Справа № 393/839/18
Провадження № 1-кс/390/7/19
"09" вересня 2024 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
законного представника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Кропивницький обвинувальні акти у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018120210000282 від 15 грудня 2018 року та №12019120210000005 від 08 січня 2019 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Верблюжці Новгородківського району Кіровоградської області, громадянин України, є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , неодружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше судимий:
09.06.2017 Новгородківським районним судом за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76, 104 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік. Подання органу пробації про звільнення від відбуття покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку перебуває на розгляді в Новгородківському районному суді Кіровоградської області,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.185 КК України,
встановив:
В провадженні Кіровоградського районного суду Кіровоградської області перебуває справа за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.185 КК України.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, за наступних обставин: близько 14 год. 10.10.2018 неповнолітній ОСОБА_5 разом із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували на АДРЕСА_1 . В подальшому, на грунті раптово виниклих неприязних відносин між ними виникла сварка, яка переросла в бійку, в ході якої ОСОБА_5 , діючи умисно, наніс 2 удари кулаком руки по обличчю ОСОБА_7 .. В результаті бійки потерпіла ОСОБА_7 , відповідно до висновку експерта №82 від 27.11.2018, отримала тілесні ушкодження у вигляді садна верхньої губи, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Крім того, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, за наступних обставин: в третій декаді грудня 2018 року (точного часу та дати в ході досудового розслідування не встановлено) неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував на АДРЕСА_1 та побачив нежилий будинок під номером 15, належний ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .. В подальшому, в ОСОБА_5 виник умисел на таємне викрадення майна з вказаного нежилого будинку та подальшого обернення його на свою користь. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , впевнившись, що його злочинні дії не будуть помічені сторонніми особами, користуючись відсутністю господаря, діючи умисно та цілеспрямовано, зайшов на територію нежилого домоволодіння, належного ОСОБА_8 , та шляхом вільного доступу проник до приміщення будинку із пошкодженим запірним пристроєм та дверима. Після чого, перебуваючи в приміщенні будинку, демонтував з плити пічного опалення та в подальшому повторно таємно викрав: металеву двоконфорочну плиту пічного опалення вартістю 253 грн 44 коп. та брухт чорних металів у вигляді металевої духовки плити пічного опалення, 4 металевих кутників та металевих колісників, загальною вагою 22 кілограми, вартістю 6 грн 20 коп. за 1 кілограм, загальною вартістю 136 грн 40 коп, відповідно до висновку експерта 274/410-412/19-27 від 30.01.2019. З викраденим майном ОСОБА_5 з місця події зник та розпорядився ним на власний розсуд, тим самим, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 389 грн 84 коп..
Захисник - адвокат ОСОБА_4 заявила клопотання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України з підстав, передбачених ст. 49 КК України, а також закрити кримінальне провадження за ч. 2 ст. 185 КК України у зв'язку із декриміналізацією.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його законний представник - ОСОБА_6 під час судового засідання не заперечували проти звільнення від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ст. 49 КК України, за ч. 1 ст. 125 КК України та закриття провадження за ч. 2 ст. 185 КК України у зв'язку із декриміналізацією.
Прокурор ОСОБА_3 просив вирішити вказані клопотання на розсуд суду.
Суд, заслухавши думки сторін, дійшов таких висновків.
Згідно із п.2 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Водночас ч. 4 ст. 286 КПК України встановлено, що у разі, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, то суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Щодо клопотання про закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності
Судом встановлено, що обвинувачений розуміє свої права, передбачені ч. 3 ст. 285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а також наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави і після роз'яснення цих положень наполягає на закритті провадження з підстави, передбаченої ст. 49 КК України.
Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2-4 ст. 49 КК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Згідно із ч. 1 ст. 106 КК України звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності до осіб, які вчинили кримінальне правопорушення у віці до вісімнадцяти років, застосовується відповідно до статей 49 та 80 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.
У п. 1 ч. 2 згаданої статті вказано, що щодо осіб, зазначених у частині першій цієї статті, у разі вчинення кримінального проступку встановлено строк давності - два роки.
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (статті 284-288 КПК України).
Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.
Санкція ч. 1 ст. 125 КК України передбачає покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
ОСОБА_5 , який на момент вчинення інкримінованого правопорушення був неповнолітнім, органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні 10.10.2018 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, віднесеного до кримінального проступку, згідно зі ст. 12 КК України, а тому строк давності, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 106 КК України становить два роки.
Із ухвали слідчого судді Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 28.05.2019 вбачається, що ОСОБА_5 затримано о 08 год. 10 хв. 28.05.2019.
Враховуючи наведене, на час судового розгляду у цьому кримінальному провадженні і розгляду клопотання обвинуваченого, закінчився дворічний строк давності, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 106 КК України.
Згідно з ч. 2 ст. 49 КК України перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
Разом з тим, судом не встановлено обставин і не отримано об'єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених частинами 2, 3 ст. 49 КК України.
Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України, є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим.
Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) - досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.
Суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 106 КК України, та за згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого, підсудного від кримінальної відповідальності.
Також суд зазначає, що відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченого, що є неприпустимим.
Враховуючи наведене, перевіривши законність заявленого клопотання та отримавши згоду на таке звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 , з огляду на те, що кримінальне правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_5 , є кримінальним проступком, та з моменту вчинення інкримінованого кримінального правопорушення минуло більше двох років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст. 49 КК України, почався із 28.05.2019, суд дійшов до переконання, що клопотання захисника обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак клопотання слід задовольнити, звільнивши ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. ст. 49, 106 КК України та закривши стосовно нього кримінальне провадження за ч. 1 ст. 125 КК України.
Щодо клопотання про закриття кримінального провадження за ч. 2 ст. 185 КК України у зв'язку із декриміналізацією
Частиною 6 ст.3 КК України встановлено норму, за якою зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового Кодексу України передбачено, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підп.169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року - для будь-якого платника податку.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та ті обставини, що відбулась декриміналізація інкримінованого ОСОБА_5 діяння на підставі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набув чинності 09.08.2024 та має зворотну дію в часі, із врахуванням наданої обвинуваченим згоди на закриття кримінального провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження відповідно до п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку із частковою втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Згідно із абзацом четвертим частини сьомої статті 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст.479-2 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.479-2 КПК України, суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно з ч.3 ст.479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Суд вважає, що оскільки Законом №3886-ІХ підвищилась межа, з якої настає кримінальна відповідальність за крадіжку, то вказані обставини є у цьому випадку підставою для закриття кримінального провадження за п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Отже, має місце часткова декриміналізація, а саме діянь, які полягають у крадіжці майна вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у 2024 році становить 3028 грн (1514 х 2), а відтак суд вважає, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність вчиненого ОСОБА_5 діяння, оскільки відповідно до обвинувального акту сума викраденого майна становить 389 гривень 84 копійки, то вказані дії ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати за відповідними частинами Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Зважаючи на те, що обвинувачений не заперечує проти закриття кримінального провадження відносно нього, розуміє наслідки закриття провадження з нереабілітуючих підстав, суд вважає за необхідне клопотання задовольнити.
За таких обставин, враховуючи імперативність вимог ч.3 ст.479-2 КПК України та позицію обвинуваченого, який надав згоду на закриття кримінального провадження щодо нього з підстави, передбаченої п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 за ч. 2 ст.185 КК України підлягає закриттю на підставі п. 4-1 ч.1ст.284 КПК України у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Цивільний позов не заявлено.
Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати (витрати на залучення експерта) за проведення товарознавчої експертизи у відповідності з вимогами ст.124 КПК України з обвинуваченого стягненню не підлягають та відносяться на рахунок держави.
З огляду на викладене, керуючись ч.2 ст.284, ч.3 ст.285, ч.4 ст.286, ст.ст.314, 369-372, 479-2 КПК України, суд
постановив:
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст.ст. 49, 106 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із декриміналізацією - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, на підставі ст. ст.49, 106 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018120210000282 від 15.12.2018 стосовно ОСОБА_5 за ч.1 ст.125 КК України, у зв'язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності - закрити.
Кримінальне провадження №12019120210000005 від 08 січня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.185 КК України закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Копію цієї ухвали направити до Новгородківського відділення поліції Долинського відділу поліції ГУНП у Кіровоградській області для вирішення питання про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст.51 КУпАП за вчинення діянь, кримінальне провадження щодо яких закрито на підставі п. 4-1 ч. 1 ст.284 КПК України.
Процесуальні витрати на залучення експертів віднести на рахунок держави.
Речові докази: 2 колісника та металева духовка плити пічного опалення, які зберігаються в кімнаті речових доказів Новгородківського відділення поліції Долинського відділу поліції ГУНП у Кіровоградській області, - передати потерпілому ОСОБА_8 ..
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1