65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"02" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2825/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.
секретар судового засідання Дерік М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Худайберганова Іброхима Султоновича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 107 145,46 грн
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
1. Короткий зміст позовних вимог Акціонерного товариства "Акцент-банк".
24.06.2024 Акціонерне товариство "Акцент-Банк" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Худайберганова Іброхима Султоновича, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №20.92.0000000242 від 01.04.2021 у розмірі 107 145,46 грн, яка складається з 61 251,45 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 18 564,01 грн загального залишку заборгованості за процентами, 21 330 грн загального залишку заборгованості за винагородою, 1 000 грн штрафу (фіксована складова), 5 000 грн штрафу (змінна складова), а також судові витрати.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 01.07.2027 відкрито провадження у справі № 916/2825/24, прийнято справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на "31" липня 2024 р. о 14:30. Вказаною ухвалою було зобов'язано позивача надати суду розрахунок процентів станом на 29.03.2024 - дату повернення кредиту.
Вказана ухвала суду доставлена до електронного кабінету позивача 02.07.2024 та направлена на юридичну адресу відповідача, втім, поштове повідомлення повернулося до суду з відміткою про невручення через відсутність адресата за вказаною адресою.
У судове засідання 31.07.2024 позивач та відповідач не з'явилися.
Ухвалою суду від 31.07.2024 оголошено перерву в судовому засіданні при розгляді справи №916/2825/24 до "02" вересня 2024 р. о 11:00.
Вказана ухвала суду доставлена до електронного кабінету позивача 01.08.2024 та направлена на юридичну адресу відповідача, втім, поштове повідомлення повернулося до суду з відміткою про невручення через відсутність адресата за вказаною адресою.
01.08.2024 до суду від позивача надійшла заява разом з розрахунком заборгованості.
В судове засідання 02.09.2024 представники сторін не з'явилися.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
За таких обставин, зважаючи на обставину повернення до суду надісланих відповідачу на зареєстровану адресу місця знаходження поштових відправлень із відміткою поштової установи "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується наявними в матеріалі справи поштовими відправленнями (а.с.47,61), суд зазначає про виконання обов'язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом відповідних процесуальних дій (відкриття провадження у справі та оголошення перерви при розгляді справи).
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі, зокрема, неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.
3. Позиція учасників справи.
3.1. Доводи Акціонерного товариства "Акцент-Банк".
01.04.2021 між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" та ФОП Худайбергановим Іброхимом Султоновичем укладено кредитний договір №20.92.0000000242 щодо надання останньому кредиту (встановлення кредитного ліміту) в розмірі 100 000 грн строком на 35 місяців (тобто до 29.03.2024) зі сплатою процентів у розмірі 20,90 % щорічно.
Банк свій обов'язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору.
Станом на 06.06.2024 заборгованість відповідача за даним договором складає 107 145,46 грн, яка складається з 61 251,45 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 18 564,01 грн загального залишку заборгованості за процентами, 21 330 грн загального залишку заборгованості за винагородою, 1 000 грн штрафу (фіксована складова), 5 000 грн штрафу (змінна складова).
4. Фактичні обставини, встановлені судом.
01.04.2021 між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" та ФОП Худайбергановим Іброхимом Султоновичем укладено кредитний договір №20.92.0000000242 (а.с.5-11).
Відповідно до п.А1, А2 договору вид кредиту - строковий кредит. Ліміт цього договору: 100 000 грн на фінансування поточної діяльності.
Згідно із п. А3 договору термін повернення кредиту 29.03.2024. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (Додаток № 1 до цього Договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою: сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за Договором * ((1 + Процентна ставка за місяць) строк кредитування(міс.) * Процентна ставка на місяць) / ((1 + Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) 1); Сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за Кредитом * річна Процентна ставка / кількість днів поточного року) * Кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу; Сума щомісячного платежу за основним боргом = Сума щомісячного погашення Кредиту Сума щомісячного платежу %.
Згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 29.03.2024.
Згідно з п.А6 договору за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,9 % річних.
Нарахування процентів та користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів факт/360). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день (п. А.8 Договору).
Згідно п. А.10 Договору, позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п. А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
У відповідності до п. 2.1.2. договору банк зобов'язався надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів позичальнику на цілі, відмінні від платежів на сплату судових витрат, у межах суми, обумовленої п.1.1. договору, а також за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених п.2.2.12 цього договору.
Згідно із пунктами 2.2.2, 2.2.3 договору Позичальник зобов'язався сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п. 4.1, 4.2., 4.3 цього договору. Повернути кредит у терміни, встановлені п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору.
Відповідно до п. 2.3.2 договору при настанні будь-якої з наступних подій: порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк, на свій розсуд, має право: змінити умови цього Договору - зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим Договором.
Згідно з п.4.1 договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3,2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.6 цього Договору. У випадку встановлення Банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього Договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.
Відповідно до п.4.2 договору, відповідно до ст. 212 ЦКУ у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених П.П. 1.2, 22.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору, Позичальник сплачує Банку проценти у розмірі, зазначеному у п. А.7 цього Договору (за винятком випадку реалізації Банком права зміни умов цього Договору, встановленого п. А.3 цього Договору).
Пунктом 4.3 договору передбачено, що сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 4.1, 4.2 цього Договору, здійснюється згідно до п. А.8 цього Договору.
Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту.
Відповідно до п.4.4, 4.5, 4.6 договору позичальник сплачує Банку винагороду за відкриття позичкового рахунку згідно з п. А.9 цього Договору. Позичальник сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з п. А.10 цього Договору. Позичальник сплачує Банку винагороду за управління фінансовим інструментом згідно з п. А.11 цього
Договору.
Пунктом 5.8. договору встановлено, що у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
У додатку №1 до договору "Графік погашення" сторони договору погодили термін повернення кредиту, розмір частини кредиту, що підлягає поверненню, суми процентів та комісійних винагород, що підлягають сплаті у відповідну дату.
На підставі укладеного кредитного договору, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 100 000 грн, що підтверджується меморіальним ордером від 01.04.2021 (а.с.17).
З наданої позивачем банківської виписки (а.с.18-19) судом встановлено, що за період користування кредитними коштами відповідачем було сплачено 60 800 грн, з яких сума у розмірі 38 748,55 грн зарахована в рахунок погашення тіла кредиту, в іншій частині кошти зараховані в рахунок погашення комісії та процентів.
Останній платіж на погашення кредиту відповідачем було зроблено 01.02.2022.
14.05.2024 позивач направив на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості за кредитом у сумі 101 145,46 грн до 21.05.2024, з посиланням при цьому на умови аб.6 п.А3 та умови п.2.3.2 кредитного договору щодо дострокового повернення кредиту.
В той же час, матеріали справи не містять доказів повернення позичальником кредитних коштів.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого разом з позовом (а.с.15-16) заборгованість розрахована станом на 31.05.2024 року, у тому числі 18 564,01 грн загального залишку заборгованості за процентами, 21 330 грн загального залишку заборгованості за винагородою.
При цьому, станом на 31.03.2024 загальний залишок заборгованості за процентами складав 18 506,31 грн, проценти на залишок поточної заборгованості за кредитом (за день) 3,7 грн, залишок заборгованості за винагородою у сумі 19750 грн.
Крім того на підставі п.5.8. договору позивачем також нараховано відповідачу до стягнення штраф у сумі 6 000 грн.
5. Позиція суду.
Нормами ст. 345 Господарського кодексу України визначено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, який укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.
Як встановлено судом, згідно із п. А3 договору термін повернення кредиту - 29.03.2024.
При цьому, вимогу про погашення заборгованості за кредитом у сумі 101 145,46 грн до 21.05.2024 позивач направив на адресу відповідача 14.05.2024, тобто, після закінчення терміну повернення кредиту, з огляду на що посилання позивача на умови аб.6 п.А3 та умови п.2.3.2 кредитного договору щодо дострокового повернення кредиту судом не беруться до уваги, а терміном повернення кредиту є 29.03.2024 за умовами договору.
Враховуючи, що доказів сплати відповідних грошових коштів, матеріали справи не містять, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення тіла кредиту у сумі 61 251,45 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заборгованості по нарахованим відсоткам суд зазначає наступне.
Враховуючи, що п.А3 договору передбачено термін повернення кредиту - 29.03.2024, з урахуванням положень частини 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав.
При цьому у разі пред'явлення до позичальника вимоги в порядку частини 2 ст. 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту.
Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою ст. 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу.
Проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Аналогічні висновки щодо застосування ч.1 ст. 1050 та ст.625 Цивільного кодексу України у їх взаємозв'язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Отже, враховуючи, що строк кредитування закінчився 29.03.2024, банк після цієї дати фактично втратив можливість нарахування процентів, що передбачені п. А.6 Договору.
Враховуючи наведене, судом здійснено власний розрахунок заборгованості за процентами із кінцевою датою нарахування 29.03.2024, сума яких становить 18 489,51 грн (18 389,61 грн (заборгованість по % станом на 02.03.2024) + 99,9 грн (нараховані % за 27 днів за ставкою 3,7 грн/день), а отже вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача суми винагороди ґрунтуються на положеннях п.А.10 договору, яким визначено, що позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п. А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
Перевіривши заявлений позивачем до стягнення розмір винагороди в розмірі 21 330 грн, суд дійшов висновку про його помилковість з огляду на проведення розрахунку позивачем до 31.05.2024, а не до дати, по яку відповідач правомірно користувався кредитними коштами, тобто, до 29.03.2024, з огляду на що судом здійснено власний розрахунок, за яким розмір винагороди становить 19 750 грн.
Щодо вимог про стягнення штрафу, суд вказує наступне.
Згідно з вимогами частини 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Як вже було зазначено судом відповідальність на невиконання зобов'язання у вигляді штрафу сторонами погоджено у п. 5.8. договору.
Водночас відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та п. 8 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, строки повернення кредиту та те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на усій території України встановлено з 12.03.2020 карантин, який завершився 01.07.2023 (постанова Кабінету Міністрів від 27.06.2023 року № 651), суд вказує, що, починаючи з 12.03.2020, позичальників звільнено від обов'язку сплати штрафу за прострочення повернення тіла кредиту та процентів.
Крім того, відповідно до п. 18 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 днів, який неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
Враховуючи, що прострочення відповідача щодо сплати кредитних коштів та процентів виникло під час дії карантину, при цьому до суду позивач звернувся під час дії воєнного стану, суд, з урахуванням наведених вище положень Цивільного кодексу зазначає про звільнення відповідача від обов'язку сплати штрафу за прострочення повернення тіла кредиту та процентів, а отже позовні вимоги в частині стягнення штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання не підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Худайберганова Іброхима Султоновича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за тілом кредиту у сумі 61 251 /шістдесят одна тисяча двісті п'ятдесят одна/ грн 45 коп., заборгованість за процентами у сумі 18 489 /вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят дев'ять/ грн 51 коп., заборгованість за винагородою у сумі 19 750 /дев'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят/ грн, судовий збір у сумі 2 811 /дві тисячі вісімсот одинадцять/ грн 68 коп.
3. В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 09 вересня 2024 р.
Суддя Ю.М. Щавинська