465/1326/19
2/465/828/24
Іменем України
06.09.2024 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі
головуючого судді Дзеньдзюри С.М.,
з участю секретаря судових засідань Балаболки В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, -
встановив:
Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.
В обґрунтування позову покликається на те, що відповідачка в період з 01.04.2016 року до 01.02.2018 року, за адресою: АДРЕСА_1 , не сплачувє заборгованість за послуги з централізованого опалення в добровільному порядку, внаслідок чого утворилась вказана заборгованість.
21.03.2018 року Франківським районним судом м. Львова було видано судовий наказ, який ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 20.04.20218 було скасовано.
Враховуючи вищевикладене, просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 10208,56 грн. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 01.04.2016 по 01.02.2018 року, 180,40 грн. 3% річних, 764,61грн. інфляційних витрат, а також понесені судові витрати по справі у розмірі 1921,00 грн.
Не погоджуючись з поданим позовом, відповідачка подала до суду відзив на позовну заяву. Вказує, що позовні вимоги визнає частково. Так як з позивачем не має договірних стосунків, Жодних договорів про надання послуг з її підписом не існує, як і будь якого документу про отримання одностороннього договору з ЛМКП «Львівтеплоенерго». Якість та кількість послуг позивачем регулюється на власний розсуд. ЛМКП «Львівтеплоенерго» не забезпечує можливість оплати послуг зручним способом для споживача, оскільки сума сплати не редагується, тобто не можливо сплатити поточний платіж помісячно а лише повну суму заборгованості одним платежем. Просить застосувати строк позовної давності, а у разі незастосування такого зменшити розмір плати за послугу, як надану не в повному обсязі або зниженої якості. Відшкодувати моральні та фізичні страждання через надвисоку температуру в квартирі через неякісні послуги. Покласти сплату судового збору та інфляційні витрати на позивача.
Представниця позивача ОСОБА_2 в судовому засідання позовні вимоги підтримала, просила такі задоволити.
Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засідання позовні вимоги визнала частково. Вказала, що погоджується із сумую заборгованості яка виникла у хододну пору року. Просила застосувати строк позовної давності.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи учасників справи дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 є власником та зареєстрованою у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою ЛМКП "Південне" №112 з місця проживання про склад сім'ї і прописки.
Згідно з п. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.
Квартира відповідачки підключена до мережі централізованого опалення та постачання гарячої води.
Отже, відповідачка в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є споживачем комунальних послуг за вищевказаною адресою, зокрема з централізованого опалення.
Відповідно до ст.ст. 67, 68 ЖК України, наймачі (власники) квартир зобов'язані щомісяця своєчасно вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять послуги з централізованого опалення.
За правилами ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Споживач, згідно з ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
За змістом статті 24 ч. 3 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії зобов'язаний своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Частинами 1 та 2 ст. 32 «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Згідно з п.1 Правил про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, з наступними змінами та доповненнями, ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Послуга з централізованого опалення відноситься до комунальних послуг.
Як встановлено судом, договір між сторонами не укладався.
Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачу згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до ч.7ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до вказаних вимог Закону ЛМКП «Львівтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Високий Замок» від 01.07.2014 №92 (5156).
Цей договір є підставою для появи публічно-правових взаємовідносин ЛМКП «Львівтеплоенерго» з усіма без винятку споживачами, які підпадають під цю категорію.
Так, між сторонами виникли фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідачку від обов'язку оплати за надані такі послуги (вказане відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/8916/17, постанова від 7 липня 2020 року).
З огляду на викладене, правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржницю покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005, передбачено, що плата за надані послуги вноситься щомісячно.
Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Згідно зі ст.611 ЦК України, при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вказує позивач, відповідачка свої зобов'язання перед позивачем щодо сплати за надані послуги з централізованого опалення в повному обсязі не виконувала.
На підтвердження означеного в позові розміру заборгованості представник позивача подав розрахунок нарахувань за надану послугу з централізованого опалення за період з 01.07.2014 по 15.02.2018.
Відповідно до наданого розрахунку, сума заборгованості відповідачки за надані послуги з централізованого опалення за період з 01.04.2016 по 01.02.2018 становить 10208,55 грн., інфляційні втрати 764,61 грн., 3% річних 180,40 грн.
Розрахунки надані суду позивачем, за своєю суттю не викликають у суду сумнівів у їх достовірності. Недоліків при обрахунку сум боргу відповідачкою не спростовано та не оскаржено відповідно до чинного законодавства.
Відповідачка не подала до суду доказів та будь-яких претензій щодо неналежної якості наданих послуг, як і не довела факти невиконання позивачем обов'язку з надання вищевказаних послуг.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Беручи до уваги усі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, та той факт, що позивач проводив нарахування за послуги з централізованого опалення відповідно до вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку, що сума заборгованості за спожиті комунальні послуги за період з 01.04.2016 по 01.02.2018 на загальну суму у розмірі 10208,55 грн. знайшла своє підтвердження під час розгляду справи.
У той же час, відповідачкою подано заяву про застосування наслідків пропуску строків позовної давності до заявлених позовних вимог.
Відповідно до положень ст. 256 ЦК України право особи на звернення до суду за захистом свого цивільного права або інтересу може бути реалізоване протягом визначеного законом строку (в межах позовної давності).
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. При цьому відповідно ч. 4 такої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, водночас ч. 5 даної статті передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
При цьому, згідно з ч. 4 ст. 267 ЦПК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Водночас відповідно до ч. 5 якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Зокрема як вже зазначалось вище, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість, що виникла за період з 01.04.2016 по 01.02.2018, позов поданий до суду 12.03.2019.
Отже, звернення позивача з позовом 12.03.2019 відбулося в межах позовної давності.
Так, згідно представленого позивачем розрахунку заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, особовий рахунок № НОМЕР_1 , за адресою АДРЕСА_2 , за вказаний період нараховано 10208,56 грн., відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки заборгованості за надані послуги підлягають задоволенню на вказану суму.
Що стосується стягнення з відповідачки 3% річних в розмірі 180грн. 40 коп. та інфляційних витрат в розмірі 764 грн. 61 коп. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого iндексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% рiчних вiд простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Так, позивач відповідно до ч.2 ст.625 ЦКУкраїни нарахував боржнику 3% річних в розмірі 180 грн. 40 коп. та інфляційні витрати в розмірі 764 грн. 61 коп.
Отже, право позивача порушене і підлягає захисту, тому з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути, окрім заборгованості за послуги з теплопостачання також і 3% річних в розмірі 180 грн. 40 коп. та інфляційних витрат в розмірі 764 грн. 61.
Суд, ухвалюючи рішення, також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші доводи, зазначені сторонами у заявах по суті справи, а також зазначені у поясненнях в судовому засіданні, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідачка належним чином не виконує своїх обов'язків по сплаті коштів за надані позивачем послуги, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки заборгованості в розмірі 10208 грн. 56 коп., а також 3% річних в розмірі 180 грн. 40 коп. та інфляційні витрати в розмірі 764 грн. 61 коп.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити.
Відповідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921.00 грн. підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задоволити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в розмірі 10208 (десять тисяч двісті вісім) гривень 56 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" 3% річних в розмірі 180 (сто вісімдесят) гривень 40 коп. та інфляційні витрати в розмірі 764 (сімсот шістдесят чотири) гривні 61 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одну) гривню 00 коп. сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго", код ЄДРПОУ 05506460, адреса: м.Львів, вул.Д.Апостола, буд.1.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 адреса: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення виготовлено 10.09.2024.
Суддя Дзеньдзюра С.М.