Справа № 629/5939/23
Номер провадження 2/629/54/24
РIШЕННЯ
05.09.2024 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Цендри Н.В., за участю секретаря Андрієнко С.А., адвокатів: Науменка В.В., Сагайдак Е.С., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальних збитків, заподіяних в результаті неправомірних дій, та моральної шкоди, суд, -
Позивач через свого представника звернувся до суду з вище вказаним позовом, в якому просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» на свою користь матеріальну шкоду в сумі 157400 грн. за заподіяння шкоди його майну; з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 220516,17 грн., моральну шкоду у розмірі 20000 грн., понесені витрати у сумі 20979,16 грн. в т.ч. оплата послуг адвоката у сумі 10050,00 грн., 5000,00 грн. на оплату послуг спеціаліста, 1950,00 грн. на евакуацію автомобіля та дефектовку, сплачений судовий збір сум 3973,16 грн; судові витрати покласти на відповідачів. В обґрунтування позову зазначив, що 22.08.2023 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області винесено постанову згідно якої відповідача ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Згідно постанови, 30.07.2023 року о 17 год.35 хв. водій ОСОБА_2 в м. Лозова Харківської області керувала автомобілем CHRYSLER д/н «ТАНЕЧКА» по вул.Лозовського при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Суворова, не надала переваги в русі автомобілю RENAULT LAGUNA д/н НОМЕР_1 , який рухався по головній дорозі та скоїла з ним зіткнення. В результаті ДТП постраждав його автомобіль RENAULT LAGUNA д/н НОМЕР_1 . Загальна сума на ремонт автомобіля встановлена у розмірі 377916,17 грн. Автомобіль CHRYSLER реєстраційний номер « НОМЕР_2 » був застрахований в ТДВ СК «Альфа-Гарант», відповідно шкоду слід відшкодовувати ТДВ СК «Альфа-Гарант». Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у СК «Оранта» з лімітом відповідальності у розмірі 160000 грн. шкода майну; франшиза 2600 грн., тому ТДВ СК «Альфа-Гарант» слід відшкодувати 157400 грн., а різницю у розмірі 220516,17 грн. повинна сплатити ОСОБА_2 . Станом на день звернення з позовом до суду відповідачами завдана шкода його майну не відшкодована. Також зазначив, що йому завдано моральну шкоду, яка полягає в отриманні тілесних ушкоджень, стресу та порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, та в порушенні стосунків з оточуючими його людьми. Це пов'язано з тим, що автомобіль йому потрібен не лише для побутових справ, а й для виконання роботи. Значний проміжок часу він не може користуватися автомобілем, було порушено його звичайний спосіб життя, що принесло великий дискомфорт для нього та згубно вплинуло на його стан здоров'я. Також будучи юридично не обізнаним для отримання правової допомоги із даного спору, ним було укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом Науменком В.В., та сплачено за надання правової допомоги адвокатського гонорару у розмірі 10050 грн.
Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 жовтня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
30.10.2023 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Сагайдак Е.С. надано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, в обґрунтування зазначив, що звіт за вих. №51427 від 18.08.2023 складений суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу не відповідає чинному законодавству та проведений з порушенням процедури. Крім того, позивач не надав жодного доказу, який вказує на відсутність вини позивача у вказаному ДТП, а саме те, що в його діях відсутні порушення вимогам правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв'язку з ДТП. Також позивачем не доведено, яка вартість автомобіля RENAULT LAGUNA р.н. НОМЕР_1 після ДТП у пошкодженому стані, а в супереч чинному законодавству заявлено позовні вимоги про стягнення вартість відновлювального ремонту, де його проведення є недоцільним у виду фізичного знищення транспортного засобу. Оскільки відповідно до вище вказаного звіту визнано недоцільним проведення ремонту пошкодженого транспортного засобу, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу, а тому розмір завданої шкоди було оцінено в розмірі ринкової вартості транспортного засобу, тобто даний автомобіль визнано фізично знищеним. У випадку фізичного знищення транспортного засобу потерпілому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до по після ДТП.
07.11.2023 року представником відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант» надано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог до ТДВ СК «Альфа-Гарант», судові витрати покласти на позивача. В обґрунтування зазначив, що 30.07.2023 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу CHRYSLER 300С» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу RENAULT LAGUNA д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 31.07.2023 року, до товариства звернулася ОСОБА_2 , із повідомленням особи, відповідальність якої застраховано про дорожньо-транспортну пригоду та надав копію полісу страхування, копію посвідчення водія та копію свідоцтва про реєстрацію ТЗ, копію протоколу про адміністративне правопорушення та копію схеми місця ДТП, копії роздруківок фотографій з місця ДТП. Цього ж дня до товариства звернувся потерпілий ОСОБА_1 , з повідомленням про настання ДТП, та надав копію полісу страхування, копію посвідчення водія та копію свідоцтва про реєстрацію ТЗ. 11.08.2023 року, представником товариства було проведено огляд пошкодженого RENAULT LAGUNA д.н.з. НОМЕР_1 , та був складений відповідний акт огляду колісного ТЗ підписаний ОСОБА_1 . Оскільки не було досягнуто між сторонами згоди щодо розміру страхового відшкодування, 02.11.2023 року товариством було отримано два звіти автотоварознавчого дослідження ФОП ОСОБА_4 . Предметом дослідження яких було встановлення вартість матеріального збитку, та утилізаційну (залишкову) вартість. Згідно цих звітів вартість матеріального збитку становить 214623,39 грн. (вартість матеріально збитку)-77830,30 грн. (вартість авто після ДТП)-2600,00 грн. (франшиза за полісом)=134205,09 грн. Вказана сума була перерахована страховиком на користь позивача. Зазначив, що позивач не довів належними та допустими доказами наявність обставин, визначених ст. 34 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», необхідних для самостійного визначення позивачем розміру завданої йому шкоди, тому у відповідача відсутнє зобов'язання перед позивачем зі сплати страхового відшкодування на підставі висновків зроблених на замовлення позивача.
Представник позивача - адвокат Науменко В.В. у судовому засіданні з у рахуванням висновку експерта №1203 за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи згідно якого вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Renault Laguna» д.н.з. НОМЕР_1 складає 221278,07 грн. та здійсненої виплати відшкодування ТДВ СК «Альфа-Гарант» позивачу на суму 134205,09 грн. уточнив позовні вимоги, а саме зменшив позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди та просив стягнути з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь позивача недоплачену матеріальну шкоду в сумі 23194,91 грн, з ОСОБА_2 - в сумі 63878,07 грн. На задоволенні решти позовних вимог наполягав.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав свого представника та просив задовольнити позовні вимоги з урахуванням уточнення.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Сагайдак Е.С. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог до відповідача ОСОБА_5 у розмірі 63878,07 грн. з урахуванням уточнення, посилаючись на позиції Верховного Суду у постановах №753/11069/16 від 17.02.2021 року, №910/17947/15 від 03.02.2021 року. Вказав, що у випадку фізичного знищення транспортного засобу потерпілому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. Фізично знищеним транспортний засіб є у тому випадку коли його відновлення неможливе або якщо воно є економічно недоцільним. У даному випадку відновлення транспортного засобу є економічно недоцільним, оскільки і у висновку експерта яка була проведена на підставі ухвали суду і у тому звіті, який надавав позивач вартість відновлювального ремонту суттєво перевищує ринкову вартість транспортного засобу, тобто не доцільно витрачати 377916,17 грн. на ремонт даного транспортного засобу, а доцільно взяти 244449,92 грн. та купити на ринку такий самий транспортний засіб. Вартість автомобіля після ДТП відповідно до висновку експерта проведеної за ухвалою суду складає 76331,62 грн. Тому, якщо від ринкової вартості автомобіля 221278,07 грн.-76331,62 грн. то виходить, що розмір шкоди завданої позивачу становить 144946,45 грн., що є у межах ліміту страхового відшкодування, який становить 157400 грн. Тому вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_2 майнової шкоди є безпідставними. Стосовно звернення саме до відповідача ОСОБА_2 є теж практика Верховного Суду, що позивач повинен стягувати завдану шкоду з страхової компанії, а з винуватця підлягає стягненню виключно у тому випадку коли виплата перевищує страховий ліміт, а вданому випадку страховий ліміт не перевищує. Тому вважає, що всі питання позивач повинен пред'являти до страхової компанії. Стосовно понесених судових витрат зазначив, що позивач зменшив позовні вимоги до ОСОБА_2 , тому якщо суд дійде висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , не стягуються судові витрати. Щодо послуг евакуатора, то відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає стягненню з страхової компанії. Зауважив, що якщо судові витрати стягуються, то вони стягуються в солідарному розмірі з обох відповідачів. Стосовно моральної шкоди зазначив, що ці вимоги не є обґрунтованими, та не надано жодних доказів яким чином була завдана моральна шкода. На підставі викладеного просив відмовити у позовних вимог до ОСОБА_2 у повному обсязі та стягнути на користь відповідача витрати на професійно правничу допомогу та на проведення судово - автотоварознавчої експертизи, які відповідач поніс у зв'язку з тим, що був змушений захищати свої права.
Представник відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант» в судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Суд, дослідивши надані докази, вислухавши доводи сторін, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
30.07.2023 року о 17 год.35 хв. водій ОСОБА_2 в м. Лозова Харківської області керувала автомобілем CHRYSLER д/н «ТАНЕЧКА» по вул.Лозовського при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Суворова, не надала переваги в русі автомобілю RENAULT LAGUNA д/н НОМЕР_1 , який рухався по головній дорозі та скоїла з ним зіткнення. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 850 грн.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, факт винуватості відповідача ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 30.07.2023 року, є встановленим та не підлягає доказуванню.
На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля RENAULT LAGUNA, державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА», поліс № АТ/4279737.
02.05.2023 року між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ-0003663860.
30.07.2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду за участі відповідача ОСОБА_2 та надав заяву від 31.07.2023 року про відшкодування витрат пов'язаних з пошкодженням майна.
Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, виконаного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 від 18.08.2023 року за вих.№51427 на замовлення позивача ОСОБА_1 , вартість відновлювального ремонту КТЗ RENAULT LAGUNA, д.р.н. НОМЕР_1 , визначена за витратним підходом, складає 377916,17 грн.; ринкова вартість даного транспортного засобу визначена за порівняльним підходом може складати 224449,92 грн. Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ після аварійного пошкодження КТЗ RENAULT LAGUNA, д.р.н. НОМЕР_1 , станом на 30.07.2023 року становить без врахування ВТВ 224449,92 грн.
На підтвердження своїх доводів щодо виплати позивачу страхового відшкодування в повному обсязі, а саме в розмірі 134205,09 грн., як підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, представником відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант» було надано докази, а саме: протокол ЦВ/25/4115 огляду транспортного засобу, згідно якого 11.08.23 року представником ТДВ СК «Альфа-Гарант» в присутності потерпілого ОСОБА_1 було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу RENAULT LAGUNA, д.р.н. НОМЕР_1 із зазначенням пошкоджень утворених внаслідок ДТП, що мало місце 30.07.2023 року; звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу №ЦВ/23/4115 від 02.11.2023 року, виготовленого ФОП ОСОБА_4 на замовлення ТДВ СК «Альфа-Гарант», згідно якого вартість матеріального збитку завданого власнику майна RENAULT LAGUNA, д.р.н. НОМЕР_1 ,2010 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , внаслідок ДТП, складає 214635,39 грн.; звіт про визначення ринкової вартості колісного транспортного засобу в пошкодженому стані №ЦВ/23/4115/1 від 02.11.2023 року, виготовленого ФОП ОСОБА_4 на замовлення ТДВ СК «Альфа-Гарант», згідно якого ринкова вартість пошкодженого майна RENAULT LAGUNA, д.р.н. НОМЕР_1 ,2010 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , внаслідок ДТП, складає 77830,30 грн.; платіжну інструкцію в національній валюті від 07.11.2023 року №40609, згідно якої ТДВ СК «Альфа-Гарант» перерахував ОСОБА_1 на його картковий рахунок страхове відшкодування у розмірі 134205,09 грн.
Ухвалою суду від 16.01.2024 року за клопотанням представника позивача для з'ясування дійсного розміру матеріального збитку, завданого позивачеві та вартості відновлювального ремонту транспортного засобу судом було призначено автотоварознавчу експертизу.
Згідно висновку експерта №1203 за результатами проведення транспортного-товарознавчої експертизи від 20.06.2024 року, ринкова вартість автомобіля RENAULT LAGUNA, д.н. НОМЕР_1 до пошкодження від ДТП (30.07.2023) на дату ДТП (30.07.2023), складає 221278,07 грн; ринкова вартість автомобіля після пошкодження від ДТП (30.07.2023) на дату ДТП (30.07.2023) складає 76331,62 грн; вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням, кофіцієнту фізичного зносу КТЗ по цінам дійсним на момент ДТП складає 144946,45 грн.; вартість матеріального збитку, завданого власнику даного автомобіля, приймається у розмірі ринкової вартості автомобіля RENAULT LAGUNA, д.р.н. НОМЕР_1 на момент пошкодження у резульаті від ДТП (30.07.2023) по цінам дійсним на момент ДТП (30.07.2023), складає 221278,07 грн.
Вказаний висновок сторонами не оспорюється та суд бере його до уваги при ухваленні даного рішення.
За змістом ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Пленум Верховного Суду України у постанові №6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» у пункті 2 роз'яснив, що при розгляді таких справ, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі або майну громадянина відшкодовується у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відтак, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, необхідним є наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності), шкідливих наслідків у вигляді заподіяння позивачу збитків, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками, а також вини правопорушника.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, та незалежно від вини фізичної або юридичної особи, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно з частиною першою, другою ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.
Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в тому числі, моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб, тощо).
Правило генерального делікту закріплено у статті 1166 ЦК України щодо майнової шкоди та у статті 1167 ЦК України щодо моральної шкоди.
Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.
За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.
Проте, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон №1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
Згідно зі статтею 6 цього Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 Закону №1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на зазначене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження №14-316цс18), від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 (провадження № 14-95цс20) висувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом№ 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Отже, за загальним правилом, потерпіла особа має право на відшкодування завданих їй збитків у повному розмірі, а вищенаведені норми матеріального права встановлюють спеціальний порядок відшкодування такої шкоди, а саме: в межах лімітів відповідальності страховика відшкодування завданої потерпілій особі шкоди здійснюється страховиком, а у випадку якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика відшкодування здійснюється винною особою в межах суми, яка становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Згідно з висновком експерта №1203 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 20.06.2024, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля RENAULT LAGUNA, д.н. НОМЕР_1 складає 221278,07 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та даний факт підтверджується стороною позивача відповідачем ТДВ СК «Альфа-Гарант» позивачу сплачено страхову суму за шкоду, заподіяну майну у розмірі 134205,09 грн., таким чином з відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант» у межах суми страхового відшкодування (160000 грн. (ліміт страхової відповідальності) - 2600 грн. (франшиза)=157,400 грн) підлягає стягненню недоплачена матеріальна шкода у розмірі 23194,91 грн. Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача перевищує виплачений ТДВ СК «Альфа-Гарант» розмір страхового відшкодування з урахуванням суми стягнутою судом, то суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 як винної особи на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування у розмірі 63878,07 грн.
Щодо позиції відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант» про повне виконання свого зобов'язаня щодо здійснення страхового відшкодування на користь позивача в повному обсязі у розмірі 134205,09 грн, суд заначає наступне.
Розрахунок страхового відшкодування був проведений відповідачем відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №ЦВ/23/4115 від 02.11.2023 року, згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу RENAULT LAGUNA, д.н. НОМЕР_1 складає 214635,39 грн. Відповідно до звіту про визнаення ринкової вартості колісного транспортного засобу в пошкодженому стані №ЦВ/23/4115/1 від 02.11.203 року, ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу RENAULT LAGUNA, д.н. НОМЕР_1 складає 77830,30 грн.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.
Відповідно частини другої статті 11 вказаного Закону замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб.
Водночас, власник пошкодженого майна не ініціював проведення оцінки свого майна вказаному суб'єкту оціночної діяльності.
Крім того, оцінювач ОСОБА_4 при складанні звітів не попереджався про кримінальну відповідальність, діяв від імені страхової компанії, що може свідчити про їх заінтересованість при вчиненні дій в інтересах відповідача.
Крім того, згідно пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) приймає рішення про здійснення страхового відшкодування після узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, що на час подачі позову до суду позивач не був ознайомлений з вказаними звітами, ознайомився з ними лише під час розгляду справи в суді, та для встановлення дійсного розміру матеріального збитку, завданого позивачеві та вартості відновлювального ремонту за його клопотанням судом було призначено судову автотаварознавчу експертизу. Вказане свідчить про те, що розмір страхового відшкодування з позивачем не узгоджувався. При цьому висновок експерта №1203 за результатами проведення танспортно-товарознавчої експертизи від 20.06.2024 року відповідачем ТДВ СК «Альфа-Гарант» не оскаржується.
Таким чином, оскільки страховиком при виплаті позивачу страхового відшкодування було взято за основу звіти про оцінку майна, які складено з порушенням вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а тому вказані звіти не є належними та допустимими доказами у розумінні статей 77, 78 ЦПК України.
Щодо стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 , то суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обґрунтовуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, позивач зазначив, що через протиправну поведінку відповідача йому була спричинена моральна шкода, яка полягає в отриманні тілесних ушкоджень, стресу та порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громаського життя, та в порушенні стосунків з оточуючими його людьми. Це пов'язано з тим, що автомобіль йому потрібен не лише для побутових справ, а й для виконання роботи. Значний проміжок часу він не може користуватися автомобілем, було порушено його звичайний спосіб життя, що принесло великий дискомфорт для нього та згубно вплинуло на його стан здоров'я.
В обґрунтування вищевказаного, позивачем не було надано жодного доказу, а сам факт ДТП не є беззаперечною підставою для відшкодування моральної шкоди.
Проте, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини визнано презумпцію моральної шкоди, що полягає у тому, що у разі порушення майнових або немайнових прав середня нормально реагуюча на протиправну поведінку щодо неї, людини відчуває страждання (моральну шкоду), а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).
Тому, з огляду на вищевказане, суд приймає доводи позивача про те, що через пошкодження транспортного засобу у нього дійсно міг змінитися звичайний ритм життя, оскільки він вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
Отже, суд вважає, що завдана позивачу моральна шкода у контексті обставин, встановлених під час розгляду справи, не може бути компенсована лише відшкодуванням йог матеріальних втрат.
За таких обставин суд вважає обґрунтованою позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача завданої моральної шкоди, яку суд оцінює у сумі 10000,00 грн., яка на думку суду є адекватною завданій позивачу шкоди та буде відповідати принципам розумності та справедливості, встановленим в статті 23 ЦК України.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на оплату послуг спеціаліста за складання звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного ранспортного засобу суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 у розмірі 5000 грн., то суд не вбачає підстав для завдоволення вказаних вимог, виходячи з наступого.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до частини шостої статті 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Відповідно до квитанції до платіжної інструкції №42081110 від 18.08.2023 року, акту надання послуг (робіт) №41585 від 16.08.2023 року ОСОБА_1 сплачено суму у розмірі 5000 грн за складання звіту ФОП ОСОБА_3 для визначення матеріального збитку RENAULT LAGUNA, д.н. НОМЕР_1 .
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов'язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.
Відтак, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі №712/4126/22).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що при ухваленні рішення судом було враховано висновок експерта №1203 від 20.06.2024 року та саме на нього, як доказ обґрунтованості своїх позовних вимог посилався позивач при визначенні розміру відшкодування, тому витрати пов'язані із сладання звіту від 18.08.2023 року відшкодуванню не підлягають, оскільки позивачем не доведено, що вони пов'язані з розглядом справи.
Витрати пов'язані з евакуацією автомобіля та дефектовку у розмірі 1950 грн, що підтверджується розрахунком №267 від 11.08.2023 року та актом №267 приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 11.08.2023 року ФОП ОСОБА_6 підлягають стягненню з ОСОБА_2 в повному обсязі, як винної особи.
Що стосується позовної вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката, то суд виходить з наступного.
Згідно ч.2 ст.141ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.8 ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно ч.1, п.1 ч 3 ст.133ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.137ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 зі справи №922/445/19 та від 22.11.2019 року зі справи №910/906/18 викладено правову позицію відповідно до якої положення частини п'ятоїстатті 126ГПК України свідчить про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано ордер про надання правничої допомоги виданого на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 09.10.2023, квитанцію про оплату послуг адвоката з детальним розрахунком наданих послуг від 09.10.2023, квитанцію до прибуткого касового ордера від 09.10.2023, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
При цьому судом звертається увага на те, що відповідачу в повній мірі була надана можливість заявити щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат, якою він не скористався.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, а саме 10050 грн.
У відшкодуванні відповідачу ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 38000 грн та втрат на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 4588,42 грн, суд відмовляє, виходячи з наступного.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
Згідно ст.30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.
Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру таабо порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру таабо порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі №466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18.
Згідно ч.4 ст.263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Документів, що свідчать про оплату гонорару, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що відповідач дійсно поніс витрати на правничу допомогу, матеріали позовної заяви не містять. Так, представником відповідача долучено ксерокопію скіншоту з додатку ПриватБанку із зазначенням зарахування на його картку за купівлю товару 14000 грн., проте, що вказана сума була зарахована як гонорар відповідно до договору №405 про надання правничої допомоги від 23.10.2023 року, на який посилається представник позивача як доказ підтвердження понесених витрат даний документ не містить. Також суд не бере до уваги наданий представником відповідача рахунок-фактура №72 від 10.11.2023 року, оскільки в даному документі не конкретизовано, за що саме було нараховано суму у розмірі 24000 грн.- за послуги відповідно до договору про надання правової допомоги №405 від 23.10.2023 року чи по додатковій угоді від 10.11.2023 року. Оскільки в рахунку-фактури №72 від 10.11.2023 року в графі "назва роботи наданих послуг" зазначено "оплата послуг за договором про надання правової допомоги №405 та додаткової угоди від 10.11.2023 року". Крім того відсутній підтверджуючий документ щодо здійснення ОСОБА_2 оплати згідно рахунку-фактури.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу, в зв'язку з чим вказана вимога задоволенню не підлягає.
Крім того, як було вище зазначено, при ухваленні рішення судом враховано висновок експерта №1203 від 20.06.2024 року, проведений на підставі ухвали суду, який відповідачем не заперечувався та на який останій посилався у своїх поясненнях, тому витрати пов'язані із складання висновку експерта №24479 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 09.11.2023 року відшкодуванню відповідачу не підлягають.
Згідно ч. 1 ст. 141 ст. ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, суд вважає за необхідним стягнути судові витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 з ТДВ СК "Альфа-Гарант" у розмірі 1768,52 грн. при цьому суд враховує, що сума срахового відшкодування останнім було проведене вже під час судового розгляду, та з ОСОБА_2 в сумі 1153,96 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 77, 81, 89, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальних збитків, заподіяних в результаті неправомірних дій, та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріальну шкоду в сумі 23194 (двадцять три тисячі сто дев'яносто чотири) грн. 91 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріальну шкоду в розмірі 63878 (шістдесят три тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн. 07 коп., моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) грн., понесенні витрати у розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. в т.ч.: оплата послуг адвоката у сумі 10050,00 грн., 1950,00 грн. на евакуацію автомобіля та дефектовку.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1768,52 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1153,96 грн.
В іншій частині позову відмовити.
У задоволенні заяви представника відповідача про стягнення судових витрат - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлений 10.09.2024.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 .
Відповідачі: ОСОБА_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 .
Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», юридична адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, поштова адреса: м. Київ, вул.Г.Тороповського, буд.14,
Суддя Наталія ЦЕНДРА