09 вересня 2024 р. Справа № 520/7570/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2024, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 12.06.24 по справі № 520/7570/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Кіровоградській області), в якому просив суд:
- визнати неправомірним та скасувати рішення № 204750016912 від 13.10.2023 Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 в страховий стаж періоди роботи, навчання, служби:
- з 01.09.1983 по 18.07.1986 - навчання в СПТУ 14 м. Харкова;
- з 25.07.1986 по 27.10.1986 - газозварником в цеху №20 Харківського заводу «Комунар»;
- з 01.11.1986 по 31.08.1989 - служба в рядах Збройних сил;
- з 02.10.1989 - 09.12.1989 - газозварник школи вищої спортивної майстерності;
- з 30.12.1989 по 04.05.1990 - газозварником в цеху №17 Харківського заводу «Комунар»;
- з 05.05.1990 по 28.02.1991 - електрогазозварником в цеху №58 Харківського заводу «Комунар»;
- з 01.03.1991 по 30.11.1999 - електрогазозварником в цеху №15 Харківського заводу «Комунар»;
- з 01.12.1999 по 31.03.2002 - слюсарем аварійно відновлювальних робіт в цеху №20 Харківського заводу «Комунар»;
- з 01.04.2002 по 31.08.2003 - електрогазозварником на заводі Комунар оснастка-сервіс;
- з 01.09.2003 по 09.01.2008 - електрозварником ручної зварки в цеху №15 ДНВО «Об'єднання Комунар»;
- з 14.07.2020 по 09.07.2023 слюсарем - сантехніком в Національному аерокосмічному університеті ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»;
- з 01.03.2023 по 09.07.2023 добровільне пенсійне страхування згідно договору від 09.03.2023, за які сплачено внески в повному обсязі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за Списком №2 за п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» наступні періоди роботи. навчання, служби:
- з 02.10.1989 по 09.12.1989 газозварником у школі вищої спортивної майстерності;
- з 01.03.1991 по 28.02.1991 електрогазозварником в цеху №58 Харківського заводу «Комунар»;
- з 01.03.1991 по 31.08.1997 електрогазозварником в цеху №15 Харківського заводу «Комунар»;
- з 01.09.1997 по 30.11.1999 електрогазозварником в цеху №15 Харківського заводу «Комунар»;
- з 01.04.2002 по 31.08.2003 електрогазозварником на заводі «Комунар оснастка-сервіс»;
- з 06.10.2003 по 09.01.2008 електрозварником ручної зварки в цеху №15 ДНВО «Об'єднання Комунар»;
- з 01.09.1983 по 18.07.1986 період навчання в СПТУ 14 м. Харкова;
- з 01.11.1986 по 31.08.1989 період служби в рядах Збройних сил;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 зі зниженням пенсійного віку з дня виникнення права на пенсію, а саме з 22 квітня 2023 року;
- допустити негайне виконання рішення в межах суми стягнення за один місяць;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подати звіт про виконання рішення суду у строк - один місяць з дня набрання чинності рішенням суду у справі;
- розподілити судові витрати у порядку, визначеному діючим законодавством, стягнувши їх на користь позивача.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/7570/24 від 28.05.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано неправомірним та скасовано рішення № 204750016912 від 13.10.2023 Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 в страховий стаж періоди роботи, навчання, служби:
- з 01.09.1983 по 18.07.1986 - навчання в СПТУ 14 м. Харкова;
- з 25.07.1986 по 27.10.1986 - газозварником в цеху №20 Харківського заводу «Комунар»;
- з 01.11.1986 по 31.08.1989 - служба в рядах Збройних сил;
- з 02.10.1989 - 09.12.1989 - газозварник школи вищої спортивної майстерності;
- з 30.12.1989 по 04.05.1990 - газозварником в цеху №17 Харківського заводу «Комунар»;
- з 05.05.1990 по 28.02.1991 - електрогазозварником в цеху №58 Харківського заводу «Комунар»;
- з 01.03.1991 по 30.11.1999 - електрогазозварником в цеху №15 Харківського заводу «Комунар»;
- з 01.12.1999 по 31.03.2002 - слюсарем аварійно відновлювальних робіт в цеху № 20 Харківського заводу «Комунар»;
- з 01.04.2002 по 31.08.2003 - електрогазозварником на заводі Комунар оснастка-сервіс;
- з 01.09.2003 по 09.01.2008 - електрозварником ручної зварки в цеху №15 ДНВО «Об'єднання Комунар»;
- з 14.07.2020 по 09.07.2023 слюсарем - сантехніком в Національному аерокосмічному університеті ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»;
- з 01.03.2023 по 09.07.2023 добровільне пенсійне страхування згідно договору від 09.03.2023, за які сплачено внески в повному обсязі.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за Списком №2 за п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» наступні періоди роботи. навчання, служби:
- з 02.10.1989 по 09.12.1989 газозварником у школі вищої спортивної майстерності;
- з 01.03.1991 по 28.02.1991 електрогазозварником в цеху №58 Харківського заводу «Комунар»;
- з 01.03.1991 по 31.08.1997 електрогазозварником в цеху №15 Харківського заводу «Комунар»;
- з 01.09.1997 по 30.11.1999 електрогазозварником в цеху №15 Харківського заводу «Комунар»;
- з 01.04.2002 по 31.08.2003 електрогазозварником на заводі «Комунар оснастка-сервіс»;
- з 06.10.2003 по 09.01.2008 електрозварником ручної зварки в цеху №15 ДНВО «Об'єднання Комунар»;
- з 01.09.1983 по 18.07.1986 період навчання в СПТУ 14 м. Харкова;
- з 01.11.1986 по 31.08.1989 період служби в рядах Збройних сил.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 зі зниженням пенсійного віку з дня виникнення права на пенсію, а саме з 22 квітня 2023 року.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 у справі № 520/7570/24 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - повернуто без розгляду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2024 у справі № 520/7570/24 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишено без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі № 520/7570/24 - залишено без змін.
Позивач, не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне та неповне з'ясування обставин справи та дослідження наявних в матеріалах справи доказів, просить суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 у справі № 520/7570/24 - скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про безпідставність та необґрунтованість висновків суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, як таких, що є вираженням надмірного та невиправданого процесуального формалізму.
На думку позивача, висновок суду в оскаржуваній ухвалі про те, що позивачем до ухвалення рішення по суті не надано доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та не вказано будь-яких причин, що унеможливили подання ним вчасно відповідних доказів, не повідомлено про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення, є таким, що не відповідає дійсності. Так, позивачем окрім зазначення у прохальній частині позову вимоги про розподіл правових витрат, також було надано копію Договору про надання професійної правничої допомоги № 10-01/2024 від 10.01.2024, за змістом п. 4.2 якого, клієнт здійснює оплату суми гонорару, визначеної п. 4.1 у строк не пізніше десяти робочих днів з дня після набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Крім того, в тексті позовної заяви також було вказано, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат складає 22000 грн, що цілком спростовує висновок суду першої інстанції в цій частині.
Переконував, що хоча і за змістом ч. 7 ст. 139 КАС України якщо сторона з певних причин не може надати докази на підтвердження понесених витрат, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, однак, певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, а відтак, така заява може бути письмовою або усною, а нею може вважатись будь-яке звернення, з якого б слідував висновок про намір подальшого подання доказів надання правової допомоги.
З огляду на те, що позивач не знав і не міг знати про дату, коли буде винесено судове рішення (справа розглядалась в порядку письмового провадження), а акт виконаних робіт підписується після надання послуг, відмова у стягненні витрат на професійну правничу допомогу мотивована лише формальними підставами є такою, що обмежує права позивача.
Крім того, в силу правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.09.2021 у справі № 640/9272/2020 відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення у справі слугує підставою для відмови в задоволенні відповідної заяви позивача, а не для повернення її без розгляду.
Відповідач у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів викладених у ній, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.
Заперечуючи проти доводів, викладених в апеляційній скарзі переконував, що в силу правової позиції об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду, викладеної в ухвалі від 07.07.2023 у справі № 340/2823/21, ч. 7 ст. 139 та ч. 3, 4 ст. 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. При цьому, у постанові від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22 у розвиток зазначеної позиції об'єднаної палати Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи та надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому, зазначення у прохальній частині узагальненої вимоги про стягнення судових витрат не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат, адже за такого викладу без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат та факт їх понесення.
З огляду на викладене та те, що неможливим є встановлення які саме послуги були надані та їх безпосередній зв'язок з розглядом даної справи, переконував, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу є такими, що не підлягають компенсації.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження надання позивачу професійної правової допомоги надано копію договору про надання правничої допомоги №10-01/2024 від 10.01.2024, копію акту виконаних робіт від 30.05.2024 до договору про надання правничої допомоги №10-01/2024 від 10.01.2024, копію ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АН №1361091 від 20.02.2024 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5112 від 25.07.2018.
Тобто вказані документи, крім акта виконаних робіт від 30.05.2024 до договору про надання правничої допомоги №10-01/2024 від 10.01.2024, були наявні у позивача до ухвалення рішення у цій справі.
Акт виконаних робіт від 30.05.2024 до договору про надання правничої допомоги №10-01/2024 від 10.01.2024, який безпосередньо підтверджує надані позивачу адвокатом послуги, надано до суду лише 03.06.2024 разом із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, тобто після ухвалення рішення по суті.
Залишаючи заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу без розгляду, суд першої інстанції керувався позицією об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду, викладеною в ухвалі від 07.07.2023 у справі № 340/2823/21, в якій останній виснувався, що частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів.
Судом враховано, що у постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції Об'єднаної палати Верховний Суд вказав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині.
За висновком суду, зазначення у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, представником позивача до ухвалення рішення по суті не подано заяви, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України давала суду правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.
Таким чином, оскільки представник позивача не дотримався відповідних норм процесуального закону, після того, як у цій справі суд ухвалив рішення, не вбачав підстав для вирішення питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 252 КАС України.
Надаючи оцінку вказаній ухвалі суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем 03.06.2024 було сформовано в системі «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу долучено, зокрема копію ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АН №1361091 від 20.02.2024, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5112 від 25.07.2018, копію договору про надання правничої допомоги №10-01/2024 від 10.01.2024 та акту виконаних робіт від 30.05.2024 до договору про надання правничої допомоги №10-01/2024 від 10.01.2024, який було складено після винесення судом першої інстанції рішення по суті (28.05.2024).
При цьому, копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5112 від 25.07.2018, копія договору про надання правничої допомоги №10-01/2024 від 10.01.2024, були наявні у позивача до ухвалення рішення у цій справі (28.05.2024).
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 7 статті 139 КАС України).
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частина перша статті 143 КАС України визначає, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною третьою статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
За частиною п'ятою статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі та обов'язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у пункті 53 постанови від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України (зміст якої кореспондує положенням частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу від 7 липня 2023 року у справі № 340/2823/21 сформував такі загальні підходи до стягнення витрат. Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України".
У постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції об'єднаної палати Верховний Суд вказав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат , зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 08.01.2024 у справі № 580/3758/19, від 23.01.2024 у справі № 320/12348/22.
Застосовуючи зазначені висновки та правові норми до правовідносин, що виникли у цій справі, колегія суддів звертає увагу, що у позовній заяві позивач зазначив загальне прохання про необхідність стягнення судових витрат, орієнтовний, а не остаточний розмір яких дорівнював 22000 грн.
Колегією суддів враховано, що до прийняття судом першої інстанції у даній справі рішення (28.05.2024) позивач не надав заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу з визначенням їх остаточного, а не орієнтовного розміру та доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказав жодних причин, які унеможливлювали подання ним відповідних доказів до ухвалення рішення, та не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення за позовною скаргою. До того ж, у поданій представником позивача заяві про ухвалення додаткового судового рішення також не наведені обставини поважності причин неподання відповідних доказів щодо правничої допомоги.
При цьому, як доречно зауважив суд першої інстанції, надані позивачем разом із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу документи (крім акту виконаних робіт), були наявні у позивача до ухвалення рішення у цій справі, оскільки їх складання відбулося до дати прийняття рішення суду першої інстанції по суті.
Надання ж акту виконаних робіт від 30.05.2024 протягом 5 днів після ухвалення 28.05.2024 рішення суду по суті, за відсутності відповідної заяви та письмового обґрунтування неможливості його подання до ухвалення рішення, не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат.
Колегія суддів не заперечує того, що позивач, звернувшись із апеляційною скаргою в цій справі, отримав правничу допомогу адвоката, як і того, що витрати, які він у зв'язку з цим фактично поніс чи міг (або ще має) понести, охоплюються поняттям судових витрат у значенні статті 134 КАС України. Але про ці обставини позивач не повідомив суд першої інстанції до ухвалення постанови від 28.05.2024 у справі № 520/7570/24.
Враховуючи вищевикладене, не подання позивачем до 28.05.2024 заяви, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України давала правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність залишення її без розгляду.
Посилання ОСОБА_1 у апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.09.2021 у справі № 640/9272/20 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року № 755/10947/17 зазначено, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, які в даному випадку викладені в ухвалі від 23.01.2024 у справі № 320/12348/22, від 08.01.2024 у справі № 580/3758/19, постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22, ухвалі від 7 липня 2023 року у справі № 340/2823/21.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає обставин, які б давали підстави ставити під сумнів правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 по справі № 520/7570/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій І.С. Чалий