П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/6273/23
Головуючий І інстанції: Мельник О.М..
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту судового рішення - 15.12.2023р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
30.05.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Миколаївській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним рішення відповідача про відмову у перерахунку його пенсії в частині неврахування до загального страхового стажу - стажу його роботи як фізичної особи-підприємця з 03.10.1996р. по 31.12.2003р. та за 2008р., а також часткового неврахування до загального страхового стажу - стажу його роботи як фізичної особи-підприємця у період з 2009р. по 2010р.;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївський області зарахувати йому до загального страхового стажу його роботу в якості фізичної особи-підприємця у період з 03.10.1996р. по 31.12.2003р., за 2008р. та за період з 2009р. по 2010р., а також повторно розглянути його заяву від 07.04.2023р. про перерахунок пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, всупереч вимог законодавства, не зарахував до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення його пенсії періоди здійснення ним підприємницької діяльності з 03.10.1996р. по 31.12.2003р., за 2008р. та за період з 2009р. по 2010р., за які ним було сплачено відповідні страхові внески.
Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області стосовно відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу періодів з 03.10.1996р. по 31.12.2003р., за 2008р., 2009р. та 2010р. Зобов'язано ГУ ПФУ в Миколаївський області зарахувати позивачу до загального страхового стажу роботу в якості фізичної особи-підприємця у період з 03.10.1996р. по 31.12.2003р., та за 2008р., 2009р., 2010р.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 11.01.2024р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.12.2023р. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Миколаївській області та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
19.02.2024р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач, належним чином повідомлений про розгляд цієї справи, правом подання апеляційної скарги та (або) відзиву на апеляційну скаргу пенсійного органу не скористався.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримує пенсію за віком (як учасник бойових дій) у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
07.04.2023р. позивач звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області із письмовою заявою про перерахунок його страхового стажу та, відповідно, розміру пенсії, зарахувавши періоди здійснення ним підприємницької діяльності.
21.04.2023р. за результатами розгляду звернення від 07.04.2023р., до ГУ ПФУ в Миколаївській області було надано відповідь №7370-6809/С-02/8-1400/23, якою відмовила у задоволенні вказаної заяви та роз'яснено порядок зарахування періодів роботи до страхового стажу та розміру обрахованої пенсійної виплати позивача.
Не погоджуючись із такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті і частково задовольняючи позовні вимоги, суд 1-ї інстанції виходив із часткової обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог та, відповідно, наявності підстав для їх часткового задоволення.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормою ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку, а також виплати пенсій визначено та закріплено у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV.
Як передбачено ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абз.1 ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять, зокрема від роботодавців та застрахованих осіб (ч.1 ст.21 Закону №1058-IV).
У розумінні ч.1 ст.1 Закону №1058-IV, страховими внесками вважаються кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (або ж які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з п.3-1 розділу XV Закону №1058-IV (Розділ XV доповнено п.3-1 відповідно до Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII), до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії на підставі ст.26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 01.01.1998р. по 30.06.2000р. включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 01.07.2000р. по 31.12.2017р. включно, за умови сплати ним страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Підпунктом 2 п.2.1 розділу ІІ «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV» (затв. постановою правління ПФУ від 25.11.2005р. за №22-1) визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені «Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637, у відповідній редакції). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою у відповідності до додатку 4 до «Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування» (затв. постановою правління ПФУ від 18.06.2014р. №10-1, у редакції постанови правління ПФУ від 27.03.2018р. №8-1), тобто довідка за формою ОК-5, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до цього ж Положення, тобто довідка за формою ОК-2.
Разом із тим, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01.04.2004р. можуть прийматись також інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до вказаної вище дати - 01.04.2004р., в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або ж довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
У силу п.4 Порядку №637, періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами стосовно сплати страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією ПФУ про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися також і даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз змісту цих норм дає підстави для висновку, що законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб-підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Належними ж доказами, якими підприємець може підтвердити власний стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01.07.2000р. - довідка ПФУ про сплату страхових внесків, а після цієї дати - довідка з бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд у своїй постанові від 06.08.2024р. у справі №580/7175/21.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, що викладені в постановах Верховного Суду.
Так, як слідує з матеріалів цієї справи, діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у період з 01.10.1996р. по 16.07.2014р., підтверджується: копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 24.07.2012р. серії НОМЕР_1 ; копією листа ГУ ДПС у Миколаївської області від 04.04.2023р. №9141/6/14-29-24-01-03, яким підтверджено безперервна підприємницька діяльність позивача у період з 01.10.1996р. по 16.07.2014р. та його перебування на податковому обліку в Інгульській ДПІ ГУ ДПС у Миколаївській області на спрощеній системі оподаткування; індивідуальною відомістю про застраховану особу ОСОБА_1 відомістю про застраховану особу форми ОК-5, яку було надано ГУ ПФУ в Миколаївський області.
Відповідно до наявних у справі Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (згадана вище форма ОК-5), наданих ГУ ДПС у Миколаївській області від 07.03.2023р., підтверджено здійснення підприємницької діяльності у якості ФОП ОСОБА_1 у період з 2000р. по 2014р.
У вказаній індивідуальній відомості про застраховану особу також було засвідчено та відображено сплату ФОП ОСОБА_1 страхових внесків у період з 2000р. по 2003р. та з 2008р. по 2010р., а саме: у 2000р. на загальну суму - 140,58 грн.: січень - 15,62 грн., лютий - 15,62 грн., березень - 15,62 грн., квітень - 15,62 грн., травень - 15,62 грн., червень - 15,62 грн., липень - 15,62 грн., серпень - 15,62 грн., грудень -15,62 грн.; у 2001р. на загальну суму - 18,75 грн.: січень - 18,75 грн.; у 2002р. на загальну суму - 156,25 грн.: червень - 31,25 грн., липень - 31,25 грн., серпень - 31,25 грн., жовтень - 31,25 грн., листопад - 31,25 грн.; у 2003р. на загальну суму - 250 грн.: січень - 31,25 грн., березень - 31,25 грн., квітень - 31,25 грн., травень - 31,25 грн., червень - 31,25 грн., вересень - 31,25 грн., жовтень - 31,25 грн., грудень - 31,25 грн.; у 2008р. на загальну суму - 331,32 грн.: лютий - 30,12 грн., березень -30,12 грн., квітень - 30,12 грн., травень - 30,12 грн., червень - 30,12 грн., липень - 30,12 грн., серпень - 30,12 грн., вересень - 30,12 грн., жовтень - 30,12 грн., листопад - 30,12 грн., грудень - 30,12 грн.; у 2009р. на загальну суму 1551,20 грн.: січень - 30,12 грн., лютий -30,12 грн., березень - 30,12 грн., квітень - 30,12 грн., травень - 625,00 грн., червень - 625 грн., липень - 30,12 грн., серпень - 30,12 грн., вересень - 30,12 грн., жовтень - 30,12 грн., листопад - 30,12 грн., грудень - 30,12 грн.; у 2010р. на загальну суму 5550,60 грн.: лютий - 30,12 грн., березень -30,12 грн., квітень - 30,12 грн., травень - 30,12 грн., червень - 30,12 грн., липень - 888 грн., серпень - 888 грн., вересень - 888 грн., жовтень - 907 грн., листопад - 907 грн., грудень - 922 грн.
Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, суд апеляційної інстанції, оцінивши наявні у справі докази, вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що факт сплати позивачем «страхових» внесків в деяких місяцях спірного періоду є підтвердженим, а відповідачем не була надана взагалі оцінка вказаному документу, що свідчить про передчасність та помилковість висновків пенсійного органу стосовно не підтвердження позивачем підстав для зарахування спірного періоду до його страхового стажу.
Жодного спростування встановлених обставин відповідачем під час розгляду справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій наведено не було та відповідних доказів не надано.
Окрім того, судова колегія також вважає за доцільне зазначити й про те, що відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Також, п.3.3 розділу ІІІ Порядку №22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію, надає роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам відносно одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу відносно визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.
За правилами п.п.4.1.,4.2 Порядку №22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
При цьому, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7); повідомляє особу, у вибраний спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення з відповідними запитами до установ, підприємств, організацій.
До того ж, у постанові від 30.09.2019р. у справі №638/18467/15-а Верховний Суд зазначив про те, що орган, що призначає пенсію, за наявності сумнівів має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви, прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до п.4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, органи ПФУ в межах своїх повноважень зобов'язані розглянути та, за необхідності, перевірити відповідність поданих для призначення пенсії документів.
Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ГУ ПФУ в Миколаївській області вживались відповідні заходи, направлені на всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх поданих позивачем документів. При цьому, ГУ ПФУ в Миколаївській області, в силу процесуальної презумпції винності суб'єкта владних повноважень, не довів суду правомірність оскаржуваних дій, зокрема, жодних доказів з приводу звернення до ГУ ДПС в Одеській області для уточнення достовірності інформації, зазначеної позивачем, не надано, як і не спростовано сам факт сплати позивачем відповідних страхових внесків, що підтверджується вказаною вище довідкою контролюючого органу.
На підставі вищевикладеного, враховуючи наявність підтвердження факту сплати позивачем страхових внесків за спірний період (у вказані місяці), а також відсутність спростування цього факту відповідачем у процесуальний спосіб, беручи до уваги, що інформація контролюючого органу є належним доказом, який дозволяє врахувати стаж роботи підприємцем до страхового стажу особи, судова колегія робить висновок, що позовні вимоги про зобов'язання зарахувати позивачу спірний період ведення підприємницької діяльності до загального страхового стажу є обґрунтованими та підлягають задоволенню, про що судом першої інстанції зроблено правильний висновок.
Як наслідок, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі відповідача.
До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 09.09.2024р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко