Справа № 466/8961/24
Провадження № 2-з/466/117/24
09 вересня 2024 року м. Львів
Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Єзерський Р.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом адвоката Когут Любові Іванівни, яка представляє інтереси ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , з участю третьої особи: Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про відібрання дітей у матері та повернення їх на попереднє місце проживання,
встановив:
у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває вищезазначена цивільна справа.
На адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову у даній справі, а саме просить суд заборонити відповідачці ОСОБА_3 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі особисто або через третіх осіб вивозити за межі України малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; змінювати місце проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; заборонити дітям ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України.
Свою заяву обґрунтовує тим, що після отримання копії позовної заяви та ухвали суду про відкриття провадження у справі, відповідачка ОСОБА_3 може вчиняти дії щодо вивезення дітей з України в іншу країну, що зумовлює необхідність вжиття заходів забезпечення позову. Забезпечення позову спрямовується проти несумлінних дій відповідачки застосування такого - усуне утруднення і неможливість виконання судового рішення. Доказами обґрунтованості припущення позивача про вчинення недобросовісних дій відповідачки ОСОБА_3 на унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог є сам факт вивезення дітей з їх постійного місця проживання без відома і згоди позивача - батька дітей; намагання відповідачки "узаконити" місце проживання дітей в Україні; уникнення відповідачкою від спілкування з представниками Міністерства юстиції України, на розгляді якого знаходились заяви про сприяння поверненню дітей відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей. Вважає, що за таких обставин необхідно вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачці ОСОБА_3 до закінчення розгляду справи про відібрання дітей і повернення їх за попереднім місцем проживання особисто або через третіх осіб вивозити за межі України малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , змінювати місце проживання дітей, а також шляхом заборони дітям у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України.
За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
У відповідності до ч. 2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку із розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що у заяві про забезпечення позову слід відмовити з наступних підстав.
Згідно ч.1ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Керуючись роз'ясненнями Верховного Суду України, викладеними у п. 4 Постанови Пленуму від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно п.2 та п.4 ч.1ст.150 ЦПК України позов може бути забезпечено, зокрема, забороною вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
При цьому, процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення, утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам. При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Проте, аналіз поданого позивачем клопотання про вжиття заходів забезпечення позову та матеріалів справи свідчить про те, що жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат позивачем не представлено.
Сам факт пред'явлення позову про відібрання дітей у матері та повернення їх на попереднє місце проживання, не може бути автоматичною підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Також, під час вирішення цього клопотання необхідно враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки заборона в умовах воєнного стану відповідачці ОСОБА_3 або іншим особам вивозити за межі України малолітніх дітей; змінювати місце проживання дітей; заборона дітям у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України вплине на права та інтереси інших осіб.
Крім того, представник позивача ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову не зазначила жодних вагомих підстав, яким чином невжиття заходів забезпечення позову, які вона просить застосувати у своїй заяві, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, а також зважаючи на те, що заборона вчиняти будь-які дії, може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Згідно ч.7 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст.149-153,157,258-261,353,354 ЦПК України, суд
постановив :
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом адвоката Когут Любові Іванівни, яка представляє інтереси ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , з участю третьої особи: Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про відібрання дітей у матері та повернення їх на попереднє місце проживання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Р. Б. Єзерський