10 вересня 2024 року Чернігів Справа № 620/11763/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Чернігівського окружного адміністративного суду Лукашової О. Б. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить:
зобов'язати відповідача виплатити позивачу донарахований середній заробіток, за час вимушеного прогулу, з урахуванням коефіцієнту його підвищення, з 01.03.2018 по 11.12.2020, у сумі 1 989 973,95 грн (один мільйон дев'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят три гривні 95 копійок), яка визначена судом відповідно до розрахунку, наведеного в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024 по справі №620/7247/23.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
09.09.2024 позивачем до суду подано заяву, в якій останній просить відвести від розгляду справи суддю Лукашову О.Б . Заява мотивована тим, що справа має розглядатись виключно за правилами загального позовного провадження; ухвала про відкриття провадження від 03.09.2024 містить у собі смислові розбіжності; описова та мотивувальна частини ухвали про відкриття провадження суперечать між собою на відповідність обставинам справи, предмету і підставам позову та нормам закону. Також зазначено, що статтею 171 КАС України не передбачено витребування та збирання доказів ухвалою про відкриття провадження у справі, а така ухвала має бути викладена окремим документом відповідно до статті 80 КАС України. Враховуючи наведене у заявника виникли сумніви у незалежності, чесності, непідкупності в професійній діяльності судді Лукашової О.Б. , у зв'язку чим заявник вважає, що суддю необхідно відвести від розгляду даної справи. Ухвалою судді Лукашової О.Б. від 09.09.2024 визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Лукашової О.Б. у справі №620/11763/24 та ухвалено передати дану заяву для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення питання про відвід.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2024 заяву ОСОБА_1 про відвід судді передано на розгляд судді Падій В. В.
Надаючи правову оцінку доводами, викладеним заявником у поданій ним заяві про відвід судді Лукашової О.Б., суд зазначає таке.
За приписами статей 126, 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя є незалежні і підкоряються тільки закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється.
Відповідно до частини восьмої, одинадцятої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
За правилами пункту 4 частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтею 36 КАС України. Відповідно до частини першої цієї статті суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частина друга статті 36 КАС України передбачає, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).
Згідно з частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною четвертою статті 36 КАС України закріплено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради Організації Об'єднаних Націй від 27.07.2006 об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим постановлення об'єктивного рішення у справі або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб'єктивного і об'єктивного критеріїв. У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об'єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, «правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться» (§§ 28-32 рішення у справі «Газета Україна-центр» проти України» від 15.07.2010, заява № 16695/04). Подібний підхід висловлено і в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» (§§ 65-66 рішення від 03.05.2007, заява № 7577/02).
Отже підставами для відводу судді є існування суб'єктивного та / або об'єктивного критеріїв.
Надаючи оцінку об'єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов'язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.
У поданій заяві про відвід судді Лукашової О. Б. заявник, зокрема, зазначає, що справа має розглядатись виключно за правилами загального позовного провадження, проте суддя Лукашова О. Б. вирішила розгляд справи здійснити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, за наявними у справі матеріалами.
Суд зауважує, що КАС України встановлює дві основні форми адміністративного судочинства: загальне та спрощене позовне провадження.
Так відповідно до статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
За змістом положень частини дев'ятої статті 171 та частини першої статті 260 КАС України, питання про розгляд справи за правилами загального чи спрощеного позовного провадження вирішується судом в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі.
Тобто суд визначає форму адміністративного судочинства під час вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду, про що обов'язково зазначається в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Із матеріалів справи слідує, що суддя Лукашова О. Б., приймаючи позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та обираючи форму адміністративного судочинства, за якою суд буде здійснювати розгляд цієї справи, дійшла висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, про що зазначила в ухвалі про відкриття провадження від 03.09.2024.
Частина четверта статті 12 КАС України передбачає, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Частина шоста указаної норми визначає перелік справ, які законодавчо віднесені до справ незначної складності, зокрема, й щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
З позовної заяви ОСОБА_1 слідує, що предметом даного спору є зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військову частину НОМЕР_1 ) виплатити позивачу донарахований середній заробіток, за час вимушеного прогулу, з урахуванням коефіцієнту його підвищення, з 01.03.2018 по 11.12.2020, у сумі 1 989 973,95 грн (один мільйон дев'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят три гривні 95 копійок), яка визначена судом відповідно до розрахунку, наведеного в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024 по справі №620/7247/23.
Суд зауважує, що з матеріалів справи слідує, що посада позивача не віднесена до посад, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у значенні Закону України "Про запобігання корупції".
За таких обставин суд дійшов висновку, що дана справа стосується справ щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби, що частиною 6 статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності та яка розглядається за правилами спрощеного провадження.
Варто зауважити також, що у позовній заяві та доданих до неї документів ОСОБА_1 не просив суд здійснити розгляд його справи за правилами загального провадження або із викликом учасників процесу.
Суд також вважає твердження заявника, що статтею 171 КАС України не передбачено витребування та збирання доказів ухвалою про відкриття провадження у справі, а така ухвала має бути викладена окремим документом відповідно до статті 80 КАС України хибним, оскільки, якщо суддя вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, то він вчиняє всі дії підготовчого провадження в ухвалі про відкриття провадження, в тому числі і щодо витребування доказів з власної ініціативи згідно статті 80 КАС України, тому що підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться у відповідності до частини 3 статті 262 КАС України.
Твердження заявника, що ухвала про відкриття провадження від 03.09.2024 містить у собі смислові розбіжності; описова та мотивувальна частини ухвали суперечать між собою на відповідність обставинам справи, предмету і підставам позову та нормам закону також не відповідають дійсності, оскільки зміст вказаної ухвали ґрунтується на нормах КАС України.
Суд також зауважує, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження сумнівів, які виникли у заявника щодо незалежності, чесності, непідкупності в професійній діяльності судді Лукашової О.Б. заявник суду не надав, а отже такі твердження ґрунтуються виключно на його припущеннях.
Слід зазначити, що не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування упередженості, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Вищевикладена позиція підтримана Верховним Судом в рішенні від 19.03.2020 у справі № 826/11409/17.
Отже оцінюючи наявність підстав для відводу судді Лукашової О. Б. за суб'єктивним критерієм, суд констатує відсутність підстав стверджувати, що суддя виявила особисту упередженість; докази на користь протилежного відсутні і заявником не наводились.
Суд вважає, що наведені в заяві про відвід доводи не підтверджують наявності обставин, які могли б за об'єктивними та суб'єктивними критеріями викликати сумнів в об'єктивності або неупередженості судді при розгляді цієї справи, як це передбачено відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, оскільки зводяться до власних припущень заявника, які не містять достатніх обґрунтувань.
Отже слід наголосити, що позивач не навів, а суд не встановив обставин, які б свідчили про упередженість судді Лукашової О. б. стосовно ОСОБА_1 , зацікавленість суду в певному рішенні в цій справі чи про необ'єктивне ставлення до позивача у справі. Суб'єктивна думка заявника щодо судді є оціночною і не може свідчити про наявність обґрунтованих сумнівів у безсторонності суду у цій справі.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що у поданій заяві про відвід судді ОСОБА_1 не наведено обставин, які б прямо та/або опосередковано вказували на наявність сумніву у безсторонності та неупередженості судді Лукашової О. Б. або в чому полягає необ'єктивність судді при здійсненні правосуддя у цій справі.
Зважаючи на викладене, суд не встановив, передбачених статтею 36 КАС України, підстав для відводу судді Лукашової О. Б. що свідчить про необґрунтованість заявленого відводу.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід судді Чернігівського окружного адміністративного суду Лукашової О. Б.
Керуючись статтями 31, 35, 36, 39, 40, 241, 248 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 09.09.2024 про відвід судді Чернігівського окружного адміністративного суду Лукашової О. Б. від розгляду позовної заяви у справі №620/11763/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Суддя В.В. Падій