Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 вересня 2024 року Справа№200/5715/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій від 06.08.2024 №056650010561 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.07.2024 про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 No2-р/2019 із зарахуванням до страхового стажу та спеціального стажу, що дає право на пенсію по вислузі років період роботи з 22.08.1988 по 02.01.1991 та призначити пенсію з 29.07.2024 по вислузі років на підставі пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 No2-р/2019 з урахуванням висновків суду по даній справі.
В обґрунтування позову вказано, що спірним рішенням відповідача позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв'язку із відсутністю необхідної кількості стажу.
Ухвалою від 20.08.2024 позовна заява залишалася без руху та позивачу встановлювався десятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду документ про сплату судового збору у визначеному судом розмірі за вимоги немайнового характеру або докази про наявність пільг зі сплати судового збору.
Ухвалою від 26.08.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази у відповідача, яких, на думку суду, не вистачало для всебічного та об'єктивного розгляду справи.
ГУ ПФУ в Донецькій області надано відзив на позовну заяву, де викладено прохання у її задоволенні відмовити з огляду на таке.
29.07.2024 ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003р. № 1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності.
За результатами опрацювання заяви про призначення пенсії винесено рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 06.08.2024 № 056650010561. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 22.08.1988 по 02.01.1991, оскільки відсутня назва підприємства. В наданій довідці від 06.02.2020 №02/20-10, виданою КНП “Соледарська міська лікарня», дата народження заявниці не відповідає паспортним даним.
Управлінням наголошено, що оскільки в трудовій книжці позивача містяться неточні записи про періоди роботи, у зв'язку з відсутністю засвідчення вказаних записів печаткою підприємства, тому позивачу необхідно було надати органу Пенсійного фонду для підтвердження трудового стажу документи, визначені п. 3 Порядку № 637 які містять відомості про періоди роботи.
Також, позивачем надана довідка від 06.02.2020 № 02/20-10 щодо підтвердження періоду роботи ОСОБА_1 в КНП «Соледарська міська лікарня».
В наданій довідці дата народження ОСОБА_1 не відповідає паспортним даним.
З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для зарахування періоду роботи з 22.08.1988 по 02.01.1991.
Фактичні обставини, встановлені судом у справі, такі.
ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації
АДРЕСА_1 ОСОБА_1 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України за допомогою системи веб-порталу із заявою про призначення пенсії за віком згідно статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності та за результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області винесено рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років згідно статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003р. № 1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Оскаржуване рішення мотивоване відсутністю достатньої кількості страхового стажу.
Зокрема зазначено, що (на час звернення) вік заявниці: 59 років 08 місяців. Необхідний страховий стаж згідно статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» становить: станом на 01.04.2015 не менше 25 років незалежно від віку.
Страховий стаж особи становить: 29 років 01 місяць 18 днів, спеціальний стаж, що дає право на пенсію по вислузі років - 24 роки 09 місяців 03 дні.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу та спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію по вислузі років не зараховано період роботи з 22.08.1988 по 02.01.1991 в якості лікаря-стоматолога, відповідно наданої трудової книжки від 05.08.1987 серія НОМЕР_3 , оскільки відсутня назва підприємства. В наданій довідці від 06.02.2020 №02/20-10, виданою КНП “Соледарська міська лікарня», дата народження заявниці не відповідає паспортним даним.
За таких обставин, вирішено відмовити ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років згідно статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», оскільки заявниця не має необхідного спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років - 25 років.
У матеріалах справи наявний розрахунок стажу для призначення пенсії, з якого судом установлено, що позивачу не зарахований спірний період з 22.08.1988 по 02.01.1991.
Наявна у матеріалах трудова книжка позивачки серія НОМЕР_3 від 05.08.1987, містить, зокрема, такі записи щодо спірного періоду у розділі «відомості про роботу»:
№3 - 22.08.1988 прийнята на посаду лікаря стоматолога. Наказ №163к від 21.08.08.1988
№4 - 02.01.1991 звільнена за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП УССР.
Запис про звільнення завірений печаткою Карло-Либнехтовської міської лікарні.
У матеріалах справи наявна довідка видана КНП “Соледарська міська лікарня» 06.02.2020 №02/20-10, де зазначено, що в документах архівного відділу КНП «Соледарська міська лікарня Соледарської міської ради» значиться, що ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 була зарахована на посаду лікар - стоматолог з 22.08.1988 (Наказ №163-к від 12.09.1988). Звільнена за власним бажанням з 02.01.1991 (Наказ №7 від 04.01.1991) згідно ст.38 КЗпП УССР.
За встановлених фактичних обставин правова позиція суду обґрунтована таким.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.
Закон України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Пунктом 2-1 Прикінцевих положень Закону №1058 встановлено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.52, 54 та 55 Закону №1788, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом №1788.
Відповідно до ст.1, 7, 51, 52 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров'я, відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону №1788.
Положеннями п."е" ст.55 Закону №1788 (в редакції до 02.03.2015 року) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846.
Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунок та поновлення пенсії, визначений Розділом 2 цього Порядку.
Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).
Пунктом 4.2 цього Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 цього Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як передбачено п. 4постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
На момент внесення записів до трудової книжки позивача в період з 22.08.1988 по 02.01.1991 діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (далі Інструкція №162, зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Держкомпраці СРСР від 31.03.1987 №201).
Відповідно до пункту 1.4 глави 1 Інструкції №162 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06.09.1973 №656 Про трудові книжки працівників і службовців» (СП СРСР, 1973, №21, ст.115) і цією Інструкцією.
Пунктом 2.2 глави 2 Інструкції №162 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не записуються.
Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції №162 встановлено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню). Записи проводяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, пір'яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу (пункт 2.6 глави 2 Інструкції №162).
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Частиною 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж визначено як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Застрахованою особою є фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися в установленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить відповідну інформацію про період трудової діяльності з 22.08.1988 по 02.01.1991, також вказана інформація підтверджена довідкою від 06.02.2020 №02/20-10, виданою КНП “Соледарська міська лікарня», щодо зазначеної в довідці не вірної дати народження позивача, то, на думку суду, вказане не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення.
Крім вказаного суду не надано доказів, що відповідачем на дотримання вимог Пункту 4.2 Порядку позивачці надавався на дооформлення відповідний тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством.
Стосовно вимоги позову про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 No2-р/2019.
У постанові від 03.11.2021 (справа №360/3611/20) Велика Палата Верховного Суду сформувала такий правовий висновок:
«Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Позивач звернулась до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії у віці 59 років 08 місяців, оскаржуване рішення не містить мотивів відмови через недосягнення пенсійного віку.
На підставі викладеного, доводи позовної заяви у цій частині не знайшли підтвердження порушеного права, отже задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити пенсію, то така задоволенню не підлягає, оскільки є втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду.
Ураховуючи викладене позов належить задовольнити частково, шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Донецькій області та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії із врахуванням до страхового та спеціального стажу періоду з 22.08.1988 по 02.01.1991.
Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на підставі ч. 8 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84116, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій від 06.08.2024 №056650010561 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.07.2024 про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням до страхового стажу та спеціального стажу, що дає право на пенсію по вислузі років період роботи з 22.08.1988 по 02.01.1991.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84116, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 10 вересня 2024 року.
Суддя І.В. Буряк