11301, вул. М. Грушевського, 2 а, смт Лугини, Житомирської області
тел. (04161) 9-14-72, факс (04161) 9-15-47, inbox@lg.zt.court.gov.ua
Справа № 281/506/24
Провадження по справі № 3/281/289/24
10 вересня 2024 року смт Лугини
Суддя Лугинського районного суду Житомирської області Свинченко Г.Д., розглянувши в селищі Лугини матеріали, які надійшли від Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особу встановлено на підставі посвідчення водія НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 , УБД, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який має на утриманні двох малолітніх дітей
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
В провадженні Лугинського районного суду Житомирської області перебувають адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 115681 від 21.08.2024, ОСОБА_1 21.08.2024 о 20 год. 21 хв. по вул. Новостройка, 14, в с. Літки Лугинської ОТГ керував транспортним засобом Toyota Land Cruiser д.н.з/ НОМЕР_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Alcotest Drager 6820 (2621). Результат - 1,09%0 тест № 607. Від керування транспортним засобом був відсторонений. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9.а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину свою визнав, пояснив, що він дійсно вживав алкоголь, а після цього сів за кермо і проїхав в межах одного населеного пункту (села) близько 300 м., де був зупинений працівниками поліції. Раніше ніколи до адміністративної відповідальності не притягувався. Має можливість сплатити штраф за вчинення даного правопорушення, але просить не позбавляти права керування транспортними засобами, оскільки він є військовослужбовцем та працює саме на посаді водія.
ОСОБА_1 надав суду довідку "Про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпеченя оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України" та службову характеристику.
Крім того до суду надано письмове клопотання від командира роти та безпосереднього начальника ОСОБА_1 про можливість застосування міри покарання у виді штрафу, без позбавлення водійських прав. Клопотання обгрунтоване тим, що ОСОБА_1 займає посаду, яка передбачає керування транспортними засобами, тому позбавлення водійського посвідчення призведе до зниження бойової готовності їх підрозділу.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушеням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за статтею 130 КУпАП, зокрема, настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши адміністративні матеріали, письмові докази надані в судовому засіданні, переглянувши диск з відеозаписом, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його вина підтверджується зібраними у справі доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 115681 від 21.08.2024, розпискою про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст. ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП від 21.08.2024, інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу від 16.05.2024, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 21.08.2024, розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу від 21.08.2024, розпискою щодо передачі керування особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування від 21.08.2024, алкотестом Drager 6820 № 607 від 21.08.2024, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 03.11.2023, рапортом поліцейського від 21.08.2024, копією постанови ЕНА № 2884139 від 21.08.2024, відеозаписом зі службового портативного реєстратора № 7 відносно водія ОСОБА_1 від 21.08.2024.
Дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП кваліфіковано вірно.
Як вбачається з службової характеристики від 09.09.2024 року, клопотання командира від 10.09.2024 року та свідчень безпосереднього командира ОСОБА_2 наданих в судовому засіданні, ОСОБА_1 є військовослужбовцем, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , займає посаду, яка безпосередньо пов'язана з керуванням транспортими засобами, є учасником бойових дій, характеризується позитивно, до службових обов'язків ставиться відповідально, користується повагою у колективі.
Відповідно до статті 24 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Згідно з положеннями статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Так, адміністративне стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Про те покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.
У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з ст. 9 Конституції України, а також ст. 19 Закону України Про міжнародні договори від 22 грудня 1993 року, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію Про захист прав людини і основоположних свобод, а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа Надточій проти України від 15 травня 2008 року). В рішенні по даній справі ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. У рішенні Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії від 23 жовтня 1995 року Європейський Суд з прав людини вказав, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення кримінального обвинувачення. Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Маліге проти Франції від 23 вересня 1998 року). У рішенні ЄСПЛ по справі Скоппола проти Італії від 17 вересня 2009 року зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний надмірний тягар (рішення у справі Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року). Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.
В КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м'якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права. Беручи до уваги вищенаведене, з урахуванням особи винного суд вважає за можливе призначити основне стягнення, не наклавши при цьому на особу додаткове стягнення, передбачене санкцією ч. 1 статті 130 КУпАП.
При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді водія, у зв'язку з чим використовує водійські права, на даний час у країні триває воєнний стан, держава потерпає від збройної агресії рф і суспільний інтерес у виконанні військовими обов'язків щодо захисту Вітчизни значно перевищує суспільний інтерес у захисті від можливих порушень правил дорожнього руху у майбутньому, виконання своїх обов'язків військовослужбовцем ОСОБА_1 прямо залежить від наявності у нього водійських прав. Також, встановлено, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався.
За таких умов, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини та відношення до вчиненого, беручи до уваги відсутність обставин, які обтяжують відповідальність та наявність обставин, які пом'якшують відповідальність, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. без позбавлення права керування транспортними засобами.
Суд вважає, що саме таке стягнення буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу, запобіганню вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.
Відповідно до п. 13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України.
Відповідно до довідки № 748 від 08.08.2024 року ОСОБА_1 є учасником бойових дій, а тому підлягає звільненню від сплати судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок без позбавлення права керування транспортними засобами.
Штраф належить стягнути: Отримувач коштів ГУК у Жит.обл./ТГ смт. Лугини/21081100, код отримувача: (ЄДРПОУ) 37976485, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), ККД 21081100, розрахунковий рахунок: UA638999980313030106000006731, призначення платежу: Адміністративні штрафи та інші санкції.
У разі несплати порушником штрафу не пізніш як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу стягується штраф у подвійному розмірі та витрати на облік адміністративних правопорушень, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Лугинський районний суд Житомирської області протягом 10 діб з моменту її винесення.
Постанова підлягає виконанню протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку зупиняється до розгляду апеляційної скарги.
Суддя Г.Д. Свинченко