09 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 160/8383/24
(суддя Рябчук О.С., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року у справі №160/8383/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 01 квітня 2024 року звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з яким просить:
- визнати протиправним рішення про відмову в наданні на підставі абзацу 3 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати на підставі абзацу 3 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .
Позовна заява фактично обґрунтована тим, що відповідач безпідставно, в порушення вимог законодавства не надав позивачу відстрочку від призову на підставі абзацу 3 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», проігнорувавши надані документи, що підтверджують право позивача на отримання такої відстрочки.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року позов задоволено.
Суд, визнав протиправною та скасував відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладену в листі від 07.03.2024 р. №13/2289, в наданні ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 3 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі з інвалідністю.
Рішення суду мотивовано тим, що відмова ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладена в листі від 07.03.2024 року №13/2289, в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не відповідає вимогам п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, визначений законодавством та не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Надання позивачем заяви та підтверджуючих документів поштою не є підставою для відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Суд першої інстанції зауважив, що у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, а тому відповідач зобов'язаний надати позивачу відстроку від призову на підставі поданої ним заяви.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 через представника звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою вх. №3596 від 06.03.2024 року, в якій просив надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з тим, що є особою з інвалідністю (а.с.21-22).
ІНФОРМАЦІЯ_3 на заяву надано відповідь листом від 07.03.2024 року, в якій зазначено, що для всебічного розгляду питання, чи має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаний ОСОБА_1 у порядку абз. 3 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» останній має особисто з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 та надати на розгляд територіального центру комплектування та соціальної підтримки оригінали та копії документів, що підтверджують право на відстрочку військовозобов'язаного ОСОБА_1 (а.с.23).
Законність та обґрунтованість вищезазначеної відповіді як рішення з розгляду поданої представником позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
При цьому, Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено проведення загальної мобілізації.
В подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII в редакції, чинній на час спірних правовідносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно статті 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною другою статті 4 Закону № 3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
У відповідності до частин п'ятої та шостої 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.
Статтею 22 Закону № 3543-XII встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Частиною п'ятою статті 22 Закону № 3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженого Постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок №1487).
Підпунктом 8 пункту 1 додатку 2 Порядку №1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зазначена норма визначає, що військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, з заявою про надання права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 звернувся не особисто ОСОБА_1 , а його представник - адвокат Шестіріков А.В. (а.с.21).
Враховуючи те, що з заявою про надання права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у спірних відносинах звернувся не особисто військовозобов'язаний, а його представник, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не дотримано визначеного законом порядку звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 з такою заявою.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до п.19 Порядку №1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно з п. 4 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів громадяни, які ухиляються від військового обліку, навчальних (перевірочних) або спеціальних зборів, від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, несуть кримінальну відповідальність.
Таким чином, порушення військовозобов'язаними вимог правил військового обліку має наслідком настання відповідальності згідно із законом саме для військовозобов'язаного, а тому закон і вимагає особистого звернення військовозобов'язаного із заявою про надання відстрочки від призову, з наданням до відповідного ТЦК оригіналів документів, що підтверджують право на отримання такої відстрочки для можливості огляду останнім оригіналів таких документів.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права, повинен прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви за наявності підстав, оскільки відстрочка передбачає її письмове оформлення.
Натомість, у спірних відносинах відсутній факт особистого звернення позивача до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з наданням оригіналів та засвідчених у встановленому законом порядку копій документів на підтвердження цього права.
З листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.03.2024 року вбачається, що військовозобов'язаному роз'яснено його право на особисте звернення до територіального центру комплектування із заявою про надання відстрочки від призову із наданням відповідних документів в підтвердження цього права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Індивідуальний акт державного органу - це юридична форма рішення суб'єкта владних повноважень, виданого (прийнятого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк і цей акт породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
В свою чергу, лист від 07.03.2024 року є лише відповіддю на звернення щодо надання відстрочки та носить інформаційний характер, зокрема, в ньому вказано на необхідність прибути до відділу та подати відповідні документи особисто, при цьому в цьому листі не міститься відмова у наданні відстрочки.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що вказана відповідь не тягне за собою жодних юридичних наслідків, відповідно, не порушує прав, свобод та інтересів особи на отримання відстрочки, а відтак, не є актом індивідуальної дії, що підлягає оскарженню, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для скасування такої відповіді, як рішення відповідача з розгляду питання надання позивачу відстрочки від призову.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Враховуючи зазначене, колегія суддів зробила висновок про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року у справі №160/8383/24 - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 09 вересня 2024 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва