ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" вересня 2024 р. справа № 300/3061/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною відмову щодо зарахування періоду роботи в подвійному розмірі та зобов'язання зарахувати період роботи з 01.01.2004 по 17.01.2024 в подвійному розмірі, і провести перерахунок та виплату пенсії, з 23.01.2024, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Романків Ігор Михайлович (надалі по тексту - представник позивача), звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, ГУ УПФУ в Івано-Франківській області, Управління, орган пенсійного забезпечення) про визнання протиправною відмову щодо зарахування періоду роботи в подвійному розмірі та зобов'язання зарахувати період роботи з 01.01.2004 по 17.01.2024 в подвійному розмірі, і провести перерахунок та виплату пенсії, з 23.01.2024.
Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ УПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком по списку №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також - Закон №1058-IV). Як стало відомо позивачу, стаж її роботи в закладі в шкідливих і важких умовах праці - Комунальне некомерційне підприємство "Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради" з 01.01.2004 по 17.01.2024 зарахований органом пенсійного забезпечення в одинарному розмірі, що суперечить чинному законодавству України.
Позивач 23.01.2024 через Портал електронних послуг Пенсійного фонду України подала до відповідача заяву про перерахунок пенсії з проханням зарахувати до стажу період її роботи з 01.01.2024 по 17.01.2024 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також - Закон №1058-IV). До такої заяви позивач подала довідку Комунальне некомерційне підприємство "Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради" №861 від 17.01.2024.
04.04.2024 представник позивача подав адвокатський запит щодо інформації про зарахування періодів роботи ОСОБА_1 . Листом від 10.04.2024 відповідачем відмовлено позивачу у перерахунку пенсії, та повідомлено позивачу про те, що підстав здійснити перерахунок пенсії шляхом зарахування до стажу періоду його роботи після 01.01.2004 у спеціальних закладах надання психологічної допомоги в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" немає, так як пільгове обчислення застосовується тільки до 01.01.2004 року. Відповідно до частин 3, 4 статті 24 Закону №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправною відмову відповідача у перерахунку в подвійному розмірі стажу позивача за період роботи у закладі з надання психіатричної допомоги, просить суд зобов'язати відповідача здійснити відповідне зарахування стажу та перерахунок пенсії з 23.01.2024.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Одночасно судом витребувано у сторін докази необхідні для розгляду даної адміністративної справи (а.с.36-37).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву від 08.05.2024, реєстрацію якого в суді із відповідними доказами здійснено 14.05.2024 (а.с.42-154). Орган пенсійного забезпечення не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, вказує на їх безпідставність та вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Управління звертає увагу на те що, з 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, тобто з 01.01.2004 всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі. Згідно з абзацу 3 частини 4 статті 24 Закону №1058-IV пільговий порядок обчислення страхового стажу передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків передбачених цим законом. Як визначено абзацами 1, 2 частини 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону. Таким чином відповідач, зазначає, що органом пенсійного забезпечення правомірно не врахувало стаж з 01.01.2004 по 17.01.2024 у подвійному розмірі, оскільки відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота у закладах охорони здоров'я зараховується до стажу у подвійному розмірі тільки до 31.12.2003.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзиви на позовну заяву, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває з 05.01.2015 на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком Список №2 відповідно до Закону №1058-IV (а.с.49, 56, 71, 72-73).
Як слідує із Диплома серії НОМЕР_1 від 05.07.1984, трудової книжки НОМЕР_2 , наявних протоколів про перерахунок пенсії позивача по особовому рахунку № НОМЕР_3 загальний страховий стаж позивача станом на 26.05.2023, 05.03.2024 складає 57 років 2 місяці 1 день (стаж враховано по 28.02.2023), в тому числі (а.с.79, 138-139, 151-154):
- з 01.09.1982 по 05.07.1984 - період навчання у Львівському медичному училищі Львівського ордена Трудового Червоного Прапора;
- з 01.08.1984 по 11.02.1987 на посаді медичної сестри у відділені лікарні смт. Жмеринка;
- з 17.02.1987 по 30.04.1995, з 18.05.1995 по 28.12.1998, 29.12.1998 по 14.03.1999, з 15.03.1999 по 30.06.2000, з 01.07.2001 по 19.10.2001, з 04.11.2001 по 23.05.2002 та з 08.06.2002 по 31.12.2003 на посаді палатної медсестри в Обласній психіатричній лікарні №2 (стаж в медичному закладі, відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зараховано в подвійному розмірі);
- з 01.05.1995 по 17.05.1995, з 20.10.2001 по 03.11.2001, з 24.05.2002 по 07.06.2002 на посаді палатної медсестри в Обласній психіатричній лікарні №2 (стаж в медичному закладі в одинарному розмірі);
- з 01.01.2004 по 10.09.2013 на посаді палатної медсестри в Обласній психіатричній лікарні №2 (стаж в медичному закладі, відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зараховано в подвійному розмірі);
- з 11.09.2013 по 01.12.2013 на посаді старшої медичної сестри психіатричного відділення сестринського догляду №5 в Обласній психіатричній лікарні №2 (стаж в медичному закладі, відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зараховано в подвійному розмірі);
- з 02.12.2013 по 30.11.2014, з 01.12.2014 по 31.12.2014 на посаді медичної сестри палатної психіатричного відділення сестринського догляду №5 в Обласній психіатричній лікарні №2 (стаж в медичному закладі, відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зараховано в подвійному розмірі);
- з 01.01.2015 по 01.01.2019 і по 28.02.2023 на посаді медичної сестри палатної психіатричного відділення сестринського догляду №5 в Обласній психіатричній лікарні №2 та в КНП "Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради" (стаж в медичному закладі зараховано в одинарному розмірі).
Частина коментованого вище періоду з 01.05.1995 по 17.05.1998, з 18.05.1995 по 28.12.1998, з 15.03.1999 по 30.06.2000, з 01.07.2000 по 19.10.2001, з 20.10.2001 по 03.11.2001, з 04.11.2001 по 23.05.2002, з 24.05.2002 по 07.06.2002, з 08.06.2002 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 10.09.2013, 02.12.2013 по 30.11.2014, 01.12.2014 по 31.12.2014 зарахована позивача як пільговий страховий стаж за Списком №2 (а.с.146).
23.01.2024 позивач подала до відповідача заяву про призначення/перерахунок пенсії, в якій просила допризначити пенсію у зв'язку із наданням додаткових документів (а.с.149).
Позивач до такої заяви долучила довідку КНП "Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради" за №861 від 17.01.2024, із змісту слідує:
- ОСОБА_1 з 17.02.1987 (наказ №33 від 17.02.1987) по теперішній час (дату видачі довідки 17.01.2024) працює зі шкідливими та важкими умовами праці, виконання якої надає право на подвоєння стажу згідно Закону України "Про внесення зміни до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 10.04.2003 за №1110-IV;
- на підставі рішення Івано-Франківської обласної ради від 20.09.2019 за №1236-30/2019 Обласна психіатрична лікарня №2 (с. Підмихайлівці Рогатинського району) з 17 жовтня 2019 року реорганізована в Комунальне некомерційне підприємство "Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради" (а.с.28, 150).
04.04.2024 представником позивача подано адвокатський запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з метою отримання інформації щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії (допризначення у зв'язку із додатковими документами), з якими позивач зверталась у пенсійний фонд 23.01.2024 (а.с.29).
Листом від 10.04.2024 за №0900-0202-8/21949 відповідачем повідомлено представника позивача, що страховий стаж роботи становить 57 років 2 місяці 4 день, в тому числі робота за списком №2 - 38 років 4 місяці 5 днів (стаж враховано по 28.02.2023).
Даним листом відповідач в обґрунтування відмови в зарахуванні стажу роботи після 01.01.2004, посилається на те, що статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено зарахування стажу в подвійному розмірі особам, які працювали в психіатричних закладах охорони здоров'я до 01.01.2004 (дата введення в дію Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"), а після 01.01.2004 зарахування стажу в подвійному розмірі із вказаної підстави законом не передбачено.
Роз'яснено, що оскільки періоди страхового стажу згідно довідки №861 від 17.01.2024 уже взяті до розрахунку пенсії, то після проведеного перерахунку розмір пенсії не змінився (а.с.30-31).
У адміністративному позові ОСОБА_1 стверджує, що такою заявою ставила перед органом пенсійного забезпечення вимогу в зарахуванні до стажу період її роботи в закладі психіатричної допомоги з 01.01.2004 по 17.01.2024 у подвійному розмірі.
Вважаючи, відмову щодо зарахування до стажу періоду роботи позивача з 01.01.2004 по 17.01.2024 в Комунальному некомерційному підприємстві "Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради" в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", позивач звернулася до суду за відновленням порушеного права на пільгове обчислення спірної частини страхового стажу у подвійному розмірі.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 24 Закону України №1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон України №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ.
Приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.
Згідно пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також - Інструкція №58).
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1 Інструкції №58).
Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.151-153), суд встановив, що позивач:
- з 17.02.1987 працювала на посаді палатна медсестра в Обласній психіатричній лікарні №2 (запис №3);
- з 10.09.2013 переведена на посаду старшої сестри медичної психіатричного відділення сестринського догляду №5 в Обласній психіатричній лікарні №2 (запис №4);
- з 02.12.2023 переведена на посаду сестри медичної психіатричного відділення сестринського догляду №5 в Обласній психіатричній лікарні №2 (запис №5);
- з 01.01.2019 назва посади «сестра медична палатна» змінена на «сестра медична» у зв'язку з внесенням змін до Національного класифікатора ДК 003:2010 (запис №6);
- з 17.10.2019 Обласна психіатрична лікарня №2 реорганізована в Комунальний некомерційний заклад «Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги» (запис №7);
- з 01.10.2021 переведена сестрою медичною психіатричного відділення ПЗМХ із звичайним наглядом №1;
- з 31.08.2023 звільнена з роботи у зв'язку з переведенням в Комунальне некомерційне підприємство «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я» (запис №10);
- з 01.09.2023 прийнята на посаду сестри медичної психіатричного відділення примусових заходів медичного характеру (запис №11).
У матеріалах пенсійної справи, станом на дату подання суду відзиву на позов, у трудовій книжці запису про звільнення не внесено.
Суд зазначає, що трудова книжка містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття на роботу, місце роботи, найменування посади та накази, на підставі яких позивач прийнятий/переведений на таку посаду (роботу).
Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства "Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради" за №861 від 17.01.2024 ОСОБА_1 з 17.02.1987 (наказ №33 від 17.02.1987) по теперішній час (17.01.2024) працювала зі шкідливими та важкими умовами праці, виконання якої надає право на подвоєння стажу згідно Закону України "Про внесення зміни до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 10.04.2003 за №1110-IV. Довідка також містить інформацію, за змістом якої згідно рішення Івано-Франківської обласної ради від 20.09.2019 за №1236-30/2019 Обласна психіатрична лікарня №2 з 17.10.2019 реорганізована в Комунальне некомерційне підприємство «Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради», та з 01.09.2023 реорганізовано шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства "Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради" (а.с.150).
Відповідач не заперечує факт роботи позивача в закладі надання психіатричної допомоги у спірні періоди.
Проте, вважає, що з 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058, тобто з 01.01.2004 всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі.
Оцінюючи спірні правовідносини, в контексті доводів відповідача, суд виходить із наступних аргументів.
В силу правового регулювання пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Згідно статті 1 Закону України "Про психіатричну допомогу" від 22.02.2000 за №1489-III заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Так, відповідно до довідки за №861 від 17.01.2024 ОСОБА_1 дійсно працює в Комунального некомерційного підприємства "Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради" з 17.02.1987 по теперішній час (17.01.2024) (а.с.28, 150).
Матеріали справи свідчать, що з моменту з моменту призначення в січні 2015 року позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 остання неодноразово перераховувалася у зв'язку із уточненням даних, встановленням доплати, індексацією заробітку, зміни параметрів існуючого стажу, в тому числі в наслідок зміни стажу.
Зокрема, протоколи про перерахунок пенсії від 25.02.2023, 26.05.2023, 05.03.2024, 05.04.2024, свідчать, що стаж в медичному закладі, відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зараховано в подвійному розмірі: з 17.02.1987 по 30.04.1995, з 18.05.1995 по 28.12.1998, 29.12.1998 по 14.03.1999, з 15.03.1999 по 30.06.2000, з 01.07.2001 по 19.10.2001, з 04.11.2001 по 23.05.2002 та з 08.06.2002 по 31.12.2003; з 01.01.2004 по 10.09.2013; з 11.09.2013 по 01.12.2013; з 02.12.2013 по 30.11.2014 і з 01.12.2014 по 31.12.2014.
Разом з тим частина стажу зарахована в медичному закладі в одинарному розмірі за період: з 01.05.1995 по 17.05.1995, з 20.10.2001 по 03.11.2001, з 24.05.2002 по 07.06.2002; з 01.01.2015 по 01.01.2019 і по 28.02.2023.
Форми РС-право як додатки до коментованих протоколів перерахунку за коментованими подіями, зокрема перерахунок з 05.03.2024 свідчить, що в кратному розмірі позивачу зараховано стаж з 01.01.2004 лише для визначення права на призначення пенсії (стаж, що дає право на зниження пенсійного віку), тоді як вказаний період врахований до страхового стажу в одинарному розмірі, що підтверджується розрахунком стажу: 68 років 2 місяці і 1 день ("стаж для розрахунку права"), в той час як в протоколі перерахунку від 05.03.2024 "страховий стаж (повний)" визначений - 57 років 2 місяці 1 день (а.с.144, 146, 154).
В першому та в другому випадках коефіцієнт стажу без врахування та з урахуванням кратності однаковий:
- за протоколом від 25.02.2023 "коефіцієнт стажу з врахування кратності" - 0,38250, "коефіцієнт стажу без врахування кратності ((662/100*12)*1)" - 0,55167 (а.с.137);
- за протоколом від 05.03.2024 "коефіцієнт стажу з врахування кратності" - 0,39417, "коефіцієнт стажу без врахування кратності ((686/100*12)*1)" - 0,57167 (а.с.144).
Вказане засвідчує, що у пенсійній справі позивача з 01.01.2004 орган пенсійного забезпечення за період з 01.01.2004 по 31.12.2014 лише здійснив розрахунок спірного стажу у подвійному значенні як "стаж для розрахунку права", втім фактично для визначення коефіцієнта стажу з врахування кратності перерахунок не проводиться такий перерахунок. Більше того, з 01.01.2015 по 28.02.2024 обчислення стажу в подвійному розмірі не визначається в тому числі і для "стажу для розрахунку права" (а.с.146).
Відповідач у справі не спростував, що Комунальне некомерційне підприємство "Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради", як лікарняний заклад призначений для надання психіатричної допомоги і в розумінні статті 60 Закону України №1788 є закладом з надання психіатричної допомоги.
В частині посилань відповідачів на неможливість зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи позивачки у психіатричному закладі після 01.01.2004, суд керується наступними мотивами:
- по перше, положення статті 60 Закону України №1788-ХІІ в редакції Закону України "Про внесення зміни до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 10.04.2003 за №1110-IV, з 15.08.2023 є чинними по теперішній час;
- по друге, приписи статті 24 Закону №1058-IV не змінюють, не скасовують/не припиняють дію і правове регулювання, визначене статтею 60 Закону України №1788.
Відповідно до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Отже, відмова відповідача зарахувати до стажу позивача у подвійному розмірі періоди роботи в протитуберкульозному закладі охорони здоров'я не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправною.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 27.04.2023 в справі №160/14078/22, від 08.06.2022 в справі №689/1593/16-а, від 08.06.2022 в справі №510/1593/16-а, від 20.04.2022 в справі № 214/3705/17, від 22.12.2021 у справі №688/2916/17, від 27.02.2020 у справі №462/1713/17, від 23.01.2019 у справі №485/103/17 та від 04.12.2019 у справі №689/872/17, які були враховані судом при вирішенні спірних правовідносин.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Суд також зазначає, що у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом №1058-IV та Законом №1788-ХІІ вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон №1058-IV.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення", то він мав би виключити із Закону України "Про пенсійне забезпечення" усі інші положення, чого зроблено не було.
З огляду на вищезазначене, відповідно до статті 60 Закон №1788-ХІІ та пункту 16 "Прикінцеві положення" Закон №1058-IV період роботи позивача в КНП "Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради" з 01.01.2004 підлягає зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі.
При цьому, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права, та періоду, що підлягає захисту, суд керується такими мотивами.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, суд у досліджуваному випадку враховуються наступні обставини:
- позивач, на дату звернення як із заявою від 23.01.2024 (а.с.149) при перерахунок пенсії, працювала в закладі психіатричної допомоги;
- останній перерахунок пенсії у зв'язку із збільшенням, набуттям нового страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії тривалість 24 місяці (з 01.04.2021 по 28.02.2023) проведений відповідачем за заявою позивача від 26.05.2023 (а.с.138-139);
- при попередніх перерахунках пенсії за заявою позивача від 26.05.2023, в тому числі, у зв'язку із збільшення страхового стажу на чергові 24 місяці працюючого пенсіонера, такий стаж по 28.02.2023 (а.с.146-148) не зараховано до страхового стажу в подвійному розмірі;
- довідка за №861 від 17.01.2024 підтверджує стаж ОСОБА_1 , що має право на зарахування в подвійному розмірі, по 17.01.2014 - день видачі довідки закладом психіатричної допомоги;
- при проведенні перерахунку позивачу з березня 2024 року (а.с.154) пенсії відповідачем не зараховано до страхового стажу в подвійному розмірі стаж з 01.01.2004 по 17.01.2024.
Разом з тим, позивач просить перерахувати її пенсію з 23.01.2024 з врахуванням страхового стажу в подвійному розмірі за період з 01.01.2004 по 17.01.2024, тобто за період, який не був врахований при перерахунку пенсії 25.05.2021, 27.05.2023 - внаслідок "зміни стажу та заробітку 24 місяці, в тому числі який не був врахований при останньому перерахунку пенсії 05.03.2024 за заявою від 23.01.2024 (а.с.134, 138, 154).
В контексті вказаних обставин суд застосовує приписи частини 4 статті 42 Закону №1058-IV, за змістом яких, в разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
В разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Отже, враховуючи приписи абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону України № 1058-IV, про те, що перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, суд вказує не те, що ОСОБА_1 набуде право на зарахування страхового стажу за період з 01.03.2023 по 01.03.2025 при перерахунку пенсії лише після 01.03.2025.
Так як позивач подала заяву про перерахунок пенсії 23.01.2024, то спірний стаж за період з 01.03.2023 по 17.01.2024 в силу вимог частини 4 статті 42 Закону №1058-IV не можу бути врахований при реалізації коментованої заяви.
Частиною 4 статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною 1 статті 35,частиною 2 статті 38, частиною 3 статті 42 і частиною 5 статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
З огляду на те, що позивач подала заяву на перерахунок пенсії 23.01.2024, то право на перерахунок пенсії виник у неї з 01.02.2024, відтак позовні вимоги щодо дати проведення перерахунку слід задовольнити частково.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести з 01.02.2024, перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу період її роботи з 01.01.2004 по 28.02.2023 в Комунальному некомерційному підприємстві "Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради" в подвійному розмірі згідно із статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням уже проведених платежів за вказаний період пенсійних виплат.
Таким чином, позов належить задовольнити частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд відзначає, що позивачем за подання до суду адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 1 211,20 гривень згідно квитанції до платіжної інструкції №4Е23-31Т7-0251-0054 від 16.04.2024 (а.с.6).
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії, то з останнього підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 847,84 гривень з кожного, що пропорційно становить 70 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.
В частині питання витрат на професійну правничу, суд зважає на такі обставини.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 132 КАС України).
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Окрім зазначеного, частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В позовній заяві представник позивача зазначив, що докази щодо розміру витрат на послуги адвоката будуть подані після ухвалення рішення суду.
Таким чином на час прийняття рішення в цій справі в суду відсутні підстави для розподілу судових витрат на правничу допомогу.
До адміністративного позову долучений ордер серії АТ №1057508 від 29.12.2023 про надання правової (правничої) допомоги (а.с.32).
У досліджуваному випадку суд позбавлений процесуальних повноважень щодо розподілу витрат на надання правової (правничої) допомоги, так як позивач у адміністративному позові не заявляє таких вимоги/клопотання, а ставить питання лише щодо стягнення понесених витрат у вигляді судового збору в сумі 1 211,20 гривень (а.с.5).
Сторонами не подано будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови в здійсненні ОСОБА_1 зарахування до стажу період її роботи з 01.01.2004 по 28.02.2023 у подвійному розмірі.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести з 01.02.2024 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до стажу період її роботи з 01.01.2004 по 28.02.2023 в Комунальному некомерційному підприємстві "Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради" в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 09.07.2003 за №1058-IV, з урахуванням уже проведених платежів за вказаний період пенсійних виплат.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 847,84 гривень (вісімсот сорок сім гривень вісімдесят чотири копійки).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ), АДРЕСА_1 ;
в інтересах якої діє адвокат - Романків Ігор Михайлович, вул. Галицька, 67, м.Рогатин, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77000;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018.
Суддя Чуприна О.В.