про продовження процесуального строку
10 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/15696/24
категорія 112010203
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Окис Т.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області по не нарахуванню та не виплаті щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та стягнення відповідної суми.
Ухвалою суду від 15 серпня 2024 року позовну заяву залишено без руху, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду.
На виконання ухвали суду, позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначає, що 12 липня 2024 року дізнався про рішення Верховного Суду від 05 березня 2024 року у справі №440/14216/23, після якого він звернувся до відповідача з заявою про виплату грошової допомоги у відповідному розмірі та чекав на відповідь. Крім того, указує, що постійно лікується як амбулаторно, так і стаціонарно в лікарнях області, що підтверджується виписками з історій хвороби стаціонарного хворого.
Дослідивши матеріали позовної заяви та доводи клопотання про поновлення строку звернення до суду, оцінивши докази в їх сукупності, суд зауважує на таке.
Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.
За приписами частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом встановлено шестимісячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд уважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31 березня 2020 року у справі №807/235/16.
Позивач, обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду, також посилається на прийняття Верховним Судом 05 березня 2024 року постанови у справі №440/14216/23 щодо розміру спірної грошової допомоги, з метою стягнення якої подано позов.
Однак, неоднозначність судової практики у певних правовідносинах, відсутність такої чи її сформованість не є непереборними обставинами, які не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом, а тому не можуть уважатись поважними.
Позивач, обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду, посилається на постійне лікування, на підтвердження чого надає виписку із медичної карти стаціонарного хворого №538 про лікування з 16 по 18 січня 2023 року.
Однак, додана позивачем виписка підтверджує факт його лікування ще задовго до виникнення спірних правовідносин по виплаті щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік, а тому не є доказом на підтвердження існування непереборних обставин, що обумовили пропуск строку звернення до суду з відповідним позовом.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з відповідним позовом.
Згідно з частинами 2, 3 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Ураховуючи викладене, а також зважаючи на вчинення позивачем дій на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд уважає за необхідне продовжити строк для усунення визначених в ухвалі від 15 серпня 2024 року недоліків на п'ять днів з дати отримання копії цієї ухвали.
Керуючись статтями 121, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог відмовити.
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення визначених в ухвалі суду від 15 серпня 2024 року недоліків на п'ять днів з дати отримання копії даної ухвали
У разі неусунення недоліків у зазначений вище строк позовна заява буде повернута позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Окис