Іменем України
Справа № 285/3854/24
провадження у справі № 2/0285/1342/24
09 вересня 2024 року м. Звягель
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді……………....……...Літвин О. О.,
секретаря………...................................Клечковської М. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу
за правилами спрощеного позовного провадження
без повідомлення сторін
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення аліментів, -
У липні 2024 року позивачка звернулась до суду з даним позовом до відповідача, в якому просила стягнути з нього на її користь аліменти на утримання їх неповнолітніх дітей: синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття. В обґрунтування позову зазначила, що відповідач є батьком дітей, однак не виконує свої зобов'язання по їх утриманню, хоча є працездатною особою та може надавати матеріальну допомогу. Сини проживають разом з нею і вона сама піклується про них і забезпечує.
Ухвалою від 29.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.
Відповідач надіслав відзив до суду, в якому позовні вимоги визнав частково. Зазначив, що згоден сплачувати аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Вказує, що на даний час проживає разом з батьками, ніде не працює та не в змозі сплачувати аліменти в заявленому в позові розмірі.
Дослідивши надані докази по справі, суд дійшов до наступного висновку.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Таке утримання є безумовним, оскільки закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є вони працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.
Конвенція ООН про права дитини встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, яка має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ст.141 СК України).
Відповідно до ст.180 СК України, ст.51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками вказаного обов'язку визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ст.181 СК України).
Положеннями СК України визначаються декілька способів виконання цього обов'язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (ст.ст.180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (ст.185); обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу (ст.198).
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від неї, та захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для життєдіяльності.
Встановлено, що сторони з 18.07.2014 перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народились сини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 19.06.2023 шлюб між сторонами розірвано, дітей залишено з матір'ю.
Відповідач проживає окремо від своїх синів, домовленості щодо утримання яких колишнє подружжя не досягло. Місце реєстрації та проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом із матір'ю, позивачкою в даній справі.
Держава Україна, проголошуючи такий принцип сімейного права, як державна охорона кожної дитини, реалізує його в одному із положень ст.182 СК України, яка встановлює мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» встановлений розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 грн.
СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини (ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Обов'язки по вихованню, догляду, розвитку дитини значно більшою мірою виконуються тим з подружжя (з колишнього подружжя), з яким дитина проживає. Незважаючи на юридично закріплений принцип гендерної рівності (ч.6 ст.7 СК України), у переважній більшості випадків догляд за дитиною здійснює її мати. Разом з тим, суд наголошує, що обов'язок по утриманню дитини, піклування про її фізичний і духовний розвиток, створення умов для отримання належної освіти, не може бути покладений виключно на одного з батьків.
Кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідач є здоровою, працездатною особою 30 років. Доказів наявності в нього на утриманні інших дітей чи непрацездатних батьків або будь-яких поважних причин, що унеможливлюють надання матеріальної допомоги позивачу, суду надано не було.
Звернення матері до суду з даним позовом свідчить про те, що батько не достатньо приймає участі у вихованні своїх неповнолітніх дітей, не створює всі необхідні умови для їх розвитку і життя.
Натомість, відповідач вказаний факт не визнає та вказує, що він не працює, на підтвердження чого надав суду відомості з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу) від 08.08.2024 року. Однак у вказаних відомостях вказані дані з 2010 по 2019 рік і вони жодним чином не відображають матеріальне становище відповідача на час звернення позивача до суду з цим позовом.
Виходячи з позиції якнайкращого забезпечення інтересів спільної дитини сторін, враховуючи визначений розмір прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку; розмір середньої заробітної плати по Україні; потребу позивача у фінансовій допомозі з боку відповідача, який є людиною працездатного віку та зобов'язаний брати участь у забезпеченні благополуччя своїх синів, - суд приходить до висновку, що він в змозі сплачувати аліменти в розмірі, зазначеному у позовних вимогах: 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
Такий розмір є реальним, не поставить відповідача у матеріальне становище значно гірше від положення дітей і позивачки, відповідатиме, як інтересам хлопчиків, так і матеріальному становищу та стану здоров'я платника аліментів, а також засадам розумності, виваженості і справедливості.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень ст.191 СК України стягнення аліментів потрібно проводити з дня пред'явлення позову, тобто з 23.07.2024.
Рішення в межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», то відповідно до вимог ст.141 ЦПК України він стягується з відповідача в дохід держави.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,
аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2
у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,
починаючи стягнення з 23.07.2024 і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211,20 грн судового збору.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Судове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на нього протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення або з дня його складення, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи (ст.ст.352, 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного перегляду (ст.273 ЦПК України).
Головуюча суддя ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? О. О. Літвин