Справа № 293/484/24
Провадження № 2/293/275/2024
03 вересня 2024 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Збаражського О.М.,
за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,
розглянувши у відкритому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
І. СУТЬ ПОЗОВУ
ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовною заявою, за змістом якої просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором позики № 78456347 в розмірі 22429,25грн, за кредитним договором №19579-03/2023 в розмірі 5662,50 грн, за кредитним договором №13403-03/2023 в розмірі 2532,30грн, а всього стягнути заборгованості за договорами у загальному розмірі 30624,05 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконував умови кредитних договорів № 78456347, №19579-03/2023 та №13403-03/2023, у зв'язку із чим утворилась заборгованість за вказаними кредитними договорами. На підставі укладених договорів факторингу із первісними кредиторами відповідача, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 . Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки первісного кредитора ні на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». З вказаних підстав, позивач просить стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами №78456347, №19579-03/2023, №13403-03/2023 в загальному розмірі 30624,05 грн.
ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 27.03.2024 справа передана на розгляд судді Збаражському О.М.
На виконання вимог ч.8 ст.187 ЦПК України, судом 29.03.2024 отримано відомості про адресу реєстрації відповідача ОСОБА_1
01.04.2024 ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою від 09.05.2024 суд здійснив перехід до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи по суті призначив на 05.06.2024.
Ухвалою від 05.06.2024, що у порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, суд відклав судове засідання на 22.07.2024.
22.07.2024 розгляд справ не відбувся у зв'язку із перебуванням головуючого судді в нарадчій кімнаті по справі №293/1675/23. Наступне судове засідання суд призначив на 03.09.2024.
03.09.2024 сторони в судове засідання не прибули, про розгляд справи повідомлялись встановленим порядком.
Згідно заяви зазначеної у прохальній частині позовної заяви, позивач просив здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.
Відповідач ОСОБА_1 повторно не з'явився в судове засідання, причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подав. Правом на подання відзиву не скористався.
Виклик відповідача до суду здійснювався судом шляхом направлення судової повістки за його зареєстрованим місцем проживання, однак на адресу суду повернулась судова повістка про виклик відповідача до суду із відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.78, 81,83).
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Крім того, відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом розміщення повідомлень про дату, час та місце розгляду справи на офіційному веб-сайті судової влади України, які оприлюднено 13.05.2024 та 05.06.2024.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи норм ст. 128 ЦПК України, суд рахує, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У судовому засіданні 03.09.2024 відповідно до ст. 268 ЦПК України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення суду.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
28.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 78456347.
Згідно з п.1 договору позики, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язалось передати відповідачу ОСОБА_1 у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача, а відповідач зобов'язався повернути ТОВ Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити товариству проценти від суми позики. Згідно п.2.1. договору сума позики складає 8500грн. Згідно п.2.2. договору строк позики становить 16 днів. Процентна ставка (базова) 2,5 % фіксована. Умовами вказаного договору позики сторони також погодили і інші умови договору визначили орієнтовну реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість позики, тощо (а.с.9). Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
14.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» уклали договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до боржників. Згідно п. 1.2. договору, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно з додатком №2. Розділом ІІІ договору визначені положення щодо порядку проведення розрахунків (а.с.13).
Додатковою угодою №11 до договору факторингу №14/06/21, укладеною 21.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» сторони визначили загальну суму прав вимог, що відступається згідно реєстру боржників №10 від 21.09.2023 та ціну продажу, яка становить 9,6 відсотків від основної суми заборгованості (а.с.15). На виконання п.1.2. договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 сторони підписали акт прийому-передачі реєстру боржників №10 від 21.09.2023 (а.с.16). Відповідно до витягу з реєстру боржників №10 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 78456347 (а.с.17).
Згідно розрахунку заборгованості сформованого ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №78456347 від 28.02.2023 складає 22429,25грн. (а.с.18).
12.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №19579-03/2023, підписаний відповідачем електронним підписом відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора (а.с.25). За умовами договору, товариство надало ОСОБА_1 фінансовий кредит в розмірі 1500грн. на власні потреби, стром на 20 днів, тобто до 31.03.2023. За користування кредитом відповідач зобов'язався сплатити товариству 365,0% річних від суми кредиту в розрахунку 1,00% (процентів) на добу.
03.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар файненс груп» уклали договір факторингу №3072023 за умовами якого, ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» передало ТОВ «Стар файненс груп», а ТОВ «Стар файненс груп» прийняло і зобов'язалось оплатити останньому права вимоги за грошовими зобов'язаннями у загальному розмірі 320904260,80 грн., що виникли у ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» за кредитними договорами. За умовами п. 4.1. договору, за відступлення прав вимоги до боржників за основними договорами фактор сплачує клієнту загальну грошову суму (а.с.28).
27.10.2023 ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» уклали договір факторингу №27102023. Відповідно до умов договору фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань з якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників. 27.10.2023 сторони підписали акт прийому передачі реєстру боржників за договором факторингу №27102023 (а.с.33). Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №27102023 від 27.10.2023 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №19579-03/2023 (а.с.34). Згідно розрахунку заборгованості сформованого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №19579-03/2023 складає 5662,5грн. (а.с.35).
28.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Аванс кредит» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 13403-03/2023. За умовами договору товариство надало відповідачу ОСОБА_1 фінансовий кредит в розмірі 1000грн на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Відповідно до умов договору, Товариство видало ОСОБА_1 кредит строком на 18 днів, тобто до 14.04.2023. За користування кредитом відповідач зобов'язався сплатити товариству 36,5% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,10% (процентів) на добу (а.с.40). Договір підписаний відповідачем електронним підписом відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора.
12.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Аванс кредит» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» уклали договір факторингу №12062023. На підставі вказаного договору ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» стало новим кредитором в зобов'язаннях, що виникли із основних договорів та отримав права вимоги за основними договорами, в тому числі і права грошових вимог до боржників по сплаті боргу за основними договорами, строк платежу за якими настав, відповідно до акту прийому-передачі, а також вимоги по основним договорам, які виникнуть в майбутньому.
27.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвеструм груп» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» уклали договір факторингу № 27122023-1. За умовами договору ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зобов'язалось передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Інвеструм груп» за плату, а ТОВ «Інвеструм груп» відступити ТОВ «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, право на одержання яких належить ТОВ «Інвеструм груп». 27.12.2023 сторони підписали акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 27122023-1 (а.с.48). Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 27122023-1 ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 13403-03/2023 (а.с.49). Згідно розрахунку заборгованості сформованого ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 13403-03/2023 складає 2532,30 грн. (а.с.50).
ІV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ, ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепту) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
За змістом зазначеної норми підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 серпня 2023 року у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23) та ін.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 28.02.2023 уклав договір позики №78456347 з Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
На підтвердження права вимоги на стягнення з відповідача заборгованості за договором позики №78456347, позивач надав суду: копію договору позики №78456347 від 28.02.2023; таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит, витяг з договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, додаткову угоду №2 від 28.07.2021 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021; додаткову угоду №11 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021; акт прийому-передачі реєстру боржників №10 від 21.09.2023 до договору факторингу №14/06/21; витяг з реєстру боржників №10 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021; розрахунок заборгованості за договором позики №78456347 здійснений ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», тощо.
Однак, позивачем не надано до суду належних доказів, які підтверджують здійснення фінансової операції щодо переказу відповідачу грошових коштів за договором позики №78456347.
Розрахунок заборгованості за договором позики №78456347 від 28.02.2023 не є первинним документом, який підтверджує отримання позики, користування нею, не підтверджує розмір заборгованості відповідача за договором позики та є внутрішнім документом позивача, а отже не є належним доказом існування боргу.
Також, позивачем не надано до суду першої інстанції банківської виписки з рахунку позичальника, що підтверджує рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Виходячи з наведеного, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що відповідач отримав позику в розмірі 8500 грн за договором позики №78456347 від 28.02.2024 та наявність заборгованості за вказаним договором, матеріали справи не містять.
З огляду на вказане, матеріали справи не містять належних доказів, що підтверджують виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» умов договору позики щодо здійснення безготівкового перерахування зазначеної суми позики на банківський рахунок позичальника, вказаний позичальником.
Верховний Суд у постанові від 03.11.2021 (справа № 301/2368/14-и) зазначив, що вирішуючи питання про перехід до нового кредитора права грошової вимоги слід звернути увагу на наявність доказів на підтверджений обставин здійснення повної оплати за кожним договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов'язань за договором.
На необхідність перевірки факту перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги також посилався Верховний Суд у постанові від 29.09.2021 в справі № 2-879/11 (провадження 61-10005св21) з огляду на умови такого договору, зокрема щодо набуття новим кредитором права вимога до боржника після здійснення оплати за вказаним договором.
Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 143/1269/17 (провадження № 61-5383св22), від 06.09.2023 у справі № 466/3066/13-ц (провадження № 61-785св23), від 26.01.2022 у справі № 637/590/16-ц (провадження № 61-15865св21).
З дослідженого витягу з договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 та п. 2 Додаткової угоди № 11 до нього, вбачається, що в якості ціни продажу згідно реєстру боржників № 10 від 21.09.2023 Фактор сплачує Клієнтові суму грошових коштів, яка становить 9,6 відсотків від основної суми заборгованості (тіло кредиту). Однак, доказів повної оплати за договором факторингу, позивачем не надано.
Доданий до позову витяг з реєстру боржників №10 до договору факторингу не підписаний його сторонами, сформований ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», тому є одностороннім та не містять будь-яких посилань на первинні документи, які б підтверджували розмір заборгованості, яку відступає первісний кредитор, в тому числі і за договором позики №78456347 від 28.02.2023.
Аналізуючи вищезазначені докази надані позивачем, суд дійшов висновку, що належних та допустимих доказів на підтвердження сплати ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» грошових коштів первісному кредитору Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за передачу права грошової вимоги, та зарахування їх на рахунок останнього позивачем не надано.
Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не перейшло право вимоги за договором позики №78456347 від 28.02.2023.
Щодо договору про надання фінансового кредиту №19579-03/2023 укладеного 12.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
На підтвердження права вимоги на стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором, позивач надав суду: паспорт споживчого кредиту; копію договору про надання фінансового кредиту №19579-03/2023 від 12.03.2023; графік платежів; копію договору факторингу №3072023 від 03.07.2023; акт прийому-передачі письмового та електронного реєстру боржників від 03.07.2023 до договору факторингу №3072023 від 03.07.2023; витяг з договору факторингу №27102023 від 27.10.2023; акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №27102023 від 27.10.2023; витяг з реєстру боржників до договору факторингу №27102023 від 27.10.2023; розрахунок заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №19579-03/2023, тощо.
Аналізуючи вищезазначені докази суд вважає, що такі не підтверджують вимоги позивача за вказаним договором в заявленому розмірі, оскільки позивач не надав жодних первинних документів, які б підтверджували надання відповідачу кредитних коштів та користування кредитними коштами.
Так, наданий витяг з реєстру боржників до договору факторингу №27102023 від 27.10.2023 не підписаний його сторонами, тому є одностороннім та не містить будь-яких посилань на первинні документи, які б підтверджували розмір заборгованості, яку відступає первісний кредитор, в тому числі і за договором №19579-03/2023 від 12.03.2023. З вказаних підстав суд не може розцінювати такий витяг як належний доказ того, що саме у такому вигляді був укладений та погоджений реєстр боржників до договору факторингу.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором №19579-03/2023 від 12.03.2023 не є первинним документом, що підтверджує розмір заборгованості відповідача за вказаним договором.
За умовами п. 4.1. договору факторингу №3072023 від 03.07.2023, за відступлення прав вимоги до боржників за основними договорами фактор сплачує клієнту загальну грошову суму у відповідному розмірі (а.с.28).
Однак, позивачем не наданий доказ здійснення повної оплати за договором факторингу №3072023 від 03.07.2023 та за договором факторингу №27102023 від 27.10.2023.
Акт прийому-передачі письмового та електронного реєстру боржників від 03.07.2023 до договору факторингу №3072023 від 03.07.2023 та акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №27102023 від 27.10.2023 не містять відомостей про перехід права вимоги щодо договору №19579-03/2023 від 12.03.2023.
Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не перейшло право вимоги за договором №19579-03/2023 від 12.03.2023.
Щодо договору про надання споживчого кредиту №13403-03/2023 укладеного 28.03.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс кредит» та ОСОБА_1 , слід зазначити наступне.
На підтвердження права вимоги на стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором, позивач надав суду: паспорт споживчого кредиту; копію договору про надання споживчого кредиту №13403-03/2023; графік платежів; копію договору факторингу №12062023 від 12.06.2023; витяг з договору факторингу №27122023-1 від 27.12.2023; акт прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу №27122023-1; витяг з реєстру боржників до договору факторингу №27122023-1 від 27.12.2023; розрахунок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №13403-03/2023, тощо.
Аналізуючи вищезазначені докази суд вважає, що такі не підтверджують вимоги позивача за вказаним договором в заявленому розмірі, оскільки позивач не надав жодних первинних документів, які б підтверджували надання відповідачу кредитних коштів та користування кредитними коштами.
Так, наданий витяг з реєстру боржників до договору факторингу №27122023-1 від 27.12.2023 не підписаний його сторонами, тому є одностороннім та не містять будь-яких посилань на первинні документи, які б підтверджували розмір заборгованості, яку відступає первісний кредитор, в тому числі і за договором №13403-03/2023 від 28.03.2023. З вказаних підстав суд не може розцінювати такий витяг як належний доказ того, що саме у такому вигляді був укладений та погоджений реєстр боржників до договору факторингу.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором №13403-03/2023 28.03.2023 не є первинним документом, що підтверджує розмір заборгованості відповідача за вказаним договором.
Відповідно до п. 4.1. договору факторингу №27122023-1 від 27.12.2023 за відступлення прав вимоги до боржників за основними договорами Фактор сплачує клієнтові грошову суму у відповідному розмірі. Однак, доказів здійснення повної оплати за договором факторингу позивачем не надано.
Верховний Суд у відповідних постановах неодноразово зазначав, що відсутність доказів на підтвердження повної оплати за договором факторингу є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволені заяви про стягнення заборгованості.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13.05.2020, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19.
Враховуючи викладене, позивачем не доведений належними та допустимими доказами факт передачі права грошової вимоги до відповідача від первинного кредитора у заявленому позивачем розмірі по договору про надання споживчого кредиту №13403-03/2023.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» є необґрунтованими та такими що не доведені належними доказами, а тому не підлягають задоволенню.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Зважаючи, що за наслідком розгляду справи у задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»
адреса місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, 30
код ЄДРПОУ 35625014
Відповідач:
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1
зареєстроване місце проживання:
АДРЕСА_1
РНОКПП НОМЕР_1
Повне рішення складено та підписано 10.09.2024.
Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ