Справа № 357/8880/24
Провадження № 4-с/357/24/24
про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною та зобов'язання державного виконавця усунути порушення
10 вересня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючий суддя - Цукуров В. П.,
секретар судового засідання - Чайка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в місті Біла Церква Київської області скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа - державний виконавець Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шульга Марина Юріївна, про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
У червні 2024 року ОСОБА_1 (далі - «Заявник») звернувся до суду з даною скаргою на бездіяльність державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шульги Марини Юріївни (далі - «Білоцерківський ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ )», «державний виконавець») про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування заявлених вимог Заявник зазначив наступне.
Заявнику на праві власності належить земельна ділянка, розміром 2,4220 га, яка розташована на території Василівської сільської ради, що підтверджується державним актом на право власності на землю, виданого Білоцерківською РДА Київської області 13.11.2002 року серії ПЗ 340395 та витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.12.2023 року.
Однак, під час відчуження належної останньому на праві власності земельної ділянки, було виявлено обтяження нерухомого майна у вигляді арешту.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, наявні відомості про реєстрацію обтяження за № 9955445 на невизначене майно, підстава обтяження постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АК 724573 від 18.06.2010 року, Районний відділ державної виконавчої служби Білоцерківського МРУЮ.
Відповідно до листа Білоцерківського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ ) №178354 від 18.12.2023 року, на примусовому виконанні у відділі перебувало одне невиконане виконавче провадження. За виконавчим документом про стягнення коштів на користь держави, сплачено на депозитний рахунок відділу суму, достатню для задоволення вимог стягувача, однак, вжити заходи щодо зняття арешту з майна, що належить йому не представляється за можливе, так як виконавче провадження закінчене і відсутня постанова, на підставі якої зареєстровано дане провадження. Із указаного листа Білоцерківського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) вбачається, що виконавче провадження здійснювалося відносно боржника ОСОБА_1 .
За таких умов Заявник просив суд:
визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Білоцерківського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ ) Шульги М.Ю. щодо не зняття арешту на майно ОСОБА_1 ;
зобов'язати державного виконавця Білоцерківського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ ) Шульгу М.Ю. скасувати обтяження у вигляді арешту, об'єкт обтяження: невизначене майно, що належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження: 9955445, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АК 724573 від 18.06.2010 року, Районний відділ державної виконавчої служби Білоцерківського МРУЮ.
26.06.2024 року ухвалою суду скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху, надано йому строк для усунення її недоліків (а.с. 16-18).
04.07.2024 року до канцелярії суду Заявником подано заву про усунення недоліків скарги (а.с. 19, 20-21).
09.07.2023 року ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі та призначено у ній судове засідання (а.с. 30).
У судові засідання учасники справи/їхні представники не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 35, 36, 38, 41, 42).
10.09.2024 року до канцелярії суду представником Заявника подано заяву про розгляд справи без її участі. Вимоги скарги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити (а.с.43).
Суд, повно, об'єктивно та всебічно дослідивши матеріали даної справи приходить до висновку про те, що вимоги скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні обставини та зміст спірних правовідносин.
Заявнику на праві власності належить земельна ділянка, розміром 2,4220 га, яка розташована на території Василівської сільської ради, що підтверджується державним актом на право власності на землю, виданого Білоцерківською РДА Київської області 13.11.2002 року серії ПЗ 340395 та витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.12.2023 року (а.с. 7-8, 10).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, наявні відомості про реєстрацію обтяження за № 9955445 на невизначене майно, підстава обтяження постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АК 724573 від 18.06.2010 року, Районний відділ державної виконавчої служби Білоцерківського МРУЮ (а.с. 22-23).
Відповідно до листа Білоцерківського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ ) №178354 від 18.12.2023 року, на примусовому виконанні у відділі перебувало одне невиконане виконавче провадження. За виконавчим документом про стягнення коштів на користь держави, сплачено на депозитний рахунок відділу суму, достатню для задоволення вимог стягувача, однак, вжити заходи щодо зняття арешту з майна, що належить йому не представляється за можливе, так як виконавче провадження закінчене і відсутня постанова, на підставі якої зареєстровано дане провадження. Із указаного листа Білоцерківського ВДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) вбачається, що виконавче провадження здійснювалося відносно боржника ОСОБА_1 (а.с. 9).
Тобто загалом вимоги скарги підтверджені наявними у справи доказами.
Розглядаючи дану скаргу суд керується наступними нормами права.
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
У той же час, у пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.
Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з приписами ч.1, ч.2 ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 2 ст.321 ЦК передбачено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з п. 2 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
За правилами ч.2 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Частиною 5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Разом з цим, припинення чинності арешту належить до дискреційних повноважень державного виконавця, суд позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе повноваження державного виконавця.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30.06.2021 року у справі № 201/12569/16.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради від 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, викладеної справах «Класс та інші проти Німеччини» від 6 вересня 1978 року, «Фадєєва проти Росії» від 09 червня 2005 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії» від 17.12.2004р., завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, а тому суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» викладено позицію щодо недопустимості суду підміняти собою органи владних повноважень, відповідно до якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Такий правовий висновок був підтриманий і Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 року по справі № 469/643/17.
При зверненні до суду Заявник судових витрат не поніс, відтак питання їх відшкодування судом не вирішувалося.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 259, 263, 266, 268, 272, 273 ЦПК України ЦПК України, суд, -
Вимоги скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа - державний виконавець Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шульга Марина Юріївна, про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шульгу Марину Юріївну щодо незняття арешту на майно ОСОБА_1 .
Зобов'язати державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шульги Марини Юріївни скасувати обтяження у вигляді арешту, об'єкт обтяження: невизначене майно, що належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження: 9955445, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АК 724573 від 18.06.2010 року, Районний відділ державної виконавчої служби Білоцерківського МРУЮ.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Заінтересована особа - державний виконавець Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шульга Марина Юріївна, місцезнаходження: бульвар Олександрійський, будинок 94, місто Біла Церква, Київська область, 09113.
Повне судове рішення складено 10.09.2024 року.
Суддя В. П. Цукуров