справа № 631/940/24
провадження № 1-кп/631/108/24
про прийняття відмови обвинуваченого від захисника
10 вересня 2024 року селище Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засіданні ОСОБА_2 ,
з боку сторони обвинувачення:
прокурора ОСОБА_3 ,
з боку сторони захисту:
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення суду в селищі Нова Водолага заяву обвинуваченого ОСОБА_4 про відмову від захисника з підстав, передбачених чинним кримінальним процесуальним законодавством України, подану в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 грудня 2023 року під № 62023170020003071 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України,
В провадженні Нововодолазького районного суду Харківської області на стадії підготовчого провадження перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 грудня 2023 року під № 62023170020003071 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.
Під час підготовчого судового засідання обвинувачений ОСОБА_4 звернувся до суду з усною заявою про відмову від захисника - ОСОБА_5 , яка діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, у кримінальному провадженні стосовно якої відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням № 005-270006367, виданим 01 липня 2024 року Східним міжрегіональним центром з надання безоплатної правової допомоги, а також свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХВ № 000117, виданого 16 вересня 2015 року на підставі рішення Харківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 14 від 21 липня 2015 року (дублікат). На обґрунтування вказаної заяви обвинувачений вказав, що не бажає працювати з призначеним захисником та від надання будь-яких пояснень відмовляється.
Захисник обвинуваченого - ОСОБА_5 у судовому засіданні у режимі відеоконференції підтримала заяву свого підзахисного та не заперечувала проти її задоволення. Крім того, адвокат повідомила, що мала час для конфіденційного спілкування з обвинуваченим і рішення останнього про відмову від послуг захисника є узгодженим. Також захисник вказала, що під час її перебування у ДЕРЖАВНІЙ УСТАНОВІ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» та спілкуванні з обвинуваченим ОСОБА_4 , вони не знайшли порозуміння у лінії захисту, що унеможливлює виконання захисником свого обов'язку.
Прокурор Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , яка згідно з приписами статей 36 і 37 Кримінального процесуального кодексу України має відповідні повноваження та діє на підставі постанови про визначення (зміни) групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні, прийнятої заступником керівника Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 26 липня 2024 року, не заперечувала проти заявленого клопотання та вважала за можливе його задовольнити, оскільки це право обвинуваченого, останньому судом було надано час на конференційне спілкування з захисником, участь якого у даному кримінальному провадженні не є обов'язковою.
Вислухавши позиції сторін з приводу заявленого клопотання та проаналізувавши доводи на предмет дійсності обставин, визначених статтею 54 Кримінального процесуального кодексу України, вислухавши заяву обвинуваченого, а також дослідивши матеріали кримінального провадження в межах питання, яке вирішується, суд дійшов наступного висновку.
Так, вирішуючи питання про відмову від захисника, суд, перш за все, виходить з того, що завданням кримінального провадження, виходячи з приписів статті 2 Кримінального процесуального кодексу України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно із частиною 1 статті 1 Кримінального процесуального кодексу України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке відповідно до приписів частини 2 наведеної норми права складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів нашої держави.
Крім того, приписи статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обумовлюють, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Також, стаття 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого 22 лютого 2013 року XI черговим з'їздом суддів України, наголошує, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
З огляду на таке, однією з гарантій здійснення об'єктивного, незалежного і неупередженого правосуддя є забезпечення права на захист.
Статтею 59 Конституції України закріплене конституційне право громадян України на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
В силу положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учиненої в Римі в 1950 році (далі - Конвенція), у сукупності із правозастосовною практикою Європейського суду з прав людини, суд повинен забезпечити реалізацію конституційного права обвинуваченого (засудженого) на захист. Водночас участь у справі захисника є обов'язковою тоді, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
Статтею 6 Конвенції визначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
Кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі (стаття 13 Конвенції).
Згідно практики Європейського суду з прав людини відображеної, зокрема, у пункті 262 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «право кожного обвинуваченого у вчиненні злочину на ефективний захист, наданий захисником…, є однією з основних ознак справедливого судового розгляду».
У пункті 89 рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2001 року у справі «Кромбах проти Франції» вказано, що «хоча право кожної особи, обвинувачуваної у вчиненні кримінального правопорушення, на ефективний захист адвокатом не є абсолютним, воно становить одну з головних підвалин справедливого судового розгляду».
Разом із тим, у пункті 63 рішення від 09 червня 2011 року у справі «Лучанінова проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «для здійснення обвинуваченим свого права на захист йому зазвичай повинно бути забезпечено можливість отримати ефективну допомогу захисника із самого початку провадження» (пункт 52 рішення Європейського суду з прав людини від 27 листопада 2008 року у справі «Сальдуз проти Туреччини» та пункти 90-91 рішення Європейського суду з прав людини від 12 червня 2008 року у справі «Яременко проти України»).
Отже, недотримання цієї складової права на захист на різних стадіях кримінального провадження може призвести до істотних порушень вимог Кримінального процесуального законодавства України та скасування судового рішення.
Зміст такої засади кримінального провадження як забезпечення права на захист розтлумачений у статті 20 Кримінального процесуального кодексу України. Ця засада включає як право особи захищати себе особисто чи за допомогою обраного захисника, так і право на кваліфіковану правову допомогу за рахунок держави у випадках, передбачених законом.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження захист прав та інтересів обвинуваченого ОСОБА_4 здійснює захисник - ОСОБА_5 , яка діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, у кримінальному провадженні стосовно якої відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням № 005-270006367, виданим 01 липня 2024 року Східним міжрегіональним центром з надання безоплатної правової допомоги, а також свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХВ № 000117, виданого 16 вересня 2015 року на підставі рішення Харківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 14 від 21 липня 2015 року (дублікат).
У судовому засіданні обвинувачений повідомив суду, що бажає відмовитись від захисника ОСОБА_5 з власних міркувань.
Приписи статті 54 Кримінального процесуального кодексу України визначають як право обвинуваченого відмовитися від захисника, так і регламентує порядок такої відмови.
Так, частиною 1 наведеної норми право урегульовано, що обвинувачений має право відмовитись від захисника або замінити його.
При цьому частиною 3 цієї ж статті закріплено, що відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов'язковою. У такому випадку, якщо обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого, захисник повинен бути залучений у порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу, для здійснення захисту за призначенням.
Одночасно із цим, згідно з положеннями частини 2 статті 48 Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається судом для здійснення захисту за призначенням у випадках та в порядку визначених статтями 49 та 53 цього Кодексу.
Положеннями частини 1 статті 49 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов'язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо: 1) відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника; 2) підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може його залучити самостійно; 3) слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його. Захисник може бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.
Так, участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного. В інших випадках обов'язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні: щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою; щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою; щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад; щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, - з моменту встановлення цього факту; щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, - з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності; щодо реабілітації померлої особи - з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи; щодо осіб, стосовно яких здійснюється спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження, - з моменту прийняття відповідного процесуального рішення; у разі укладення угоди між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості - з моменту ініціювання укладення такої угоди (стаття 52 Кримінального процесуального кодексу України).
З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_4 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, яке відповідно до визначеною статтею 12 Кримінального кодексу України класифікації відноситься до категорії тяжких злочинів, а отже згідно з частиною 1 статті 52 Кримінального процесуального кодексу України участь захисника не є обов'язковою у цьому кримінальному провадженні. Інших обставин, визначених частиною 2 наведеної норми права, судом не встановлено.
Водночас, судом було роз'яснено право обвинуваченому на заміну захисника або залучення захисника самостійно.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 добровільно відмовляється від захисника, у тому числі після конференційної розмови з останньою, участь захисника у даному кримінальному провадженні не є обов'язковою, суд прийшов до переконання про можливість прийняття відмови обвинуваченого від захисника.
При цьому суд бере до уваги позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 09 вересня 2021 року у справі № 631/645/19 відповідно до якої, особа (підозрюваний, обвинувачений) без встановлення будь-яких обмежень та умов, керуючись власним волевиявленням, має право відмовитися від захисника або замінити його в будь-який момент кримінального провадження в усній або письмовій формі. Особа, яка відмовляється від захисника, не зобов'язана обґрунтовувати чи доводити суду наявність обставин, які, на її думку, вказують на те, що захисник не здійснює належним чином захист та не виконує свої професійні обов'язки. Якщо обвинувачений відмовився від захисника, а суд залишив таке клопотання без задоволення, то це є порушенням права на захист, що вважається істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 1, 2, 7, 8, 9, 20, 22, 36, 37, 48 - 50, 52, 54, 314, 369, 372, частиною 2 статті 392, частиною 5 саттті 532, статтею 533 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
Прийняти відмову обвинуваченого ОСОБА_4 від захисника - ОСОБА_5 , яка діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, у кримінальному провадженні стосовно якої відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням № 005-270006367, виданим 01 липня 2024 року Східним міжрегіональним центром з надання безоплатної правової допомоги, подану в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 грудня 2023 року під № 62023170020003071 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її постановлення. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачені частиною 1 статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Суддя: ОСОБА_1