Справа № 643/8583/24
Провадження № 3/643/3271/24
10.09.2024 м.Харків
Суддя Московського районного суду м. Харкова Броницька М.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Харківського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, -
встановив:
Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 875814 від 27.07.2024, 10.07.2024 близько 18:40 за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 виражалась нецензурною лайкою у громадському місці, чим скоїла дрібне хуліганство. У протоколі зазначається, що правопорушенням не заподіяно матеріальну шкоду. Вказані дії кваліфіковані особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала та пояснила, що 10.07.2024 близько 18:00 вирушила на прогулянку зі своїми трьома собаками. На початку прогулянки до неї на підвищеному тоні із кількакратним застосуванням ненормативної лексики звернулася раніше невідома їй жінка, котра гуляла з немовлям в дитячій колясці, а згодом почала погрожувати розправою над однією з собак. Паралельно ця раніше невідома особа, яка згідно наявних у матеріалах справи пояснень має ім'я ОСОБА_2 , проводила зйомку на свій приватний мобільний телефон. За якийсь час до ОСОБА_2 приєднався молодий чоловік, ймовірно перебуваючий у подружніх відносинах з останньою. ОСОБА_1 довелося ліхтарем прибирати телефон ОСОБА_2 від свого обличчя. ОСОБА_1 визнає, що в кінці конфліктної ситуації однократно висловила слово ненормативної лексики виключно на адресу ОСОБА_2 , оскільки була спровокована останньою, хвилювалася за своїх собак. В подальшому ОСОБА_1 вимушена була прийняти заспокійливий препарат - валер'янку, оскільки не могла заспокоїтися, втратила апетит та у неї піднявся артеріальний тиск.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , пояснила, що безпосередньо спостерігала конфліктну ситуацію, яка виникла між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Зазначила, що поведінка ОСОБА_2 характеризувалася винятковою агресією, підвищеними тонами розмови, і її спостерігало велика кількість місцевих мешканців.
ОСОБА_1 зазначила, що саме свідок ОСОБА_3 звернула її увагу на поширення у публічних застосунках вирізаного з контексту відеозапису конфліктної ситуації, яка мала місце між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на якому інформація подана в спосіб, що не відображає реальної картини того, що відбулося, та не показує ініціатора конфлікту, а спрямоване на формування в стороннього глядача враження того, що саме ОСОБА_1 розпочала конфліктну ситуацію.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозиція ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Об'єктом адміністративного проступку, передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Найбільш розповсюджена форма дрібного хуліганства - нецензурна лайка у громадських місцях, непристойні висловлювання. Іншою формою цього правопорушення є образливе ставлення до громадян, під яким необхідно розуміти докучливу поведінку, пов'язану з образливими діями, що зневажають честь і гідність людини та утискають будь-чию волю, до того ж у грубій розв'язній манері.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме - громадське місце.
Громадське місце - вільна в доступі необмеженому колу осіб територія нежитлового та невиробничого призначення, яка використовується для задоволення особистих потреб, у межах якої здійснюється державне регулювання суспільних відносин з охорони громадського порядку. Отже, громадське місце є публічним і знаходиться у вільному доступі для необмеженого кола осіб, незалежно від соціальної, групової чи іншої належності й без будь-яких спеціальних дозволів.
З об'єктивної сторони, хуліганство, незалежно від виду відповідальності (адміністративної чи кримінальної), характеризується порушенням громадського порядку, а з суб'єктивної сторони - умисною виною та мотивом явної неповаги до суспільства.
Тобто, дрібне хуліганство характеризується наявністю умислу. Особа, яка скоїла дрібне хуліганство, розуміє, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає чи умисно допускає неповагу до суспільства.
Адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, має матеріальний склад, тому суспільно небезпечні наслідки можуть бути поставлені у вину особі лише за умови, що вони перебували в причинно-наслідковому зв'язку з його дією або бездіяльністю.
З системного аналізу діючого законодавства вбачається, що суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що привели до дестабілізації стану суспільства.
Громадська небезпека дій правопорушників проявляється в тому, що дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися, а дії правопорушників спрямовані проти забезпечення нормального життя, суспільно-політичної діяльності громадян.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові "Про судову практику у справах про хуліганство" від 22.12.2006 № 10 дійшов висновку про те, що судам, необхідно встановлювати всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного з учасників хуліганства, з'ясовувати, чи порушив підсудний своїми діями громадський порядок, чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства.
Так, згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 22.12.2006 «Про судову практику у справах про хуліганство» дрібне хуліганство - це умисне порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке не супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 288/1158/16-к обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи. Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об'єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства. З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб'єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства. За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства. Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №875814 від 27.07.2024, 10.07.2024 близько 18:40 за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 виражалась нецензурною лайкою у громадському місці, чим скоїла дрібне хуліганство, за що передбачена відповідальність за ст. 173 КУпАП.
Між тим, у протоколі взагалі не зазначено, яким чином був порушений громадський порядок і спокій громадян, як і не зазначено мотив вчинення ОСОБА_1 відповідних дій, в той час як протокол, є актом обвинувачення, й повинен містити конкретне обвинувачення, виходячи з поняття адміністративного правопорушення, відповідно до вимог КУпАП.
При цьому, суду не було надано жодних доказів умисного порушення ОСОБА_1 саме громадського порядку і спокою громадян.
Із наявних матеріалів справи не вбачається у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, ні об'єктивної сторони правопорушення у сфері суспільних правовідносин, ні суб'єктивної - у формі умислу особи на скоєння хуліганських дій, з метою порушення громадського порядку.
Жодних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 відповідних дій саме з мотивом явної неповаги до суспільства суду надано не було.
Враховуючи вищевикладене, матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б указували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ст. 173 КУпАП, та які б підпадали саме під ознаки дрібного хуліганства.
Таким чином, судом не встановлено наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, а саме: хуліганського мотиву та умислу, спрямованого на порушення громадського порядку, оскільки дрібне хуліганство наявне лише за умови наявності хуліганського мотиву, тобто внутрішнього спонукання особи порушити не тільки громадський порядок, але й проявити неповагу до суспільства чи окремої особи без вагомих на те причин, що в даному випадку відсутнє.
Окрім того, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено всіх ознак об'єктивної сторони складу такого адміністративного правопорушення як дрібне хуліганство, а саме: не зазначено, чи вчинено діяння в присутності сторонніх осіб, чи були порушені громадський порядок і спокій громадян в результаті дій ОСОБА_1 , чи мали місце з її сторони чіпляння до громадян та інші подібні дії.
Таким чином, фабула адміністративного правопорушення, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, не відображає всіх істотних ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, тобто дрібного хуліганства.
У відповідності до рішень ЄСПЛ у справах «Малофеєва проти Росії» (заява № 36673/04) та «Карєлін проти Росії» (заява № 926/08) від 20.09.2016, у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає усіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа належним чином не може підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін (оскільки фактично суд перебирає на себе не властиву йому функцію обвинувачення), що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і у такому разі справа має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
У даній справі під час складання матеріалів адміністративного провадження, правоохоронним органом, не було зібрано достатньої кількості інших безспірних доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а наявні в матеріалах справи докази цього не підтверджують.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (заява № 16437/04) (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Аналіз досліджених доказів у їх сукупності та встановлених фактичних у даному конкретному випадку обставин справи дають суду підстави дійти висновку, що з урахуванням їх характеру, мотивів і причини їх виникнення, дії ОСОБА_1 були зумовлені провокуючою поведінкою ОСОБА_2 , яка не дала змогу їй реалізувати вигул своїх собак. При цьому ці дії не мали публічного характеру, були направленні на порушення громадського порядку і спокою громадян, а конфлікт виник на ґрунті особистих взаємовідносин.
Оскільки дії ОСОБА_1 не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, будь-які докази на підтвердження її вини відсутні, суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не доведена поза розумним сумнівом, у зв'язку із чим, виходячи з норми пункту першого частини першої ст. 247 КУпАП, розпочате провадження у даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 33, 173, 247, 251, 280, 283-285, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя М.В. Броницька