09 вересня 2024 року № 320/8332/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді - Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача в призначенні позивачці пенсії за віком відповідно до положень частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV;
- зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період її роботи з 11.04.1985 по 12.02.2002 на Макіївському скляному заводі Республіканського госпрозрахункового виробничого об'єднання «УКРСКЛО» Міністерства промисловості будівельних матеріалів УРСР, Відкритому акціонерному товаристві «Макіївський скляний завод» та призначити позивачу пенсію за віком з 01.12.2022.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка зверталась до пенсійного органу із заявою щодо призначення пенсії за віком, проте їй було відмовлено в задоволенні такої заяви через відсутність необхідного страхового стажу. Відповідачем не зараховано до страхового стажу спірний період її роботи на Макіївському скляному заводі, оскільки в трудовій книжці не зазначені відомості щодо реорганізації підприємства. Позивач вважає, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення її конституційного права на отримання пенсії за віком. На думку позивача, відмова відповідача є неправомірною та такою, що не ґрунтується на вимогах закону.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначила, що до страхового стажу роботи позивачки не зараховано період роботи з 11.04.1985 по 28.02.2001, оскільки не зазначені відомості щодо реорганізації підприємства. Згідно наданих документів страховий стаж на дату звернення складає 19 років 06 місяців 13 днів. Позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу 29 років.
У зв'язку зі звільненням судді, в провадженні якого перебувала справа № 320/8332/23, остання передана на повторний автоматизований розподіл між суддями, за результатами якого для розгляду справи визначено суддю Діску А. Б.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду Діски А. Б. від 06.03.2024 прийнято справу до свого провадження та її розгляд ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 19.08.2024 залучено до розгляду справи в якості другого відповідача Головне управління ПФУ в м. Києві.
Вказану ухвалу суду Головне управління ПФУ в м. Києві отримало, проте своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалось.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного.
ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та фактично проживає в м. Ірпінь Київської області, що підтверджується довідкою від 10.04.2015 № 3251-3319.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачці 30.11.2022 виповнилось 60 років (а.с. 9).
24.02.2023 позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 46).
Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 03.03.2023 № 104450006060 відмовлено у призначенні позивачці пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Так, згідно спірного рішення відповідачем не було зараховано до страхового стажу період роботи з 11.04.1985 по 19.02.2002, оскільки не зазначені відомості щодо реорганізації підприємства (назва підприємства ВАТ «Макіївський скляний завод» на печатці, що засвідчує запис про звільнення, не відповідає назві підприємства «Макіївський скляний завод», що вносило запис про прийняття), період роботи з 01.03.2001 по 19.02.2002 зараховано згідно даних персоніфікованого обліку (а.с. 13, 67).
Не погодившись із відмовою пенсійного органу, позивачка звернулась із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності 01.01.2004.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Згідно вимог ч. 1, 2, 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
На підставі ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
У відповідності до вимог ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок).
Пунктами 1, 3 Порядку також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про періоди роботи, які внесені в довідки на підставі документів.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На момент заповнення та внесення у трудову книжку позивача спірних записів у період до 29.07.1993 була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Госкомтруда СРСР від 20.06.1974 № 162 (Інструкція № 162), а з 29.07.1993 була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 (Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 № 162 та Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником.
Згідно вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 (далі Інструкція) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.4.1 Інструкції № 58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
У постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Із аналізу вказаних правових норм вбачається, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періоду роботи до страхового стажу і права на отримання пенсії з його врахуванням.
Аналогічна правову позиція висловив Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Як вбачається з копії трудової книжки НОМЕР_1 , виданій на ім'я позивачки, вона прийнята на Макіївський скляний завод підпорядкований Міністерству промисловості будівельних матеріалів УРСР Республіканському госпрозрахункову виробничому об'єднанню «УКРСКЛО»:
- з 11. 04.1985 техніком-лаборантом у заводську виробничу лабораторію;
- 23.09.1987 переведена лаборантом хімічного аналізу 4-го розряду загально-заводського персоналу;
- 02.01.1989 переведена в.о. інженера-технолога III категорії цеха електороосвітлювальной арматури;
- 10.09.1990 переведена інженером-технологом технічного відділу;
- 21.12.1992 переведена інженером з охорони праці та техніки безпеки ІІ категорії;
- 01.11.1993 переведена інженером з охорони праці та техніці безпеки - інженером по метрології та стандартизації;
- 15.03.2001 переведена інженером-технологом скляного виробництва;
- 19.02.2002 звільнена за ст.38 КЗПП України по догляду за дитиною до 14 років, про що в трудовій книжці міститься відповідний запис, підпис уповноваженої особи, печатка ВАТ "Макіївський скляний завод", номер і дата наказу на підставі якого здійснено запис про звільнення з роботи.
Таким чином, вказані записи містять необхідні відомості про роботу у спірний період, а саме відомості про дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дату переведення з посади, зазначення відомостей, на підставі чого внесено відповідні записи (номери та дати наказів), а також містяться відповідні печатки. Крім того суд зазначає, що записи у трудовій книжці позивача є вчиненими у хронологічному порядку та правильній логічній послідовності.
Достовірність вищенаведених записів сумнівів не викликають.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що відсутність у трудовій книжці запису про реорганізацію підприємства, на якому працювала позивач в період її трудової діяльності (з 11.04.1985 по 19.02.2002), при одночасній наявності дотримання послідовності записів, не може бути підставою для відмови в зарахуванні до її трудового стажу спірного періоду роботи, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.
Суд наголошує, що досліджені судом записи у трудовій книжці позивача свідчать про послідовність хронології подій періодів роботи позивача.
Вказані записи засвідчені чітким відтиском печатки вказаного підприємства та не містять виправлень/підтирань, які б давали підстави для сумніву у їх правдивості.
Суд вказує, що неналежне заповнення роботодавцем трудової книжки не може бути підставою для позбавлення позивача права зарахування до страхового стажу періодів роботи, зазначених у цій трудовій книжці.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи.
Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Суд звертає увагу, що розбіжності у трудовій книжці щодо правовстановлюючих фактів роботодавця, які підтверджують страховий стаж позивача виникли не з її вини, та не залежали від волі позивача.
Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України. Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Таким чином відповідачем протиправно не було зараховано спірний період до страхового стажу позивача, а тому має бути зарахований до страхового стажу позивача період роботи на Макіївському скляному заводі.
При цьому, суд зазначає, що позивачка просить суд зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу період з 11.04.1985 по 19.02.2002. Водночас, як вбачається із розрахунку страхового стажу позивачки та з рішення про відмову в призначенні пенсії від 03.03.2023 та не заперечується ГУ ПФУ в Київській області у відзиві на позовну заяву, відповідачем було зараховано до її страхового стажу період з 01.03.2001 по 19.02.2002 та період перебування у відпустці по догляду за дитиною до 3 років з 22.03.1989 по 21.03.1989, а тому, з огляду на вказане, до страхового стажу підлягає зарахуванню період роботи з 11.04.1985 по 21.03.1986 та з 22.03.1989 по 28.02.2001 (а.с. 29, 41 звор., 13, 67).
Крім того, у своєму позові просить суд визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо відмови в призначенні їй пенсії за віком.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивачу за результатом розгляду її заяви від 24.02.2023 було відмовлено в призначенні пенсії за віком рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 03.03.2023. Як було встановлено судом, вказане рішення є необґрунтованим та не відповідає вимогам правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України.
Відповідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладені вище обставини, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.03.2023 № 104450006060 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
А тому, вимоги до ГУ ПФУ в Київській області в цій частині задоволенню не підлягають.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє в призначенні пенсії, визначені законом.
Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію.
Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15, а також у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а.
Суд враховує, що згідно вимог ст. 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
З урахуванням заявлених позовних вимог, зважаючи, що позивачка відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 10.04.2015 № 3251-3319 фактично проживає в м. Ірпінь, Київської області, з метою повного та ефективного захисту прав позивача та зважаючи на те, що на момент звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії від 24.02.2023 позивачка досягла 60 річного віку, має більше 29 років страхового стажу, що є достатнім для призначення пенсії, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком.
Суд зазначає, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-VI, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадку, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Як вбачається з копії паспорта позивачки, 60 років вона досягла 30.11.2022 (а.с.9) та 24.02.2023 звернулася до ГУ ПФУ у Київській області з заявою про призначення пенсії (а.с. 46), тобто в межах тримісячного строку після досягнення пенсійного віку. Таким чином, пенсію позивачці має бути призначено з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - з 01.12.2022.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві суму судового збору в розмірі 536,80 грн та за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області суму судового збору в розмірі 536,80 грн, який був сплачений позивачем при подачі позову відповідно до квитанції від 24.03.2023 (а.с. 1).
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.03.2023 за № 104450006060 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_2 ) період роботи з 11.04.1985 по 21.03.1986 та з 22.03.1989 по 28.02.2001 на Макіївському скляному заводі та у ВАТ «Макіївський скляний завод».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, 10, код ЄДРПОУ 22933548) призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_2 ) пенсію за віком з 01.12.2022.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 536,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 536,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, 10, код ЄДРПОУ 22933548).
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.