Справа № 362/7453/19
Провадження № 1-кп/362/87/24
09.09.2024 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
обвинуваченого ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області кримінальне провадження № 12019110140001424 від 10.10.2019 року за обвинуваченням:
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Василькова, Київської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей, працюючого охоронцем в службі охороні «Сириус», зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
09.10.2019 року близько 08 години дві особи, кримінальне провадження відносно яких закрито у зв'язку із їхньою смертю на підставі ухвал від 01.09.2021 року та від 22.01.2024 року перебували у металевому вагончику, який знаходився на полі, поруч із с/т «Крушинські сади». В цей час, у одного із вказаних осіб виник прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна із будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , на що інша вищевказана особа погодилася.
Для реалізації злочинного умислу, направленого на крадіжку чужого майна особи, кримінальне провадження відносно яких закрито в зв'язку із їхньою смертю, вирішили залучити до вчинення злочину ОСОБА_12 , який мав у користуванні автомобіль «Citroen» білого кольору, д.н.з НОМЕР_1 , 1999 року випуску.
Одна із вищевказаних осіб, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв'язку із смертю зателефонувала ОСОБА_12 та домовилася із ним про зустріч на зупинці громадського транспорту «Кулиничі» в АДРЕСА_1 .
В подальшому, 09.10.2019 року, близько 13 години ОСОБА_12 автомобілем марки «Citroen» приїхав до вищевказаної зупинки громадського транспорту, де дві особи, кримінальне провадження відносно яких закрито у зв'язку із їхньою смертю сіли в салон керованого ОСОБА_12 автомобіля та поїхали до будинку, що розташований по АДРЕСА_1 . Під час руху одна із вищевказаних осіб кримінальне провадження відносно якої закрито у зв'язку із її смертю запропонувала ОСОБА_12 вчинити крадіжку із вищевказаного будинку, на що останній погодився, таким чином вступивши в злочинну змову із двома особами кримінальне провадження відносно яких закрито у зв'язку із їхньою смертю, розподіливши ролі кожного і домовившись про спільне вчинення таємного викрадення чужого майна, яке зберігалося у вищевказаному будинку, що належить ОСОБА_13
09.10.2019 року близько 13 години 10 хвилин, під'їхавши до будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 та згідно розробленого плану дві особи кримінальне провадження відносно яких закрито у зв'язку із їхньою смертю та ОСОБА_12 реалізуючи спільний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, пересвідчившись, що за їх діями ніхто не спостерігає шляхом пошкодження тимчасової дерев'яної заслонки, яка закривала вхідні двері, проникли в середину вказаного будинку звідки викрали речі, які належать ОСОБА_14 , а саме: пластмасову ванночку для змішування сумішей, бувшу у використанні, чорного кольору, об'ємом 80 л, придбану в 2018 році, вартістю 177,50 грн.; бетономішалку марки Vitas, об'ємом 1410л, тип вінцева, об'єм суміші 125 л, з колесами, потужністю 0,55 кВт, напругою 230 В, частотою 50 гц, бувшою у користуванні (лише один раз зі слів потерпілого), придбаної у 2019 році, вартістю 4 511,40 грн; тачку одноколісну, бувшу у використанні, придбану у 2016 році, у справному стані, без пошкоджень, вартістю 820,33 грн., на загальну суму 5 509,23 грн. та винесли їх за територію домоволодіння, помістили до автомобіля марки «Citroen», д.н.з НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_12 , вивізши викрадені матеріальні цінності на узбіччя дороги неподалік С/Т «Крушинські Сади» в с. Крушинка Васильківського (нині Обухівського) району Київської області, де 09.10.2019 року вони були виявлені та вилучені під час огляду місця події співробітниками поліції. Своїми протиправним діями особи кримінальне провадження відносно яких закрито у зв'язку із їхньою смертю та ОСОБА_12 заподіяли потерпілому ОСОБА_14 матеріальної шкоди на загальну суму 5 509,23 грн.
Дії ОСОБА_12 , які виразилися в таємному викраденні чужого майна (крадіжка) вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаної з проникненням у житло, органом досудового розслідування кваліфіковано ч. 3. ст. 185 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та показав, що восени 2019 року, дати він не пам'ятає, до нього зателефонував ОСОБА_15 , який попросив його наявним у нього автомобілем перевезти належні ОСОБА_15 речі, на що він погодився. За домовленістю про місце зустрічі, він поїхав в напрямку заводу «Кулиничі», біля якого до його автомобіля сів ОСОБА_15 та його товариш і запропонували йому поїхати в с. Зелений Бір, де знаходилися їхні речі у будинку людини, яка не розрахувалася із ними за виконану ними роботу. Адреси будинку він не пам'ятає. ОСОБА_15 та його товариш зайшли всередину будинку та почали виносити із нього речі і вантажити їх в автомобіль. Там була бетономішалка, драбина, мішки та інші будівельні матеріали. Вказане вони спочатку відвезли до С/Т « ОСОБА_16 » і вивантажили речі із автомобіля. Він вважав те, що було вивантажено із автомобіля, повинен був хтось забрати. Після цього вони знову повернулися до будинку і ОСОБА_15 із товаришем принесли та поклали в автомобіль сатенгіпс, пінопласт та інші будівельні матеріали. В цей час він стояв біля автомобіля і в будинок не заходив. Коли до нього стали підходити двоє людей, він зрозумів, що ОСОБА_15 із товаришем вчиняє крадіжку. Були викликані працівники поліції, які зафіксували факт крадіжки та затримали його, ОСОБА_15 та його товариша.
Не дивлячись на невизнання обвинуваченим ОСОБА_12 своєї вини, винуватість останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, повністю підтверджується наступними доказами, ретельно дослідженими в судовому засіданні.
Так, будучи допитаним в судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 353 КПК України та попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, потерпілий ОСОБА_14 , суду показав, що по АДРЕСА_2 , знаходиться садове містечко в якому він збудував будинок. Точної дати він не пам'ятає, але це було в жовтні місяці 2019 року. Йому зателефонував сусід і повідомив, що з його будинку вчинено крадіжку. Зі слів сусіда крадіжку вчиняло троє осіб і завантажували викрадене до мікроавтобусу. Сусід забрав ключі від мікроавтобуса, а тому особи які вчиняли крадіжку не змогли втекти та були затримані працівниками поліції. Із будинку було викрадено будівельні матеріали та нову бетономішалку, яка для нього була самою цінною річчю з викраденого. При визначенні міри покарання обвинуваченому він покладається на думку суду.
Допитаний в судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та за відмову від дачі показань, свідок ОСОБА_17 суду показав, що потерпілий ОСОБА_14 , являється його сусідом. У жовтні 2019 року він разом із своєю дружиною знаходився в с. Зелений Бір, де він проводить будівництво будинку, коли до нього зателефонував його сусід ОСОБА_18 , який повідомив його про те що неподалік будинку їхнього сусіда - ОСОБА_14 стоїть білий бус, який здається йому підозрілим та запропонував піти та перевірити, що там відбувається. Коли вони підійшли до буса, то біля нього нікого не було, а в замку запалення автомобіля, знаходилися ключі, які він забрав. В цей час із будинку вийшли троє осіб, а також підійшов ОСОБА_18 . Він бачив, що в автомобілі знаходилися мішки з будівельними матеріалами. Вони зрозуміли, що була не перша ходка і запропонували повернути викрадене. Вони викликали поліцію, із якою поїхали до лісосмуги, де виявили викрадені бетономішалку та будівельні матеріали.
Допитаний, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та за відмову від дачі показань, свідок ОСОБА_18 суд показав, що дати та рік він не пам'ятає, але це було в денний час, через вікно в своєму будинку в с. Зелений Бір він побачив, що на подвір'ї його сусіда - ОСОБА_14 знаходиться мікроавтобус і троє чоловіків завантажують в нього будівельні речі. Після цього автомобіль поїхав і через деякий час повернувся знову про це йому повідомила дружина та запропонувала зателефонувати родичу сусіда та запитати, що там відбувається у нього дома. Про підозрілий мікроавтобус він повідомив своєму сусіду ОСОБА_17 , якому запропонував піти до будинку ОСОБА_14 , та вияснити, що там відбувається. Коли він туди підійшов, то побачив, що в автомобілі знаходились будівельні матеріали. Вони разом із ОСОБА_17 забрали ключі від замка запалення автомобіля. Водій автомобіля, заперечив свою участь у крадіжці, але він бачив як той знаходився в будинку де шукав матеріальні цінності. Водій автомобіля не пропонував викликати поліцію і мав намір втекти.
Допитана, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та за відмову від дачі показань, свідок ОСОБА_19 суду показала, що вона дати не пам'ятає, але це було в обідній час вона знаходилася вдома та працювала. Та через вікно побачила, що до будинку сусіда ОСОБА_14 під'їхав мікроавтобус, але це був чужий автомобіль. Потім через деякий час вона помітила, що цей мікроавтобус знову вдруге під'їхав до будинку сусіда, вона побачила, що чоловіки із будинку сусіда виносять мішки. Вона запропонувала своєму чоловікові зателефонувати сусідові ОСОБА_17 , щоб він допоміг розібратися, що відбувається на території домоволодіння ОСОБА_14 . Чоловік зателефонував ОСОБА_17 та пішов до подвір'я ОСОБА_14 .
Крім показів потерпілого, свідків, обвинуваченого, вина ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, також підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження.
З досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об'єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення, тощо відомостей, судовим слідством було встановлено наступне.
Даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 09.10.2019 року, відповідно до якого вбачається, що 09.10.2019 року близько 16 години 00 хвилин невідомі особи таємно прониклидо будинку ОСОБА_14 по АДРЕСА_1 , звідки викрали належне йому майно (т. 2, а.с.4).
Даними протоколу огляду місця події від 09.10.2019 року із додатком - ілюстративною таблицею, відповідно до яких місцем огляду являється територія домоволодіння, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Територія домоволодіння не огорожена парканом. Вхід здійснюється, через отвір для дверей на момент огляду, вхідних дверей у будинку не було (т.2 а.с.6-8). Згідно показів свідків саме з цього будинку троє осіб вчиняли крадіжку за допомогою автомобіля білого бусу.
Протоколом огляду місця події від 09.10.2019 року із додатком - ілюстративною таблицею, відповідно до яких місцем огляду являється територія грунтованої дороги неподалік домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На території грунтової дороги виявлено автомобіль д.н.з. НОМЕР_1 , авто марки «СІТROEN JUMPER» фургон малотонний - В. На момент огляду авто дверцята авто були відчиненні. В кузові автомобіля на момент огляду було виявлено 2 білих мішки з шпаклівкою, ванночка для змішування сумішей, у ванночці знаходилось будівельний інструмент будівельного напрямку, свердла та комплектуюча до воріт дерев'яна стійка із фанери бежевого кольору, вказаний автомобіль належить ОСОБА_12 (т.2, а.с.13-18).
Даними протоколу огляду місця події від 09.10.2019 року із додатком - ілюстративною таблицею, відповідно до якого місцем огляду являється грунтова дорога поруч із С/Т «Крушинські Сади» АДРЕСА_1 , на узбіччі дороги було виявлено електричну бетономішалку оранжевого кольору, блоки пінопласту, труби пропеленові, металева драбина та інші будівельні матеріали (т. 2, а.с. 22-26).
Даними протоколу перегляду відеозапису від 16.10.2019 року та дослідженим в судовому засіданні відеозапису, відповідно до якого проведено огляд мобільного телефону ІPHONE 5S, який належить ОСОБА_19 де вилучено відеозапис від 09.10.2019 року на якому міститься відеозаписи здійснені 09.10.2019 року на якому зафіксовано, паркан зелізобитонний сірого кольору за яким припаркований автомобіль типу фургон білого кольору. Передні пасажирські двері вказаного автомобіля відчиненні, задні дверцята також відчиненні, потім з'являється одна особа одягнута у темний одяг, чоловічої статі, яка обома руками тримала перед собою мишок білого кольору та кладе його в середину кузова через задні двері автомобіля, далі вказана особа повертається до будинку тобто до місця звідки вона вийшла із мішком в руках. На другому відеозапису від 09.10.2019 року на якому зафіксовано, паркан зелізобитонний сірого кольору за яким знаходиться ОСОБА_12 одягнутий у темний одяг, який очищає свій одяг від бруду. В цей час до нього наближається чоловік у сірій куртці та шапці чорного кольору, а саме ОСОБА_17 та вони спілкуються між собою, що видно із жестикуляції руками. Після цього ОСОБА_12 наближається до автомобіля білого кольору, який стоїть припаркований на дорозі за вказаним парканом (т.2, а.с.32-37).
Як вбачається із протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.10.2019 року на фото під № 4 свідок ОСОБА_18 впізнав обвинуваченого ОСОБА_12 як особу, яка із іншими двома особами вчиняла крадіжку із будинку по АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 66-68).
Як вбачається із висновку експерта № 13-1/1967 від 30.10.2019 року, ринкова вартість станом на 09.10.2019 року бетономішалки Vitals, об'ємом 140 л, становить 4 511,40 грн., ринкова вартість станом на 09.10.2019 року пластмасової ванночки для змішування сумішей бувшою у використанні, об'ємом 80 л, становить 177,50 грн., ринкова вартість станом на 09.10.2019 року тачки одноколісної, бувшої в використанні становить 820,33 грн. (т. 2, а.с. 44-53).
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Аналізуючи вищевказані докази у сукупності, суд вважає ці докази належними та допустимими оскільки відомостей, що вони були отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою Україною суду не надано. Суттєвих протиріч, які б давали підстави сумніватись у цих доказах суд не вбачає. Свідки надали стабільні показання, які узгоджуються між собою та з іншими дослідженими судом доказами, тому сумніватись в їх достовірності у суду не має підстав.
Кваліфікація дій.
Згідно ст. 2, 11 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Верховний Суд у постанові від 05 квітня 2018 року в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
Склад кримінального правопорушення - це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне.
Обов'язковими (універсальними) елементами складу будь-якого кримінального правопорушення є: 1) об'єкт кримінального правопорушення; 2) об'єктивна сторона кримінального правопорушення; 3) суб'єктивна сторона кримінального правопорушення; 4) суб'єкт кримінального правопорушення.
Об'єкт кримінального правопорушення - це те, на що завжди посягає кримінальне правопорушення і чому воно завжди заподіює певної шкоди. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.
Об'єктивна сторона - зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об'єкту кримінального правопорушення.
Суб'єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність (ч. 1 ст. 18 КК, див. постанову Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 січня 2023 року в справі №761/37225/20).
Також, щодо ознаки «проникнення» Суд зауважує, що у правовому висновку, викладеному в постанові від 18 квітня 2018 року (справа №569/1111/16-к), Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання про наявність чи відсутність цієї ознаки вказала, що, як правильно зазначено в постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2012 року у справі №5-15кс12в, під час здійснення такої правової оцінки необхідно виділяти фізичний та юридичний критерії розуміння поняття «проникнення». Зокрема, для визначення фізичного критерію підлягає встановленню: 1) факт входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища); 2) час, спосіб, місце та обставини входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) з урахуванням режиму доступу до нього та до майна, яким бажає заволодіти особа.
Для з'ясування юридичного критерію слід встановлювати: 1) незаконність входження (потрапляння) в приміщення (житло, інше приміщення чи сховище) або перебування в ньому, що обумовлюється відсутністю в особи права на перебування там, де знаходиться майно, яким вона бажає незаконно заволодіти; 2) мету, яку досягає особа, вчиняючи обрані дії, усвідомлення нею характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння, зокрема й факту незаконного входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) чи перебування в ньому, передбачення наслідків вчиненого діяння.
Тобто, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 569/1111/16-к, «проникнення як кваліфікуюча ознака… передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час вчинення розбою. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має… При вирішенні питання про застосування кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище»… вирішальне значення мають режим доступу до приміщення (вільний/обмежений) під час вчинення розбою та наявність у особи умислу на незаконне входження (потрапляння) до приміщення або незаконне перебування в ньому з метою заволодіння чужим майном».
Дослідженням матеріалів кримінального провадження встановлено, що проникнення мало місце у наслідок пошкодження тимчасової дерев'яної заслонки, яка закривала вхідні двері до будинку, а тому такі дії відповідають таємному викраденню чужого майна (крадіжка), поєднаною з проникненням у житло.
Аналізуючи досліджені судом докази, суд звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_12 приймав участь в проникненні до житлового будинку шляхом пошкодження дерев'яної перегородки, яка знаходилася на одних із вхідних дверей, також, згідно показів свідка - ОСОБА_18 він приймав участь в обстеженні будинку на предмет виявлення там матеріальних цінностей, а після завантаження до автомобіля матеріальних цінностей вони були відвезені не за конкретною адресою, а в місцевість поблизу С/Т «Крушинські Сади», де в подальшому були виявлені та вилучені працівниками поліції. Після вивантаження вказаних матеріальних цінностей поблизу С/Т «Крушинські Сади», ОСОБА_12 та особи відносно яких закрито кримінальне провадження у зв'язку зі смертю, повернулися на місце події та намагалися вчинити крадіжку чужого майна, але були затримані свідками ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які викликали працівників поліції, та останні провели затримання ОСОБА_12 та інших співучасників вчинення злочину у відповідності до ст. 208 КПК України.
При цьому твердження сторони захисту, про недоведеність вини його підзахисного ОСОБА_12 , а також, що він тільки був водієм і не знав, що вчиняється крадіжка, спростовуються показами допитаними в судовому засіданні свідків, протоколами впізнання, а також дослідженими судом протоколами допиту підозрюваних від 12.12.2019 року, з яких вбачається, що особи відносно яких закрито кримінальне провадження у зв'язку зі смертю, разом з ОСОБА_12 вчиняли крадіжку та повідомили йому в автомобілі коли їхали до с. Зелений Бір про намір вчинити крадіжку та що необхідне буде перевезти на його автомобілі викрадене майно. Суд вважає за можливе взяти до уваги вказані протоколи допитів, оскільки суд позбавлений можливості допитати їх безпосередньо у судовому засіданні бо останні померли, але вказані допити узгоджуються із іншими дослідженими доказами та наданим свідченням в суді свідків. Що згідно Постанови ККС ВС від 02.03.2023 року у справі №525/1207/20 у разі неможливості здійснення безпосереднього допиту особи в судовому засіданні внаслідок смерті останнього на момент розгляду справи, протокол допиту може бути покладено судом в основу вироку.
Суд критично оцінює покази обвинуваченого ОСОБА_12 в частині того, що він не знав про крадіжку, а ОСОБА_15 , який попросив його наявним у нього автомобілем перевезти належні ОСОБА_15 речі, на що він погодився, оскільки це спростовується дослідженими судом доказами та показами свідків при цьому, він після того як перший раз перевезли викрадені речі та повернулися в друге за іншими речами не викликав працівників поліції, а навіть після того, як свідками ОСОБА_17 та ОСОБА_18 їх було затримано намагався втекти з місця вчинення злочину. Крім того, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення він визнавав під час досудового розслідування, що підтверджується обвинувальним актом (т.1 а.с.11).
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).
Суд, оцінюючи надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до висновку про належність, допустимість та достовірність вказаних вище доказів, а їх сукупність є достатньою для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_20 у скоєнні інкримінованого йому злочину, а саме в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненою за попередньою змовою групою осіб, поєднаною з проникненням у житло, а кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 185 КК України - вірною.
Позицію обвинуваченого суд визнає такою, що об'єктивно спростовується сукупністю досліджених доказів та розцінює таку позицію, як намагання обвинуваченого уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин.
Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, Суд, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
Покарання.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому Суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує.
Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.
Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом'якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .
В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […] має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].
Отже, принцип домірності зобов'язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).
Також відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - при призначенні покарання суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини при розгляді справ застосовується як джерело, які викладені зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Обираючи міру покарання, суд у відповідності до ст. 65, 68 КК України враховує, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим діяння, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_12 у відповідності до ст. 66 КК України судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_12 , передбачених ст. 67 КК України судом не встановлено.
Також, Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; стан здоров'я, спосіб життя, має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, одружений має на утриманні неповнолітніх дітей, працює охоронцем в службі охороні «Сириус», раніше не судимого, що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає прийнятні соціальні зв'язки; а також враховуючи досудову доповідь Обухівського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області від 13.10.2021 року, відповідно до якої вони вважають за можливе виправлення ОСОБА_12 без позбавлення або обмеження волі (т.1, а.с.115-118), позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання та слушності застосування положень ст. 75 КК; позицію сторони потерпілого щодо необхідної міри покарання, відношення обвинуваченого до вчиненого, а саме не визнання вини, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: класифікацію за ст. 12 КК, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі зі звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 того ж Кодексу та покладенням обов'язків з числа визначених його ст. 76 КК України.
Підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням в цій справі є переконання суду про можливість її виправлення без відбування покарання. Цей висновок суду ґрунтується на тих відомостях, які він оцінював на час ухвалення вироку, зокрема, відомостях про вчинений особою злочин, зміст мети й мотивів протиправної поведінки, тривалість та інтенсивність протиправної діяльності, відомості щодо судимості. Також, важливе значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням мали відомості, що характеризують: особистісні прояви обвинуваченого в головних сферах життєдіяльності; його соціально-демографічні властивості; спосіб життя; соціальні зв'язки; посткримінальна поведінка; наявність джерел правомірного отримання доходів для забезпечення власних потреб та осіб, які знаходяться на його утриманні; наскільки його ціннісні орієнтири співпадають з загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі; соціально-психологічна характеристика та інші.
Проаналізувавши саме такі обставини, Суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, позаяк є переконаним, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Визнаючи тривалість іспитового строку та вид обов'язків визначених ст. 76 КК України Суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання, тобто визначає їх у обсязі необхідному і достатньому для виправлення терміном на 2 роки, в силу ч. 4 ст. 75 КК України.
Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо Суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18), що власне і має місце, в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення при застосуванні в т.ч. норм ст. 75, 76 КК України.
У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання без звільнення від його відбування, в цій ситуації, в ключі характеристик особи, вчинюваного злочину, поведінки після, Суд сприймає, як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, сприймалося б як жорстоке поводження.
Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом.
Цивільний позов у справі не заявлений.
Арешт у кримінальному провадженні - не накладався.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_12 не обирався.
Питання щодо речових доказів Суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
Керуючись ч. 2 ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_12 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи від 30.10.2019 року №13-1/1967 у розмірі 942,06 грн та експертизи від 28.10.2019 року №17-1/1688 у розмірі 785,05 грн, а всього у розмірі 1727, 11 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 65-68, 70, 75, 76 КК України, статтями 100, 124, 373-374, 376, 392-393 КПК України, суд,
Визнати ОСОБА_12 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_12 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
Згідно ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_12 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Іспитовий строк ОСОБА_12 обчислювати з моменту постановлення вироку - 09.09.2024 року.
Стягнути із ОСОБА_12 на користь держави судові витрати за проведення експертиз у розмірі 1727, 11 грн.
Речові докази:
Малолітражний фургон марки CITROEN, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , 1999року випуску, який належить ОСОБА_21 , адреса АДРЕСА_3 , яким користується ОСОБА_12 та передано на відповідальне зберігання останньому, залишити ОСОБА_12 .
Два мішки сатангіпсу, пластмасовий таз, пластмасовий люк, упаковка ручок, бетономішалка оранжевого кольору, блоки пінопласту, 2 бухти труб поліетиленових довжиною 600 метрів кожна, металева драбина, одяг, молоток «Кельма», ніж кухонний, цвяхи, ключ розвідний, що передано на відповідальне зберігання потерпілому, залишити власникові ОСОБА_14 .
Відеозаписи та фотознімки з мобільного телефону ОСОБА_19 марки iPhone 5S IMEI НОМЕР_2 за 09.10.2019, які приєднано до матеріалів кримінального провадження, залишити в матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_22