Справа № 148/417/24
Провадження №2/148/293/24
Іменем України
09 вересня 2024 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого судді Ковганича С.В., при секретарі Ліванчук А.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим представником ОСОБА_2 , до Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області про визначення додаткового строку для подання заяви прийняття спадщини,
В провадженні суду знаходиться вищевказана справа.
В судове засідання учасники справи не з'явилися.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв'язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи наведене, беручи до уваги, що справу розглянути у відсутність представника позивача неможливо, суд вважає, що позовну заяву слід залишити без розгляду, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що розгляд справи призначався до слухання неодноразово, зокрема, на 29.07.2024 та 09.09.2024, однак представник позивач, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с.75, 80), в судові засідання не з'явився та не подав до суду заяви про розгляд справи в його відсутність.
При цьому слід зауважити, що позивач, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи згідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, про що свідчить конверт (а.с.83), в судове засідання 09.09.2024 не з'явилась, відомостей про причини своєї неявки до суду не надала.
В той же час, судом враховано, що в матеріалах справи наявна заява від позивача (а.с.34), яка була нею подана перед проведенням підготовчого засідання, згідно якої вона просила розглядати справу без її участі за участі її представника.
Згідно ч.3 ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом.
Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
В свою чергу, явка сторони чи її представника в судове засідання є суб'єктивним процесуальним правом, і як кожне суб'єктивне право це гарантовані законом вид і міра можливої або дозволеної поведінки особи і реалізація суб'єктивного права залежить від розсуду, бажання і волі уповноваженої особи.
Частиною 3 ст.130 ЦПК України передбачено, що вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Отже, відповідно до зазначеної норми закону залишення позову без розгляду у випадку повторної неявки позивача в судове засідання є можливим лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання; ненадходження від позивача заяви про розгляд справи за його відсутності.
При цьому, діюче цивільне процесуальне законодавство не пов'язує обов'язок суду залишити заяву без розгляду з поважністю повторної неявки позивача в судове засідання, яке в даному випадку до уваги не береться.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Окрім цього, практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Також, Верховний Суд у постанові від 21.09.2020 у справі № № 658/1141/18 роз'яснив, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.
Суд зауважив, що правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Таким чином, неявка в судові засідання представника позивача, який вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданого до суду позову, що в свою чергу призвело до затягування розгляду справи, яка тривалий час не може бути вирішена по суті.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги, що представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час, день і місце судових засідань повторно не з'явився до суду, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надав, враховуючи розумність строків розгляду справи, суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з повторною неявкою представника позивача у судове засідання.
Суд роз'яснює позивачу та його представнику, що відповідно до ч.2 ст.257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
На підставі викладеного, керуючись п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , до Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області про визначення додаткового строку для подання заяви прийняття спадщини залишити без розгляду.
Копію ухвали до відома надіслати учасникам справи.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: