10 вересня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/5091/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Віктор-Ком Імпекс" до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень та картки відмови у прийнятті митної декларації або митному оформленні товарів,-
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправними та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/000131/2 від 18.04.2023, №UА 408000/2023/000149/2 від 26.04.2023.
- визнати протиправним та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №408020/2023/000538 від 18.04.2023, №408020/2023/000577 від 26.04.2023.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що ним було подано до Чернівецької митниці Державної митної служби України митні декларації та усі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Однак, за результатами розгляду поданих митних декларацій та доданих до них документів, відповідачем протиправно винесено оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів. Також відповідачем винесено картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач не погоджується із прийнятими відповідачем рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оскільки при здійсненні митного оформлення товару ним були надані всі необхідні документи, які підтверджували ціну товару. Також позивач вказав, що подані документи не містили ніяких суттєвих розбіжностей, що, в свою чергу, слугувало підставою для визначення митної вартості товару за першим методом.
Відповідач у відзиві заперечував проти адміністративного позову та зазначив, що прийняті рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення року прийнято правомірно. Відповідач вказує на те, що при аналізі поданих митному органу документів були виявлені неточності, що викликало у митного органу обґрунтовані сумніви щодо повноти та коректності інформації, зазначеної у документах та повноти всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Таким чином, у посадових осіб митного органу не було достатніх підстав для визначення митної вартості товару за першим методом (на основі заявленої декларантом вартості товару).
Рух справи у суді
Судом відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
15.03.2023 р. між SEREROM SRL (продавець) та ПП "Віктор-Ком Імпекс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №187 (реєстраційний номер №1694/15.03.2023р.). Предметом вказаного договору є купівля-продаж продуктів, включаючи сіль, в асортименті, кількості, стандартах якості, упаковці тощо, що поставляються на умовах FCA Campia Turzii, Румунія. Згідно п.8.5 Договору документи, що додаються до доставки товару: рахунок-фактура, CRM, митна декларація, сертифікат якості, сертифікат походження. Відповідно до Додатків №1 - №4 до Договору купівлі-продажу №187/15.03.2023 сторони домовились про купівлю-продаж солі в асортименті та по ціні в євро, зазначених в додатках. (а.с. 19-31, 38-43).
На виконання укладеного контракту №187 продавцем складено інвойс: №517 від 12.04.2023 р. на оплату за товар: індустріальна сіль 0-4 мм в біг-бегах за тонну, на суму 2040 євро; №545 від 24.04.2023 р. на оплату за товар: сіль кам'яна для тварин 0-3 мм в біг бегах за тонну, на суму 2040 євро та сіль екстра дрібна нейодована перекристалізована на суму 3360 євро. (а.с. 32-35).
13.04.2023 ПП "Віктор-Ком Імпекс" на виконання укладеного контракту №187 від 15.03.2023 р. було сплачено кошти в розмірі 6071,40 євро згідно платіжної інструкції №194JBKLN4 та в сумі 5400 євро згідно платіжної інструкції №201JBKLN4. (а.с. 36-37).
17.04.2023 р. позивач, подав до Чернівецької митниці Держмитслужби України митну декларацію №23UA408020025950U8, згідно якої заявлена митна вартість товару сіль для промислового використання 0-4 мм розфасована в біг беги 23400 кг була визначена за ціною договору (контракту), разом з товаросупровідними документами: рахунок-фактура (інвойс) №FESAR 1253 від 13.04.2023; рахунок-проформа (Proforma invoice) до Інвойсу 517 від 12.04.2023; пакувальний лист б/н від 14.04.2023; автотранспортна накладна від 14.04.2023 б/н; банківський платіжний документ, що стосується товару по проформі від 13.04.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №187/15.03.2023 з доповненнями; копію митної декларації країни відправлення від 13.04.2023 №23ROCJ1800E0036452; документи на перевезення, довідка про транспортно-експедиторські витрати від 13.04.2023 р. ТОВ «ГС-ТРАНС», рахунок-фактору №8 від 13.04.2023 р.; сертифікат відповідності товару №241/13.04.2023; свідоцтво про переміщення EUR.1 Nr.W 152342. (а.с. 44-59).
За результатами розгляду митної декларації №23UA408020025950U8 від 17.04.2023 р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/000131/2 від 18.04.2023, згідно з яким митним органом визначено митну вартість за резервним методом. Підставою для коригування митної вартості товару митний орган зазначає ч. 3 ст. 53 МК України. За основу для визначення митної вартості взято раніше визнані (визначені) митними органами митні вартості товару 1 за МД №UA408060/2023/152 від 11.03.2023 р. «Сіль кам'яна технічна 0-4 мм, 116000 кг. Вагон 61821955, 63030225 Країна виробництво: ROВироник SC SEREROM SRL.», рівень митної вартості 0,2367 Євро/кг. (а.с. 60).
У зв'язку з коригуванням митної вартості товарів, Чернівецькою митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №408020/2023/000538 від 18.04.2023 року. (а.с. 62).
З метою пропуску товару позивачем через свого декларанта було подано для митного оформлення нову ВМД № 23UА408020026068U3, вказавши у графах 12, 45 митну вартість, визначену посадовими особами відповідача. (а.с. 63).
25.04.2023 р. позивач, подав до Чернівецької митниці Держмитслужби України митну декларацію №23UA408020027659U5, згідно якої заявлена митна вартість товару сіль кам'яна. Розфасована в Біг-Бегах. 23300 кг була визначена за ціною договору (контракту), разом з товаросупровідними документами: рахунок-фактура (інвойс) №FESAR 1309 від 25.04.2023; рахунок-проформа (Proforma invoice) до Інвойсу 545 від 24.04.2023; пакувальний лист б/н від 25.04.2023; автотранспортна накладна від 25.04.2023 б/н; банківський платіжний документ, що стосується товару по проформі від 25.04.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №187/15.03.2023 з доповненнями; копію митної декларації країни відправлення від 25.04.2023 №23ROCJ1800E0039349; декларація про відповідність №354/5.04.2023; свідоцтво про переміщення EUR.1 Nr.W 152345. (а.с. 64-75).
За результатами розгляду митної декларації №23UA408020027659U5 від 25.04.2023 р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА 408000/2023/000149/2 від 26.04.2023, згідно з яким митним органом визначено митну вартість за резервним методом. Підставою для коригування митної вартості товару митний орган зазначає ч. 3 ст. 53 МК України. За основу для визначення митної вартості взято раніше визнані (визначені) митними органами митні вартості товару 1 за МД №UA305130/2023/10844 від 25.04.2023 р. «Сіль для промислового використання, непридатна для мсоживання людьми - хлорид натрію у вигляді кристалічного порошку білого кольору 0-4 мм, в біг-бегах - 23175 кг, рівень митної вартості 0,228 Євро/кг. (а.с. 76).
У зв'язку з коригуванням митної вартості товарів, Чернівецькою митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №408020/2023/000577 від 26.04.2023 року. (а.с. 77).
З метою пропуску товару позивачем через свого декларанта було подано для митного оформлення нову ВМД № 23UА408020027768U8, вказавши у графах 12, 45 митну вартість, визначену посадовими особами відповідача. (а.с. 78).
Мотивувальна частина
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України).
Згідно зі ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За правилами статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до вимог ч.ч. 1 та 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідності до ч. 4 ст. 53 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
За змістом ч.ч. 5 та 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
В силу ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 7 ст. 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
За правилами статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.
Слід зазначити, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
Однак, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган чітко зазначити обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Також, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Тобто, необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
З викладених правових норм видно, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на декларанті. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Як вбачається із матеріалів справи, 17.04.2023 р. позивач, подав до Чернівецької митниці Держмитслужби України митну декларацію №23UA408020025950U8, згідно якої заявлена митна вартість товару сіль для промислового використання 0-4 мм розфасована в біг беги 23400 кг була визначена за ціною договору (контракту), разом з товаросупровідними документами: рахунок-фактура (інвойс) №FESAR 1253 від 13.04.2023; рахунок-проформа (Proforma invoice) до Інвойсу 517 від 12.04.2023; пакувальний лист б/н від 14.04.2023; автотранспортна накладна від 14.04.2023 б/н; банківський платіжний документ, що стосується товару по проформі від 13.04.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №187/15.03.2023 з доповненнями; копію митної декларації країни відправлення від 13.04.2023 №23ROCJ1800E0036452; документи на перевезення, довідка про транспортно-експедиторські витрати від 13.04.2023 р. ТОВ «ГС-ТРАНС», рахунок-фактору №8 від 13.04.2023 р.; сертифікат відповідності товару №241/13.04.2023; свідоцтво про переміщення EUR.1 Nr.W 152342.
За результатами розгляду митної декларації відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/000131/2 від 18.04.2023 року.
25.04.2023 р. позивач, подав до Чернівецької митниці Держмитслужби України митну декларацію №23UA408020027659U5, згідно якої заявлена митна вартість товару сіль кам'яна. Розфасована в Біг-Бегах. 23300 кг була визначена за ціною договору (контракту), разом з товаросупровідними документами: рахунок-фактура (інвойс) №FESAR 1309 від 25.04.2023; рахунок-проформа (Proforma invoice) до Інвойсу 545 від 24.04.2023; пакувальний лист б/н від 25.04.2023; автотранспортна накладна від 25.04.2023 б/н; банківський платіжний документ, що стосується товару по проформі від 25.04.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №187/15.03.2023 з доповненнями; копію митної декларації країни відправлення від 25.04.2023 №23ROCJ1800E0039349; декларація про відповідність №354/5.04.2023; свідоцтво про переміщення EUR.1 Nr.W 152345.
За результатами розгляду митної декларації відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UА 408000/2023/000149/2 від 26.04.2023 року.
Приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів митний орган виходив із того, що подані позивачем документи, які підтверджують митну вартість, документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості зауважень митного органу до змісту та комплектності поданих позивачем разом із митними деклараціями документами, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 4 т. 9, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
Однак у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено суду, що виявлені ним у поданих декларантом документах розбіжності дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, що не відповідає приписам ч. 3 ст. 53 МК України.
Поряд з цим, згідно обставин справи, декларантом вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
В оскаржуваному рішенні №UА408000/2023/000131/2 від 18.04.2023 року відповідач вказує наступні невідповідності:
- відповідно до п.6.1 контракту від 15.03.2023 №187 «ціна буде сплачена покупцем продавцю шляхом платіжного доручення наперед відповідно до рахунку-проформи», при цьому і платіжного доручення ні рахунку-фактури до митного оформлення не надано;
- згідно інвойсу від 13.04.2023 № FESAR 1253 зазначено суму у румунській валюті 9821,88 RON. А відповідно до копії митної декларації країни відправлення від 13.04.2023 №23ROCJ1800E0036452 зазначено суму 9792,2 RON. Пояснень з даного приводу не надходило. Вказане могло мати вплив на рівень митної вартості товару;
- у рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг від 13.04.2023 №8 зазначено що експедиційні послуги по маршруту м. Кампія Турзій (Румунія) - Чернівці складають 25000 грн. При цьому, у довідці про транспортно-експедиційні витрати від 13.04.2023 №2 заявлено, що вартість транспортно-експедиційних витрат від м Кампія Турзій (Румунія) до місця перетину кордону пп Дяково складає 20000 грн. Експедитор надає послуги по всій протяжності маршруту. Довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку та не міститься в переліку документів згідно з наказом МФУ від 25.05.2012 р. №599.
В оскаржуваному рішенні №UА 408000/2023/000149/2 від 26.04.2023 року відповідач вказує наступні невідповідності:
- відповідно до наданого банківського документу (про оплату товару) від 25.04.2023 №201JBKLN4 на суму 5400 євро, у гр. призначення платежу зазначено лише контракт від 15.03.2023 №187, без зазначення реквізитів інвойсу (проформи), а поставка відповідно до інвойсу від 25.04.2023 р. №FESAR1309 - 1980,5 євро. У той же час, контракт від 15.03.2023 №187 укладено на суму 1000000 євро, у зв'язку із вищевикладеним неможливо перевіриш факт оплати саме даної партії товару;
- згідно інвойсу від 25.04.2023 № FESAR 1309 зазначено суму у румунській валюті 9762,48 RON. А відповідно до копії митної декларації країни відправлення від 11.04.2023 №23ROCJ1800E0035621 зазначено суму 9750,4 RON. Пояснень з даного приводу не надходило. Вказане могло мати вплив на рівень митної вартості товару.
Щодо доводів митного органу про те, що відповідно до п.6.1 контракту від 15.03.2023 №187 «ціна буде сплачена покупцем продавцю шляхом платіжного доручення наперед відповідно до рахунку-проформи», при цьому і платіжного доручення ні рахунку-фактури до митного оформлення не надано, судом встановлено наступні обставини.
Разом з митною декларацією №23UA408020025950U8, згідно якої заявлена митна вартість товару сіль для промислового використання 0-4 мм розфасована в біг беги 23400 кг позивач надав митному органу товаросупровідні документи: рахунок-фактура (інвойс) №FESAR 1253 від 13.04.2023; рахунок-проформа (Proforma invoice) до Інвойсу 517 від 12.04.2023; пакувальний лист б/н від 14.04.2023; автотранспортна накладна від 14.04.2023 б/н; банківський платіжний документ, що стосується товару по проформі від 13.04.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №187/15.03.2023 з доповненнями; копію митної декларації країни відправлення від 13.04.2023 №23ROCJ1800E0036452; документи на перевезення, довідка про транспортно-експедиторські витрати від 13.04.2023 р. ТОВ «ГС-ТРАНС», рахунок-фактору №8 від 13.04.2023 р.; сертифікат відповідності товару №241/13.04.2023; свідоцтво про переміщення EUR.1 Nr.W 152342.
Також, матеріали справи містять інвойс: №517 від 12.04.2023 р. на оплату за товар: індустріальна сіль 0-4 мм в біг-бегах за тонну, на суму 2040 євро; №545 від 24.04.2023 р. на оплату за товар: сіль кам'яна для тварин 0-3 мм в біг бегах за тонну, на суму 2040 євро та сіль екстра дрібна нейодована перекристалізована на суму 3360 євро.
13.04.2023 ПП "Віктор-Ком Імпекс" на виконання укладеного контракту №187 від 15.03.2023 р. було сплачено кошти в розмірі 6071,40 євро згідно платіжної інструкції №194JBKLN4 та в сумі 5400 євро згідно платіжної інструкції №201JBKLN4.
Таким чином, суд вважає, що позивач надав митним органу належні підтверджуючі документи щодо обсягів та оплати товару, вказаного у митній декларації №23UA408020025950U8.
Щодо доводів митного органу, що при митному оформленні митних декларацій, позивачем подано банківський документ (про оплату товару) від 25.04.2023 №201JBKLN4 на суму 5400 євро, у гр. призначення платежу зазначено лише контракт від 15.03.2023 №187, без зазначення реквізитів/інвойсу, у зв'язку з чим на думку відповідача неможливо перевірити та розмежувати оплати даних окремих партій товару, суд зазначає наступне.
У вказаному платіжному документі у графі призначення платежу зазначено контракт №187 від 15.03.2023 (CNTR N187 DD 15/03/2023), що в свою чергу відповідає номеру контракту укладеному між Позивачем та компанією "SAREROM", а також Додаткам до вказаного контракту.
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 №959-ХІІ суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. При цьому суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності керуються принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві таких суб'єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки та здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у будь-яких формах, які прямо не заборонені чинним законодавством України (стаття 2 Закону). Частиною першою ст. 14 цього Закону суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності дозволено самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
Наведене дає підстави для висновку про свободу сторін під час укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) стосовно визначення умов договору, ціни, форми розрахунків та інших умов його виконання.
Відповідно до договору купівлі-продажу №187/15.03.2023 р. загальна вартість контракту складається з вартості кожної поставки. Ціна в розбивці за асортиментами товарів є зазначена в додатках до цього договору. Валюта платежу та договору - євро. Вартість контракту 1000000,00 євро (розділ 5 договору).
Ціна буде сплачена Покупцем Продавцю шляхом платіжного доручення наперед відповідно до рахунку-проформи (п. 6.1 Договору).
Суд, звертає увагу, що банківські документи свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв'язку між відомостями банківських документів, датою проведення розрахунків за товар та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом банківських документів, не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.
Такий висновок зроблений Верховним Судом 03.04.2018 у справі №809/322/17, 17.07.2019 у справі № 809/827/17, 23.07.2019 у справі №1140/3242/18, 19.09.2022 у справі № 1.380.2019.004890, який в силу частини п'ятої етапі 242 КАС України має бути врахований судом при застосуванні норм права у спірних правовідносинах.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Верховний Суд у постанові від 22.12.2020 в справі №1.380.2019.001438 дійшов висновку про те, що строк оплати за товар не може впливати на визначення митної вартості товару це покликання не стосується неможливості визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки не містить відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
З огляду на це, митний орган може витребувати тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості у конкретному випадку, а не всі можливі. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для коригування тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що не спростовують сумнів митного органу щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Суд констатує, що вартість, тип продукції, вага та місце походження визначені у контракті, відповідають інформації зазначеній у долучених до матеріалів справи інвойсах та інших документів, а отже контролюючим органом безпідставно не враховано платіжний документ від 25.04.2023 р. №201JBKLN4, як такий, що підтверджує факт оплати товару та ціну імпортованого товару.
Також, сума платіжного документу від 25.04.2023 №201JBKLN4 (5400 євро) повністю відповідає сумі передплати (5400 євро) визначеній у рахунку-проформі №545 від 24.04.2023 р.
Фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17 та постанові від 12 березня 2019 року у справі №803/3649/15.
Верховним Судом, при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості неодноразово висловлювались наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови
Щодо доводів митного органу про невідповідності зазначених сум у складених інвойсах від 13.04.2023 № FESAR 1253 та від 25.04.2023 № FESAR 1309 суд зазначає наступне.
Відповідно до Інвойсу 1253 вартість товару в кількості 23400 кг. становить 1989 євро, що відповідає всім доданим документам. Дана сума у євро в переведенні на румунські леї на дату складання Інвойсу становить 9821,88 RON, а у митній декларації країни відправлення зазначена статистична вартість у румунській валюті леях, яка становить 9792,20 RON. Зазначено також курс валют по відношенню румунської леї до євро.
Згідно Інвойсу 1309 вартість товару в кількості 23300 кг. становить 1980,50 євро, що відповідає всім доданим документам. Дана сума у євро в переведенні на румунські леї на дату складання Інвойсу становить 9762,48 RON, а у митній декларації країни відправлення зазначена статистична вартість у румунській валюті леях, яка становить 9750,40 RON. Зазначено також курс валют по відношенню румунської леї до євро.
При заповненні митних декларацій суб'єкт повинен вибрати та проставити в зазначеній декларації середню статистичну вартість, що власне і було зроблено, а тому суд приходить до висновку, що відповідач неправомірно, не врахував при цьому курсову різницю. Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням позивачем ціни товару згідно з документами, виданими йому продавцем.
Курсова різниця не може викликати сумнівів, оскільки обумовлена застосуванням декларантом курсу валют банку на день оформлення документів, тим більше не може впливати на числові значення митної вартості товару та її розрахунок.
Таким чином, митним органом не підтверджено невідповідність зазначених сум у складених інвойсах.
Також митний орган в оскаржуваному рішенні №UА408000/2023/000131/2 від 18.04.2023 року вказує про невідповідність у рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг від 13.04.2023 №8, а саме зазначення, що експедиційні послуги по маршруту м. Кампія Турзій (Румунія) - Чернівці складають 25000 грн. При цьому, у довідці про транспортно-експедиційні витрати від 13.04.2023 №2 заявлено, що вартість транспортно-експедиційних витрат від м. Кампія Турзій (Румунія) до місця перетину кордону пп Дяково складає 20000 грн. Експедитор надає послуги по всій протяжності маршруту. Довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку та не міститься в переліку документів згідно з наказом МФУ від 25.05.2012 р. №599. Стосовно зазначених доводів суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження витрат на перевезення, було надано довідку про транспортно-експедиційні витрати від 13.04.2023 р. та рахунком №8 від 13.04.2023 р. на суму 25000 грн. Перелічені документи пов'язані між собою інформацією щодо перевезення вантажу позивача.
Крім того, матеріали справи містять платіжну інструкцію №290 від 21.04.2023 р. про сплату позивачем на рахунок ТОВ «ГС-ТРАНС» 50000 грн за міжнародні транспортні послуги за маршрутом м. Кампія Турзій (Румунія) - Чернівці (Україна) згідно рахунків від 13.04.2023 року.
Суд звертає увагу, що №8 від 13.04.2023 р. є розрахунково-платіжним документом, що передбачає виставлення певних сум до оплати за надану послугу, а факт отримання такої послуги підтверджується довідкою від 13.04.2023 р. про транспортно-експедиційні витрати, яка, у свою чергу, є первинним документом.
Згідно з розділом III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 599 (далі - Правила №599), у графі 20 зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).
Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на мигну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Аналізуючи наведені положення Правил № 599 судом встановлено, що такі положення не містять вичерпного переліку документів, які підтверджують витрати на транспортування.
В свою чергу МК України також не визначає виду доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому подані позивачем довідки про транспортно-експедиторські витрати та рахунки є допустимими доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд при застосуванні норм права у подібних правовідносинах, який викладений у постанові від 31.05.2019 №804/16553/14.
Так, в цьому судовому рішення Верховний Суд поміж вищезазначеного також вказав на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідки про транспортно-експедиційні послуги та рахунки є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
З зазначеного вбачається, що посилання відповідача на ту обставину, що подані декларантом довідки про транспортно-експедиційні послуги та рахунки не є документом, що підтверджує витрати на транспортування, як на підставу проведення коригування митної вартості товару є абсолютно безпідставним та відхиляється судом.
Суд наголошує, що здійснення коригування митної вартості товарів належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
У вказаних рішеннях про коригування митної вартості товарів, окрім наведених вище обставин, також зазначено про те, що за основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість за різними митними деклараціями.
Аналіз показників, взятих за основу для визначення митної вартості митним органам, свідчить про те, що митним органом дійсно використано відомості щодо аналогічних категорій товарів, які були задекларовані позивачем раніше. Судом визначено, що ціна по усіх видах товару, який зазначений у митних деклараціях є аналогічною, однак курс євро-гривня у таких деклараціях є різним. Вказане ставить під сумнів обґрунтованість проведених митним органом розрахунків.
Суд звертає увагу на те, що різниця між митною вартістю товару, задекларованого позивачем, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались ним же чи іншими особами у попередніх періодах, не може свідчити про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а та підтриманою у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №280/1824/19.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Згідно частини 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Встановивши, що подані документи містять розбіжності, контролюючий орган повинен вказати, які саме з поданих декларантом документів та які саме показники цих документів містять розбіжності.
З зазначеного слідує, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.
Відтак суд вважає, що у поданих до митного оформлення товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
Водночас, митним органом як суб'єктом владних повноважень, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.
Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд погоджується з твердженням позивача про подання ним разом з митними деклараціями до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару.
Указане свідчить про безпідставність та незаконність оскаржуваних рішень Чернівецької митниці про коригування митної вартості.
У ході судового розгляду справи відповідач не довів, що витребувані митним органом у декларанта документи є документами, необхідними для усунення (спростування) саме тих розбіжностей, які мали місце на думку митного органу в документах, поданих позивачем до митного оформлення товару.
Разом із цим, в ході судового розгляду справи митним органом як суб'єктом владних повноважень, усупереч наведеним вище нормам матеріального та процесуального права, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.
Враховуючи викладене, перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; недобросовісно й нерозсудливо.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору. Подані позивачем до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам статті 53 МК України.
Таким чином, суд вважає, що оскаржувані рішення Чернівецької митниці та картки відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними, а тому наявні підстави для їх скасування.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень, в той час як позивач надав суду належні обґрунтування та докази на підставі яких суд дійшов висновку про задоволення позову.
Судові витрати
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Статтею 137 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження сум понесених витрат на правничу допомогу в сумі 9100 грн та витрат на переклад документів по справі у розмірі 3000 грн, позивачем надано суду: договір про надання правової допомоги №23/2023 від 19.06.2023 р.; акт від 14.07.2023 р. прийому-передачі виконаних робіт по договору про надання правової допомоги від 19.06.2023 р. в сумі 9100 грн; квитанцію №15 від 14.07.2023 р. про прийняття адвокатом гонорару в сумі 9100 грн; договір на послуги письмового перекладу №001 від 17.03.2023 р.; акт прийому-передачі виконаних робіт по договору про надання послуг із письмового перекладу №0003 від 17.03.2023 р в сумі 3000 грн; платіжну інструкцію №414 від 16.07.2023 р. в сумі 3000 грн; виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .
Суд встановив, що матеріалами справи підтверджено понесені позивачем витрати на переклад документів з іноземної на українську мову в сумі 3000 гривень.
Крім того, матеріали справи містять достатні докази щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу. Однак, суд вважає, що визначений позивачем розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи. При цьому, на момент відкриття провадження по справі, судом встановлено можливість розгляду справи на підставі наявних матеріалів справи, які були достатніми для прийняття рішення по даній справі та не потребували надання учасниками справи додаткових обґрунтувань, пояснень та доказів по справі. Таким чином, судом встановлено, що обсяг виконаних робіт адвокатом не співмірний фактичним витратам, необхідних для розгляду даної справи.
Водночас, матеріалами справи підтверджено понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 4000 грн, які співмірні із складністю справи; узгодженою судовою практикою з приводу спірних правовідносинах; виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); необхідним часом, які витрачає адвокат на виконання відповідних робіт (надання послуг) у спірних правовідносинах; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, у зв'язку із задоволенням позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА408000/2023/000131/2 від 18.04.2023 р., №UА 408000/2023/000149/2 від 26.04.2023 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №408020/2023/000538 від 18.04.2023 р., №408020/2023/000577 від 26.04.2023 р.
3. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 3602,41 грн згідно квитанції №301 від 20.07.2023 р., судовий збір у розмірі 2147,20 грн згідно квитанції № 400 від 11.08.2023 року, витрати, пов'язані з розглядом справи (залученням перекладача) в сумі 3000 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 4000 гривень.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Найменування сторін:
позивач - Приватне підприємство "Віктор-Ком Імпекс" (вул. Корнец, 24, с.Йорданешти, Чернівецький район, Чернівецька область, 60421, Код ЄДРПОУ 34864103);
відповідач - Чернівецька митниця (вул. Руська, 248-М, м. Чернівці, 58023, код ЄДРПОУ: 43971359).
Суддя Т.М. Брезіна