Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/553/24
Провадження № 2/945/697/24
(заочне)
10 вересня 2024року Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря судового засідання Кінек Г.О., розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Миколаєві Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області через свого представника адвоката Родіонову В.Є. з позовом сформованому в системі «Електронний суд» до ОСОБА_2 , третя особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Миколаєві Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.07.2004 р. З 2010 року відносини між Відповідачем та дружиною погіршились. Мали місце тимчасові проживання окремо. У цей період ОСОБА_3 почала зустрічатися з позивачем ОСОБА_1 . Він був моряком дальнього плавання та постійно ходив у рейс. Відносини між сторонами були не стабільними. ОСОБА_3 часом поверталась до чоловіка. ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_3 народився син ОСОБА_4 , батьком якого зареєстрований її чоловік відповідач по справі. Місце проживання дитини зареєстровано із відповідачем. В подальшому, приблизно з 2015 р. ОСОБА_3 остаточно припинила шлюбні відносини із чоловіком. Позивач приймав дітей ОСОБА_3 як своїх. Однак шлюб із чоловіком вона розривати не хотіла та в офіційному шлюбі із Позивачем ніколи не була. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Відповідач повідомив, що не є біологічним батьком дитини, повідомив, що дитину забирати не буде, і наддав Позивачу заяву-згоду на всиновлення ним дитини та зміну прізвища та по-батькові. Разом з тим, Позивач вирішив провести експертне дослідження для встановлення чи виключення можливості свого біологічного споріднення із дитиною. Відповідач проти вказаного не заперечував та прибув до експертної установи разом із паспортом та надав згоду на проведення такого дослідження. Судовим експертом обліку генетичних ознак людини відділу біологічних досліджень та обліку Миколаївського НДЕКЦ МВС України Бень Галиною Сергіївною, надано висновок експертного дослідження від 05.03.2024 р. №ЕД-19/115-24/3037-БД згідно якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває у прямій біологічній спорідненості з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .. Ймовірність даної події складає 99,9999987399649%. Наразі дитина має інше прізвище, інше по батькові та немає юридичної спорідненості із своїм біологічним батьком. Тому просить, ухвалити рішення, яким визнати його батьком та внести зміни до актового запису про народження дитини.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 04.04.2024року вказаний позов прийнято до розгляду, у цивільній справі відкрито провадження. Постановлено разглядати справу за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05.07.2024 року підготовче провадження у цивільній справі закрито. Постановлено призначити справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, при цьому 07.06.2024року подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд позов задовольнити,проти заочного рішення не заперечує.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Родіонова В.Є. в судове засідання не з'явилася, при цьому 02.05.2024року сформовано у системі «Електронний суд» заяву про розгляд справи без їх участі, наполягаючи на задоволенні позову та не заперечуючи проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився.
Представник третьої особивідділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Миколаєві Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в судове засідання не з'явився, однак надав заяву про розгляд справи у відсутності їх представника.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач та його представник не заперечують проти порядку заочного розгляду справи.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
Судом в становлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Шлюб, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрований 08.07.2004року у виконавчому комітеті Ковалівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис №03, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Воскресенське Миколаївської області у віці 40років, про що Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Одеса) складено відповідний актовий запис № 660.
Згідно з висновком експертного дослідження від 05.03.2024року №ЕД-19/115-24/3037-БД, проведеного Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України за заявою ОСОБА_1 , генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та зразка букального епітелію ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 свідчать, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває у прямій біологічній спорідненості з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Ймовірність цієї події складає 99, 9999987%.
Відповідно до заяви-згоди засвідченої приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу та зареєстрованої в реєстрі за №457, ОСОБА_2 не заперечує проти того,щоб дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживав з ОСОБА_1 , який фактично його виховує,також не заперечує, щодо присвоєння дитині прізвища « ОСОБА_5 » та по-батькові « ОСОБА_6 ».
Згідно зі статтею 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, відповідно до частини першої статті 122 СК України, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою регулюється статтею 126 СК України. Відповідно до частин першої, третьої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.
Визнання батьківства за рішенням суду регулюється статтею 128 СК України. Згідно зі статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Відповідно до ч.1 ст.129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання батьківства.
Згідно п.6.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства. Відповідно до статей 213, 215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
При розгляді спору щодо визнання батьківства суд має виходити зі змісту частини 2 статті 128 СК України відповідно до якої підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно ч.1 ст.129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.
Визнання батьківства за рішенням суду, розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов'язків, зокрема обов'язку з утримання дитини.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України.
У Постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 р. у справі №591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.
Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).
Відповідно до п.п.20 п.1 Розділу III Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. №52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Згідно з п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 р. №96/5 - є підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 19.02.2024 року у справі № 639/2026/17, позов ймовірного біологічного батька про оспорювання батьківства іншого чоловіка і визнання його батьківства підлягає розгляду судом по суті. У такий спосіб національні суди мають можливість належним чином встановити, чи було порушено право позивача на приватне життя, визначити найкращі інтереси дитини, оцінити баланс інтересів ймовірного батька, сім'ї та дитини. В інший спосіб біологічний батько був би позбавлений будь-якої можливості доводити правовий зв'язок між ним та дитиною. Така позиція узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини, висловленою, зокрема, у рішенні від 18 травня 2006 року у справі «Ружанські проти Польщі» («Rozanski v. Poland», заява № 55339/00). Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально. При цьому зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору.
У справах, в яких чоловік бажає ініціювати провадження про оспорювання батьківства щодо дитини, суть позову заявника полягає не у тому, що держава повинна була утриматися від дій, а радше у неспроможності національних судів вирішити питання його біологічних відносин з дитиною, тим самим забезпечивши «повагу» до «приватного життя» заявника. Хоча основною ціллю статті 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання органів державної влади, вона не лише зобов'язує державу утримуватися від такого втручання, на додаток до цього негативного зобов'язання можуть існувати позитивні зобов'язання, притаманні ефективній повазі до приватного або сімейного життя. Ці зобов'язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин осіб між собою (див. рішення у справі «Фон Ганновер проти Німеччини (№ 2)» [ВП] (Von Hannover v. Germany (no. 2) [GC], заяви № 40660/08 та № 60641/08, пункт 98, ЄСПЛ 2012). Межа між позитивними та негативними зобов'язаннями держави за статтею 8 Конвенції не підлягає чіткому визначенню, проте застосовні принципи є подібними. В обох контекстах слід враховувати справедливий баланс, який має бути встановлений між конкуруючими інтересами (там само, пункт 99) (YAKUSHEV v. UKRAINE, № 15978/09, § 16, 21, 22, ЄСПЛ, від 14 грудня 2018 року).
Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу (частина перша статті 18 СК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону) (частина перша статті 10 СК України).
Законодавець визначив порядок усунення прогалин в сімейному праві. Сімейні відносини є різноманітними, а соціальне життя - рухливе. У зв'язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в законі безпосередньо. Умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом сімейно-правового регулювання (статті 1, 2 СК України); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників сімейних відносин (норми законодавства або договору); існує норма, що регулює подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин (див. постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2023 року в справі № 461/3122/19 (провадження № 61-10148сво22)).
Позбавлення чоловіка, який вважає себе біологічним батьком, права ініціювати позов про визнання батьківства суперечить принципу розумності та справедливості.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позову та визнання позивача батьком дитини.Також, наявні підстав для внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.2, 4, 12, 76-81, 89, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ,уродженець м.Миколаїв; РНОКПП НОМЕР_4 ; паспорт серія НОМЕР_5 ; зареєстрований: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; уродженець с.Ковалівка Миколаївського району Миколаївської області; РНОКПП НОМЕР_6 ; паспорт № НОМЕР_7 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), третя особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Миколаєві Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (ЄДРПОУ 23041148; вул. Шосейна,11 м.Миколаїв) про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ,уродженець м.Миколаїв; РНОКПП НОМЕР_4 ; паспорт серія НОМЕР_5 ; зареєстрований: АДРЕСА_1 ) батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м.Миколаїв, Миколаївської області.
Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Миколаєві Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) належить внести зміни до актового запису № 1959 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м.Миколаїв, Миколаївської області, складеного 21.06.2013року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, виключити відомості про батька ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; уродженець с.Ковалівка Миколаївського району Миколаївської області; РНОКПП НОМЕР_6 ; паспорт № НОМЕР_7 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) зазначити відомості про батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженець м.Миколаїв, при внесенні вказаних змін прізвище дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , визначається за прізвищем батька: ОСОБА_1 , а по батькові дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - за іменем батька ОСОБА_1 .
З урахуванням внесених змін, видати нове свідоцтво про народження дитини.
Рішення суду про визнання батьківства після набрання ним законної сили надіслати до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Миколаєві Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) для внесення зазначених вище змін до актового запису № 1959 від 21.06.2013року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Суддя М.М.Войнарівський