Справа № 627/180/24
10.09.2024
10.09.2024 рокус-ще Краснокутськ
Суддя Краснокутського районного суду Харківської області Каліберда В.А., за участю секретаря Коломієць Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Краснокутськ Богодухівського району Харківської області заяву ОСОБА_1 про відвід судді Краснокутського районного суду Харківської області Вовк Л.В. від участі в розгляді матеріалів справи за №627/180/24 про адміністративне правопорушення
До Краснокутського районного суду Харківської області надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Краснокутського районного суду Харківської області Вовк Л.В. від участі в розгляді матеріалів справи за №627/180/24 про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Вказана заява мотивована тим, що при розгляді адміністративного матеріалу №627/180/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддя Вовк Л.В. порушує права на захист та справедливий розгляд справи, що може вплинути на об'єктивний розгляд справи про адміністративне правопорушення, а тому суддя Вовк Л.В. не може брати участь у розгляді даної справи та підлягає відводу.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його адвокат Варфоломєєва С.В. заяву про відвід судді Вовк Л.В. підтримали та прохали задовольнити.
Викликана в судове засідання суддя Краснокутського районного суду Харківської області Вовк Л.В. не з'явилася, надавши заяву про розгляд заяви про відвід у її відсутність, при прийнятті рішення покладається на розсуд суду.
Вивчивши заяву та додані до неї матеріали, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його адвоката Варфоломєєвої С.В., приходжу до наступного висновку.
Нормами чинного КУпАП не врегульовані питання відводу (самовідводу) судді від розгляду справи про адміністративне правопорушення, тому, з метою забезпечення виконання положень ст.1 КУпАП, суд застосовує принцип аналогії закону найбільш близької галузі права кримінального процесуального та керується ст.ст. 75-81 КПК України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Аналогічні вимоги щодо гарантування захисту прав, свобод та інтересів кожного у розумні строки незалежним, безстороннім та справедливим судом передбачені і у ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Враховуючи вказане, а також вимоги ст. 9 Конституції України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», відповідно до яких суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права, суд вважає, що розгляд заяви про самовідвід судді в рамках справи про адміністративне правопорушення можливим та таким, що направлений на захист прав особи щодо розгляду його справи безстороннім судом.
Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з'ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.
Відповідно до ст. 3 Кодексу суддівської етики, суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
У разі, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним чином поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє відсутні докази чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінуючої зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу здійснення правосуддя.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно ч.1 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених ст.ст.75-79 Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Розглядаючи заяву про відвід судді, суддя бере до уваги, що для відводу судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість чи не об'єктивність у розгляді справи. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Такі обставини при розгляді заяви ОСОБА_1 про відвід судді Краснокутського районного суду Харківської області Вовк Л.В. не встановлені, заявником не доведена наявність обставин, які б викликали сумніви в неупередженості судді та унеможливлювали ухвалення суддею об'єктивного рішення у справі, доводи викладені в заяві про відвід, не містять доказів, що вказують на необ'єктивність чи упередженість судді, а мотиви відводу судді Вовк Л.В., які зазначені в заяві, не можуть свідчити про порушення права на справедливий суд та упередженість судді, навпаки, заявник ОСОБА_1 при розгляді заяви про відвід повідомив, що суддею Вовк Л.В. судові засідання проводяться та розглядається адміністративний матеріал за ч.1 ст.130 КУпАП по суті, допитуються свідки, а також розглядаються заявлені ним клопотання. Окрім цього, вказане заявником ОСОБА_1 в заяві про відвід порушення суддею Вовк Л.В. його права на захист, не знайшло свого підтвердження, оскільки його представництво і захист прав та законних інтересів в суді здійснює його адвокат Варфоломєєва С.В.
В зв'язку з вищевикладеним, вважаю що заява ОСОБА_1 про відвід судді Краснокутського районного суду Харківської області Вовк Л.В. від участі в розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення за №627/180/24, задоволенню не підлягає, оскільки заявлений відвід є необґрунтованим та безпідставним.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 283 КУпАП, ст. 81 КПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Краснокутського районного суду Харківської області Вовк Л.В. від участі в розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення за №627/180/24 - відмовити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя В. А. Каліберда