Справа № 638/16029/24
Провадження № 2/638/5811/24
Іменем України
04 вересня 2024 року м. Харків
Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Щепіхіна В. В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", третя особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з майна,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", третя особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з майна.
Під час вивчення матеріалів справи було встановлено, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з наступних підстав.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні та просить суд зняти арешт, накладений на все нерухоме майно постановою від 11.02.2005 року державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА №052164 з виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова, на підставі якого було видано виконавчий лист №9941/02 від 28.02.2003 року.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03.06.2016 на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачем в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо ж особа, яка не погоджується з накладеним арештом, не є стороною виконавчого провадження, але такими діями порушується її право власності, вона звертається до суду з позовом, в якому передусім ставить питання про підтвердження її права власності на арештоване майно, а потім - про зняття арешту.
Дані висновки узгоджуються з правовими позиціями, викладеними у Постановах Верховного суду від 19 січня 2022 у справі №577/4541/20, від 18 травня 2022 року у справі № 642/4263/21, від 29 червня 2023 року у справі № 208/9810/21, які в силу приписів ч.4 ст.263 ЦПК Ураїни суд враховує при ухваленні рішення.
У разі пред'явлення до суду такого позову стороною виконавчого провадження в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України, а помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Положеннями ч.2 ст. 19 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Таким чином, враховуючи, що позивач у справі ОСОБА_1 є боржником виконавчого провадження, в рамках якого вона просить зняти арешт з майна, тобто стороною виконавчого провадження, така справа не може розглядатися за правилами позовного провадження в порядку цивільного судочинства.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Розділ VII ЦПК України регламентує судовий контроль за виконанням судових рішень. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Таким чином, позивач, як сторона виконавчого провадження (боржник), має право на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця у порядку, визначеному розділом VII ЦПК України, а не в порядку цивільного судочинства (позовного провадження), у зв'язку з чим позовну заву з додатками необхідно повернути заявнику.
На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", третя особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з майна.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання згідно з ч.2 ст.261 ЦПК України та може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В. В. Щепіхіна