Справа№938/422/24
Провадження № 2/938/191/24
04 вересня 2024 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,
з участю: секретаря судового засідання Мартищук Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом: ОСОБА_1 ,
до відповідача: ОСОБА_2 ,
про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_3 ;
представника відповідача: ОСОБА_4 ;
Обставини справи.
ОСОБА_1 звернулась до Верховинського районного суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання у твердій грошовій сумі, у розмірі 5000,00 грн, щомісячно.
Ухвалою суду від 14.05.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 06.06.2024 з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання 06.06.2024 з'явилися позивач та її представник ОСОБА_3 , відповідач причин неявки суду не повідомив. Відомості про вручення йому судової повістки про виклик в судове засідання на 06.06.2024, станом на дату розгляду справи на адресу суду, не повернулися. При цьому, поштова кореспонденція направлялась відповідачу на його зареєстровану адресу місця проживання, яка вказана в позовній заяві та відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру.
Враховуючи неявку відповідача в судове засідання, відсутність у суду відомостей про вручення відповідачу повідомлення про дату, час і місце судового засідання, судове засідання було відкладено на 26.06.2024.
25.06.2024 на електронну адресу суду від представника відповідача - адвоката Бобика Ю.І., надійшла заява про надання йому доступу до матеріалів електронної справи та відкладення розгляду справи для надання йому можливості ознайомитись із матеріалами справи.
Враховуючи клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, з'ясувавши думку учасників судового розгляду, а саме позивача та її представника, розгляд справи 26.06.2024 судом було відкладено на 11.07.2024.
Ухвалою суду від 09.07.2024 задоволено клопотання представника відповідача про проведення судового засідання призначеного судом 11.07.2024 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з участю представника відповідача, з власних технічних засобів, який зареєстрований в системі «Електронний кабінет».
У зв'язку із знеструмленням електромережі Верховинського районного суду Івано-Франківської області 11.07.2024, а саме з 13год. 00хв. по 18.00 год. 00 хв., що унеможливило функціонування автоматизованої системи документообігу суду та здійснення електронних функцій суду, які виконуються при здійснення судочинства за допомогою використання електронного обладнання, яке працює від мережі електроживлення, розгляд справи 11.07.2024 не відбувся, та наступне судове засідання було призначено на 29.07.2024.
12.07.2024 від представника відповідача адвоката Бобика Ю.І. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 23.07.2024 задоволено клопотання представника відповідача про проведення судового засідання призначеного судом 29.07.2024 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з участю представника відповідача, з власних технічних засобів, який зареєстрований в системі «Електронний кабінет».
В судове засідання 29.07.2024 з'явилися позивач та її представник, представник відповідача. У зв'язку із вирішенням клопотання представника відповідача про витребування доказів та надання позивачу можливості представити суду такі докази самостійно, у судовому засіданні судом було оголошено перерву до 04.09.2024.
Ухвалою суду від 28.08.2024 задоволено клопотання представника відповідача про проведення судового засідання призначеного судом 04.09.2024 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з участю представника відповідача, з власних технічних засобів, який зареєстрований в системі «Електронний кабінет».
В судове засідання 04.09.2024 з'явилися представники сторін. Позивач подала заяву про розгляд справи без її участі. Відповідач причин неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, законодавцем визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, у разі їх неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи
З огляду на викладене, оскільки в судове засідання з'явились представник сторін, позивач подала заяву про розгляд справи без її участі, відповідач в судове засідання не з'явився, однак його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе проводити судовий розгляд справи без участі позивача та відповідача, однак за участю їх представників.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція позивача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що вона являється непрацездатною у зв'язку із хворобою та потребує допомоги від відповідача, який являється її сином. Вона отримує допомогу з Управління праці та соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації в розмірі 2833,20 грн щомісячно, інших джерел доходів не має. Однак, через хворобу вона не може працювати, а тому отриманих нею коштів від соціальної допомоги не вистачає на проживання та ліки, які постійно потрібно купляти. Відповідач добровільно відмовляється надавати їй допомогу на її утримання. Оскільки вона знаходиться на межі бідності, а відповідач їздить за кордон на заробітки, а тому вважає, що він має можливість сплачувати на її користь, як непрацездатної матері, аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 грн щомісячно.
Додатково в заяві від 11.07.2024 позивач пояснила, що наприкінці 2022 року в неї був інсульт, в результаті чого вона частково втратила пам'ять. Раніше вона проживала та працювала в м. Тернопіль, однак внаслідок хвороби змушена була покинути роботу та повернулася додому в с. Верхній Ясенів. Про свій переїзд вона попередила сина та просила його залишити їй ключі від її господарства, однак він не залишив їх. На даний час вона проживає в літній кухні, від якої в неї були ключі та яка майже розвалюється. Крім того син забив цвяхами пивницю, поставив відеокамери, які погано на неї впливають, в неї підвищується тиск, болить голова, вона втратила сон та спокій.
Також вона зверталася до старости Верхньоясенівського старостинського округу та просила влаштувати її до будинку перестарілих в с. Красноїлля, однак їй відмовили з тих причин, що в неї є син, який повинен сплачувати за її перебування в будинку певну різницю. Староста телефонував до відповідача та повідомив йому про це, однак він відмовився оплачувати будь-які кошти. З даним питання вона також зверталася до Верховинської територіальної громади, однак там їй роз'яснили, що вона має право звернутися до суду з позовом про стягнення з сина аліментів на її утримання. Останній раз, коли вона розмовляла по телефону з сином, то він повідомив, що отримав документи на проживання в Чехії, де має намір придбати житло за кошти, які отримає з продажу майна в с. Верхній Ясенів. Про те, як та де має жити дальше вона, він не захотів говорити, кинувши слухавку.
У заяві від 27.08.2024 позовні вимоги підтримала повністю та просила позов задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні додатково зазначила, що з 19.06.2024 позивач отримує пенсію в розмірі 2745 грн, до цього часу вона отримувала соціальну допомогу як малозабезпечена особа в розмірі 2833 грн. Також у власності позивача мається житловий будинок та земельна ділянка. Просить позов задовольнити у повному обсязі.
Правова позиція відповідача.
Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому вважає позовні вимоги безпідставними та не обґрунтованими. Зокрема відповідач вказав на те, що коли він був дитиною, відповідач не займалася його утриманням та вихованням, не забезпечила належний рівень освіти, не цікавилася його потребами та життям. Виховували та матеріально забезпечували його дідусь з бабусею. Позивач весь час проживала за межами Івано-Франківської області та України, з раннього дитинства та до досягнення повноліття, він бачив її всього декілька разів.
На даний час він перебуває у зареєстрованому шлюбі та має трьох дітей, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Всі троє дітей, враховуючи повнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 знаходяться на його повному матеріальному забезпеченні, оскільки старші доньки хворіють та потребують постійного лікування, а відтак постійної його фінансової допомоги.
Також він не має постійних доходів, не працевлаштований на постійній основі та не займається підприємницькою діяльністю, основні його доходи пов'язані з тимчасовими підробітками.
Вважає, що наведені позивачем обставини справи не підтверджені належними доказами, а саме позивачем не надано доказів, які б підтверджували її хворобливий стан та потребу в дороговартісному лікуванні, суму витрачених нею коштів на придбання медикаментів та проживання.
Також позивач є особою пенсійного віку, а відповідно держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб, а саме пенсією за віком. Однак про дані обставини позивачем у позовній заяві не зазначено.
Крім того, позивач має у власності житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 та згідно з Державним актом на право приватної власності на землю від 09.08.2001, земельні ділянки загальною площею 0,5436 га. Також згідно інформації з ДРРП на нерухоме майно, у її власності мається земельна ділянка, загальною площею 0,2836 га. Однак про дані обставини, позивачем в позовній заяві також не зазначено.
Посилаючись на висновки Верховного Суду зроблені в постановах від 28.11.2018 у справі №676/5118/16-ц, від 10.10.2018 у справі №301/160/17 зазначає, що необхідність матеріальної допомоги визначається у кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги береться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо.
А тому, враховуючи матеріальний стан позивача, отримання нею соціальних виплат, субсидій, наявності права на пенсійне забезпечення, а також його матеріальний стан, що він не працевлаштований, має на утриманні троє дітей, двоє з яких постійно хворіють та потребують лікування, просить в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача в судовому засіданні додатково зазначив, що позивач, крім довідок від сімейного лікаря, не надає жодних доказів, які б свідчили про те, що вона тяжко хворіє та потребує постійного дороговартісного лікування. Також позивач стверджує, що відповідач матеріально забезпечений та має можливість утримувати її, однак на підтвердження даних обставин не надає жодних доказів. При цьому, позивачем не враховано, що на утриманні відповідача мається троє дітей, двоє з яких постійно хворіють. Просить в задоволенні позову відмовити.
Фактичні обставини встановлені судом.
Згідно витягу з реєстру територіальної громади Верховинської територіальної громади, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00031120883, 11.11.1977 Верхньоясенівською сільською радою зареєстровано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , дружині після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище - ОСОБА_5 , актовий запис №31. Також з витягу вбачається, що 07.04.1986 зареєстровано актовий запис №14 про розірвання шлюбу (а.с. 13).
З довідки Галицького районного відділу реєстрації актів цивільного стану у Івано-Франківській області від 28.05.2004 №3-45/55 вбачається, що 24.01.2003 у виконкомі Залуквянської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області зареєстровано одруження громадян ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , актовий запис №3. Після реєстрації шлюбу, дружині присвоєно прізвище ОСОБА_12 (а.с.15-16).
З довідки Верхньоясенівського старостинського округу Верховинського району Івано-Франківської області №249 від 25.06.2021 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народила та виховала до трьохрічного віку дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.12).
З довідки Управління соціального захисту населення Верховинської РДА Івано-Франківської області від 16.04.2024 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою с. В.Ясенів в УСЗН Верховинської РДА призначена допомога малозабезпеченим сім'ям, розмір якої за жовтень-грудень 2023 року складав 2511,60 грн. та за січень-березень 2024 - 2833,20 грн(а.с.17).
Дані обставини також підтверджуються листом Верховинської РДА від 15.07.2024 №1197/02-38/24, згідно якого ОСОБА_1 отримувала державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» в період з 01.06.2022 по 30.06.2022 в розмірі 2311,68 грн. щомісячно, з 01.07.2022 по 30.11.2022 в розмірі 2423,28 грн. щомісячно, 01.12.2022 по 31.12.2023 в розмірі 2511,60 грн. щомісячно, з 01.01.2024 по 31.05.2024 в розмірі 2833,20 грн. щомісячно. Станом на 15.07.2024 допомогу не отримує, оскільки в червні до управління від неї звернення про призначення даного виду державної соціальної допомоги не надходило (а.с. 101).
З інформації Верховинської селищної ради від 01.08.2024 №2127/04-36/10 вбачається, що ОСОБА_1 жителька с. Верхній Ясенів 2023-2024 роках отримала субсидію, 2022-2024 - державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям, 2024 - одноразову матеріальну допомогу на лікування (зворот а.с.103).
Згідно з довідкою Відділу обслуговування громадян №2 (сервісний центр) Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області від 17.07.2024 №468, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 жителька АДРЕСА_1 перебуває на обліку в відділі обслуговування громадян №2 (сервісному центрі) та отримує пенсію за віком з 19.06.2024 (а.с.111).
З виписки по рахунку ОСОБА_13 за період з 01.06.2024 по 27.08.2024 наданої ГУ з обслуговування клієнтів вбачається, що 05.06.2024 їй нараховано субсидію в розмірі 137,54 грн, 03.07.2024 - субсидію в розмірі 234,75 грн, 16.07.2024 - пенсію в розмірі 4087,50 грн, 02.08.2024 - субсидію в розмірі 234,75 грн, 23.08.2024 - пенсію в розмірі 2725,00 грн (а.с.112-113).
Згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серія І-ІФ №013335 від 09.08.2001, ОСОБА_9 , яка мешкає в с. Верхній Ясенів, на підставі рішення сесії Верхньоясенівської сільської ради передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,5436 га для обслуговування будівель та ведення підсобного господарства (а.с.75).
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №384174810 від 24.06.2024, за ОСОБА_1 18.10.2023 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,2836 га, кадастровий номер 2620881501:01:002:0393 (а.с.76).
Згідно з довідкою Верхньоясенівського старостинського округу від 11.07.2024 №30/11-12 за наявними записами в погосподарській книзі №3 по Верхньоясенівському старостинському округу за ОСОБА_1 числиться житловий будинок, загальною площею 30,0 м. кв., та земельна ділянка загальною площею - 0,54 га. (зворот а.с. 99).
З довідки Амбулаторії загальної практики сімейної медицини с.Мишковичі від 01.06.2021 вбачається, що в ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4, жителька с. В.Лука перебуває на диспансерному обліку у сімейного лікаря АЗПСМ с. Мишковичі з діагнозом: гіпертонічна хвороба ІІ ст. 2 ступінь, високий кардіоваскулярний ризик з 2017, хронічний бронхіт, хронічна вертеброгенна люмбалгія, цервіхобрахіалгія з 2017. ІХС стенокардія напруги ІІ ФК, дифузний кардіосклероз ст. І з 2018, ДОП з переважним ураженням дрібних суглобів кінцівок. Поширений остеохондроз хребта ХХН, хронічний пієлонефрит з 2021. Постійно отримує антигіпертензивну терапію. Періодично лікується амбулаторно чи стаціонарно (а.с.11).
Також з довідки Верховинської амбулаторії практики сімейної медицини Верховинської селищної ради від 25.04.2024 №56 вбачається, що в ОСОБА_1 мається такий діагноз: ІХС, стенокардія напруги ІІ ФК, дифузний кардіосклероз ст. І, гіпертонічна хвороба ІІ ст. ризик високий, СНПА ФК ІІ, ДОП з переважним ураженням дрібних суглобів кінцівок. ДЕП з вестибулярним астеновегетативним синдромом, вузловий зоб. Знаходиться на диспансерному обліку у сімейного лікаря ОСОБА_14 Періодично лікується стаціонарно, амбулаторно (а.с.10, 85).
З свідоцтва про одруження від 18.09.1999 вбачається, що Криворівнянською сільською радою Верховинського району Івано-Франківської області 18.09.1999 було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 і ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис №8 (а.с.55).
Згідно із свідоцтвами про народження, серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 являється батьком трьох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 56-58).
З характеристики Верхньоясенівського старостинського округу Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області від 01.07.2024 на ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрований у АДРЕСА_1 . За час проживання на території Верхньоясенівського старостинського округу проявив себе з позитивної сторони. Він трудолюбивий, товариський, доброзичливий, підтримує дружні стосунки з односельцями, сусідами. Батько трьох дітей, одна дитина ОСОБА_16 - ІНФОРМАЦІЯ_3 неповнолітня. Претензій чи скарг у Верхньоясенівський старостинський округ від односельчан на ОСОБА_2 не надходило, претензій до нього немає (а.с.59).
Згідно з висновком магнітно-резонансної томографії №5 від 05.06.2009 Кабінету магнітно-резонансної томографії Відділення променевої діагностики Івано-Франківського обласного клінічного онкологічного диспансера в пацієнта ОСОБА_5 виявлено МР-ознаки лікворної кисти по конвекситальній поверхні тім'яної долі правої гемісфери головного мозку, атрофічним компонентом. МР-ознаки двобічного хронічного гаймориту (а.с.60).
Згідно з висновком магнітно-резонансної томографії №6 від 27.07.2010 Кабінету магнітно-резонансної томографії Відділення променевої діагностики Івано-Франківського обласного клінічного онкологічного диспансера в пацієнта ОСОБА_5 в порівнянні з МР-томограмами від 09.06.2009 МР-картина без динаміки (а.с.61).
З діагностичного висновку МРТ голови Кабінету магнітно-резонансної томографії від 26.03.2014 МР-дані кістозно-атрофічні змін тім'яної та частково лобної і скроневої часток правої гемісфери кори головного мозку. Гіпоплазія ВСА (С6) та хребтової артерії справа (а.с.62).
З висновку ОПНЛ №3 енцефалографічного дослідження ОСОБА_5 від 27.10.2014 вбачається, що у пацієнта реєструються середньо виражені дифузні зміни б/е активності кори головного мозку із перевагою змішаної дезорганізованої активної активності. Реакція активації ритму задовільна. Зональні відмінності не виражені. Реєструється пароксизмальна активність у вигляді генералізованих білатерально-асинхронних спалахів гострих хвиль із амплітудним переважанням у лівих лобно-центрально-скроневих ділянках (а.с.63).
З консультативних довідок від 27.07.2010 та 18.10.2011 вбачається, що ОСОБА_5 проходила консультацію у нейрохірурга вищої категорії Обласної клінічної лікарні ОСОБА_18 (а.с.64-65).
Також з довідки №96 Консультативної поліклініки Верховинської селищної ради від 04.07.2024, скерування на консультацію в поліклініку обласної лікарні №54 від 24.04.2017, записів ендокринолога від 27.04.2017 в медичній карті хворого у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 жительки с. Верхній Ясенів встановлено діагноз аутоімунний тереоїдит гіпертрофічна форма. Дифузний зоб ІІ ступеня. Гіпотереоз на фоні аутоімунного процесу (а.с.69-72).
З консультативного висновку від 12.01.2021 вбачається, що під час огляду ОСОБА_2 встановлено діагноз вазомоторний (медикаментозний) риніт, викривлення перегородки носа (а.с.73).
З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 26.06.2024 вбачається, що у відповідача ОСОБА_2 відсутні будь які доходи за період з 2021 по 2024 роки (а.с. 74).
Оцінка суду.
Як вбачається із позовної заяви, між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу обов'язку повнолітнього сина утримувати матір, які врегульовано главою 17 СК України.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 46 Конституції України кожному громадянину України держава має забезпечити рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів непрацездатних членів сім'ї (частина 8 статті 7 СК України).
Відповідно до ч.1, 3 ст.172 СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування.
Згідно із ч.1 ст.202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Відповідно до ст.205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Згідно із роз'ясненнями, викладеними у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України ), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (ст. 204 СК України).
Згідно з висновком Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зробленого у постанові від 05.09.2019 у справі №212/1055/18-ц, тлумачення ст. 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.
При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Також, згідно з висновком Верховного Суду від 10.10.2018 р. у справі № 301/160/17, необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання та не свідчить про наявність потреби у наданні матеріальної допомоги. Натомість, стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження (ч.3 ст. 4 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2024 року - 2920 гривень, а прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2024 року - 2361 гривні.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо між ними наявне кровне споріднення або інші юридично значущі зв'язки, вони є непрацездатними та потребують сторонньої матеріальної допомоги.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем по справі, позивач ОСОБА_1 народила та виховала до трьохрічного віку сина ОСОБА_2 .
Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є непрацездатною особою і перебуває на обліку у відділі обслуговування громадян №2 (сервісному центрі) та з 19.06.2024 отримує пенсію за віком.
В той же час, враховуючи висновки Верховного Суду, сам по собі факт непрацездатності не породжує безумовного обов'язку повнолітніх дочки, сина утримувати своїх батьків, оскільки в даному випадку визначальним є саме потреба матері, батька в матеріальній допомозі.
Для вирішення питання чи може бути позивачка визнана такою, що потребує матеріальної допомоги, судом надається оцінка наданим нею доводам про її матеріальний стан, скрутне матеріальне становище в якому вона опинилася, наявності у неї доходів та їх розміру, а також чи є достатніми такі доходи для задоволення її мінімальних життєвих потреб.
Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В позовній заяві позивач зазначає, що її становище є вкрай нужденним, оскільки через хворобу вона немає можливості працювати, коштів які вона отримує, не вистачає на проживання, а також на ліки, які потрібно постійно купляти.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують дані обставини, зокрема медичні документи щодо стану здоров'я позивача, виписки з лікарень, чеки придбаних ліків, які б підтверджували отримання позивачем будь-якого лікування та призначення останній ліків та пов'язаних з їх придбанням щомісячних витрат, що перевищують її дохід у вигляді пенсії.
Надані позивачем копії довідки Амбулаторії загальної практики сімейної медицини с.Мишковичі від 01.06.2021 та довідки Верховинської амбулаторії практики сімейної медицини Верховинської селищної ради від 25.04.2024 №56 свідчать лише про те, що в 2021 році та на даний час, вона знаходиться на диспансерному обліку у сімейних лікарів та періодично проходить лікування стаціонарно та амбулаторно, однак такі не підтверджують фактів понесення нею витрат на лікування та придбання ліків щомісячно.
При цьому, з листа наданого Верховинською селищною ради від 01.08.2024 №2127/04-36/10 вбачається, що позивач в 2024 році отримала одноразову матеріальну допомогу на лікування.
Разом з тим, позивачка не вказала суду інших конкретних витрат, зокрема, на оплату комунальних послуг, придбання одягу, продуктів харчування тощо, їх розміру та не надала суду будь-яких доказів на підтвердження необхідності здійснення таких витрат, в тому числі, обумовлених станом її здоров'я та наявними діагнозами, які могли б слугувати підставою для висновку суду про те, що розмір доходу позивачки є недостатнім для того, щоб задовольнити ці витрати.
Крім того, суд враховує також те, що відповідно до чинного законодавства, держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб - пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою тощо.
Зокрема, судом вже було встановлено, що позивач є пенсіонером та з 19.06.2024 отримує пенсію за віком. За період з 01.06.2024 по 27.08.2024 нею отримано пенсію в загальному розмірі 6812,50 грн., а також субсидію в загальному розмірі 607,04 грн.
Крім того, судом також встановлено, що до 01.06.2024 позивач отримувала державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» в період з 01.06.2022 по 30.06.2022 в розмірі 2311,68 грн. щомісячно, з 01.07.2022 по 30.11.2022 в розмірі 2423,28 грн. щомісячно, 01.12.2022 по 31.12.2023 в розмірі 2511,60 грн. щомісячно, з 01.01.2024 по 31.05.2024 в розмірі 2833,20 грн. щомісячно.
З наведеного вбачається, що на даний час розмір її пенсійного забезпечення є таким, що не позбавляє можливості позивачку бути забезпеченою за рівнем життя не нижче від встановленого прожиткового мінімуму виходячи з приписів ст. 46 Конституції України.
Крім того, суд враховує, що позивач має у власності майно, що може приносити їй дохід, а саме земельні ділянки, що підтверджується наданими стороною відповідача доказами, а саме Державним актом на право приватної власності на землю серія І-ІФ №013335 від 09.08.2001 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №384174810 від 24.06.2024, згідно яких позивачу належать земельні ділянки загальною площею 0,5436 га для обслуговування будівель та ведення підсобного господарства та площею 0,2836 га, кадастровий номер 2620881501:01:002:0393.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що оскільки в судовому засіданні не знайшла свого підтвердження потреба позивачки у наданні їй матеріальної допомоги, то підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання його непрацездатної матері не вбачається, а тому в задоволенні позовних вимог щодо стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері слід відмовити за їх недоведеністю.
Разом з тим, суд зазначає, що позивачка у разі понесення витрат на лікування, не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про стягнення з сина одноразово або протягом певного строку коштів на покриття цих витрат відповідно до ст. 203, 206 СК України.
Також, суд не надає оцінку представленим стороною відповідача доказам, що підтверджують його матеріальний та сімейний стан, оскільки відповідно до вимог ст.205 СК України, такі підлягають врахуванню судом саме при визначенні розміру аліментів, що підлягає до стягнення. В даній справі, позивачем не доведено перед судом саме право на отримання аліментів на її утримання, як непрацездатної особи, від повнолітнього сина.
Судові витрати.
Відповідно до положень ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до положень ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до положень ч.6,7 ст.141 ЦПК України, законодавець визначив, що у випадку, коли сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Системний аналіз наведених положень процесуального закону, свідчить, що у випадку залишення без задоволення позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати компенсуються за рахунок держави.
За таких обставин, судовий збір за розгляд вказаної справи, слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 10-13, 49, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ;
відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
Повне рішення суду складено 09.09.2024.
Суддя Роман ДЖУС