Справа № 392/2190/23
Провадження № 2/392/226/24
05 вересня 2024 року м. Мала Виска
Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Бадердінової А.В., секретар судового засідання Покуц І.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач КС «Центр фінансових послуг» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за:
1)кредитним договором № В-19/0019/18/90/21 від 30.05.2018 року, яка складається із заборгованості: 1134,92 грн - тіла кредиту станом на 30.05.2019 року; 279,10 грн - проценти за період з 15.01.2019 року по 30.05.2019 року; 630, 18 грн - пеня за період з 19.02.2019 року по 30.05.2019 року; 212,82 грн - інфляційні втрати на прострочене тіло кредиту за період з 31.05.2019 року до 23.02.2022 року; 93,28 грн - три проценти річних від простроченої суми зобов'язання за кредитом у період з 31.05.2019 року до 23.02.2022 року; 22,94 грн - три проценти річних від простроченої суми зобов'язання за процентами у період з 31.05.2019 року до 23.02.2022 року;
2) кредитним договором № В-19/0069/18/90/08 від 23.08.2018 року, яка складається із заборгованості: 1564,42 грн - тіла кредиту станом на 23.08.2019 року; 682,03 грн - проценти за період з 15.01.2019 року по 23.08.2019 року; 1277,33 грн - пеня за період з 24.02.2019 року по 23.08.2019 року; 319,62 грн - інфляційні втрати на прострочене тіло кредиту за період з 24.08.2019 року до 23.02.2022 року; 117,65 грн - три проценти річних від простроченої суми зобов'язання за кредитом у період з 24.08.2019 року до 23.02.2022 року; 51,29 грн - три проценти річних від простроченої суми зобов'язання за процентами у період з 24.08.2019 року до 23.02.2022 року та судові витрати - 2684,00 грн.
На обґрунтування позову позивач зазначив, що 30.05.2018 року між КС «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір кредитної лінії № В19/0019/18/90/21 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту у розмірі 3304,68 грн. Позичальник виконав умови кредитного договору та перерахував кошти згідно заяви позичальника від 30.05.2018 року на зарахування коштів в сумі 3304,68 грн на рахунок ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», підтвердження перерахування - платіжна інструкція № 775 від 30.05.2018 року , виписка від 30.05.2018 року.
Отримавши кредитні кошти, відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання за укладеним кредитним договором, а тому існує заборгованість в сумі 2044,20 грн та 329,04 грн інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми по кредитному договорі.
Крім того, 23.08.2018 року між КС «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір кредитної лінії № В19/0069/18/90/08 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту у розмірі 2500,00 грн. Позичальник виконав умови кредитного договору та перерахував кошти згідно заяви позичальника від 23.08.2018 року на зарахування коштів в сумі 2500,00 грн на цільовий внесок в додатковий капітал. 23.08.2018 року від відповідача надійшла заява про повернення добровільного цільового внеску в додатковий капітал в сумі 2500, 00 грн. Позивач повернув відповідачу добровільний цільовий внесок в додатковий капітал, а останній його отримав, що підтверджується видатковим касовим ордером № 58/19 від 23.08.2018 року.
Отримавши кредитні кошти, відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання за укладеним кредитним договором, а тому існує заборгованість в сумі 3523,78 грн та 488,56 грн інфляційних втрат та 3 %річних від простроченої суми по кредитному договорі.
На підставі викладеного КС «Центр фінансових послуг» просить суд стягнути з ОСОБА_1 зазначену заборгованість за кредитним договором та судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області Березія Ю.А. від 22.12.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл судової справи між суддями 23.04.2024 року вказану справу передано судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області Бадердіновій А.В. для розгляду.
Ухвалою судді Бадердінової А.В. від 26 квітня 2024 року прийнято до свого провадження цивільну справу № 392/2190/23 (провадження № 2/392/226/24), постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) учасників справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала заяву, зареєстровану судом 24.06.2024 року за вх. № 6643, в якій просила проводити розгляд справи у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримала. Проти винесення судом заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання призначені на 22.04.2024 року та 27.06.2024 року і 05.09.2024 року не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася в розумінні положень п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, судова повістка направлялась за зареєстрованим місцем проживання, проте на адресу суду повернулися конверти з відміткою «за закінченням терміну зберігання», крім того, повідомлявся шляхом поміщення оголошення на веб-сайті судової влади України про виклик відповідача в судове засідання, при тому з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не відомі, заяви, клопотання, а також відзив на позов відповідач не подавала, тим самим, судом відзначається, що відповідач не скористалася своїм правом на участь в судовому засіданні, надання суду пояснень та доказів на обґрунтування своєї позиції щодо заявлених позивачем позовних вимог.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечує у своїй заяві представник позивача. Ненадання відповідачем відзиву та доказів в обґрунтування своїх можливих заперечень проти позову, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що відповідає положенням ч.1 ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання сторін по справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.
За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
30.05.2018 року між Кредитною спілкою «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № В19/0019/18/90/21 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит в сумі 3304 грн 68 коп., договір набуває чинність з моменту його укладання і діє до 30.05.2019 року (п.5.1 договору).
Водночас, позивачем та відповідачем у п. 3 Кредитного договору було погоджено графік платежів.
Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору кредит надається Позичальнику у національній валюті України після підписання Договору готівкою в касі Кредитодавця або шляхом безготівкового перерахування коштів з дорученням Позичальника, або шляхом спрямування суми виданого кредиту на цільовий внесок Позичальника додатковий капітал за його заявою.
Позивач виконав умови Кредитного договору та перерахував відповідачці кошти в сумі 3304,68 грн, що підтверджується заявою ОСОБА_1 від 30.05.2018 року про перерахування коштів згідно кредитного договору № В19/0019/18/90/21 від 30.05.2018 року, випискою з рахунку АТ «Райффайзен Банк» за 30.05.2018 року та платіжною інструкцією № 755 від 30.05.2018 року.
Відповідно до п. 3.2 Кредитного договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок суми кредиту за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Кількість днів у році приймається 365 (366 для високосного року). Проценти за користування кредитом нараховуються з наступного дня після дня надання кредиту Позичальнику (перерахування на рахунок за дорученням Позичальника або видачі готівкою, або спрямування суми виданого кредиту на цільовий внесок Позичальника в додатковий капітал) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування на рахунок Кредитодавця або внесення в касу Кредитодавця готівкою, або спрямування коштів з цільового внеску Позичальника в додатковий капітал за відповідною заявою на поган заборгованості за кредитом) включно.
У випадку просторочення позичальником понад 3 дні термінів платежів, зазначених у графіку платежів, кредитодавець має право стягувати з позичальника пеню за кожен день прострочення в розмірі 1% (п. 3.4 кредитного договору).
Відповідно до п. 3.9 Кредитного договору, проценти (відсотки) за користування кредитом 34,73% від суми кредиту (у процентному виразі) або 1147,84 грн ( у грошовому виразі).
Відповідно до п. 3.6 Кредитного договору, прострочення сплати кредиту не зупиняє нарахування процентів.
Згідно із до п.п. 10 п. 2.4 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний сплачувати нараховані проценти і повертати передбачену графіком частину кредиту щомісяця не пізніше 55 числа, вказаного в графіку платежів. Якщо кредит був частково повернутий достроково і в поточному місяці не виникає зобов'язання повертати передбачень графіком частину кредиту, Позичальник зобов'язаний в будь-якому випадку сплатити не пізніше дати, вказаної в графіку платежів, фактично нараховані в поточному місяці проценти на дату такого платежу.
Пунктом 6.1 Кредитного договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства та умов цього Договору.
Відповідно до п. 3.5 Кредитного договору позивач та відповідачка домовились що строк позовної давності за цим договором складає 10 ( десять) років, у тому числі щодо неустойки.
Позивач зазначає, що на даний час боржник ухиляється від виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором.
Згідно з розрахунком нарахування процентів та штрафних санкцій по кредитним договором № В-19/0019/18/90/21 від 30.05.2018 року заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем складається з: 1134,92 грн - тіла кредиту станом на 30.05.2019 року; 279,10 грн - проценти за період з 15.01.2019 року по 30.05.2019 року; 630, 18 грн - пеня за період з 19.02.2019 року по 30.05.2019 року.
Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми по кредитному договорі № В-19/0019/18/90/21 від 30.05.2018 року, яка складається з 212,82 грн - інфляційні втрати на прострочене тіло кредиту за період з 31.05.2019 року до 23.02.2022 року; 93,28 грн - три проценти річних від простроченої суми зобов'язання за кредитом у період з 31.05.2019 до 23.02.2022 року; 22,94 грн - три проценти річних від простроченої суми зобов'язання за процентами у період з 31.05.2019 до 23.02.2022 року.
Судом також встановлено, що 23.08.2018 року між Кредитною спілкою «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № В-19/0069/18/90/08 від 23.08.2018 року про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, що не підпадає під дію Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до п.1.1 якого позивач зобов'язвся надати відповідачці кредит у сумі 2500 грн., договір набуває чинність з моменту його укладання і діє до 23.08.2018 року (п. 5.1 кредитного договору).
Відповідно до заяви від 23.08.2018 року ОСОБА_1 , кошти за кредитним договором № В-19/0069/18/90/08 від 23.08.2018 року в сумі 2500,00 грн., зараховано на цільовий внесок у додатковий капітал.
23.08.2018 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 23.08.2018 року, згідно видаткового касового ордеру від 23.08.2018 року позивач повернув цільовий внесок у додатковий капітал, а відповідачка його отримала.
Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору кредит надається Позичальнику у національній валюті України, після підписання Договору готівкою в касі Кредитодавця або шляхом безготівкового перерахування коштів за дорученням Позичальника, або шляхом спрямування суми виданого кредиту на цільовий внесок Позичальника в додатковий капітал за його заявою.
Отже, позивач виконав умови даного Кредитного договору та перерахував відповідачці кошти в сумі 2 500,00 грн.
Відповідно до п. 3.2 тип процентної ставки - фіксована. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок суми кредиту за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з розрахунку вісімдесят чотири процентів річних. Кількість днів у році приймається 365 (366 для високосного року). Проценти за користування кредитом нараховуються з наступного дня після надання кредиту Позичальнику ( перерахування на рахунок за дорученням Позичальника або видачі готівкою, або спрямування суми виданого кредиту на цільовий внесок Позичальника в додатковий капітал) до дня повного погашення заборгованості за кредитом. Датою здійснення платежів Позичальником вважається дата оформлення Кредитодавцем прибуткових касових ордерів на зазначені суми або дата зарахування коштів на поточних рахунок Кредитодавця, або дата спрямування коштів з цільового внеску Позичальника в додатковий капітал за відповідною його заявою на погашення заборгованості за цим Договором.
Відповідно до п. 3.3 Кредитного договору сторони домовилися, що погашення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка платежів.
Згідно із п. 3.4 Кредитного договору, у випадку прострочення Позичальником понад 3 (три) дні термінів платежів, зазначених у графіку платежів, Кредитодавець має право стягувати з Позичальника пеню за кожен день прострочення в розмірі 1% (одного відсотка) від простроченої заборгованості по сплаті кредиту.
Пунктом 3.5 Кредитного сторони домовилися, що строк позовної давності за цим Договором складає 10 (десять) років, у тому числі щодо неустойки.
Відповідно до п. 3.6 Кредитного договору прострочення сплати кредиту не зупиняє нарахування процентів та пені.
Згідно із п.п. 10 п. 2.4 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний сплачувати нараховані проценті і повертати передбачену графіком частину кредиту щомісяця не пізніше 20 числа, вказаного в графіку платежів. Якщо кредит був частково повернутий достроково і в поточному місяці не виникає зобов'язаний повертати передбачену графіком частину кредиту, Позичальник зобов'язаний в будь-якому випадку сплатити не пізніше дати, вказаної в графіку платежів, фактично нараховані в поточному місяці проценти на дату такого платежу.
Позивач зазначає, що на даний час боржник ухиляється від виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором.
Згідно з розрахунком нарахування процентів та штрафних санкцій по № В-19/0069/18/90/08 від 23.08.2018 року, з якого вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем складається з: 1564,42 грн - тіла кредиту станом на 23.08.2019 року; 682,03 грн - проценти за період з 15.01.2019 року по 23.08.2019 року; 1277,33 грн - пеня за період з 24.02.2019 року по 23.08.2019 року.
Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми по № В-19/0069/18/90/08 від 23.08.2018 року, з якого вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем складається з: 319,62 грн - інфляційні втрати на прострочене тіло кредиту за період з 24.08.2019 до 23.02.2022 року; 117,65 грн - три проценти річних від простроченої суми зобов'язання за кредитом у період з 24.08.2019 року до 23.02.2022 року; 51,29 грн - три проценти річних від простроченої суми зобов'язання за процентами у період з 24.08.2019 року до 23.02.2022 року та судові витрати - 2684,00 грн.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зі змісту статті 1054 ЦК України вбачається, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог статті 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 625 ЦПК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2019 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18, дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Окрім цього, у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відтак, Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини 4 статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.
Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
Тобто, у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною 1 статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, провадження № 12-142гс19.
05 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у справі №910/4518/16 конкретизувала свої висновки, викладені в пункті 123 постанови ВС від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів та зазначила таке. У разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Приписи частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання (які нараховуються за статтею 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за статтею 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін).
Відповідач ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, використала їх, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та договорах, а тому із ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість по тілу кредиту за кредитними договорами кредитної лінії № В-19/0019/18/90/21 від 30.05.2018 року та № В-19/0069/18/90/08 від 23.08.2018 року.
Враховуючи, що Кредитний договір кредитної лінії № В-19/0019/18/90/21 від 30.05.2018 року діяв до 30.05.2019 року, позовна вимога щодо стягнення заборгованості за несплаченими процентами за період з 15.01.2019 року по 30.05.2019 року в сумі 279,10 грн (згідно розрахунку нарахування процентів) станом на 23 лютого 2023 року та заборгованості по сплаті пені за період з 19.02.2019 року по 30.05.2019 року - підлягає задоволенню.
Крім того, оскільки Кредитний договір кредитної лінії № В-19/0069/18/90/08 від 23.08.2018 року діяв до 23.08.2019 року, позовна вимога щодо стягнення заборгованості за несплаченими процентами за період з 15.01.2019 року по 23.08.2019 року в сумі 682,03 грн (згідно розрахунку нарахування процентів) станом на 23 лютого 2023 року та заборгованості по сплаті пені за період з 19.02.2019 року по 30.05.2019 року - підлягає задоволенню.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту та процентів, стягнути:
1) по кредитному договорі кредитної лінії № В-19/0019/18/90/21 від 30.05.2018 року: 212,82 грн - інфляційні втрати на прострочене тіло кредиту за період з 31.05.2019 року до 23.02.2022 року; 93,28 грн - три проценти річних від простроченої суми зобов'язання за кредитом у період з 31.05.2019 року до 23.02.2022 року; 22,94 грн - три проценти річних від простроченої суми зобов'язання за процентами у період з 31.05.2019 року до 23.02.2022 року;
2) по кредитному договорі кредитної лінії № В-19/0069/18/90/08 від 23.08.2018 року: 319,62 грн - інфляційні втрати на прострочене тіло кредиту за період з 24.08.2019 року до 23.02.2022 року; 117,65 грн - три проценти річних від простроченої суми зобов'язання за кредитом у період з 24.08.2019 року до 23.02.2022 року; 51,29 грн - три проценти річних від простроченої суми зобов'язання за процентами у період з 24.08.2019 року до 23.02.2022 року.
Отже, враховуючи те, що строк кредитування закінчився, як і право ОСОБА_1 законно користуватися позиченими коштами, стягненню підлягають 3 % річних від простроченої суми зобов'язання по кредиту за період після прострочення грошового зобов'язання відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
Враховуючи, що позивач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором виконав належним чином та у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти, в той час як відповідач зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків виконувала неналежним чином, у зв'язку з чим виникла заборгованість, з огляду на викладене вище, оцінивши наявні у справі докази по справі в їх сукупності на предмет їх належності та достовірності, приймаючи до уваги, що в матеріалах справи відсутні об'єктивні докази того, що відповідач ОСОБА_1 зверталася до кредитної спілки із заявою про розірвання договору, а так само із заявою про припинення дії укладених між сторонами 30.05.2018 року та 23.08.2018 року кредитних договорів, судом не встановлено, а тому, суд вважає, що позов підлягає задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № В-19/0019/18/90/21 від 30.05.2018 року, яка складається із: 1134,92 грн - тіла кредиту станом на 30.05.2019 року; 279,10 грн - проценти за період з 15.01.2019 року по 30.05.2019 року; 630, 18 грн - пеня за період з 19.02.2019 року по 30.05.2019 року; 212,82 грн - інфляційні втрати на прострочене тіло кредиту за період з 31.05.2019 року до 23.02.2022 року; 93,28 грн - три проценти річних від простроченої суми зобов'язання за кредитом у період з 31.05.2019 року до 23.02.2022 року; 22,94 грн - три проценти річних від простроченої суми зобов'язання за процентами у період з 31.05.2019 року до 23.02.2022 року; за кредитним договором № В-19/0069/18/90/08 від 23.08.2018 року, яка складається із: 1564,42 грн - тіла кредиту станом на 23.08.2019 року; 682,03 грн - проценти за період з 15.01.2019 року по 23.08.2019 року; 1277,33 грн - пеня за період з 24.02.2019 року по 23.08.2019 року; 319,62 грн - інфляційні втрати на прострочене тіло кредиту за період з 24.08.2019 року до 23.02.2022 року; 117,65 грн - три проценти річних від простроченої суми зобов'язання за кредитом у період з 24.08.2019 року до 23.02.2022 року; 51,29 грн - три проценти річних від простроченої суми зобов'язання за процентами у період з 24.08.2019 року до 23.02.2022 року
Відповідно до статті 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог підлягає судовий збір в розмірі 2684,00 гривень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитної лінії, про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» за кредитним Договором № В19/0025/18/90/21СЗ від 04.06.2023 року у розмірі 2373,24 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» за кредитним Договором № В-19/0069/18/90/08 від 23.08.2018 року у розмірі 4012,36 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» судові витрати у розмірі 2684.00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня проголошення рішення суду . Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
- позивач: Кредитна спілка «Центр фінансових послуг», код ЄДРПОУ 33738861, адреса місцезнаходження: 02033, м. Київ, вул. Жилянська, 68, приміщення 321, кім. 2);
- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Альона Володимирівна Бадердінова