09 вересня 2024 рокуСправа №160/16593/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
26.06.2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Редько Сергій Миколайович звернувся через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з квітня 2023 року по лютий 2024 року в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після перенесеної травми починаючи з 10.05.2023 року по 09.08.2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з травня 2023 року по серпень 2023 року в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після перенесеної травми починаючи з 09.05.2023 року по 09.08.2023 року.
Також позивач просить суд стягнути на його користь з Військової частини НОМЕР_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу під мобілізації та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військової агресією російської федерації. 04.09.2022 року позивач отримав травму під час бойових завдань та в подальшому був направлений на лікування. Відповідно до довідки № 3571 від 01.12.2022 року наданою Військовою частиною НОМЕР_2 старший солдат ОСОБА_1 отримав травму (поранення) за обставини безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини. На протязі часу позивачу, відповідно до довідок ВЛК №132/30 від 10.05.2023 року, № 519/вд від 01.06.2023 року, без номеру від 12.07.2023 було встановлено травма тяжкого ступеню, пов'язана із захистом Батьківщини. Позивач отримавши поранення перебував на стаціонарному лікуванні за період 10.05.2023 року до 09.08.2023 року. Довідкою ВЛК № 631 від 09.08.2023 року було встановлено травму легкого ступеню. У спірний період з 10.05.2023 року по 09.08.2023 року, позивачем не було отримано додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року №168 за час стаціонарного лікування. Позивач не погоджується із такою бездіяльністю, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін з 29.07.2024 року. Також вказаною ухвалою суду зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 надати до суду додаткові докази у справі.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
01.07.2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Військової частини НОМЕР_1 надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначив про те, що Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткова винагорода за спірний період не виплачувалася через відсутність на це підстав, оскільки він військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 не проходив і не проходить, на грошовому забезпеченні не перебував і не перебуває. Частково це можливо встановити зі змісту доданих позивачем доказів, зокрема з довідки про обставини травми № 3571 від 01.12.2022 року та зі змісту позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Військову частину НОМЕР_2 . Розпочато спочатку розгляд справи та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 02.08.2024 року.
09.07.2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Військової частини НОМЕР_2 надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі з наступних підстав. 09.08.2023 року довідкою військово-лікарняної комісії КНП КМР «МЛШМД» м. Кам'янське № 631 ОСОБА_2 встановлено діагноз: наслідки травми гомілкового суглобу (04.09.2022 року) з описом травми та супутніх захворювань, з травмою не пов'язаних. Зазначено, що, відповідно до наказу МОЗ України від 04.07.2022 року № 370, травма легкого ступеню. Також ОСОБА_2 визнаний обмежено придатним до військової служби. Відповідно до п. 8 Телеграми Міністра Оборони України від 25.03.2022 року №248/1298 з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №168», у період дії воєнного стану, військовослужбовці, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини, додаткову винагороду виплачувати у розмірі 100 000 грн. за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) ВЛК. Відповідно до п. 10 розділу XXXIV (виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану) Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особа», затвердженого Наказом МОУ від 07.06.2018 року № 260, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Зазначає, що безперервне лікування позивача завершилось ще 08.09.2022 року. Після цього позивач ще декілька разів переривав лікування. Також зазначає, що, відповідно до довідки ВЛК від 09.08.2023 року № 631 травма позивача є травмою легкого ступеню. Враховуючи викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
10.07.2024 року на адресу суду через «Електронний суд» від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якому він вважає, що вважає, що відзив на позов не спростовує докази наведенні в позові з наступних підстав. Відповідно до нормативно-правових актів для отримання додаткової грошової допомоги необхідно наступні умови: пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язана із захистом Батьківщини; тяжкого поранення; перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого; перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Позивачем усі умови були виконані. Наголошує, що тільки 09.08.2023 року визнано, що у ОСОБА_1 травма відноситься до легкої. Згідно долучених до позову довідок вбачається, що 10.05.2023 року по 09.08.2023 року травму було визнано тяжким пораненням. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (про стройовій частинні) від 09.05.2022 року № 129 солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира Військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 05 травня 2022 року №55-РС призначено на посаду стрільця 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно ч. 6 ст. 2 Закону України Закон України від 25 березня 1992 року № 2232- XII “Про військовий обов'язок і військову службу ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
04.09.2022 року ОСОБА_1 отримав поранення та був доставлений до лікувальних закладів для проходження обстеження та лікування.
Позивач отримавши поранення перебував на стаціонарному лікуванні за період з 10.05.2023 року до 09.08.2023 року:
- у період з 10.05.2023 року по 05.06.2023 року відповідно до довідки № 130/32 від 10.05.2023 року надана відпустка терміном на 30 днів за станом здоров'я; 04.06.2023 року відпустка була зупинена у зв'язку з погіршенням здоров'я;
- у період з 05.06.2023 року по 09.06.2023 року в Комунальному некомерційному підприємстві «Кам'янської міської ради «МЛШМД»», що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4695 від 05.06.2023 року;
- у період з 10.06.2023 року по 13.07.2023 року в Комунальному некомерційному підприємстві "Кам'янської міської ради «МЛШМД», що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4874 від 10.06.2023 року;
- у період з 14.07.2023 року по 09.08.2023 року в Комунальному некомерційному підприємстві "Кам'янської міської ради «МЛШМД», що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого відділення реабілітації № 5801 від 14.07.2023 року.
Довідкою ВЛК № 631 від 09.08.2023 року було встановлено травму легкого ступеню.
У спірний період з 10.05.2023 року по 09.08.2023 року, позивачем не було отримано додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року №168 за час стаціонарного лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я.
Не погоджуючись із тим, що за час стаціонарного лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я, відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода у встановленому розмірі за вказаний період, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до частин першої-другої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 цього Закону).
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 днів та у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України військовий стан продовжено, в тому числі, по теперішній час.
Відповідно до п.1 постанови №168 від 28.02.2022 року (в редакції від 19.07.2022 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно із абз.4, 5 п.1 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року (в редакції від 19.07.2022 року) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
В силу п.11 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року (в редакції від 11.08.2023 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно із п.12 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року (в редакції від 11.08.2023 року) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до п. 10 Розділу XXXIV Наказу МОУ № 260 від 07.06.2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі Наказ №260), у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Згідно вимог п. 11 Розділу XXXIV Наказу № 260 Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони У країни від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Пунктом 12 Розділу XXXIV Порядку №260 керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.
З системного аналізу наведених норм права вбачається, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини, встановлено додаткову винагороду в розмірі 100000 грн. за весь час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
З аналізу норм постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, встановленої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" № 168 від 28.02.2022 року за період з 10.05.2023 року по 09.08.2023 року.
Суд зазначає, що відповідач не надав та в матеріалах даної справи відсутні докази нарахування і виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я та перебування у відпустці за станом здоров'я за вищевказані спірні періоди.
Посилання відповідача на те, що відповідно до довідки ВЛК від 09.08.2023 року №631 травма позивача є травмою легкого ступеню судом не приймаються до уваги, оскільки тільки 09.08.2023 року визнано, що у ОСОБА_1 травма відноситься до легкої, тоді як в матеріалах даної справи містяться копії довідок (довідки ВЛК № 132/30 від 10.05.2023 року, № 519/вд від 01.06.2023 року та без номеру від 12.07.2023 року, довідку № 130/32 від 10.05.2023 року), які підтверджують, що з 10.05.2023 року по 09.08.2023 року травму позивача було визнано тяжким пораненням.
При цьому суд зазначає, що позивач в позовних вимогах помилково зазначив період перебування на стаціонарному лікуванні з квітня 2023 року по лютий 2024 року.
Враховуючи викладене, суд вважає протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди з розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я та відпустці за станом здоров'я для лікування після тяжкого поранення. встановленої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" № 168 від 28.02.2022 року, за період з 10.05.2023 року по 09.08.2023 року.
Тому, похідні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок бойових поранень, отриманих приймаючи безпосередню участь у бойових діях під час захисту Батьківщини, за вищезазначені спірні періоди підлягають задоволенню.
Щодо відшкодування судових витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн., суд зазначає таке.
Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч.3 ст.132 КАС України).
Згідно ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
На обґрунтування вимог про стягнення правничої допомоги позивачем долучено:
- копію ордеру на надання правової допомоги серія АЕ №1278213 від 25.04.2024 року;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2460 від 19.03.2012 року
- копію договору про надання правничої допомоги (адвокатських послуг) №8-24/касу від 25.04.2024 року;
- копію акту виконаних робіт від 25.04.2024 року на суму 5000,00 грн.;
- копію квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 25.04.2024 року про сплату позивачем адвокатських послуг на суму 5000,00 грн.
Так, 25.04.2024 року між позивачем та адвокатом Редько Сергієм Миколайовичем, що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ДП№2460, виданого Дніпропетровською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 19.03.2012 року, укладено договір про надання правової допомоги №8-24/касу від 25.04.2024 року.
Згідно з п. 4.1 вказаного договору 4.1. сторони за дим договором домовились, що послуги адвоката надаються клієнту з розрахунку: адвокатський запит - 500 грн., складання позовної заяви -5000 грн участь в судовому розгляді -1700 грн. За результатами розгляду сплачується «Гонорар Успіху» в розмірі 15 % від отриманих сум. визначених за рішенням суду. Грошові кошти в розмірі 5000 грн. сплачуються в день підписання договору. Факт передачі грошових коштів фіксується квитанцією до прибуткового касового ордеру. Грошові кошти за інші надані послуги сплачуються клієнтом в день надання послуг (день участі в судовому засіданні, день відправки відповіді на відзив тощо). За результатами рішення по справі клієнтом сплачується протягом 3-х робочих днів 15% від суми, які клієнт отримав за результатами рішення по справі.
Згідно з актом виконаних робіт від 25.04.2024 року адвокатом виконано наступні послуги:
- консультації правового характеру, вивчення природи спірних правових відносин та судової практики. Зібрання необхідних доказів - п'ять годин;
- адвокатський запит до Військової частини № НОМЕР_4 - один аркуш;
- складання процесуальних документів до Дніпропетровського окружного адміністративного суду: адміністративний позов - дев'ять аркушів; клопотання про витребування доказів - два аркуші;
- супроводження справи у суді першої інстанції до ухвалення рішення по суті справи. Написання у разі необхідності заяв по суті справи та інших необхідних процесуальних документів.
Всього: надано правову допомогу, яка складає в собі: надання консультацій; дослідження спірних правовідносин: наданих доказів; зібрання необхідних доказів; складання процесуальних документів (п'ять годин, дванадцять аркушів).
Факт здійснення позивачем оплати послуг адвоката підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №1 від 25.04.2024 року про сплату позивачем адвокатських послуг на суму 5000,00 грн.
У частині шостій статті 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що від відповідачів на адресу суду письмові заперечення проти стягнення на користь позивача 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу не надходили.
Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
За таких обставин, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3750 грн за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 .
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , а не Військової частини НОМЕР_1 .
Щодо судового збору, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, такий відповідно до ст.139 КАС України, поверненню позивачу не підлягає.
Згідно ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди з розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я та відпустці за станом здоров'я для лікування після тяжкого поранення, встановленої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" № 168 від 28.02.2022 року, за період з 10.05.2023 року по 09.08.2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) додаткової винагороди з розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я та відпустці за станом здоров'я для лікування після тяжкого поранення, встановленої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" № 168 від 28.02.2022 року, за період з 10.05.2023 року по 09.08.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) сплачені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3750 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна