Справа № 369/13394/24
Провадження №1-кс/369/2515/24
14.08.2024 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши клопотання начальника відділення СВ Бучанського РУП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_6 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024112200000014 від 23.02.2024, за ознаками злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358 КК України, щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , -
До Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшло клопотання начальника відділення СВ Бучанського РУП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_6 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024112200000014 від 23.02.2024, за ознаками злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358 КК України, щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
Свої вимоги мотивує тим, що у провадженні СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження № 42024112200000014 від 23.02.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358 КК України.
Так, на території України введено воєнний стан Указом Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14.03.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 22.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, воєнний стан продовжувався, останній раз - Указом Президента № 271/2024 від 06.05.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 14.05.2024 строком на 90 діб (тобто до 12 серпня 2024 року).
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , будучи обізнаним про порядок перетину державного кордону України громадянами України в період дії військового стану, у порушення вимог ст. ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», Указу Президента від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у порушення постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 про затвердження «Правил перетинання державного кордону громадянами України» згідно якої, в період дії військового стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, обмежено виїзд за межі України та незважаючи на це у ОСОБА_4 , виник прямий умисел направлений на сприяння незаконному переправленню чоловіків - громадян України, віком від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за межі України в умовах воєнного стану, через державний кордон України, шляхом надання документів для безперешкодного перетину державного кордону за грошову винагороду.
У подальшому ОСОБА_4 , використовуючи мессенжер «Telegram» із номером оператора мобільного зв'язку ( НОМЕР_1 ), що належить останньому, підшукував осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які ухиляються від мобілізації, та які бажають в умовах воєнного стану потрапити за кордон України із використанням документів, які надають право та пільги вищевказаним особам на виїзд за кордон.
Так, ОСОБА_4 , маючи прямий умисел на сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України, шляхом надання документів для безперешкодного перетину державного кордону за грошову винагороду, тобто маючи корисливий мотив, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, повідомив ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зможе сприяти незаконному переправленню останнього через державний кордон України в умовах воєнного стану, шляхом виготовлення документів про непридатність до військової служби та рішення сільської ради, що надасть ОСОБА_7 право та пільги на виїзд за кордон в умовах воєнного стану, як громадянину України чоловічої статі від 18 до 60 років.
У подальшому, ОСОБА_7 , 15.12.2024 надіслав ОСОБА_4 у мессенжер «Signal» із номером оператора мобільного зв'язку ( НОМЕР_1 ), що належить останньому, повідомлення із своїми анкетними даними, фотокартку та квитанцію про переказ грошових коштів у сумі 50 000,00 гривень на банківську картку № НОМЕР_2 емітовану АТ «Універсал банк», для виготовлення документів, які нададуть змогу ОСОБА_7 перетнути кордон.
Після чого, у період часу з 15.12.2024 по 18.12.2024 ОСОБА_4 , підготував необхідні документи та 18.12.2023 з відділення «Нової Пошти» № НОМЕР_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (цифрова адреса 1561/4), відправив ОСОБА_7 посилку (ТТН № 59001072913697), у якій знаходились документи про призначення на роботу та розпорядження про відрядження з підписами та печаткою Білогородської сільської ради Бучанського район Київської області та тимчасове посвідчення військовозобов'язаної особи № НОМЕР_4 про непридатність ОСОБА_7 до проходження військової служби, чим сприяв незаконному переправленню ОСОБА_7 через державний кордон України.
У подальшому, під час спроби перетину державного кордону в міжнародному пункті пропуску для залізничного сполучення «Ягодин», що в АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 був затриманий працівниками працівниками ДПС України у зв'язку з виявленням факту використання підробних документів.
Окрім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , був обізнаним про порядок перетину державного кордону України громадянами України в період дії військового стану, у порушення вимог ст. ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», Указу Президента від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у порушення постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 про затвердження «Правил перетинання державного кордону громадянами України» згідно якої в період дії військового стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, обмежено виїзд за межі України та незважаючи на це у ОСОБА_4 , виник прямий умисел направлений на повторне сприяння незаконному переправленню чоловіків - громадян України, віком від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за межі України в умовах воєнного стану, через державний кордон України, шляхом надання документів для безперешкодного перетину державного кордону за грошову винагороду.
У подальшому ОСОБА_4 , підшукував осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які ухиляються від мобілізації, та які бажають в умовах воєнного стану потрапити за кордон України із використанням документів про, які надають право та пільги вищевказаним особам на виїзд за кордон.
Так, ОСОБА_4 , маючи прямий умисел на повторне сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України, шляхом надання документів для безперешкодного перетину державного кордону за грошову винагороду, тобто маючи корисливий мотив, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, повідомив ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зможе сприяти незаконному переправленню останнього через державний кордон України в умовах воєнного стану, шляхом надання документів про непридатність до військової служби та рішення сільської ради, що надасть ОСОБА_8 право та пільги на виїзд за кордон в умовах воєнного стану як громадянину України, чоловічої статі від 18 до 60 років.
У подальшому, ОСОБА_8 , 16.01.2024 надіслав ОСОБА_4 у мессенжер «WhatsApp» із номером оператора мобільного зв'язку ( НОМЕР_1 ), що належить останньому, повідомлення із своїми анкетними даними та фотокартку.
Після чого, 16.01.2024 близько 20:00 год. ОСОБА_8 зустрівся з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 (більш точної адреси досудовим розслідуванням не встановлено), де передав останньому грошові кошти у сумі 5000 доларів США, що станом на 16.01.2024 відповідно до курсу НБУ становило 189 320,50 гривень, за виготовлення документів, які нададуть змогу ОСОБА_8 перетнути кордон.
28.03.2024 близько 21:00 год. при особистій зустрічі, яка відбувалася за адресою: АДРЕСА_3 , поблизу залізничного вокзалу, ОСОБА_4 передав ОСОБА_8 документи про призначення на роботу та розпорядження про відрядження з підписами та печаткою Білогородської сільської ради Бучанського район Київської області та тимчасове посвідчення військовозобов'язаної особи № НОМЕР_5 про непридатність ОСОБА_8 до проходження військової служби, чим сприяв незаконному переправленню ОСОБА_8 через державний кордон України.
У подальшому, під час спроби перетину державного кордону в міжнародному пункті пропуску для залізничного сполучення «Ягодин», що в АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 був затриманий працівниками працівниками ДПС України у зв'язку з виявленням факту використання підробних документів.
У вчиненні вказаного злочину підозрюється:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, українець, уродженець м. Білопілля Сумської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимий.
Причетність підозрюваного ОСОБА_4 до вчинення даного злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: рапортом про виявлене правопорушення, протоколами огляду предметів, протоколами допиту свідків, протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідками, протоколами за результатами проведення НСРД та іншими матеріалами у сукупності.
Так, 09.08.2024 року у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України, слідчим за погодженням з прокурором, ОСОБА_4 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КПК України.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
ОСОБА_4 підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України за ступенем тяжкості є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти.
У ході досудового розслідування задля об'єктивного його розслідування у розумні строки, виникла необхідність у застосуванні щодо підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим ризикам, передбаченим п. п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, та які вказують що підозрюваний може:
- переховатись від органу досудового розслідування та/або суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- вчинення інші кримінальні правопорушення;
- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Вказує, що ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що підозрюваний, усвідомлюючи можливість реального покарання за злочин у вчиненні якого підозрюється, санкція статті якого, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з конфіскацією майна, буде намагатись уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики слідчого, прокурора та суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).
Оцінюючи ризик переховування підозрюваного з позиції практики Європейського суду із захисту прав людини, зазначає, що підозрюваний усвідомлюючи можливість реального покарання за вчинення кримінальних правопорушень, яке за ступенем тяжкості є тяжким злочином, та покарання за якій становить від 7 до 9 років позбавлення волі, буде намагатись уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики слідчого, прокурора та суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).
При цьому, підозрюваний немає на утриманні батьків похилого віку та не має законного джерела доходів, тобто у нього відсутні фактори, які б втримали його від зміни місця проживання.
Вказане також підтверджує реальність ризику, що ОСОБА_4 , з метою уникнення покарання буде переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Враховуючи ці обставини і тяжкість вчиненого ним злочину, існує реальний ризик переховування підозрюваного з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно з яким підозрюваний ОСОБА_4 може впливати на свідків, у кримінальному провадженні, зазначає, що на даний час з останніми проведені не всі необхідні слідчі дії у даному кримінальному провадженні, вони ще не допитані судом безпосередньо, а з урахуванням обставин вчинення злочину, він зможе впливати на них з метою зміни ними своїх показань або неявки в подальшому у судові засідання. Окрім цього, ОСОБА_4 під час розмови із свідком ОСОБА_8 , погрожував останньому фізичною розправою, відповідно останній на даний час хвилюється за своє життя у зв'язку із наданням ним показів щодо обставин вчинення правопорушення.
Щодо наявного ризику передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказує, що ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на даний момент органом досудового розслідування не встановлено місцезнаходження всіх речових доказів, та осіб, ймовірно причетних до вчинення кримінального правопорушення, а на даний час розслідування триває, а тому є всі підстави вважати, що перебуваючи не під вартою останній зможе переховувати вказані речі.
Так, оцінюючи вказані ризики з позиції ЄСПЛ, зазначає, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого у період дії воєнного стану, тобто в період, коли наша держава переживає надскладні часи, дії, в яких підозрюється останній, дестабілізують суспільні відносини в державі та призводять до неспроможності населення належно протистояти агресору.
Таким чином, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам, у тому числі вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень.
На підставі вищевикладеного, слідча просила застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, українця, уродженець м. Білопілля Сумської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у слідчому ізоляторі - арештному домі «Київський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування, а саме до 09.10.2024 включно.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила суд задовольнити його.
У судовому засіданні захисник та підозрюваний проти вимог клопотання заперечували, просили суд відмовити в задоволенні клопотання.
Вивчивши клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши думку учасників судового розгляду, слідчий суддя приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що у провадженні СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження № 42024112200000014 від 23.02.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358 КК України.
Як вбачається з поданого клопотання, у вчиненні вказаного злочину підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, українець, уродженець м. Білопілля Сумської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимий.
Причетність підозрюваного ОСОБА_4 до вчинення даного злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: рапортом про виявлене правопорушення, протоколами огляду предметів, протоколами допиту свідків, протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідками, протоколами за результатами проведення НСРД та іншими матеріалами у сукупності.
09.08.2024 року у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України, слідчим за погодженням з прокурором, ОСОБА_4 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КПК України.
Так, частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя, встановив, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").
Слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України.
Загальною декларацією прав людини (статті 3, 9) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України (стаття 5), визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «ЛУЦЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ» у остаточному рішенні від 19 листопада 2012 року у пункті 62 зазначено: «Суд наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), № 38717/04, пункт 26, з подальшими посиланнями). Будь-яке свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції. У цьому контексті термін «свавільність» розуміється ширше, ніж лише невідповідність національному законодавству. Як наслідок, законне позбавлення свободи за національним законодавством усе одно може бути свавільним і, таким чином, може порушувати Конвенцію, зокрема, коли з боку державних органів мала місце недобросовісність або введення в оману (рішення від 09 липня 2009 року у справі «Моорен проти Німеччини» (Mooren v. Germany) [ВП], заява № 11364/03, пункти 72, 77 та 78, з подальшими посиланнями), або коли таке позбавлення свободи не було необхідним за конкретних обставин (рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), заява № 65559/01, пункт 74)».
Конституція України регламентує право кожної людини на свободу та особисту недоторканість.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Досліджуючи матеріали клопотання відносно підозрюваного ОСОБА_4 , суддя вважає, що клопотання не містить переконливого обґрунтування про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України. Разом з цим, доводи, які зазначені в клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу щодо можливості переховування підозрюваної від органів досудового слідства та суду, не знайшли свого підтвердження, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.
Долучені до клопотання докази, містять дані виключно щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого діяння, однак не містять обґрунтованих доказів стосовно наявності ризиків вказаних у клопотанні, передбачених ст. 177 КПК України, які б передбачали застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу.
За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази, надавши оцінку встановленим фактам щодо особи підозрюваного, наявність ризиків у кримінальному провадженні, суд приходить до висновку, що запобіжний захід на застосуванні якого наполягає сторона обвинувачення не відповідає фактичним обставинам справи.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, у зв'язку з тим що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри, може забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 107, 176, 177, 178, 179, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 Кримінального процесуального кодексу України,
У задоволенні клопотання - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, українця, уродженець м. Білопілля Сумської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_5 , в межах строків досудового розслідування, а саме до 08 жовтня 2024 року, включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора у вказаному кримінальному провадженні за першою вимогою;
- перебувати за місцем проживання, а саме: АДРЕСА_5 та не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Бучанський РУП ГУНП в Київській області.
Строк дії ухвали про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту та покладення обов'язків відповідно до ч. 5 ст. 194 КК України визначити строком до 08 жовтня 2024 року, включно в межах строків досудового розслідування.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали суду проголошено 19 серпня 2024 року о 12 год. 00 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_9