ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.08.2024Справа № 910/5387/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО"
до Головного управління ДПС у м. Києві
про стягнення заборгованості у розмірі 136 046,53 грн,
Представники учасників процесу згідно протоколу від 01.08.2024,
У травні 2024 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ДПС) про стягнення заборгованості у розмірі 136 046,53 грн, з яких: 94 068,25 грн боргу за теплову енергію, 34 516,21 грн інфляційних втрат, 7 462,07 грн три проценти річних.
Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від оплати послуг надання теплової енергії.
Ухвалою від 03.05.2024 відкрито провадження в справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
03.06.2024 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Головного управління ДПС у м. Києві надійшло клопотання про заміну сторони відповідача на належного - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
04.06.2024 через систему «Електронний суд» від Підприємства надійшла відповідь на відзив.
18.08.2024 до суду відповідачем було подане клопотання, в якому останній просив суд задовольнити клопотання про заміну відповідача та зобов'язати позивача надати пояснення щодо постачання послуг до адміністративних будівель за адресою вулиця Волоська 52 та вулиця Волоська 54. Також відповідачем до суду були подані заперечення
27.06.2024 відповідачем до суду через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва було подане клопотання про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку із пред'явленням позову після закінчення строку позовної давності.
Ухвалою суду від 28.06.2024 було призначене судове засідання на 01.08.2024.
08.07.2024 позивачем до суду були подані додаткові письмові пояснення.
Відповідачем 26.07.2024 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва до суду було подане клопотання про долучення додаткових документів та про участь в судовому засіданні в режимі відкеоконференції.
Під час судового засідання 01.08.2024 судом було розглянуто клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про заміну сторони відповідача на належного - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві та відмовлено в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідач обґрунтовує своє клопотання тим, що згідно з відповіддю Департаменту комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 062/06-13-2827 від 24.05.2024 балансоутримувачем приміщень за адресами вулиця Волоська 52А та вулиця Волоська 54А у період з 01.01.2020 по 31.07.2021 було Головне управління Державної фіскальної служби ум. Києві.
Приписами частини 2 статті 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Отже, відповідно до зазначеної норми господарського процесуального закону на позивача покладено обов'язок визначити відповідача / відповідачів у справі. Залучення до участі у справі співвідповідача, заміна відповідача у справі можуть бути здійснені судом виключно за клопотанням позивача. Суд позбавлений можливості здійснити заміну відповідача за власною ініціативою (навіть якщо суд встановить, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом). Такий правовий висновок Верховного Суду щодо застосування зазначених норм процесуального права викладений у постанові від 23.04.2020 у справі № 916/1872/19, від 16.02.2022 у справі № 922/1308/21.
Натомість позивач, заперечуючи проти поданого клопотання, зауважив, що об'єктом споживання теплової енергії є два адміністративних будинка за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 52 та вул. Волоська, 54, період фактичного споживання теплової енергії, відображений у позовній заяві, з січня 2021 року по квітень 2021 року, а крім того 17.02.2020 між позивачем, Головним управлінням ДФС ум. Києві та Головним управлінням ДПС у м. Києві була укладена додаткова угода до договору від 06.11.2018 № 250137 на постачання теплової енергії у гарячій воді, якою відповідачу передані всі права та обов'язки абонента.
Беручи до уваги вказане, враховуючи, що виключне право клопотати про заміну відповідача на належного належить позивачу, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача.
У судовому засіданні 01.08.2024 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача проти позову заперечував, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у письмових запереченнях.
Будь-яких інших заяв чи клопотань сторонами надано не було.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Розпорядженням київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".
За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО".
06.11.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (далі - Постачальник, Підприємство) та Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Споживач, Абонент) укладено договір № 250137 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір), відповідно до якого Підприємство зобов'язалось виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язався отримати та оплатити її вартість відповідно до умов договору.
Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 договір набуває чинності з дня його підписання та діє до моменту його розірвання за письмовою згодою сторін, рішенням суду або в іншому випадку, визначеному чинним законодавством. Керуючись статтею 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018.
Відповідно до пункту 1.2 додаткової угоди від 20.12.2018 до договору, укладеної між позивачем та Головним управлінням ДФС у м. Києві додано до розділу 1 пункт 1.2 в наступній редакції: Абонент, як правонаступник усіх прав і обов'язків реорганізованих територіальних органів ДФС, приймає на себе всі права та зобов'язання, що визначені договором від 06.11.2018 №250137, та додатками до нього, починаючи з 01.01.2019.
Відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 17.02.2020 до договору, укладеної між позивачем, Головним управлінням ДФС у м. Києві та Головним управлінням ДПС у м. Києві усі права та обов'язки Головного управління ДФС у м. Києві передано Головному управлінню ДПС у м. Києві за договором від 06.11.2018 №250137. Ця додаткова угод є невід'ємною частиною договору.
Згідно з пунктом 1.1.договору предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.
При виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установ і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (пункт 2.1. договору).
Відповідно до пункту 2.2.1. договору Підприємство зобов'язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення ті вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом рок/; в кількості та обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.
Згідно з пунктом 2.3.1. договору відповідач зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору (пункт 2.3.2. договору).
Облік теплової енергії здійснюється відповідно до розділу 5 договору.
Відповідно до пункту 5.3. договору Абонент, що має вузол обліку теплової енергії, щомісячно надає «Енергопостачальній організації» звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку №1 до договору.
Згідно з пунктом 5.5. договору при відсутності приладу обліку або виходу його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена «Абоненту», визначається «Енергопостачальною організацією», як виняток розрахунковим способом.
Обсяги постачання теплової енергії відповідачу визначені в додатку №1 до договору.
Об'єктом споживання теплової енергії є два адміністративних будинка (додатки 8, 9 договору) за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 52 та вул. Волоська, 54.
Відповідно до пункту 1,3 додатку 3 до договору розрахунки з відповідачем за відпущену теплову енергію позивачем проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ. Можливе змінення тарифів в період дії договору.
Відповідно до пункту 1 додатку 4 до договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.
Пункт 2 додатку 4 до договору визначає, що відповідач щомісяця самостійно отримує з 12 по 15 число в ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42:
- Облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період;
- Акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «Абонент» повертає в ЦОК);
- Акт приймання-передавання товарної продукції;
- Рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Згідно з пунктом 3.1.1 договору Енергопостачальна організація має право вимагати від Абонента виконання умов цього договору.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, ідо виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Отже, за період постачання теплової енергії позивачем при здійсненні нарахувань застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом до договору.
Відповідно до пункту 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила), споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Відповідач, порушуючи умови договору та норми законодавства, не вносив вчасно плату за отриману теплову енергію у гарячій воді, в результаті чого за період фактичного споживання теплової енергії з січня 2021 по квітень 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 94 068,25 грн, на підтвердження чого до матеріалів справи Підприємством долучена довідка про стан розрахунків за спожиту ДПС теплоенергію.
Вказані обставини стали підставою звернення Підприємством із цим позовом до суду, в якому останній просить стягнути з відповідача 94 068,25 грн боргу за теплову енергію, 34 516,21 грн інфляційних втрат, 7 462,07 грн три проценти річних.
Суд відзначає, що відповідачем до суду не було подано відзив, хоча і позивач, і відповідач у своїх поясненнях посилались на відзив. У своїх письмових заявах та запереченнях відповідач, крім того, що він є неналежним відповідачем, заперечував проти позову з підстав того, що адреса адміністративних будівель, які були передані на баланс ДФС є вулиця Волоська 52А та вулиця Волоська 54А.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з частиною 6 статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частини 7 статті 276 ГК України).
Водночас, правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються спеціальним Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (частина 4 статті 612 ЦК України).
За приписами частини 2 статті 613 Цивільного кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора (частина 4 статті 613 ЦК України).
Як вказувалося вище, зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідачем своєчасно оплати за спожиту теплову енергію внесено не було, строки виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем порушено.
Станом на момент підготовки позовної заяви заборгованість відповідача за період споживання січень-квітень 2021 року складала 94 068,25 грн.
Твердження відповідача про відсутність між КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» та ГОЛОВНИМ УПРАВЛІННЯМ ДПС У М. КИЄВІ правовідносин у придбанні теплової енергії для адмінбудівель, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 52 та вул. Волоська, 54 за період з січня 2021 року по квітень 2021 року не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, зокрема, відповідно до пункту 8.3. договору від 06.11.2018 - у разі проведення Абонентом закупівлі теплової енергії за процедурою, передбаченою Законом України «Про публічні закупівлі», дія цього договору зупиняється на період здійснення постачання теплової енергії за договором, який буде укладено за результатами закупівлі за державні кошти. Після закінчення строку дії такого договору дія цього договору відновлюється автоматично. Відповідачем проводилась закупівля теплової енергії за процедурою, передбаченою Законом України» «Про здійснення державних закупівель» на підставі договору від 17.02.2020 укладений з терміном до 31.12.2020, а тому з 01.01.2021 дія договору від 06.11.2018 відновилась автоматично.
Крім того, Рішенням №1595/1636 визначається перелік нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Києва, яке повертається зі сфери управління та іншого безоплатного користування державних органів, установ і організацій. Вказане рішення набирає чинності з дня його офіційного оприлюднення. Відповідно до п.п.15, 16 Переліку нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Києва, яке повертається зі сфери управління та іншого безоплатного користування державних органів, установ і організацій до Рішення №1595/1636 повертаються нежитлові будинки вул. Волоська, 52-а та вул. Волоська, 54-а. Крім того, відповідачем надана копія запиту до Київської міської державної адміністрації «Щодо надання інформації про балансоутримувача», в якому відповідач просить надати інформацію щодо балансоутримувача адміністративних будівель, розташованих в тому числі за адресами: м. Київ, вул. Волоська, 52-а та вул. Волоська, 54-а. У той час, як Об'єктом споживання теплової енергії є два адміністративних будинка (додатки 8, 9 договору від 06.11.2018) за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 52 та вул. Волоська, 54. До того ж нежитлові приміщення за вказаною адресою повертаються до територіальної громади м. Києва після 08.07.2021, в той час як період фактичного споживання теплової енергії, відображений у позовній заяві, з січня 2021 року по квітень 2021 року.
Таким чином, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено підстав того, що у спірний період ДПС не користувався нежитловими приміщеннями за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 52 та вул. Волоська, 54 і як наслідок, що у нього відсутній обов'язок сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Враховуючи вище викладене, з огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за договором не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 94 068,25 грн.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв'язку із простроченням оплати спожитої теплової енергії Підприємством заявлено до стягнення з відповідача 34 516,21 грн інфляційних втрат та 7 462,07 грн три проценти річних, нараховані за період з січня 2021 року по жовтень 2023 року включно.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то Підприємством правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та трьох процентів річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013).
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бізнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга". (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Перевіривши розрахунки трьох процентів річних у сумі 7 462,07 грн та інфляційних втрат у сумі 34 516,21 грн, судом встановлено, що розрахунки Підприємства є правильними, відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку із чим, позовні вимоги у цій частині суд також задовольняє.
Приписами статті 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтею 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Також суд відхиляє доводи відповідача про пропуск строку позовної давності позивачем при заявленні позовних вимог та зазначає наступне.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Судом вище встановлено, що обов'язок оплати виконаних робіт мав бути виконаний не пізніше 25.01.2021 за січень 2021 року, 25.02.2021 за лютий 2021 року, 25.03.2021 за березень 2021 року та 25.04.2021 за квітень 2021 року, а отже трирічний строк для пред'явлення позовних вимог за твердженнями відповідача спливав 25.01.2024, 25.02.2024, 25.03.2024 та 25.04.2024 відповідно.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 на усій території України був установлений карантин.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України були доповнені пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України № 651 " Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27.06.2023 було постановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Водночас, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Суд вважає хибними твердження відповідача, оскільки трирічний строк, що виник у період дії карантину є продовженим та його тривалість буде складати кількість днів до закінчення карантину плюс визначений законом процесуальний строк. Натомість на день закінчення карантину на території України введений воєнний стан.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позов Підприємства, поданий 01.05.2024 є таким, що поданий у межах строку позовної давності.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Підприємства повністю в заявленому розмірі.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на ДПС.
Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" про стягнення заборгованості у розмірі 136 046,53 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (Україна, 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43141267) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (01001, Україна, місто Київ, площа Івана Франка, будинок, 5; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40538421) 94 068,25 грн (дев'яносто чотири тисячі шістдесят вісім гривень 25 копійок) боргу за теплову енергію, 34 516,21 грн (тридцять чотири тисячі п'ятсот шістнадцять гривень 21 копійку) інфляційних втрат, 7 462,07 грн (сім тисяч чотириста шістдесят дві гривні 07 копійок) три проценти річних та 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) витрат зі сплати судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 09.09.2024.