П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/16761/24
Головуючий І інстанції: Скупінська О.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту ухвали - 17.06.2024р.) в частині повернення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
29.05.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Херсонській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонській області стосовно зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення під час проведення перерахунку з 01.04.2019р. на підставі довідки про розмір грошового забезпечення наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.09.2021р. №8/1/1848, станом на 05.03.2019р.;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області провести перерахунок і виплачувати йому пенсію з 01.04.2019р., виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.09.2021р. №8/1/1848, станом на 05.03.2019р., у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, з урахуванням подальших підвищень (змін) в пенсії, а також здійснити виплату різниці між нарахованим розміром пенсії та фактично виплаченим з 01.04.2019р. по день проведення перерахунку;
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонській області щодо відмови йому у нарахуванні та виплаті з 01.07.2021р. доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021р. №713;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області перерахувати та виплачувати з 01.07.2021р. йому щомісячну доплату у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021р. №713 з урахуванням раніше виплачених сум та з урахуванням подальших підвищень (змін) в пенсії, а також здійснити виплату різниці між нарахованим розміром доплати та фактично виплаченим з 01.07.2021р. по день проведення перерахунку.
Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2024р. позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без руху, зокрема, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. Позивачу встановлено 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання цієї ухвали.
11.03.2024р. позивачем було подано до Одеського окружного адміністративного суду заяву про поновлення строку звернення до суду, мотивовану тим, норми ст.122 КАС України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв'язку виплатою недоплаченої суми пенсії. Зважаючи на те, що непроведення виплати належної суми пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, виплати недоплаченої суми пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком. 01.02.2024р. ОСОБА_1 від своїх знайомих військових пенсіонерів дізнався, що ГУ ПФУ в Херсонській області, масово порушує права пенсіонерів щодо невиплати доплат до пенсії у розмірі 2000 грн. та що можливо йому також мають нараховувати вказану доплату до пенсії. Враховуючи свою необізнаність у даній сфері, та з метою вирішення цього питання, він звернувся до адвоката, та 01.02.2024р. між позивачем та адвокатом укладено договір №155-02/2024 про надання юридичної допомоги.
Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024року позовну заяву ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті йому за період з 01.07.2021р. по 28.11.2023р. щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021р. №713 та зобов'язання його вчинити відповідні дії - повернуто на підставі ч.2 ст.123 КАС України.
Не погоджуючись із вказаним вище судовим рішенням, позивач 19.06.2024р. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу судді Одеського окружного адміністративного суду від 17.06.2024р. в частині повернення позовної заяви, ухваливши нове судове рішення щодо відкриття провадження в частині спірних позовних вимог. Зокрема, позивач звернув увагу на той факт, що до березня 2024р. він достовірно не знав про те, що пенсійні органи не застосовували до його пенсії в повному обсязі щомісячну доплату у розмірі 2000 грн. Дізнавшись у березні 2024р. про порушення його прав, він 03.04.2024р. звернувся до пенсійного органу із відповідною заявою, а вже 29.05.2024р. - з позовною заявою до суду. Отже, як зазначив ОСОБА_1 , шестимісячний строк звернення з позовною заявою ним був пропущений з поважних причин.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
09.07.2024р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
У відповідності до ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить висновку про відсутність належних і достатніх підстав для її задоволення.
Так, спірні правовідносини у даній справі склалися, зокрема, з приводу дій (рішення) ГУ ПФУ в Херсонській області щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті з 01.07.2021р. доплати до його пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021р. №713.
На стадії ж апеляційного провадження спірним є питання дотримання або ж недотримання позивачем встановленого законом строку звернення до суду з даними позовними вимогами.
Частиною 1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Однак, щоб адміністративний позов був прийнятий до провадження судом першої інстанції, позивачу, в свою чергу, слід дотримуватись порядку подання позовної заяви в межах реалізації права на звернення до суду і кореспондуючого права на повноважний суд з урахуванням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.55 Конституції України, а також ст.5 КАС України. Реалізація захисту порушеного або ж оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду 1-ї інстанції, однак у межах часових рамок, визначених законом.
У розумінні ч.1 ст.118 КАС України, процесуальними строками є встановлені законом або ж судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями та роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, що повинна неминуче настати.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися й інші строки для звернення до суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або ж повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропуску строку звернення до суду регламентовані ст.123 КАС України.
Як передбачено ч.ч.1,2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк чи вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Приймаючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, суд попередньої інстанції, з урахуванням висновків Верховного Суду, які були викладені у постанові від 21.02.2024р. у справі №240/27663/23, виходив з того, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Суд 1-ї інстанції наголосив, що позивач, маючи реальну можливість дізнатися про обставини щодо ненарахування щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. при отриманні пенсії з липня 2021р., звернувся до суду із цим позовом лише 29.05.2024р. Враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений ст.122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами, пов'язаними із нарахуванням доплати до пенсії за період з 01.07.2021р. по 28.11.2023р. (поза шести місяців до звернення до суду), суд вважав, що позов підлягає поверненню на підставі ч.2 ст.123 КАС України.
Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права в частині застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду з позовом, судова колегія зазначає наступне.
Так, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу, у даному випадку, недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Спірні правовідносини, як вже було з'ясовано вище, виникли у зв'язку з припиненням виплати позивачу з 01.07.2021р. щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021р. №713.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020р. у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від пенсійного органу відповіді (листа-відповіді чи роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких здійснений такий розрахунок.
При цьому, поняття «повинен був дізнатися» варто розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020р. у справі №340/1019/19).
Колегія суддів наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021р. у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020р. року у справі №816/197/18, від 20.10.2020р. у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021р. у справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020р. у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020р. у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021р. у справі №822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого ст..122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність або помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність чи несвоєчасність її перерахунку, тощо.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає помилковими доводи позивача про те, що про порушення своїх прав останній дізнався із змісту листа ГУ ПФУ в Херсонській області у березні 2024р., оскільки отримання такого листа не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії стосовно реалізації свого права і ця дата не пов'язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду.
Про факт встановлення чи невстановлення доплати до пенсії з 01.07.2021р. позивачу не могло не бути відомо принаймні з серпня 2021р., тобто з моменту фактичного отримання на свій рахунок пенсії за липень 2021р.
У свою чергу, доказів вчинення будь-яких дій до березня 2024р. (майже 3 роки з вказаної вище дати) з метою з'ясування розміру пенсії та її складових позивачем не надано.
На обґрунтування дотримання строку звернення до суду позивач посилався лише на положення ч.3 ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-XII та зазначав, що право на перерахунок пенсії є абсолютним та не може бути обмежене будь-яким строком.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.51 Закону №2262-ХІІ при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, що встановлені у ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень), а також премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком (ч.3 ст.51 Закону №2262-ХІІ).
Тобто, норма ч.3 ст.51 Закону №2262-ХІІ поширює свою дію виключно на випадки здійснення перерахунку пенсій внаслідок підвищення грошового забезпечення особам, на які поширює свою дію вказаний закон. При цьому, такий перерахунок має бути протиправно непроведений пенсійним органом на підставі відповідних довідок, виданих уповноваженими органами.
Враховуючи наведене, колегія суддів наголошує на тому, що вказана виплата не є складовою грошового забезпечення, а тому до спірних правовідносин положення ч.3 ст.51 Закону №2262-ХІІ не можуть застосовуватися.
Таким чином, оскільки спірні 2000 грн. є щомісячною доплатою до пенсії, встановленою постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021р. №713, яка не є ані складовою грошового забезпечення, ані додатковим видом грошового забезпечення, це виключає застосування до спірних правовідносин положень ч.3 ст.51 Закону №2262-ХІІ. Спірна доплата має щомісячний характер, про припинення її виплати, зміну її розміру у бік зменшення позивачу мало бути відомо не пізніше дня виплати щомісячної пенсії у межах спірного періоду, а тому на вказані правовідносини поширюються строки звернення до суду, встановлені ст.122 КАС України.
Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 05.03.2024р. у справі №300/5476/22, від 21.02.2024р. у справі №240/27663/23, від 08.05.2024р. у справі №400/11403/23 та від 03.07.2024р. у справі № 400/14847/23.
У цьому контексті, судова колегія зауважує на тому, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
За таких обставин, подання позивачем у травні 2024р. позовної заяви за відсутності належного обґрунтування причин зволікання із оскарженням рішень, дій або ж бездіяльності відповідача щодо безпідставного, на думку ОСОБА_1 , ненарахування та невиплати, починаючи з липня 2021р. суми доплати до пенсії - 2000 грн., матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, що є неприпустимим з огляду на принципову позицію Європейського Суду з прав людини у цьому питанні.
З урахуванням наведених норм права та з огляду на те, що позивач просив відновити виплату доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. з 01.07.2021р., а з цим позовом звернувся лише 29.05.2024р., беручи до уваги періодичний характер пенсійних виплат, об'єктивність та відчутність різниці в отримуваній кожного місяця сумі пенсії, колегія суддів цілком погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що позивач пропустив строк звернення з цим позовом в частині позовних вимог за період з 01.07.2021р. по 28.11.2023р.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах 03.07.2024р. у справі №400/14847/23 та від 01.08.2024р. у справі №620/10981/23.
Жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення із цим позовом позивач до суду не надав.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії» та справа «Девеер проти Бельгії»).
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998р., заява №28090/95, п.45).
Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000р., п.33).
Частиною 2 ст.6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права із урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011р. №17-рп/2011 визначено також, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, повертаючи даний позов (в частині позовних вимог), суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правовірність висновків суду 1-ї інстанції і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неповне з'ясовано обставини, що мають значення для справи чи порушено норми процесуального права.
Таким чином, при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.121,122,123,240,241,243,308,311,315,316,321,322,325,328 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу судді Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст.328 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено: 09.09.2024р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко