Справа № 369/8450/23
Провадження №4-с/369/13/24
26.07.2024 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Янченко А.В.,
при секретарі Безкоровайній М.Л.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця та скасування заборгованості зі сплати аліментів,
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області зі скаргою, в якій просив суд:
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не своєчасного визначення бази нарахування аліментів у ВП № 23174987 за виконавчим листом №2-4263 виданим 18.12.2008 Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини до досягнення повноліття.
Визнати неправомірним розрахунок заборгованості за 12 років і 4 місяці зі сплати аліментів Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленка Євгенія Івановича, яким ОСОБА_1 нарахована заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої, згідно розрахунку від 04.05.2023 за період з 01.01.2011 по 04.05.2023, становить 707 012,29 грн., у ВП №23174987 за виконавчим листом №2-4263, виданим 18.12.2008 Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини до досягнення повноліття та звільнити платника аліментів від сплати заборгованості.
Скарга обґрунтована тим, що на виконанні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі ВДВС) знаходиться виконавчий лист № 2-4263 виданий 18.12.2008 Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини до досягнення нею повноліття.
Виконавче провадження ВП № 23174987 відкрито постановою від 08.12.2010 року.
ОСОБА_1 отримував з ВДВС лише Постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 16.09.2010 за виконавчим листом №2 -4263 виданим 18.12.2008 Києво-Святошинським районним судом Київської області, та дві Постанови про закінчення виконавчого провадження, а саме: від 26.11.2010 та від 08.12.2010, також за виконавчим листом № 2 - 4263 виданим 18.12.2008 Києво-Святошинським районним судом Київської області.
Таким чином ОСОБА_1 не було повідомлено про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2 - 4263 виданим 18.12.2008 Києво-Святошинським районним судом Київської області
Розпорядженням державного виконавця від 08.12.2010 виконавчий лист № 2-4263 направлений на виконання до ТУ ПФУ, про що було повідомлено Стягувача. При цьому, Платника не тільки не було повідомлено про відкриття виконавчого провадження, його навіть не зазначено як адресата у цьому розпорядженні.
Таким чином у період з 01.01.2011 по 04.05.2023 виконавчий лист перебував на виконанні у ПФУ і ОСОБА_1 сплачував аліменти відповідно до нього своєчасно і належним чином. При цьому вважав, що аліменти з нього стягуються виключно на підставі рішення суду, оскільки декілька разів отримував сповіщення про закриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-4363 від 18.12.2008. Інші виконавчі дії до 03.05.2023 виконавцем не проводились. Зазначене підтверджується звітами ПФУ.
08.05.2023 ОСОБА_1 за місцем роботи у Центральному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків повідомили, що надійшов лист від ВДВС та відповідні постанови про стягнення боргу по аліментам та штрафу з зобов'язанням бухгалтера повідомляти періодично про нарахування. Водночас керівництво ЦМУ ДПС по роботі з ВПП повідомило ОСОБА_1 , що в разі не врегулювання питання щодо відкритого виконавчого провадження протягом 7 днів, він повинен звільнитися, оскільки ДПС не зацікавлена в такому працівникові через його значну заборгованість.
Звернувшись до ОСОБА_2 з пропозицією домовитись щодо умов сплати заборгованості, ОСОБА_1 отримав неприйнятні фінансові умови, які фактично позбавляли його можливості забезпечувати принаймні своє власне існування, про двох інших дітей ОСОБА_1 . ОСОБА_2 нічого і чути не хотіла, сказала, що її це зовсім не цікавить і що то проблеми виключно ОСОБА_1 , тож наказом від 17.05.2023 № 149-0 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади та з Державної служби за угодою сторін.
Звернувшись до ДВС із офіційним запитом (№ 22973/3.2-23/вх.П-5577-23 від 08.05.2022) про ознайомлення з матеріалами справи, та отримавши 03.06.2023 засобами Укрпошти офіційну відповідь.
ОСОБА_1 стало відомо про те, що 04.05.2023 повідомленням ВДВС про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників ОСОБА_1 було постановлено до відома про те, що станом на 04.05.2023 у нього наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 04.05.2023 за період з 01.01.2011 по 04.05.2023 становить 707 012,29 грн., що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці. Вперше розрахунок заборгованості проведено лише 04.05.2023, тобто через 12 років і 4 місяці з дати відкриття провадження.
В цей же день 04.05.2023 державним виконавцем почалось виконання виконавчого листа, провадження по якому було відкрито ще 08.12.2010.
Лише листом ВДВС від 04.05.2023 ОСОБА_1 , вперше за 14 років було викликано до ВДВС для надання пояснень, що ОСОБА_1 належним чином виконав, залишивши свої контактні дані, які й без того знаходились в матеріалах виконавчого провадження, та повідомив адресу свого постійного проживання, яка співпадає з адресою його реєстрації і яка також вірно зазначена в матеріалах виконавчого провадження.
Також, 04.05.2023 були винесені постанови про арешт коштів боржника, направлені вимоги до банків та ГУ ПФУ, винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, арешт майна боржника, розшук майна боржника, встановлено тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, встановлено тимчасове обмеження боржника у праві полювання, встановлено тимчасові обмеження у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, встановлено тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленка Є.І. від 04.05.2023 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2 - 4263 виданого 18.12.2008 Києво- Святошинським районним судом Київської області про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини за невиконання рішення суду також накладено на ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 353 506,15 грн.
Таким чином, здійснюючи виконання виконавчого документу, державний виконавець ВДВС тільки через 12 років і 4 місяці від дати відкриття провадження вперше визначив розмір аліментів і базу їх стягнення. ОСОБА_1 вважає, що такий розмір заборгованості з аліментів та штрафу є для нього непомірно великим та не може вважатися справедливим і фактично позбавляє ОСОБА_1 умов для існування. Заборгованість по аліментам, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виникла не з вини боржника, а з вини державного виконавця, який не своєчасно та не правильно визначив базу стягнення аліментів, та з вини ОСОБА_2 , яка знаючи про усі місця роботи ОСОБА_1 , отримуючи від нього окрім аліментів, протягом 14 років, ще й додаткову як матеріальну так і фінансову допомогу на виховання дитини, що її весь цей час цілком влаштовувало, жодного разу не зверталась до ВДВС із заявою про визначення бази нарахування аліментів та довідкою про заборгованість зі сплати аліментів, на думку ОСОБА_1 , навмисно створюючи для себе умови для стягнення такої заборгованості у майбутньому.
Навіть незважаючи на Постанову про передачу виконавчого провадження від 28.12.2019, виконавець не обчислив розмір заборгованості зі сплати аліментів та не повідомив про розрахунок заборгованості а ні Стягувана а ні Платника.
Тобто, саме на виконавця Законом покладено обов'язок щомісячно обчислювати як розмір аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), так і заборгованість зі сплати аліментів і повідомляти про її існування та розмір сторонам виконавчого провадження, зокрема, Платника.
Останні дії, станом на 01.05.2023, які виконував державний виконавець на виконання провадження, були вчинені ним 14.02.2018 року, зобов'язавши ТУ ПФУ надати звіт про стягнення аліментів. Такий Звіт було надано разом з довідкою про відсутність заборгованості станом на 01.04.2018. Виклик боржника державний виконавець не здійснив і базу стягнення аліментів не визначив.
Заявник також зазначити, що ГУ ПФУ має повну актуальну достовірну інформацію щодо усіх місць роботи Платника, а також копії виконавчих листів за якими з Платника стягуються аліменти (копія відповідної відповіді ГУ ПФУ в м. Києві на запит Платника додається), та при цьому, згідно звіту ГУ ПФУ в м. Києві від 06.03.2018 станом на 01.04.2018 у ОСОБА_1 відсутній борг по аліментам.
Платник добросовісно рахував, що аліменти він сплачує належним чином, їх розмір завжди значно перевищував рекомендований розмір аліментів на дитину відповідного віку в Україні, державний виконавець його не викликав, Стягувач розміром отримуваних аліментів завжди була задоволена, тож об'єктивно Платник не знав про наявність заборгованості. ОСОБА_1 ніколи не приховував свої доходи, працював офіційно, у тому числі на посадах Державної служби, роботодавці належним чином сплачували ЄСВ, а тому вважати, що він є злісним неплатником аліментів протягом понад 12 років є неправильним. ОСОБА_1 завжди спілкувався з дитиною, дарував подарунки, вітав зі святами, був на зв'язку з колишньою дружиною, яка отримувала аліменти, а також, додаткову як матеріальну, так і фінансову допомогу при цьому претензій як до Платника, так і до органів ДВС не заявляла.
Встановлений 04.05.2023 розмір заборгованості в сумі 707 012,29 грн, ураховуючи несвоєчасне і неповне визначення бази стягнення аліментів, не може перекладати тягар відповідальності, у тому числі і у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, на платника, оскільки до виникнення заборгованості в такому значному розмірі призвели не винні дії останнього, а протиправна бездіяльність державного виконавця ВДВС та бездіяльність колишньої дружини, яка отримувала аліменти, іншу матеріальну та фінансову допомогу і претензій як до Платника, так і до органів ДВС не заявляла.
Окрім того, заявник зазначає, що лише розпочавши звірку фактично отриманих у останньому кварталі 2022 р. (грудень, листопад, жовтень 2022 р.) доходів ОСОБА_1 , виплат заробітної плати на картку ПриватБанку № НОМЕР_1 (єдина картка ОСОБА_1 для зарахування заробітної плати), ІВАН: ІІА613052990000026205682098852 з сумою доходів ОСОБА_1 за цей же період, яку визначено ВДВС у Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, було виявлено розбіжності, які фактично збільшують, і без того непомірно велику заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів.
Так, ОСОБА_1 у останньому кварталі 2022 р. (грудень, листопад, жовтень 2022 р.) фактично на картку, було отримано 79 045,93 грн. (копія довідки ПриватБанку від 05.06.2023, щодо зарахувань на картку за останній квартал 2022 року додається), а в Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВДВС від 04.05.2023, дохід, з якого Платник мався сплатити аліменти, значиться у сумі 81 483,89 грн., що лише збільшує, й без того, непомірно велику заборгованість Платника, та при цьому дає можливість зробити аргументований доведений висновок про невірно розраховану остаточну суму боргу, зазначену у Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВДВС від 04.05.2023.
Та в даному випадку, не розмір заборгованості є предметом оскарження, а саме неправомірні підстави та умови його виникнення, які стали наслідком протиправної бездіяльності ВДВС.
Якби ОСОБА_1 належним чином був поінформований у 2010 році про відкриття виконавчого провадження № 23174987, та після звільнення на пенсію з МВС, з початком роботи на новому місці, сплачуючи аліменти у розмірі 'А від своєї пенсії, одразу отримав реальний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів з інших видів заробітку, то маючи численні підстави, одразу подав би позов до Суду про зменшення розміру аліментів, та продовжив би добросовісно сплачувати саме належний, визначений судом розмір аліментів у повному обсязі.
Проте, через бездіяльність ВДВС ОСОБА_1 , вважаючи, що належним чином сплачує аліменти, протягом 14 років (з дати судового рішення, для виконання якого і було відкрите виконавче провадження № 23174987), замість того щоб подати позов до суду про зменшення розміру аліментів, - добросовісно надавав додаткову матеріальну і фінансову допомогу Стягувачу ( ОСОБА_2 ), купував дитині коштовні подарунки, а також, забезпечував належні умови для виховання двох інших дітей від іншого шлюбу, з яких одна дитина інвалід з дитинства (ампутована гомілкова частина правої ноги, (інформація у додатку)).
Стягнення нарахованої за понад 12 років і непосильної (з урахуванням звільнення з роботи) для Платника заборгованості з аліментів у сумі 707 012,29 грн та штрафу у сумі 353 506,15 грн буде суперечити спрямованості змін до СК України та Закону України «Про виконавче провадження», які вносилися задля спонукання саме недобросовісного платника аліментів певним чином поновити майнові втрати чи обмеження, які вимушена була нести дитина. В даному ж випадку недобросовісність Платника аліментів відсутня. Фактично весь час протягом якого утворювалась заборгованість Стягувач отримувала аліменти на дитину, але лише в меншому розмірі, та при цьому отримувала як додаткову матеріальну так і фінансову допомогу на дитину від ОСОБА_1 .. При цьому слід зазначити, що розмір отримуваних стягувачем аліментів, протягом усього часу стягнення, суттєво перебільшував рекомендований розмір аліментів на дитину відповідного віку в Україні. Так, станом на дату подачі цієї скарги, розмір аліментів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 становить 5 232,50 грн., при мінімально рекомендованому розмір аліментів на дитину в Україні у 2023 році -2 833 грн, та відповідно, мінімально гарантованому розмірі аліментів у 2023 році в Україні у розмірі 1416,50 грн.
І, що найважливіше - саме своєчасне визначення бази нарахування аліментів державним виконавцем унеможливило б акумулювання такої непомірно великої суми боргу, оскільки при направленні постанови на роботу Платнику, аліменти б вираховувалися, а Платник реально оцінюючи свої матеріальні можливості мав би змогу звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, оскільки протягом 12 років у ОСОБА_1 (Платника) і суттєво погіршився стан здоров'я (отримав статус інваліда війни з 2010 року ІІІ-Ї, а з 2013 року - ІІ-Ї групи інвалідності (копі посвідчення інваліда війни II групи додається, інші підтверджуючі документи, зокрема висновки МСЕК та витяги з історії хвороби за 12 років будуть надані у разі необхідності на вимогу суду)), і змінився сімейний статус (було укладено інший шлюб) і погіршувалось матеріальне становище, та народилося ще 2-е дітей від іншого шлюбу, з яких одна дитина інвалід з дитинства.
Наразі ж Платником, вже подано позов до Києво-Святошинського районного суду Київської області «Про зменшення розміру аліментів» на користь ОСОБА_2 ..
Враховуючи, що у боржника хоч і наявні заборгованість зі сплати аліментів, але вона утворилась виключно через бездіяльність державного виконавця, який всупереч вимогам Закону України про виконавче провадження, протягом понад 12 років не перевіряв і не визначав базу та розмір аліментів, тому прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу в розмірі 353 506,15 та розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 04.05.2023 не може вважатися справедливим.
08.06.2024 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області постановлено відкрити провадження у справі.
13.07. 2023 року на адресу суду від Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшло виконавче провадження за №23174987.
25 вересня 2023 року ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області, згідно з розпорядженням в.о. керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Дяченка В.В. № 115 від 22.09.2023 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/8450/23 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 22.09.2023 року вказану скаргу передано на розгляд судді Янченку А.В. та дану скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця та скасування заборгованості зі сплати аліментів прийнято до провадження і призначено судове засідання.
02.11.2023 року через канцелярію суду від представника стягувача ОСОБА_2 - адвоката Скляренко Олени Петрівни надійшли письмові пояснення на скаргу у яких вона просила суд відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.
26 липня 2024 року у судове засідання заявник ОСОБА_1 не з'явився. Про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. До суду направив заяву у якій просив суд розгляд справи проводити без його участі.
26 липня 2024 року у судове засідання стягувач та його представник не з'явились. Про день, час та місце слухання справи повідомлена належним чином. До суду направила заяву у якій просила суд розгляд справи проводити без її участі.
26 липня 2024 року представник Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. Матеріали виконавчого провадження витребувані судом надано суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши матеріали справи, матеріали виконавчого провадження за № 23174987, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до статті 71 вказаного Закону розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення суду у порядку, встановленому СК України.
Частинами 1, 3 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Відповідно до частини 8 статті 71 вказаного Закону спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом, за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Згідно із частиною третьою статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Системний аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов'язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Право та порядок на звернення до суду за захистом визначається процесуальним законом.
Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (стаття 1 ЦПК України).
Частиною 1 статті 4 ЦПК України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).
Згідно із частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що на виконанні у Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 23174987, відкрите на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.12.2008 року по справі №2-4263 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу).
З довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 04.05.2023 року, виданого державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленком С.І. вбачається наявність заборгованості скаржника по сплаті аліментів на суму 707 012,29 грн.
Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та витрати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником: заяв та (або) розписок стягувача, інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості: інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
За заявою ОСОБА_2 було здійснено перевірку місць отримання доходу у скаржника, а також враховано всі перераховані на її користь кошти в рахунок аліментів, в результаті чого і був отриманий оскаржуваний розрахунок.
При цьому, відсутні докази звернення боржника до державного виконавця із заявою про перерахунок заборгованості по сплаті аліментів.
Таким чином, державний виконавець, при здійсненні оскаржуваного розрахунку, діяв в межах своїх повноважень та на підставі чинного законодавства, а тому підстави для визнання його неправомірним - відсутні.
Щодо визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо несвоєчасного визначення бази нарахування аліментів у ВП №23174987, суд вважає за необхідне зазначити наступне:
Базою обчислення аліментів є усі види заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, про що і було вказано в самому рішенні суду про стягнення аліментів. Тож державний виконавець не визначає базу нарахування аліментів, а здійснює примусове виконання рішення суду, у випадку, коли боржник не здійснює таке виконання у добровільному порядку.
Враховуючи те, що база обчислення аліментів була визначена в судовому рішенні про стягнення аліментів, а державний виконавець своєю бездіяльністю призвів до виникнення заборгованості, то така бездіяльність порушує саме права стягувана, однак, жодним чином не призводить до порушення права боржника та вочевидь не може бути підставою для звільнення від сплати боржника, який ухилявся від сплати аліментів, оскільки, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, а в даному випадку захисту потребують саме права та інтереси неповнолітньої хворої дитини, яка в тому числі потребує додаткових витрат, які пов'язані з її фізичним станом здоров'я.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема, звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція).
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманців емітентах електронних грошей, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арештна кошти/електронні гроші боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога ОСОБА_1 щодо визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не своєчасного визначення бази нарахування аліментів у ВП № 23174987 за виконавчим листом №2-4263 виданим 18.12.2008 Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини до досягнення повноліття, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий суд, яке передбачає як прийняття судом остаточного рішення, так і його виконання, яке забезпечується державою.
ЄСПЛ вказує, що право на суд, захищене статтею 6 Конвекції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»).
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
Частиною четвертою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Що стосується вимоги заявника про визнання неправомірним розрахунку заборгованості за 12 років і 4 місяці зі сплати аліментів Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленка Євгенія Івановича, яким ОСОБА_1 нарахована заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої, згідно розрахунку від 04.05.2023 за період з 01.01.2011 по 04.05.2023, становить 707 012,29 грн., у ВП №23174987 за виконавчим листом №2-4263, виданим 18.12.2008 Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини до досягнення повноліття та звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб'єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно з якою національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» («Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus) № 32181/04; рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom).
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому, суд не вправі перебирати на себе повноваження органів місцевого самоврядування, визначених законом.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У даній справі, повноваження виконавця щодо визнання помилковими та такими що не відповідають дійсності результатів розрахунків заборгованості зі сплати аліментів, покладення всіх витрати щодо виконавчого провадження (виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження також відшкодування послуг друку) на стягувача ( ОСОБА_2 ) за своєю правовою природою є дискреційними, тому дані вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ч. 2 ст. ст. 19, 124, 129 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2, 18, 76-81, 89, 258-260, 268, 273, 447-453 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця та скасування заборгованості зі сплати аліментів - задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не своєчасного визначення бази нарахування аліментів у ВП № 23174987 за виконавчим листом №2-4263 виданим 18.12.2008 Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини до досягнення повноліття.
В іншій частині скарги відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 10.09.2024 року.
Суддя А.В. Янченко