Справа № 158/397/22
Провадження № 2/0158/3/24
(про відмову в задоволенні заяви про відвід судді)
09 вересня 2024 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Сіліч Ю.Л.,
за участю секретаря судового засідання - Оніщук Н.Є.,
розглянувши заяву відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 про відвід судді від розгляду цивільної справи за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від спадкування, -
У провадженні Ківерцівського районного суду Волинської області перебуває цивільна справа за первісним позовом ОСОБА_1 про відвід судді від розгляду цивільної справи за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від спадкування.
09 вересня 2024 року відповідачем за первісним позовом ОСОБА_1 подано заяву про відвід головуючій судді Сіліч Ю.Л., оскільки, на думку учасника провадження, існує сумнів неупередженості судді у подальшому розгляді справи, що виразились у винесенні певних процесуальних рішень головуючою, а саме: самостійне залучення до справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову та відмова у розгляді клопотання про винесення окремої ухвали відносно позивача за клопотанням представника відповідача.
Дослідивши заяву та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Підстави для відводу судді регламентовано статтею 36 ЦПК України.
Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, зокрема, він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді (пункти 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК України).
Згідно ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можуть бути підставами для відводу.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність.
Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими» (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).
Одночасно висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує.
Оцінюючи, чи наявні підстави для відводу за суб'єктивним критерієм, суд констатує, що відсутні будь-які підстави стверджувати, що суддя Сіліч Ю.Л. має та виявляє особисту упередженість під час розгляду цієї справи. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного заявником не надано й судом не з'ясовано.
За об'єктивним критерієм судом підлягає встановленню, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним, при цьому, є те, чи є побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно підтвердженими.
Доводи заяви про відвід судді не містять будь-яких посилання на обставини, які б дали підстави для висновку про необ'єктивність та упередженість судді Сіліч Ю.Л. при розгляді даної справи, нормативно-правових обґрунтувань (підстав, визначених приписами ЦПК України).
Твердження відповідача щодо порушення суддею норм ЦПК України в частині відмови у розгляді клопотання про винесення окремої ухвали відносно іншого учасника процесу, не відповідає дійсності. 07.08.2024 року суддею розглянуто заявлене представником відповідача клопотання та прийнято протокольну ухвалу, якою відмовлено у задоволені клопотання. Водночас, роз'яснено право на звернення до відповідних правоохоронних органів щодо перевірки інформації про факт ймовірного підроблення позивачем відомостей у паспортному документі.
Залучення за ініціативи суду третьої особи не суперечить приписам ст. 53 ЦПК України. Суд наголошує, що думка учасників була заслухана при винесенні вищевказаного рішення, тобто права учасників провадження, на думку суду, не було порушено. Щодо стадії залучення такого учасника, суд звертає увагу сторін процесу, що зверненню до суду передує основна мета - справедливе вирішення спору, а не, власне, будь-яка можливість адвоката, учасника судового процесу віднайти ймовірне порушення суддею процесуальних норм. Окрім того, суд наголошує, що при винесенні вищевказаного процесуального рішення (залучення третьої особи), суд керувався не лише нормами чинного законодавства, а й положеннями ст.6 Конвенції.
Враховуючи вищевикладене, вважаю заявлений відвід необґрунтованим.
Суддя наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
За положенням ч. 3 ст. 40 ЦПК України, заява про відвід підлягає вирішенню суддею, який не входить до складу суду, що розглядає цю цивільну справу. А відтак, заява підлягає розгляду суддею визначеному в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Керуючись ст. 33, 36, 37, 40 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 про відвід судді від розгляду цивільної справи за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від спадкування - відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.
Заяву передати до канцелярії Ківерцівського районного суду Волинської області для визначення у порядку ст. 33 ЦПК України іншого судді для розгляду заяви про відвід.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ківерцівського районного суду Ю.Л. Сіліч