА_5 під вартою належним чином мотивувавши своє рішення. Висновок суду про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч .1 ст.177 КПК України, ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини сформульованої у контексті оцінки ризиків неналежної процесуальної поведінки особи, зокрема у рішеннях «Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), заява №45100/98, п. 106, від 08.02.2005 року та «Летельє проти Франції», п. 43, від 26.06.1991 року.
Так, колегією суддів визнається доведеним ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду. При цьому, указаний ризик, на думку колегії суддів, є значним. Колегія суддів зважає на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину. Наявність даного ризику стверджується суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, що суд зобов'язаний враховувати відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 178 КПК України. При оцінці даного ризику, колегією суддів враховуються конкретні обставини вчинення злочину, поставленого у вину обвинуваченому, а також існування реальної можливості переховування враховуючи ситуацію, яка існує в державі, у тому числі і ту, яка викликана зовнішнім втручанням іншої держави. Наведене указує на існування ризику переховування обвинуваченого від суду, що указує на наявність підстав для застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу.
Також, обставини вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 кримінального правопорушення дають підстави стверджувати про існування ризику незаконного впливу на свідків.
Наведене у своїй сукупності указує на обґрунтованість висновків суду першої інстанції про існування ризиків, передбачених п.1,3 ст. 177 КПК України, що указує на наявність підстав для продовження строку тримання обвинуваченому ОСОБА_6 під вартою.
На думку колегії суддів, запобіжний захід у виді домашнього арешту не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та попередити ризик переховування його від суду, у зв'язку із його недостатнім стримуючим впливом за наявності зазначених вище обставин.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що вказані обставини кримінального провадження свідчать про неможливість обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, передбаченого ст. 176 КПК України, оскільки він не забезпечить належної поведінки останнього під час розгляду кримінального провадження.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_7 на наявність у нього міцних соціальних зв'язків, а саме те, що він має на утриманні малолітнього сина та дружину, 15 років веде тверезий образ життя, володіє земельною ділянкою та будинком під Києвам, у зв'язку із чим є можливим застосування щодо нього запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, на думку колегії суддів, є не у повній мірі обґрунтованим, оскільки наявність вказаних обставин не може саме по собі свідчити про наявність таких соціальних зв'язків, які зможуть усунути існуючі ризики.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що з оскаржуваної ухвали суду вбачається, що суд розглядав питання щодо можливості застосування відносно ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу, та прийшов до висновку, що з урахуванням тривалості перебування обвинуваченого в умовах попереднього ув'язнення зменшив розмір застави до 107360 грн. Ступінь констатованих ризиків, тяжкість та фактичні обставини злочину, поставленого у вину ОСОБА_5 , у взаємозв'язку із визначеним розміром застави, обвинувачення за яким пред'явлене ОСОБА_5 , не дають підстав для висновку про надмірність визначеного розміру застави.
Наведене указує на необґрунтованість доводів апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 липня 2024 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 відповідає вимогам закону, підстав для її скасування чи зміни колегія суддів не знаходить у зв'язку із чим залишає ухвалу без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 липня 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3