Справа № 756/16950/23
Провадження № 2/368/486/24
Рішення
Іменем України
(Заочне)
"07" вересня 2024 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Іванюти Т.Є.
при секретарі Вареник О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (м.Київ, вул. Багговутівська, 17-21) про стягнення заборгованості, -
встановив :
Позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що 13.08.2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» https://miloan.ua/, відповідачем було подано заявку на отримання кредиту №103479395 Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті https://miloan.ua.
ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов Кредитного договору №103479395 від 13.08.2021 р., який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті. Вказаний спосіб оформлення кредиту онлайн прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом.
Таким чином між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний договір №103479395 від 13.08.2021 р., та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані грошові кошти на картковий рахунок в сумі 8000,00 грн.
Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин передбачених ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України.
12.11.2021 року згідно умов Договору відступлення прав вимоги №13Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором №103479395 від 13.08.2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача.
Згідно з Договором відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою, документально підтвердженою та становить 32012 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 8000 грн.; заборгованість за відсотками становить 24012 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 0 грн.; заборгованість за пенею - 0 грн.
Незважаючи на це, позичальник не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.
Також, зазначає, що позивачем були вжиті заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення досудової вимоги про сплату заборгованості за договором №103479395 від 13.08.2021 року на адресу відповідача.
У зв'язку з вищевикладеним, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором №103479395 від 13.08.2021 року в розмірі 32012 грн., а також понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2147,20 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 6 000 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Просить слухати справу у їхню відсутність, позов підтримує повністю проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, на сайті Кагарлицького районного суду Київської області було розміщено оголошення про виклик відповідача в підготовче засідання, що відповідає вимогам ст. 128 ч.11 ЦПК України. А тому, суд вважає за можливе, зі згоди позивача ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити з слідуючих підстав.
Так в судовому засіданні встановлено, що 13.08.2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» https://miloan.ua/, ОСОБА_1 подав заявку на отримання кредиту №103479395. Дана заява знаходиться у власному кабінеті ОСОБА_1 на сайті https://miloan.ua.
ТОВ «Мілоан» було направлено ОСОБА_1 електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого ОСОБА_1 підтвердив прийняття умов Кредитного договору №103479395 від 13.08.2021 р., який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті. Вказаний спосіб оформлення кредиту онлайн прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом.
Таким чином між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №103479395 від 13.08.2021 р., та на підставі платіжного доручення йому були перераховані грошові кошти на картковий рахунок в сумі 8000,00 грн.
Проте, ОСОБА_1 не виконує належним чином кредитні зобов'язання, що є порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин передбачених ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України.
12.11.2021 року згідно умов Договору відступлення прав вимоги №13Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором №103479395 від 13.08.2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 .
Згідно з Договором відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою, документально підтвердженою та становить 32012 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 8000 грн.; заборгованість за відсотками становить 24012 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 0 грн.; заборгованість за пенею - 0 грн.
Незважаючи на це, позичальник не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.
Також, зазначає, що позивачем були вжиті заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення досудової вимоги про сплату заборгованості за договором №103479395 від 13.08.2021 року на адресу ОСОБА_1 .
Анкета-заява на кредит №103479395 також містить інформацію про процес оформлення та розгляду заяви №103479395 від 12.08.2021 року. Крім того, анкета-заява на кредит містить погоджені умови кредитування, а саме: замовлена сума - 20 000 грн; замовлений строк - 15 днів; погоджена сума - 8000,00 грн; погоджений строк - 15 днів; комісія за надання - 0,00 % одноразово; ставка процентів 0,01 % за кожен день користування.
З доданого до позовної заяви договору про споживчий кредит №103479395 від 13.08.2021 року укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , вбачається, що сторони уклали цей договір на підставі пропозиції кредитодавця, яка розміщена в його інформаційно-телекомунікаційній системі та доступна через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, на таких умовах.
Кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений пунктом 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній пунктом 1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений пунктом 1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (пункт 1.1.). Сума кредиту становить 15 000,00 у валюті гривня (пункт 1.2.). Кредит надається строком на 15 днів з 13.08.2021 року (строк кредитування) ( пункт 1.3). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 28.08.2021 року (пункт 1.4.).
Комісія за надання кредиту становить 0,00 грн, яка нараховується за ставкою 0.00% від суми кредиту одноразово ( пункт 1.5.1.).
Проценти за користування кредитом - 12 грн, які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.2.).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6.).
Тип процентної ставки - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 цього договору (пункт 1.7.).
Позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.1.5.1.-1.5.2. договору в термін (дату), вказаний у п.1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною в п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною в п. 1.6. договору, в сумі та на умовах, визначених в п.2.3 договору (пункт 2.2.1.).
Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п.2.2.3 договору (пункт 2.2.2.).
Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначена в п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну(базову) встановлену п.1.6 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої що прирівнюється до письмової) згоди позичальника ( пункт 2.2.3.).
Пролонгація строку кредитування визначена пунктом 2.3. кредитного договору.
Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів ( послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства miloan.ua і є невід'ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною пунктом 1.5.2. договору (пункт 2.3.1.1.).
Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4. договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування (пункт 2.4.1.).
У разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця (пункт 4.2.).
Відповідно до додатків №1 та №2 до договору про споживчий кредит №103479395 від 13.08.2021 року (графік платежів, паспорт споживчого кредиту) встановлено дату платежу 28.08.2021 року, до сплати: кредит в сумі 8000 грн, комісія за надання кредиту в сумі 0,00 %, проценти в сумі 12 грн, разом 8012 грн.
На підтвердження виконання ТОВ «Мілоан» зобов'язання за договором про споживчий кредит №103479395, укладеним 13.08.2021 року, позивач надав копію платіжного доручення №31040864 від 13.08.2021 року про перерахування на рахунок відповідача коштів в сумі 8000,00 грн.
Із договору відступлення прав вимоги №13Т від 12.11.2021 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», витягу з реєстру боржників до цього договору вбачається, що ТОВ «Мілоан» відступило позивачу право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №103479395, укладеним 13.08.2021 року.
Відповідно витягу з додатку до вищевказаного договору факторингу та розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит №103479395, укладеним 13.08.2021 року, заборгованість відповідача за період з 28.08.2021 року по 29.12.2023 року складає 32012 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 8000 грн.; заборгованість за відсотками 24012 грн.; заборгованість за комісійними винагородами 0 грн.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Із позовної заяви та доданих до неї документів убачається, що договір про споживчий кредит №103479395 від 13.08.2021 року був укладений в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України « Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону 675-VIII ).
Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 Закону № 675-VIII).
За правилом частини восьмої статті 11 Закону №675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладенням на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону №675-VIII визначає яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання електронного підпису усіма сторонами правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, судом встановлено, що кредитний договір між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті ТОВ «Мілоан» подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефона одноразовий ідентифікатор, який відповідач використав для підтвердження підписання договору.
Отже, без здійснення вказаних дій ОСОБА_1 , кредитний договір не був би укладений, тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі
Так, перерахування на картковий рахунок відповідача грошових коштів за кредитним договором №103479395 підтверджується копією платіжного доручення №31040864 від 13.08.2021 року, в якому платником вказане ТОВ «Мілоан», на суму 8000,00 грн; отримувачем якої є ОСОБА_1 на його кредитний рахунок.
Відповідач не надала суду будь-яких доказів, які б спростовували належність йому вказаного карткового рахунку.
Отже, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ «Мілоан» виконало в повному обсязі умови кредитного договору №103479395 від 13.08.2021 року, укладеного з ОСОБА_1 , надавши останньому обумовлену суму кредиту, проте відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, обов'язкові платежі в рахунок погашення кредиту, процентів та комісії своєчасно не вносив, внаслідок чого утворилася заборгованість 32012 грн.
Саме таку суму заборгованості ТОВ «Мілоан» за договором про відступлення права вимоги №13Т від 12.11.2021 року передало позивачу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», в результаті чого останнє набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №103479395 від 13.08.2021 року.
Підстави виникнення заборгованості за кредитним договором та її розмір підтверджуються відомостями про щоденні нарахування та погашення.
Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або електронній формі.
Водночас, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі та відсилання клієнту.
Згідно з пунктом 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу).
У розрахунку заборгованості, наведеному в позовній заяві, вказано, що борг ОСОБА_1 становить 32012 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 8000 грн.; заборгованість за відсотками становить 24012 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 0 грн.; заборгованість за пенею - 0 грн. Водночас, відомість про щоденні нарахування та погашення містить інформацію про дату та розмір виданого кредиту, дати нарахування і розмір відсотків, комісію, у тому числі неодноразову сплату комісії за пролонгацію договору.
При цьому, вказаний в ній розмір наданого кредиту узгоджується з іншими доказами, наданими на підтвердження суми виданого кредиту, зокрема, копією платіжного доручення №31040864 від 13.08.2021 року.
Враховуючи, що ОСОБА_1 оплату за договором про споживчий кредит №103479395 від 13.08.2021 року в повному обсязі не здійснював, заборгованість за кредитом становить 32012 грн, яка підлягає стягненню з відповідачки.
Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами, суд виходить з такого.
Згідно з розрахунком заборгованість за відсотками становить 24012 грн.
Умовами кредитного договору №103479395 від 13.08.2021 (пункт 1.5.2) передбачено, що проценти за користування кредитом становлять 12 грн, які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункту 1.6).
Частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.
Ураховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 ( провадження №14-10цс18).
Відповідно до частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Такі правові висновки щодо застосування частини першої статті 1050 та статі 625 Цивільного кодексу України у їх взаємозв'язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.
Із аналізу вказаних правових норм слідує, що позичальник до закінчення терміну кредитування зобов'язаний був сплачувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а після закінчення терміну кредитування у зв'язку з порушенням ним взятих на себе зобов'язань, повинен нести відповідальність на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як убачається з пункту 4.2 договору про споживчий кредит №103479395 від 13.08.2021 року, у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплатою заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією) має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбаченихст.625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2ст.625 ЦК України на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору.
Отже, виходячи зі змісту формулювання умов про сплату процентів, передбачених пунктом 4.2 договору про споживчий кредит №103479395 від 13.08.2021 року, слід дійти висновку, що проценти за неправомірне користування кредитом, тобто після настання прострочення виконання зобов'язання, передбачені на підставі частини 2статті 625 ЦК України в розмірі процентної ставки за користування кредитними коштами, яка в пункті 1.6 кредитного договору визначена на рівні 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Таким чином, нарахування відповідачу процентів поза межами строку кредитування відповідає умовам укладеного договору, оскільки є мірою відповідальності, яка виникла на підставі частини 2статті 625 ЦК України у зв'язку з простроченням виконання ним зобов'язання за вказаним кредитним договором.
До того ж, суд приймає до уваги, що строк кредитування було пролонговано відповідно до умов п.2.3 кредитного договору.
За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню також заборгованість за процентами в сумі 24012 грн.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності .
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 2147,20 коп. за подання позовної заяви, та документально підтверджені позивачем понесені судові витрати на правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, та ст.ст. 526, 530, 546, 611, ч. 1 ст. 1049, ч. 2 ст. 1050 ЦК України, суд, -
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (Київська область, м.Бровари, вул. Київська, 243-А, а/с 897, код ЄДРПОУ: 42649746, ІBАN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346) заборгованість за Кредитним договором № 103479395 від 13.08.2021 року у розмірі 32012 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (Київська область, м.Бровари, вул. Київська, 243-А, а/с 897, код ЄДРПОУ: 42649746, ІBАN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346) судові витрати в сумі 2147,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (Київська область, м.Бровари, вул. Київська, 243-А, а/с 897, код ЄДРПОУ: 42649746, ІBАN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346) витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 289 ЦПК України.
Повний текст рішення виготовлено 07.09.2024 року.
Суддя Т.Є. Іванюта