10 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/5237/23
категорія 113070200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), у якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 14.02.2023 №341936 про стягнення адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що транспортний засіб - автомобіль МAN, державний реєстраційний номер: НОМЕР_1 , належить йому, проте відповідно до договору оренди даний транспортний засіб був переданий в оренду ТОВ "Брусилів - м'ясо" строком на 10 років, що підтверджується договором від 09.12.2019. На підставі наведеного, позивач вважає, що до нього неправомірно застосовано адміністративно-господарський штраф, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред'явлення всіх визначених вище документів на момент складання акту про проведення перевірки. Відсутність необхідних документів (в даному випадку - протокол технічного стану транспортного засобу), визначених положеннями Закону № 2344-ІІІ та Порядку № 1567 на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті від 09.01.2023 № 336000. Відмітив, що водієм транспортного засобу, що перевірявся, перевіряючим особам було надано видаткову накладну. Жодних документів, які б підтвержували передачу належного позивачу транспортного засобу у законне користування, водієм надано не було. Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 60 Закону Україні "Про автомобільний транспорт".
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій просить задовольнити позовні вимоги, з мотивів, викладених у позовній заяві.
Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 09.01.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті, під час проведення рейдової перевірки на підставі направлення на перевірку №002372 від 06.01.2023, проведено перевірку транспортного засобу МAN, державний реєстраційний номер: НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 ..
За результатами перевірки транспортного засобу складено акт від 09.01.2023 №336000 про проведення перевірки, за висновками якого встановлено, що водієм ОСОБА_2 здійснювалось перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів, перелік яких зазначено в ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
09.01.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №341936, в якій вказано, що позивачем 09.01.2023 допущено порушення вимог ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та постановлено стягнути з ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн.
Позивач, вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001, з наступними змінами та доповненнями (далі Закон №2344-III), у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з ч. 7 ст. 6 Закону №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі Положення №103), у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з п. 1 Положення №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Пунктом 4 Положення №103 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.
Згідно з п. 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі Порядок №1567), у редакції на момент виникнення спірних правовідносин.
Пунктом 4 Порядку №1567 передбачено, що Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
За приписами пунктів 13 - 15 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Отже, відповідачу надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону №2344-ХІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Як передбачено абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ХІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст. 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Враховуючи зміст вищевказаних норм, слідує висновок, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.
Таким чином, приписи ст. 60 Закону №2344-III передбачають наявність спеціального суб'єкта відповідальності автомобільного перевізника.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, з наступними змінами та доповненнями (далі Правила №363).
Згідно з розділом І Правил №363 перевізник фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Системний аналіз викладених вище правових норм свідчить про те, що відповідальності за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не інші особи (власники транспортних засобів, тощо).
Судом з матеріалів справи встановлено та не заперечується сторонами, що дійсно, транспортний засіб, який у спірному випадку підлягав перевірці, був зареєстрований на позивача.
Разом з тим, водій транспортного засобу не надав до перевірки документа, з якого можливо б було встановити, що перевізником є інша ніж позивач особа, в тому числі і пояснення з цього приводу.
Згідно матеріалів справи, власником транспортного засобу МAN, державний реєстраційний номер: НОМЕР_1 є ОСОБА_1 . Разом з тим, зазначений транспортний засіб переданий на законних підставах в користування ТОВ "Брусилів - м'ясо", що підтверджується Тимчасовим реєстраційним талоном НОМЕР_2 , виданим ТСЦ 1845, дійсний до 09.12.2029.
Таким чином, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивач у даному випадку не є перевізником в розумінні ст. 1 Закону №2344-III та не має відношення до подій, які описані у вищезгаданому акті перевірки та постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Суд звертає увагу, що зазначені вище документи не представлялися при перевірці та не доводилися до відома відповідача, однак вказані документи у сукупності додатково підтверджують помилковість застосування штрафу до позивача, який не є у цих правовідносинах перевізником.
А відтак, суд дійшов висновку, що відповідач у спірній постанові притягнув до відповідальності неналежного суб'єкта відповідальності.
Водночас, суд зважає, що відповідач, як під час оформлення матеріалів справи про порушення, так і під час розгляду справи про порушення, не забезпечив належного з'ясування дійсної особи перевізника, не відібрав жодних письмових пояснень у водія транспортного засобу, та не направляв запитів про надання інформації до інших контролюючих органів, які можуть володіти інформацію про осіб, що використовують транспортні засоби у своїй господарській діяльності.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході судового розгляду справи відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування та не підтвердив належними й допустимими доказами причетність до виявлених порушень саме особи позивача, відтак, суд дійшов висновку, що оскаржена постанова про застосування штрафу є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача з відповідача відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті (майдан С. П. Корольова, 12, м. Житомир, 10014, ЄДРПОУ: 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 14.02.2023 №341936 про стягнення адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 10 вересня 2024 року.
Суддя Р.М.Шимонович