10 вересня 2024 р.Справа № 160/24349/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіна О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
09.09.2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Щербак Дмитро Віталійович звернувся через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо не виплати ОСОБА_1 як дружині померлого годувальника, нарахованої та невиплаченої пенсії померлого пенсіонера (годувальника) ОСОБА_2 у сумі 249 296,56 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 , як дружині померлого годувальника, нараховану та невиплачену пенсію померлого пенсіонера (годувальника) ОСОБА_2 у сумі 249 296,56 грн.
Відповідно до вимог частини 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 2 ст. 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі, якщо відсутні підстави, в тому числі, для відмови у відкритті провадження.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суддею встановлено наступне.
Згідно наявної інформації в КП Діловодство спеціалізованого суду, судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 року у справі №160/15331/21 адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій щодо відмови здійснити перерахунок пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії задоволено:
- визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії з 01 грудня 2019 року ОСОБА_2 відповідно до статей 43,63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», на підставі довідки виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» Сектор із соціально-гуманітарних питань про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії 33/24/С-2272 від 06.07.2021 року, станом на листопад 2019 року відповідних сум грошового забезпечення протиправними;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 грудня 2019 року ОСОБА_2 відповідно до статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», на підставі довідки виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» Сектор із соціально-гуманітарних питань про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії № 33/24/С-2272 від 06.07.2021 року, у розмірі відповідних сум грошового забезпечення (з урахуванням раніше виплачених сум).
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 року у справі №160/15331/21 сторонами не оскаржувалось в апеляційному порядку та набрало законної сили 01.01.2021 року.
ОСОБА_1 є вдовою пенсіонера МВС України ОСОБА_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Підставами звернення до суду за захистом законних прав та інтересів стали протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладені у формі листа-відповіді №0400-010202-8/173932 від 25.08.2024 року, в якому зазначено фактично про відмову виплатити ОСОБА_1 як дружині померлого годувальника недоотриманої за життя пенсії (боргу) у зв'язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 у розмірі 249 296,56 грн, яка нарахована пенсійним органом при проведенні перерахунку пенсії згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 року у справі № 160/15331/21, але не виплачена.
Враховуючи вищенаведене, на переконання судді, позивач звернулася до суду з приводу неналежного виконання судового рішення від 29.09.2021 року у справі №160/15331/21.
Статтею 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.1 ст.373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі №820/4261/18.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
При цьому суддя зазначає, що норми статей 382, 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів апелянта шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому ст. 382 КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Суддя зазначає, що з метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегулювано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Враховуючи вищенаведене та проаналізувавши предмет позову у даній справі, суддя дійшов висновку, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення.
Таким чином, оскільки в даній справі новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами (позивач діє в порядку правонаступництва), про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, а тому позивач повинен звернутись до суду в рамках адміністративної справи №160/15331/21 із заявою в порядку статті 382 або 383 КАС України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1статті 170 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КАС України про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 170, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна