09 вересня 2024 р.Справа №160/23493/24
Дніпропетровський окружний адміністративним суд у складі головуючого судді Ількова В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/23493/24, -
28.08.2024 року через підсистему Електронний суд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач, з урахуванням уточнень від 06.09.2024 року, просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка полягає в ненаданні відстрочки від призову за мобілізацією ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) прийняти рішення щодо надання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відстрочки від призову за мобілізацією на підставі Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" до 24.07.2025р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 року відкрито провадження у справі, згідно положень ст. 262 КАС України.
06.09.2024 року через підсистему Електронний суд на адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить:
забезпечити позов шляхом зупинення рішення ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо призову ОСОБА_1 на підставі мобілізаційного розпорядження (повістки на відправку) на 30.07.2024 до команди № А 1363 з 03.08.2024р.та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 утриматись від вчинення дій щодо вручення мобілізаційних розпоряджень (повісток) ОСОБА_1 до винесення рішення суду у справі про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявником зазначено, що, хгідно наказу № 11-465-К від 28.12.2018р. Позивача прийнято на роботу з 02.01.2019 на посаду провідного інженера-програміста., що підтверджується довідкою № 03/07 від 31.07.2024р. ТОВ «МЕТІНВЕСТ ДІДЖИТАЛ». ТОВ «МЕТІНВЕСТ ДІДЖІТАЛ» звернулося до Міністерства цифрової трансформації України та надало список військовозобов'язаних, які пропонуються для бронювання на період мобілізації та на воєнний час ТОВ «МЕТІНВЕСТ ДІДЖИТАЛ» за формою згідно з додатком 2, довідкою про кількість військовозобов'язаних ТОВ «МЕТІНВЕСТ ДІДЖИТАЛ» за формою згідно з додатком 3 та обґрунтуванням доцільності бронювання військовозобов'язаних працівників ТОВ «МЕТІНВЕСТ ДІДЖИТАЛ» згідно додатку 1. Відповідно до даного звернення згідно додатку 2 за номером «43» в список військовозобов'язаних, які пропонуються для бронювання на період мобілізації та на воєнний час ТОВ «МЕТІНВЕСТ ДІДЖИТАЛ», включено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вважаючи, що відповідач протиправно відмовив в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до суду з даним позовом. Оскільки позивач має оскаржує в судовому порядку мобілізацію його як заброньованого та вручення йому відповідної повістки на відправку (мобілізаційне розпорядження), він звернувся до суду із цією заявою про забезпечення позову. Позивач вважає, що у разі підтвердження наявності у позивача станом на день отримання повістки на відправку до команди А 1363 відстрочки на підставі рішеннями Міністерства цифрової трансформації України згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - це свідчитиме про протиправність рішення відповідача про мобілізацію позивача. Як наслідок, в разі мобілізації, за період проходження позивачем військової служби державою будуть витрачені кошти на його грошове, речове та інші види забезпечення до прийняття рішення відповідним суб'єктом владних повноважень про його звільнення з військової служби. Відтак, вказує, що негативні наслідки від вжиття відповідних заходів забезпечення позову є явно неспівмірними з негативними наслідками, які можуть настати в разі призову позивача на військову службу за наявності у нього права на відстрочку.
Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заявлене позивачем клопотання про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно частини першої та другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Водночас будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам (роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
З аналізу вищенаведеного слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно, загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
Однак, наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме: не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суддя зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, аргументованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка подала відповідну заяву.
Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Водночас, сама лише незгода заявника із бездіяльністю суб'єкта владних повноважень щодо не розгляду його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, тощо та звернення до суду з позовом про зобов'язання відповідача розглянути його заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Факт протиправної бездіяльності відповідача, а також факт наявності порушення прав останнього, потребують доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів під час розгляду справи.
Крім того, суд зазначає, що згідно із даними повістки, позивачу наказано прибути до ТЦК 29.07.2024р./30.07.2024 року ,тобто у дату, яка на час подання заяви про забезпечення позову вже минула.
Відтак, призначений ТЦК день, у який могло бути здійснено відправлення у військову частину в рамках призову, вже минув, а тому у суду відсутні докази про те, що у подальшому будуть вчинені дії щодо призову позивача, зокрема, дій по відправленню у військову частину.
Таким чином, поданими доказами не підтверджуються доводи заявника про вірогідність на цей час набуття ним статусу військовослужбовця у зв'язку з відправленням з ІНФОРМАЦІЯ_5 у військову частину, оскільки день, призначений для явки до ІНФОРМАЦІЯ_5 вже минув.
Отже, наявними матеріалами не підтверджено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Тому у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 150-154, 246, 248, 294, 295, 297 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/23493/24 - відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ).
Відповідач : ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.256 КАС України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст.295 КАС України.
Суддя В.В. Ільков