09 вересня 2024 рокуСправа №160/18671/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
11.07.2024 року представник ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:
- визнати незаконними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 17.01.2024 року № 047050025109 (протокол/ розпорядження від 17.01.2024 08:40, версія 1.6.78.1) та від 07.02.2024 року № 047050025109 (протокол/розпорядження від 06.02.2024 року 16:05, версія 1.6.78.1) про призначення/перерахунок пенсії за віком позивачу із встановленням особливостей: «Не підлягають МП, призначено за рішенням суду, у твердому розмірі - з 31.07.2023р. довічно»;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з нарахування та виплати позивачу пенсії за віком у невстановлених законом порядку та розмірі, без урахування надбавок, доплат та підвищення до пенсії, проведення перерахунку та індексації пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне державне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати позивачу на загальних підставах пенсію за віком, починаючи з 31.07.2023 року, з усіма надбавками, доплатами та підвищеннями до пенсії, перерахунками та індексацією пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне державне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, без встановлення особливостей: «Не підлягають МП, призначено за рішенням суду, у твердому розмірі - з 31.07.2023 року довічно», з урахуванням повного страхового стажу 25 років, 9 місяців, 16 днів, встановленням підвищення до пенсії у розмірі 25% за пізніший вихід на пенсію, компенсацією втрати частини доходів за затримку виплати пенсії в установленому законом розмірі, за період з 31.07.2023 року по день фактичної виплати заборгованості, з виплатою пенсії на визначений позивачем банківський рахунок, згідно із заявою, поданою представником позивача за довіреністю;
- допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог, шляхом стягнення всієї суми боргу з пенсії, з урахуванням її перерахунку та індексації, починаючи з 31.07.2023 року в день фактичної виплати;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області у 14-денний строк надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача - адвокат Райзман О.Я. зазначив, що рішенням Дніпропетровського адміністративного суду від 27.10.2023 року у справі № 160/22308/23 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зобов'язано призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за віком, починаючи з 31.07.2023 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV з урахуванням поданих документів про стаж та заробітну плату, як непрацюючому пенсіонеру, не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працю. Додатковим рішенням того ж суду від 07.11.2023 року, відповідач зобов'язаний здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходу за затримку виплати пенсії за віком за період із 31.07.2023 року на день фактичної виплати заборгованості. 17.01.2024 року № 047050025109 (протокол/розпорядження від 17.01.2024 08:40, версія 1.6.78.1) та від 07.02.2024 року № 047050025109 (протокол/розпорядження від 06.02.2024 року 16:05, версія 1.6.78.1), відповідач попри рішення суду та порушуючи статі 27, 28, 29, 40, 42 Закону 1058-IV, довільно встановив особливості обчислення пенсії позивачу, а саме: «Не підлягають МП, призначено за рішенням суду, у твердому розмірі - з 31.07.2023 року довічно». Відповідачем не зарахований позивачу страховий стаж за період роботи з 01.08.1980 року по 01.03.1982 року, оскільки трудова книжка містить виправлення, скасовано обов'язкову компенсаційну виплату 300 грн до пенсії, після досягнення 70 років, не враховано повний страховий стаж позивача, згідно з трудовою книжкою: 25 років, 9 місяців, 16 днів та всупереч вимогам ч. 3 ст. 29 Закону 1058-IV, не нараховано та не виплачено підвищення до пенсії у розмірі 25% за пізніший вихід на пенсію. Всі ці дії відповідача призвели до порушення права позивача на отримання пенсії у встановленому законом розмірі, з проведенням перерахунків та індексації пенсії, відповідно до приписів Закону № 1058-IV, а тому представник позивача звернувся до суду за захистом порушених прав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 року позовна заява була залишена без руху та позивачу встановлений строк для усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 року позивачу продовжений строк для усунення недоліків за клопотанням представника відповідача.
02.08.2024 представник позивача звернувся до суду з заявою про усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 21.08.2024 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу був наданий строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувані матеріали пенсійної справи позивача.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, належним чином повідомлений про дату та час слухання справи, правом на подачу відзиву на позов не скористався.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 року визнано протиправним та скасоване рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, викладене у листі від 30.08.2023 року № 41626-32725/С-01/8-0400/23 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 31.07.2023 року щодо не призначення пенсії за віком та зобов'язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_2 пенсію за віком, починаючи з 31.07.2023 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, з урахуванням поданих документів про стаж та заробітну плату, як непрацюючому пенсіонеру, не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Додатковим рішенням від 07.11.2023 року зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходу за затримку виплати пенсії за віком за період із 31.07.2023 року на день фактичної виплати заборгованості.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 року прийняти звіт ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 року та додаткового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 року у справі №160/22308/23.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.06.2024 року ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 року залишена без змін.
При цьому, в постанові суду зазначено, що у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 не вирішувалось питання щодо зобов'язання призначення позивачу пенсії як у конкретному розмірі та і як «Не підлягають МП, призначено за рішенням суду, у твердому розмірі - з 31.07.2023 довічно; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ», з урахуванням повного страхового стажу позивача, згідно з трудовою книжкою 25 років 9 місяців 16 днів, встановлення та виплати підвищення до пенсії у розмірі 25% за пізніший вихід на пенсію». Також, судом не вирішувалося питання щодо загальної кількості в роках страхового стажу позивача. А отже, призначення позивачу пенсії у конкретному розмірі не є предметом судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 року.
Судом встановлено, що 17.01.2024 року відповідно до протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунок пенсії на підставі рішення від 17.01.2024 року ОСОБА_2 був здійснений перерахунок пенсії відповідно до рішення суду з 31.07.2023 року.
У цьому протоколі/розпорядженні страховий стаж позивача вказаний 24 роки 4 місяці 19 днів, пенсія розрахована за віком відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з 29.04.2024 року до пенсії додана компенсаційна виплата 70-річним у розмірі 300 грн.
В розділі «Особливості» зазначено «не підлягають МП, признач. за ріш. Суду в тверд. розм. - з 31.07.2023 по довічно».
06.02.2024 року відповідно до протоколу/розпорядження щодо призначення/ перерахунку пенсії перерахунок пенсії проведений перерахунок пенсії позивача, дані про страховий стаж вказані - 24 роки 4 місяці 19 днів, в розділі «Особливості» зазначено «не підлягають МП, признач. за ріш. Суду в тверд. розм. - з 31.07.2023 по довічно» та компенсація, яка була вказано у попередньому протоколі від 17.01.2024 року в сумі 300грн. відсутня.
У звіті про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 року по справі № 160/22308/23 та додаткового рішення від 07.11.2023 року, який затверджений ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 року зазначено, що пенсію позивачу призначено, заборгованість за період з 27.07.2022 року по 31.01.2024 року в сумі 30 259грн. 19коп. була нарахована для виплати в лютому 2024 року.
На виконання рішення встановлено особливість» Призначено за рішенням суду», яка не впливає на розмір пенсійної виплати. Щодо особливості «Не підлягають масовому перерахунку (МР), призначено за рішенням суду, у твердому розмірі» повідомлено, що індексації та підвищення розміру пенсійної виплати проводяться відповідно до нормативно-правових актів, які в свою чергу вносять зміни в діюче законодавство. Під час розгляду справи 27.10.2023 року, судом не зобов'язано проводити перерахунки відповідно до змін діючого законодавства.
Стосовно стажу роботи позивача, повідомлено, щодо загального стажу роботи не врахований період з 08.10.1980 року по 01.03.1982 року, оскільки наявні виправлення в даті прийняття на роботу та даті наказу про прийняття на роботу, що не відповідає Інструкції № 58 від 29.07.1993 року.
Компенсація втрати частини доходу за затримку виплати пенсії за віком за період з 31.07.2023 року по день фактичної виплати заборгованості нарахована та виплата буде здійснена у травні 2024 року.
Отже, спір між сторонами виник з підстав не зарахування спірного періоду роботи позивача, не проведення індексації та не встановленням підвищення до пенсії.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Щодо не зарахування позивачу до страхового стажу періоду роботи з 08.10.1980 року по 01.03.1982 року.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі, передбачено ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до положень ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.
Даним Порядком (пункт 3) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові розрахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду у той чи інший період роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 року по справі № 638/18467/15-а зазначено, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Трудова книжка позивача від 26.10.1971 року містить запис № 14 - 08.10.1980 року прийнята майстром на ділянку № 4 на підставі наказу від 07.10.1980 року та запис № 15 - 01.03.1982 року звільнена за переводом в ОХЖДТ к-та «Дніпрометалургбуд» на підставі наказу № 16 від 01.02.1982 року.
Дійсно трудова книжка містить виправлення в даті наказу про прийняття позивача на посаду, разом з тим, з огляду на вищевказану практику Верховного Суду, наявність такого виправлення не може бути підставою для позбавлення позивача права на пенсію, з урахування наявного стажу роботи.
А тому, період роботи позивача з 08.10.1980 року по 01.03.1982 року має бути зарахований відповідачем до страхового стажу позивача.
Разом з тим, з урахуванням дискреційних повноважень суд не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок страхового стажу позивача і це відноситься до дискреційних повноважень ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, тому вимоги в частині урахування під час перерахунку повного страхового стажу позивача 25 років, 9 місяців, 16 днів, не підлягають задоволенню.
Щодо вимог в частині визнання незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 17.01.2024 року № 047050025109 (протокол/ розпорядження від 17.01.2024 08:40, версія 1.6.78.1) та від 07.02.2024 року № 047050025109 (протокол/розпорядження від 06.02.2024 року 16:05, версія 1.6.78.1) та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Далі - Закон №1058-IV) пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, передбачених цим Законом, а мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом (встановлюється виключно цим Законом згідно ч. 2 ст. 5).
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Умови призначення та розмір пенсії за віком визначено статтями 26, 27, а мінімальний розмір пенсії за віком - ст. 28 Закону № 1058-IV.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
Статтею 42 Закону № 1058-IV встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
З матеріалів справи вбачається, що пенсія позивачу була призначена на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 року та додаткового рішення від 07.11.2023 року та в рішенні зазначено, що виплата пенсії має відбуватися відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, з урахуванням поданих документів про стаж та заробітну плату, як непрацюючому пенсіонеру, не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Як вбачається з протоколу/розпорядження від 17.01.2024 року та від 06.02.2024 року відповідач зробив особливу відмітку «не підлягає МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.».
Разом з тим, ані рішенням суду від 27.10.2023 року, ані додатковим рішенням від 07.11.2023 року позивачу не встановлений твердий розмір пенсії та відсутні застереження щодо заборони проводити перерахунок пенсії позивача у разі масового перерахунку.
Отже, з дня призначення виплати пенсії позивач користується, в тому числі, й правом на підвищення та перерахунок пенсії згідно з Законом № 1058-IV та будь-яких обмежень цього права не передбачено.
Таким чином, після призначення позивачу пенсії та здійсненні перерахунку відповідачем безпідставно встановлено особливість «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.», що призвело до порушення права позивача на належний розрахунок пенсії та подальше підвищення її розміру відповідно до приписів статті 42 Закону № 1058-ІV.
А тому, суд вважає необхідним, визнати незаконними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 17.01.2024 року № 047050025109 (протокол/ розпорядження від 17.01.2024 08:40, версія 1.6.78.1) та від 07.02.2024 року № 047050025109 (протокол/розпорядження від 06.02.2024 року 16:05, версія 1.6.78.1) про призначення/перерахунок пенсії за віком позивачу із встановленням особливостей: «Не підлягають МП, призначено за рішенням суду, у твердому розмірі - з 31.07.2023р. довічно» та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з нарахування та виплати позивачу пенсії за віком у невстановлених законом порядку та розмірі, без урахування надбавок, доплат та підвищення до пенсії, проведення перерахунку та індексації пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне державне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону № 1058-IV жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку, за умови, що до цього їм не призначалася будь-яка пенсія.
Верховний Суд у постанові від 16.06.2022 року по справі № 686/17753/17 зазначив, що для підвищення пенсії на підставі ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідна сукупність умов, а саме: звернення за призначенням пенсії за віком з більш пізнього віку, ніж передбачено абзацом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; не одержання жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку; наявність страхового стажу після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 року у справі № 160/22308/23 встановлено, що загальний страховий стаж для обчислення пенсії за віком позивача становить 27 років відповідно до копії трудової книжки позивача та за призначенням пенсії звернення відбулося 31.07.2023 року.
Як вбачається з копії паспорта позивача для виїзду за кордон серія НОМЕР_1 , ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (тобто по 31.12.1961 року, як зазначено в ч. 3 ст. 29 Закону № 1058-IV).
На пенсію позивач вийшла з 31.07.2023 року (з дня призначення судом пенсії) на цей день вона досягла 69 років та як вбачається з рішення суду від 27.10.2023 року іншого виду пенсії не отримувала.
Разом з тим, між сторонами був наявний спір щодо страхового стажу позивача, вирішений цим рішенням на користь позивача, і враховуючи, що суд самостійно не проводить розрахунок страхового стажу, суд вважає необхідним з метою ефективного способу захисту прав позивача зобов'язати відповідача повторно розглянути питання підвищення позивачу пенсії відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону № 1058-IV, з урахуванням висновків, наведених у рішенні суду від 09.09.2024 року.
Підводячи підсумок викладеному, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 17.01.2024 року № 047050025109 (протокол/ розпорядження від 17.01.2024 08:40, версія 1.6.78.1) та від 07.02.2024 року № 047050025109 (протокол/розпорядження від 06.02.2024 року 16:05, версія 1.6.78.1) про призначення/перерахунок пенсії за віком позивачу із встановленням особливостей: «Не підлягають МП, призначено за рішенням суду, у твердому розмірі - з 31.07.2023р. довічно». Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з нарахування та виплати позивачу пенсії за віком у невстановлених законом порядку та розмірі, без урахування надбавок, доплат та підвищення до пенсії, проведення перерахунку та індексації пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне державне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати позивачу на загальних підставах пенсію за віком, починаючи з 31.07.2023 року, з усіма надбавками, доплатами та підвищеннями до пенсії, перерахунками та індексацією пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне державне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, без встановлення особливостей: «Не підлягають МП, призначено за рішенням суду, у твердому розмірі - з 31.07.2023 року довічно», з компенсацією втрати частини доходів за затримку виплати пенсії в установленому законом розмірі, за період з 31.07.2023 року по день фактичної виплати заборгованості, з виплатою пенсії на визначений позивачем банківський рахунок, згідно із заявою, поданою представником позивача за довіреністю.
Зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 08.10.1980 року по 01.03.1982 року згідно записів трудової книжки від 26.10.1971 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути питання підвищення ОСОБА_2 пенсії відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне державне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, з урахуванням висновків, наведених у цьому рішенні суду.
В іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову сторони, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 968грн. 96коп., що документально підтверджується квитанцією № 3468-0889-9846-1843 від 02.08.2024 року.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 484грн. 48коп. з урахуванням часткового задоволення позовних вимог підлягає стягненню на користь позивача з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 17.01.2024 року № 047050025109 (протокол/ розпорядження від 17.01.2024 08:40, версія 1.6.78.1) та від 07.02.2024 року № 047050025109 (протокол/розпорядження від 06.02.2024 року 16:05, версія 1.6.78.1) про призначення/перерахунок пенсії за віком позивачу із встановленням особливостей: «Не підлягають МП, призначено за рішенням суду, у твердому. розмірі - з 31.07.2023р. довічно».
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з нарахування та виплати позивачу пенсії за віком у невстановлених законом порядку та розмірі, без урахування надбавок, доплат та підвищення до пенсії, проведення перерахунку та індексації пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне державне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати позивачу на загальних підставах пенсію за віком, починаючи з 31.07.2023 року, з усіма надбавками, доплатами та підвищеннями до пенсії, перерахунками та індексацією пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне державне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, без встановлення особливостей: «Не підлягають МП, призначено за рішенням суду, у твердому розмірі - з 31.07.2023 року довічно», з компенсацією втрати частини доходів за затримку виплати пенсії в установленому законом розмірі, за період з 31.07.2023 року по день фактичної виплати заборгованості, з виплатою пенсії на визначений позивачем банківський рахунок, згідно із заявою, поданою представником позивача за довіреністю.
Зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 08.10.1980 року по 01.03.1982 року згідно записів трудової книжки від 26.10.1971 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути питання підвищення ОСОБА_2 пенсії відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне державне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, з урахуванням висновків, наведених у цьому рішенні суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 484грн. 48коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець