Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Справа № 357/4274/24
Провадження № 2-з/357/78/24
10 вересня 2024 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бебешко М. М. розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні суду в м. Біла Церква заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ майна подружжя,-
В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ майна подружжя.
09 вересня 2024 року від представника позивача адвоката Сологуба А.М. надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,6 кв.м, житловою площею 39,6 кв. м. (реєстраційний номер об'єкту нерухомості: 2280170732103). Заява обґрунтована тим, що на даний момент спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки була куплена за згодою Позивача під час перебування у шлюбі з спільні кошти. право власноті на цю квартиру було зареєстровано лише за відповідачем, але відчужити квартиру відповідач може лише після отримання нотаріально засвідченої згоди позивача, як колишньої дружини. Але в разі задоволення судом позову, за відповідачем буде визнано право власності на всю квартиру і він матиме право самостійно, без згоди колишньої дружини, розпоряджатися нею на власний розсуд, в тому числі зможе подарувати, продати, заставити квартиру. Відповідно для позивача виникнуть ризики, що у відповідача не буде фінансової можливості сплатити їй грошову компенсацію, а у разі примусового стягнення - у відповідача не буде майна, на яке можна було б звернути стягнення відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Розглянувши заяву та оглянувши матеріали справи, суддя вважає, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, у тому числі, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
Забезпечення позову це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.
Таким заходом забезпечення позову як арешт та заборона вчиняти певні дії суд захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Пленум Верховного Суду України « Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. При цьому забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.
Отже, у відповідності з зазначеними нормами процесуального права суддя вважає, що є всі підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, оскільки від заявника до суду надійшла заява про забезпечення позову, невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Керуючись ст.149, 150-151, 153, 260, 353 ЦПК України, суддя
Заяву ОСОБА_1 , про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити повністю.
Накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,6 кв.м., житловою площею 39,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомості 2280170732103.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Ухвала суду про забезпечення позову виконується негайно з дня її постановлення в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Направити примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам яких стосуються заходи забезпечення позову для негайного виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Відомості відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження»:
Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 . Місце проживання: АДРЕСА_2 .
Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . РНОКПП: НОМЕР_2 . Місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя М. М. Бебешко