ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.09.2024Справа № 910/5565/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвент Груп»
до ОСОБА_1
про стягнення 26 306,45 грн,
Суддя Смирнова Ю.М.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвент Груп» (далі - позивач, ТОВ «Інвент Груп») звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення 26 306,45 грн, з яких: 25 230,37 грн заборгованості та пені на суму 1 076,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами Договором зберігання № 321 від 07.08.2023 в частині повернення на вимогу позивача переданого на зберігання майна або відшкодування його вартості.
Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/5565/24 та справу передано на розгляд судді Смирнової Ю.М.
Ухвалою суду від 14.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив та встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Також вказаною ухвалою попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина друга ст. 178 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною п'ятою ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.
Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята ст. 242 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором зберігання № 321 від 07.08.2023, укладеного між ТОВ «Інвент Груп» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1).
Нормами частини четвертої ст. 89 ЦК України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває (частина сьома ст. 120 ГПК України).
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження ФОП ОСОБА_1 вказано: АДРЕСА_1 .
Проте, як зазначено у позовній заяві та підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) припинив підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця на підставі власного рішення (дата запису: 07.03.2024, номер запису: 2010350060001182355).
Слід зазначити, що припинення підприємницької діяльності сторони до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання договору зберігання, укладеного між суб'єктами господарської діяльності.
Тобто стороною правочину виступала фізична особа-підприємець, і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов'язанні. Наведене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 760/13915/18, у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 924/905/13 (№ 3-68гс14) та у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 910/18812/17.
Крім того, за змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини восьмої ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по справі № 910/8729/18 та у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17.
Також адреса відповідача, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, міститься у Єдиному державному демографічному реєстрі (відповідь № 591049 від 14.05.2024).
Приймаючи до уваги викладене, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 14.05.2024 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0600267189053) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Єдиному державному демографічному реєстрі (відповідь № 591049 від 14.05.2024).
Однак, конверт з ухвалою суду від 14.05.2024, який направлявся на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку Укрпошта з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до абз. 3 п. 101 Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071 (далі - Правила надання послуг поштового зв'язку), у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справа № 917/1998/19 та від 06.07.2021 у справі № 921/494/20.
Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв'язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням терміну зберігання» свідчить, що рішення (ухвала) не вручена з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22 зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).
Крім того, суд зазначає, що згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 14.05.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев'ятій ст. 165 ГПК України.
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 2521 цього Кодексу.
Згідно з частиною восьмою ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України ).
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев'ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
07.08.2023 між ТОВ «Інвент Груп» (далі - Поклажодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Зберігач, ФОП ОСОБА_1) був укладений Договір зберігання № 321 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. та п. 1.2. якого, Зберігач зобов'язуються зберігати майно, яке передане йому Поклажодавцем, і повернути його Поклажодавцю у схоронності. Місце зберігання майна: АДРЕСА_2.
Найменування, кількість, вартість майна, яке передається на зберігання зазначаються у акті/актах приймання-передачі майна на зберігання, який/які підписується/підписуються між Поклажодавцем та Зберігачем, та після підписання уповноваженими представниками Сторін становлять невід'ємну частину/невід'ємні частини даного Договору (п. 2.1. Договору).
Згідно з п. 2.2. Договору, строк зберігання майна: Зберігач зобов'язаний зберігати майно з моменту його прийняття від Поклажодавця за актом приймання-передачі майна на зберігання строком на 24 календарні місяці (включно з днем передачі) або до пред'явлення Поклажодавцем першої вимоги про повернення майна.
Умовами п. 3.1. Передбачено, що прийняття майна на зберігання оформлюється актом/актами приймання-передачі майна на зберігання, який/які підписується/підписуються між Поклажодавцем та Зберігачем, та після підписання уповноваженими представниками Сторін становлять невід'ємну частину/ невід'ємні частини даного Договору.
Повернення майна із зберігання оформлюється актом/актами повернення майна із зберігання, який/які підписується/підписуються між Поклажодавцем та Зберігачем (п. 3.2. Договору).
Обов'язки Зберігача передбачені п. 5.1. Договору, зокрема, зберігати майно протягом строку зазначеного у п. 2.2. даного Договору (пп. 5.1.1.); повернути Поклажодавцю майно, що було передано на зберігання в такому ж стані, в якому воно було прийнято на зберігання, у цілісній, непошкодженій упаковці (пп. 5.1.5.); на першу вимогу Поклажодавця повернути майно, навіть якщо строк зберігання зазначений у п. 2.2 даного Договору не закінчився (пп. 5.1.6.); нести повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу чи пошкодження майна та/або упаковки у розмірі їх вартості зазначеної у Актах приймання-передачі майна на зберігання (пп. 5.1.7.).
Відповідно до п. 6.1. Договору, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність визначену даним Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Умовами абз. першого п. 6.2. Договору передбачено, що у разі втрати, нестачі майна, Зберігач зобов'язаний відшкодувати Поклажодавцю повну вартість втраченого майна у розмірі його вартості, що зазначена у акті приймання-передачі майна на зберігання.
Згідно з п. 6.3. Договору, за несвоєчасне повернення майна Зберігач зобов'язаний сплатити Поклажодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості неповерненого у строк майна за кожен день затримки повернення.
Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 30.09.2025 (включно), але у будь-якому випадку - до повного виконання Сторонами зобов'язань за даним Договором (п. 7.1. Договору).
08.08.2023 між ТОВ «Інвент Груп» (далі - Поклажодавець) та ФОП ОСОБА_1 (далі - Зберігач) був підписаний Акт приймання-передачі майна на зберігання до Договору (далі - Акт), згідно з яким, Зберігач прийняв на зберігання наступне майно: Shell Helix HX8 ECT SW30, 55л у кількості 1 шт. вартістю 12 482,89 грн з ПДВ; Shell Helix HX8 SW40, 55л у кількості 1 шт. вартістю 11 160,47 грн з ПДВ та Shell Helix HX + 10W40, 55л у кількості 1 шт. вартістю 9 051,42 грн з ПДВ. Всього на суму 32 694,78 грн з урахуванням ПДВ.
Вартість майна у даному Акті зазначена у Національній валюті України - гривня, та вказана за поточним курсом НБУ дол. США/грн станом на момент передачі товару, що становить 36,5686 грн за 1 долар США. У разі втрати/нестачі/пошкодження майна та/або упаковки відшкодування Поклажодавцю вартості майна відповідно до умов п. 6.2 укладеного Договору зберігання здійснюється Зберігачем у національній валюті України - у Гривнях. При цьому сторони дійшли згоди, що враховуючи імпортну складову товару, сума компенсації у гривнях підлягає пропорційному збільшенню у випадку зміни курсу ГРН/долар США у порівнянні із тим, що існував на момент відвантаження і тим, що буде на момент фактичного відшкодування. Майно, яке передається на зберігання, є новим, знаходиться у цілісній (не пошкодженій) (п. 1 та п. 2 Акту).
ТОВ «Інвент Груп» звернулось до ФОП ОСОБА_1 з вимогою Вих. № пр.б/н/2024 від 14.02.2024 про повернення майна, в якій вимагало негайно: або повернути Поклажодавцю майно, що було передано на зберігання за Актом приймання-передачі майна на зберігання від 08.08.2023 до Договору зберігання № 321 від 07.08.2023 в такому ж стані, в якому воно було прийнято на зберігання, у цілісній, непошкодженій упаковці: 1. Shell Helix HX8 ECT SW30, 55л у кількості 1 шт. вартістю 12 482,89 грн з ПДВ та 2. Shell Helix HX8 SW40, 55л у кількості 1 шт. вартістю 11 160,47 грн з ПДВ, або, у разі неможливості повернення майна, відшкодувати Поклажодавцю повну вартість зазначеного майна (відповідно до умов укладеного Договору та Акту приймання-передачі), шляхом перерахування грошових коштів на банківські реквізити, зазначені у вимозі.
Вимогу позивача відповідач залишив без реагування.
Правовідносини, що виникла між сторонами на підставі Договору зберігання № 321 від 07.08.2023, підпадають під правове регулювання Глави 66 ЦК України.
Частиною першою ст. 936 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до частини першої ст. 937 ЦК України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання (частина третя ст. 937 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору, відповідач прийняв на зберігання наступне майно: Shell Helix HX8 ECT SW30, 55л у кількості 1 шт. вартістю 12 482,89 грн з ПДВ; Shell Helix HX8 SW40, 55л у кількості 1 шт. вартістю 11 160,47 грн з ПДВ та Shell Helix HX + 10W40, 55л у кількості 1 шт. вартістю 9 051,42 грн з ПДВ. Всього на суму 32 694,78 грн з урахуванням ПДВ, що підтверджується підписаним сторонами та скріплений їх печатками Акт приймання-передачі майна на зберігання від 08.08.2023 до Договору.
Статтею 938 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
Згідно з частинами першою та другою ст. 949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Частиною першою ст. 950 ЦК України передбачено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Умовами абз. першого п. 6.2. Договору передбачено, що у разі втрати, нестачі майна, Зберігач зобов'язаний відшкодувати Поклажодавцю повну вартість втраченого майна у розмірі його вартості, що зазначена у акті приймання-передачі майна на зберігання.
Відповідно до ст. 951 ЦК України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.
Згідно з п. 2.2. Договору, Зберігач зобов'язаний зберігати майно з моменту його прийняття від Поклажодавця за актом приймання-передачі майна на зберігання строком на 24 календарні місяці (включно з днем передачі) або до пред'явлення Поклажодавцем першої вимоги про повернення майна.
Положеннями ст. 953 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Згідно з частиною першою ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами частини першої ст. 193 ГК України.
Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина друга ст. 530 ЦК України).
Пунктом 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Інвент Груп» звернулось до ФОП ОСОБА_1 з вимогою Вих. № пр.б/н/2024 від 14.02.2024 про повернення майна, переданого на зберігання, а у разі неможливості повернення вказаного майна, просило відшкодувати позивачу повну вартість зазначеного майна (відповідно до умов укладеного Договору та Акту приймання-передачі).
Вказана вимога отримана відповідачем 20.02.2024, однак залишена відповідачем без відповіді. Відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за Договором, майно, отримане на зберігання від позивача, не повернув, відшкодування вартості неповернутого майна не здійснив.
Відповідно до частини першої ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом положень ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи надані в матеріали справи докази, у відповідача виникла заборгованість з відшкодування позивачу вартості майна, переданого відповідачу на зберігання, але неповернутого останньому за його вимогою. Відповідачем позовні вимоги не спростовані, заперечень не надано.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі переданого на зберігання, але не повернутого майна у розмірі 25 230,37 грн такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1 076,08 грн пені за період з 20.02.2024 до 12.04.2024, суд зазначає наступне.
В силу приписів ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частинами четвертою та шостою ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Згідно з п. 6.3. Договору, за несвоєчасне повернення майна Зберігач зобов'язаний сплатити Поклажодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості неповерненого у строк майна за кожен день затримки повернення.
Частиною шостою ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що він розрахований невірно, оскільки з розрахунку вбачається, що пеня нарахована за період з 20.02.2024 до 12.04.2024, проте позивачем не враховано семиденний строк відповіді на вимогу, встановлений частиною другою ст. 530 ЦК України, з урахуванням того, що обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, враховуючи положення частини другої ст. 530 ЦК України та п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», судом здійснено власний розрахунок пені з період з 28.02.2024 (день, наступний за днем закінчення семиденного строку від дня отримання вимоги) по 12.04.2024, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 910,64 грн.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката, доданого до позовної заяви.
Позивач просить суд включити до судових витрат ТОВ «Інвент Груп» витрати на професійну правничу допомогу адвоката та стягнути їх з відповідача на користь позивача у розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до частини першої ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини третьої ст. 123 ГПК України).
Частиною першою ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України).
У позовній заяві було зазначено, що керуючись п. 8 ст. 129 ГПК України, ТОВ «Інвент Груп» заявляє про стягнення з відповідача витрат по оплаті послуг адвоката, документи на підтвердження яких (договори, рахунки, акти та звіти) подані разом з позовом.
Згідно із частинами першою та другою ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма ст. 129 ГПК України).
Відповідно до п. 4 частини першої ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частиною першою ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до частини третьої ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналогічний висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача подано, зокрема, Договір № 05/2016 про надання правової допомоги від 11.05.2016 (далі - Договір про надання правової допомоги), укладений між Адвокатом Дучал О.Ф. (далі - Адвокат) та ТОВ «Інвент Груп» (далі - Клієнт), відповідно до п. 1.1. якого, на умовах цього Договору Клієнт дає завдання Адвокату та зобов'язується оплатити його послуги, а Адвокат зобов'язується відповідно до завдання Клієнта надавати йому юридичні послуги, передбачені у вказаному пункті. Адвокат зобов'язується надавати Клієнтові юридичні послуги на підставі усної або письмової заявки Клієнта (п. 2.1. Договору про надання правової допомоги).
У відповідності до п. 4.1. Договору про надання правової допомоги, за послуги, надані Адвокатом, Клієнт щомісяця сплачує фіксовану суму в розмірі 10 000,00 грн без ПДВ. Оплата за надані за даним Договором послуги здійснюється щомісячно в останній день поточного місяця (п. 4.2. Договору про надання правової допомоги).
Пунктом 5.1. Договору про надання правової допомоги передбачено, що на підтвердження факту надання Адвокатом Клієнту юридичних послуг відповідно до умов цього Договору складається акт приймання-передачі наданих послуг. Адвокат щомісяця складає та передає зазначений акт Клієнту для підписання та скріплення печаткою.
Згідно з п. 10.1. - п. 10.3. Договору про надання правової допомоги, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього Договору та закінчується після повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
08.04.2024 між Адвокатом Дучал О.Ф. (далі - Адвокат) та ТОВ «Інвент Груп» (далі - Клієнт) було укладено Додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги № 05/2016 від 11.05.2016 (далі - Додаткова угода) згідно з п. 1 якої, на умовах цього Договору Клієнт дає завдання Адвокату та зобов'язується оплатити його послуги, а Адвокат зобов'язується відповідно до завдання Клієнта надати йому правову допомогу при стягненні заборгованості з ОСОБА_1 в позовному провадженні в Господарському суді міста Києва. Під заборгованістю розуміється сума грошових коштів, що підлягає сплаті ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інвент Груп» за Договором зберігання № 321 від 07.08.2023.
Згідно з п. 2 Додаткової угоди, для виконання цієї Додаткової угоди до Договору Клієнт доручає Адвокату: представляти інтереси Клієнта при розгляді господарської справи в господарському суді, при апеляційному оскарженні в господарському суді апеляційної інстанції; опрацювати документи (договір поставки, первинні документи, банківські документи) та розробити правову позицію у справі; надавати Клієнту усні та письмові консультації по справі; підготовити процесуальні документи по справі, в тому числі, але не обмежуючись: позовну заяву, клопотання, заяви, письмові пояснення, адвокатські запити, а в разі апеляційного оскарження - апеляційну скаргу або заперечення на апеляційну скаргу, а також інші документи, необхідні для розгляду справи; подати матеріали в суд; оскаржувати у разі необхідності судові акти (рішення, ухвали) до апеляційної та касаційної судової інстанції та в інший, передбачений законом спосіб; виконувати інші доручення та завдання Клієнта правового характеру.
При виконанні представницьких функцій Клієнт делегує Адвокату наступні права: підписувати та подавати позовні заяви, клопотання, звернення, заяви, скарги, апеляційні скарги, завіряти копії документів, вести справу в господарському суді, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасник справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протокол судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії; подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), збільш або зменшити розмір позовних вимог, змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви, визнати позов (всі або частину позовних вимог), користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами, наданими Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно до п. 5 та п. 6 Додаткової угоди, за послуги, зазначені в пунктах 1, 2 цієї Додаткової угоди до Договору, Клієнт сплачує Адвокату фіксований розмір гонорару в сумі 10 000 грн без ПІДВ за роботу Адвоката. Оплата послуг Адвоката, передбачених цією Додатковою угодою, має бути здійснена Клієнтом після підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг протягом 10 днів.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя ст. 126 ГПК України).
На підтвердження надання правової допомоги представником позивача також наданий Акт приймання-передачі наданих послуг від 15.04.2024 до Договору, згідно з п. 1 якого, у відповідності із Договором про надання правової допомоги від 11.05.2016 № 05/2016 та Додаткової угоди від 08.04.2024 у період з 08.04.2024 по 15.04.2024 включно Адвокатом було надано Клієнту правову допомогу при стягненні заборгованості з ОСОБА_1 за Договором зберігання № 321 від 07.08.2023, а також пені в позовному провадженні в Господарському суді міста Києва.
Фіксований розмір гонорару адвоката за надані послуги відповідно до п. 5 Додаткової угоди від 08.04.2024 до Договору про надання правової допомоги від 11.05.2016 № 05/2016, становить 10 000,00 грн. Надані послуги оплачуються після підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг протягом 10 днів (п. 2 та п. 3).
Згідно з п. 4 послуги надані у повному обсязі та у відповідності із вимогами Договору. Клієнт не має претензій до Адвоката щодо об'єму та якості наданих послуг.
ТОВ «Інвент Груп» було здійснено оплату правової допомоги у розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 49 від 15.04.2024, копія якої надана в матеріали справи.
Також до матеріалів справи було долучено копію ордера на надання правничої (правової) допомоги від 29.04.2024 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3617 від 20.10.2010.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, у рішеннях від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У постанові КГС ВС від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 14.11.2019 по справі № 826/15063/18, судам при вирішенні питання про розмір гонорару слід досліджувати факт підписання адвокатом процесуальних та інших документів, участь в судових засіданнях, надання консультацій по справі та інші обставини, наявність договорів та узгоджених сторонами актів виконаних робіт.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частиною четвертою ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як зазначалось, в обґрунтування вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача було надано: копії Договору № 05/2016 про надання правової допомоги від 11.05.2016, Додаткової угоди від 08.04.2024 до Договору про надання правової допомоги № 05/2016 від 11.05.2016, Акт приймання-передачі наданих послуг від 15.04.2024 до Договору, а також копію платіжної інструкції № 49 від 15.04.2024 на суму 10 000,00 грн.
При цьому, слід зазначити, що відповідно до п. 2 Акту приймання-передачі наданих послуг, фіксований розмір гонорару адвоката за надані послуги відповідно до п. 5 Додаткової угоди до Договору становить 10 000,00 грн.
В свою чергу, згідно з п. 5 Додаткової угоди, за послуги, зазначені в пунктах 1, 2 цієї Додаткової угоди, клієнт сплачує адвокату фіксований розмір гонорару в сумі 10 000 грн без ПІДВ за роботу адвоката, тоді як послуги, визначені в п. 1 та п. 2 Додаткової угоди, включать в себе не тільки представництво інтересів позивача у суді першої інстанції, з поданням позовної заяви та долучених до неї документів, а також передбачають розширений перелік можливих послуг адвоката, зокрема: представляти інтереси Клієнта при апеляційному оскарженні в господарському суді апеляційної інстанції, підготовити процесуальні документи по справі: заяви, письмові пояснення, адвокатські запити, а в разі апеляційного оскарження - апеляційну скаргу або заперечення на апеляційну скаргу, а також інші документи, необхідні для розгляду справи; оскаржувати у разі необхідності судові акти (рішення, ухвали) до апеляційної та касаційної судової інстанції та в інший, передбачений законом спосіб; виконувати інші доручення та завдання Клієнта правового характеру.
При розгляді вимог про вирішення питання розподілу судових витрат на надання правничих (правових) послуг, судом приймається до уваги складання та підписання представником позивача - Адвокатом Дучал О.: позовної заяви, із вказанням розрахунку пені та долученими до позовної засвідчених копій Договору зберігання № 321 від 07.08.2023, Акту приймання-передачі майна на зберігання від 08.08.2023, Статуту та наказу від 0710.2015 № 151-к ТОВ «Інвент Груп», вимоги Вих. № пр.б/н/2024 від 14.02.2024 про звернення майна, виписки з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та докази направлення їх відповідачу.
Як зазначалось, положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, п. 269). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 у справі № 914/434/17.
Судом також враховано, що справа № 910/5565/24 є справою незначної складності, ціна позову становить 26 306,45 грн; спірна заборгованість виникла у зв'язку з неповерненням відповідачем на вимогу позивача майна, переданого останнім на зберігання; факт неповернення майна або не здійснення компенсаційної виплати у розмірі неповареного майна відповідачем не заперечувався; неналежне виконання зобов'язань та виникнення обов'язку відшкодування позивачу вартості незбереженого майна підтверджується Договором, Додатковою угодою до Договору, Актом приймання-передачі майна на зберігання, підписаними зі сторони відповідача, та вимогою про повернення майна, отриману відповідачем, що підтверджується підписом, засвідченим печаткою ФОП ОСОБА_1
Перевіривши подані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), оцінивши необхідність поданих представником позивача документів в обґрунтування позовних вимог, а також їх зміст, враховуючи специфіку та незначну складність справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що співмірними із складністю справи є витрати позивача на професійну правничу допомогу на рівні 6000,00 грн.
Ці витрати, як і витрати позивача по сплату судового збору, відповідно до положень ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвент Груп» (49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 20, прим. 14-9; код ЄДРПОУ 33320092) 25230 (двадцять п'ять тисяч двісті тридцять) грн 37 коп. заборгованості, пені у розмірі 910 (дев'ятсот десять) грн 64 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5962 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят дві) грн 26 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3008 (три тисячі вісім) грн 96 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М. Смирнова