09 вересня 2024 року Справа № 280/5943/24
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача адвоката Гребнєва І.І. про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат у справі №280/5943/24 за позовом ОСОБА_1 до Центру інновацій та розвитку оборонних технологій Міністерства оборони України про визнання відмови протиправною, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала справа № 280/5943/24 за позовом ОСОБА_1 до Центру інновацій та розвитку оборонних технологій Міністерства оборони України про визнання відмови протиправною, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Вказаним судовим рішенням:
- визнано протиправною бездіяльність Центру інновацій та розвитку оборонних технологій Міністерства оборони України (03150, м. Київ, вул. Німецька, 1/32, 3 поверх, код ЄДРПОУ 26630247) щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) від 10.06.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII.
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
29 серпня 2024 року до суду через систему “Електронний суд» надійшла заява представника позивача адвоката Гребнєва Ігоря Ігоровича про ухвалення додаткового рішення у справі № 280/5943/24 про стягнення правових витрат у розмірі 10 000,00 грн, які складаються із витрат на правничу допомогу.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29 серпня 2024 року заяву передано на розгляд судді Бойченко Ю.П.
Розпорядженням керівника апарату Запорізького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року № 63 призначено повторний автоматизований розподіл додаткових матеріалів справи у зв'язку перебуванням судді Бойченко Ю.П. у щорічній основній відпустці.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 серпня 2024 року додаткові матеріали справи № 280/5943/24 передані на розгляд судді Татаринову Д.В.
Ухвалою суду від 30 серпня 2024 року вищезазначену заяву призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Вказаною ухвалою суду відповідачу запропоновано надати суду заперечення (пояснення) стосовно заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у строк до 03 вересня 2024 року включно.
04 вересня 2024 року від представника відповідача на адресу суду надійшли заперечення на вищезазначену заяву в обґрунтування яких зазначено, що враховуючи часткове задоволення позову витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. не відповідають положенням частини 139 КАС України. Також вказує про наявність в провадженні Запорізького окружного адміністративного суду інших справ позивача, які на думку відповідача мали бути заявлені ОСОБА_1 одним позовом, що, у свою чергу свідчить про штучне збільшення витрат на правову допомогу. У задоволенні заяви представника позивача в частині відшкодування судових витрат на правничу допомогу просить відмовити.
Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
З урахуванням частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення за відсутності представників сторін.
Суд, розглянувши питання щодо ухвалення додаткового рішення, зазначає наступне.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року у справі №280/5943/24 визнано протиправною бездіяльність Центру інновацій та розвитку оборонних технологій Міністерства оборони України (03150, м. Київ, вул. Німецька, 1/32, 3 поверх, код ЄДРПОУ 26630247) щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) від 10 червня 2024 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII.
Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення визначені статтею 244 КАС України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Частина перша статті 252 КАС України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 у справі “Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Судом встановлено, що з метою отримання правової допомоги між позивачем (Замовник, Клієнт) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Виконавець) укладено договір про надання правової допомоги № б/н від 20 червня 2024 року, предметом якого є представлення інтересів Замовника та надання юридичних послуг (правової допомоги) останньому в межах справи за позовом ОСОБА_1 до Центру інновацій та розвитку оборонних технологій Міністерства оборони України про визнання відмови протиправною, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії в Запорізькому окружному адміністративному суді.
За умовами пункту 6.1 даного Договору сторони домовились, що замовник сплачує грошову винагороду в розмірі 10 000,00 грн.
Згідно Акту наданих послуг № 1 від 28 серпня 2024 року визначено, що в межах Договору від 20 червня 2024 року виконано наступні послуги:
- Попередня консультація, укладання договору про надання правової допомоги (1 год.);
- Аналіз матеріалів справи та наданих Замовником документів (1 год.);
- Збір документів, виготовлення копій необхідних документів, формування стратегії у справі (0,5 год.);
- Аналіз законодавства та судової практики, правових позицій Верховного суду України, Верховного Суду (в т.ч. Великої Палати Верховного Суду) (1,5 год.);
- Складання та подання позовної заяви (5 год.);
- Підготовка та подання відповіді на відзив (2 год.);
- Підготовка та подання клопотання про долучення доказів (1 год.);
- Підготовка та подання заяви про винесення додаткового рішення (1 год.).
Відповідно до рахунку - фактури № СФ-01/23 позивач сплатив на користь ФОП ОСОБА_2 кошти в сумі 10 000,00 грн, призначення платежу: згідно Договору про надання правової допомоги від 20 червня 2024 року.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Гребнєвим І.І., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 25 червня 2024 року Серії АР № 1003717.
За умовами Договору від 20 червня 2024 року, встановлення гонорару адвоката у фіксованому розмірі 10000,00 грн, незалежно від обсягу наданих послуг та часу, витраченого адвокатом, відповідає приписам статті 30 Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» та пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України.
Разом із цим, надану у цій справі правничу допомогу оцінено у розмірі 10000,00 грн, що, на думку суду, є неспівмірним з предметом позову, характером спірних правовідносин, складністю справи та значенням справи для сторін.
Суд зазначає, що попередня консультація, укладання договору про надання правової допомоги, аналіз матеріалів справи та наданих позивачем документів, збір документів, виготовлення копій необхідних документів, формування стратегії у справі, аналіз законодавства та судової практики, правових позицій Верховного суду України, Верховного Суду є етапами складення позовної та її подання до суду, а тому не можуть бути виокремлені судом як різні юридичні послуги.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 10 000,00 грн. є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.
Також, при вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №280/5943/24 розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження.
Тому, враховуючи наведені норми КАС України та зважаючи на наявність судових рішень у справах з подібним предметом спору, судом віднесено дану справу до категорії незначної складності.
Окрім того, у наданих представником позивача документах відсутня інформація щодо вартості за 1 годину витраченого адвокатом часу за надані послуги в рамках договору від 20 червня 2024 року.
Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу фактично наданих адвокатом послуг, суд зазначає, що аналіз правових підстав та підготовка позовної заяви не потребували значної витрати часу.
Дослідивши адміністративний позов, суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю даної справи.
Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, суд доходить висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.
Вказана сума у розмірі 3000,00 грн. є співмірною з вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення.
Пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Керуючись статтями 139, 241, 252, 292, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення по справі № 280/5943/24.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької обласної прокуратури судових витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень).
В іншій частині заяви - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено та підписано 09 вересня 2024 року.
Суддя Д.В. Татаринов