Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/710/24
Провадження № 2/945/730/24
Іменем України
(заочне)
10 вересня 2024року Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря судового засідання Кінек Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшла позовна заява АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 08.02.2022року відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору та отримання кредитної картки, на підставі якої відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8% на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 16.03.2024року у нього утворилася заборгованість у сумі 15127,93грн., яка складається з наступного: 11006,44грн. - заборгованість за кредитом, 4121,49грн. - заборгованість по відсоткам,0,00грн.-штраф. У зв'язку з тим, що відповідач у добровільному порядку не вчиняє дій, спрямованих на повернення кредитних коштів та процентів, АТ «Акцент-Банк» просить стягнути з останнього вказану суму боргу.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області 12.04.2024року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву у 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
Від представника позивача АТ «Акцент-Банк» одночасно з позовом надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Про дату та час слухання справи був повідомлений вчасно шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України; відзив не подавав.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і представник позивача не заперечує проти порядку заочного розгляду справи.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що 08.02.2022року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, відповідно до якої погодилася з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування основними умовами обслуговування і кредитування, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг; ознайомлений з договором про надання банківських послуг до його укладення та згодний з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згодний отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua; зобов'язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами та сайті А-Банку www.a-bank.com.ua.
Кредит надано шляхом перерахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача.
Відповідач користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість за кредитним договором. Однак, внаслідок того, що щомісячні платежі за кредитним договором вносилися несвоєчасно та не в повному обсязі, станом на 16.03.2024року у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором б/н від 08.02.2022року у розмірі 15127,93грн., з яких: 11006,44грн. - загальний залишок заборгованості за тілом кредиту; 4121,49грн.- заборгованості по процентам, що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджується кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).
При цьому суд враховує позиції ЄСПЛ щодо аргументації судових рішень, закріплені, зокрема в п. 42 рішення «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, в якому наголошується, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись, виходячи з обставин кожної справи (рішення «Руїз Торійа проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення «Артіко проти Італії» від 13 травня 1980 року). Право може вважатися ефективним, тільки, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (п. 33рішення від 21 березня 2000 року у справі «Дюлоранс проти Франції»; п. п. 32, 35 рішення від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).
Постановою Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
У ч. 3 ст. 12, ст. ст. 76 - 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування у цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідач не використав можливість і право реалізувати свої процесуальні права, заперечувати проти позову, надати докази у підтвердження своїх заперечень, на виклик суду не прибув.
Небажання відповідача надати відзив та докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, з'являтися на виклик суду, дає суду право обмежитись доказами, наданими позивачем.
Встановленим судом фактам відповідають цивільно-правові відносини щодо виконання зобов'язань, зокрема, за договором позики.
У статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, у відповідності з яким сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 526, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Аналізуючи вище наведені норми матеріального права та надані позивачем докази, суд дійшов до висновку, що між сторонами у справі було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви.
Позивач АТ «Акцент-Банк» виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку. Натомість, відповідач свої зобов'язання за вказаним договором порушив, кредитні кошти не повернув.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім основної заборгованості за кредитом (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі, розмір і порядок нарахування процентів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ "Акцент- Банк" і Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід'ємні частини спірного договору.
На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, у тому числі процентів за користування кредитними коштами пазивач окрім анкети-заяви надав паспорт споживчого кредиту.Таким чином позивачем доведено факт погодження з відповідачем умов кредитування, зокрема, з визначеним у паспорті споживчого кредиту розміром відсотків.
Відповідач, який був повідомлений судом у відповідності до положень частини 11 статті 128 ЦПК України про час та місце судових засідань, не заперечував, не спростовував відповідними доказами наявність заборгованості як по тілу кредиту, так і по нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами.
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Акцент - Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь - який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Також, враховуючи наведені обставини справи, а саме доведеність факту узгодження сторонами процентної ставки за користування кредитними коштами та наслідки порушення умов повернення кредитних коштів та відсотків відповідно до змісту паспорту споживчого кредиту, вбачається наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з відповідача заборгованості за кредитом, в розмірі 15127,93грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» підлягають судові витрати у виді сплаченого при зверненні до суду з даним позовом судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 3028,00грн, оскільки позовні вимоги задоволені повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 204, 207, 526, 549, 599, 610, 611, 627, 629, 634, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; паспорт серія НОМЕР_2 ; зареєстрована: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080, юридична адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11) заборгованості за кредитним договором від 08.02.2022року у сумі 15127,93грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; паспорт серія НОМЕР_2 ; зареєстрована: АДРЕСА_1 ) судових витрат у розмірі 3028,00грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Суддя М.М.Войнарівський