Справа № 216/5469/24
провадження 1-кп/216/606/24
іменем України
10 вересня 2024 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі : головуючого, судді - ОСОБА_1 ,
за участю : секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №2 кримінальне провадження №42023041330000558 від 19.12.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, з повною середньо-спеціальною освітою, не одруженого, утриманців не маючого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , який на час скоєння кримінального правопорушення перебував на посаді лінійного наглядача лінійно-кабельного відділення зв'язку взводу зв'язку роти зв'язку тилового командного пункту польового вузла зв'язку військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого за вироком від 16.03.2023 р. Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ст. ст. 407 ч.5, 69 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 4120 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у сумі 70040 грн. На момент ухвалення вироку несплачена сума штрафу становить 48040 грн., у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України 2102-ІХ, у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національно'! безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
Надалі, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119- IX, Указом від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2738- IX, Указом від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915-ІХ), Указом від 01.05.2023 № 254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3057-ІХ, Указом від 26.07.2023 № 451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 № 3275-ІХ, Указом від 06.11.2023 № 734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 № 3429- IX, Указом від 05.02.2024 № 49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 № 3564-ІХ та Указом від 06.05.2024 № 271/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 № 3684-ІХ у зв'язку з. триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України строки дії воєнного стану в Україні постійно продовжувались, у тому числі із 05 годин 30 хвилин 14.05.2023 строком на 90 діб.
Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено про проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Даний Указ затверджено Законом України № 2105-ІХ від 03.03.2022 року.
15 листопада 2022 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № НОМЕР_2 солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця-санітара механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
В подальшому 15 серпня 2023 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № НОМЕР_3 солдата ОСОБА_4 увільнено від раніше займаної посади та призначено на посаду лінійного наглядача лінійно-кабельного відділення зв'язку взводу зв'язку роти зв'язку тилового командного пункту польового вузла зв'язку військової частини НОМЕР_1 .
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 солдат ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця і під час проходження військової служби повинен, окрім іншого, дотримуватися вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, Військової Присяги, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
17 листопада 2023 року солдат ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених статутних вимог самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_1 .
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, 17 листопада 2023 року приблизно о 08:00 годині солдат ОСОБА_4 був відсутнім при перевірці особового складу військової частини НОМЕР_1 , яка проводилась за місцем дислокації військової частини за адресою: АДРЕСА_2 , тобто самовільно залишив військову частину, командуванню про причини свого вибуття солдат ОСОБА_4 не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, поки, усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, солдат ОСОБА_4 30 липня 2024 року добровільно та з власної ініціативи прибув до Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, чим припинив вчиняти кримінальне правпорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення).
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби).
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе визнав повністю й пояснив, що за обставин, викладених у вироку, 17.11.2023 р. покинув розташування військової частини, отримавши звістку про онкологічну хворобу своєї матері, переїхавши до м. Запоріжжя. В подальшому, протягом часу до 30 липня 2024 року до місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 не повертався, оскільки мав психологічну травму у зв'язку із втратою рідної людини. 30 липня 2024 року сам з'явився до військової прокуратури у м. Кривий Ріг.
Суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо усіх фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що характеризують його особу. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, якому роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку. Про добровільність позиції обвинуваченого та про розуміння ним правових наслідків свідчить його згода на клопотання, заявлене прокурором в судовому засіданні, погоджена із захисником.
У зв'язку із цим, суд ухвалив дослідити докази, обмежившись показами обвинуваченого та письмовими доказами, що характеризують його особу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 доведена повністю, а дії його відповідають складу інкримінованого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби), у зв'язку із чим, обвинувачений підлягає кримінальному покаранню.
При призначенні покарання суд враховує характер та ступень тяжкості вчиненого злочину, віднесеного до категорії тяжкого. Обставини, що обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України, органом досудового розслідування не встановлені. До обставин, які пом'якшують покарання, передбачені ст. 66 КК України, і встановлені у даній кримінальній справі, суд відносить з'явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд також враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжкого, особу винного, який являється військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вчинив злочин в період відбуття призначеного йому за вироком суду покарання за скоєння іншого аналогічного військового кримінального правопорушення, що вказує на його небажання стати на шлях виправлення. Тому, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції інкримінованого кримінального правопорушення, із застосуванням ст. 71 КК України, в умовах ізоляції від суспільства, що буде достатнім та необхідним для виправлення, перевиховання та попередження скоєнню ним нових злочинів.
Суд також враховує, що обвинувачений був засуджений за вироком від 16.03.2023 р. Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ст. ст.. 407 ч.5, 69 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 4120 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у сумі 70040 грн. На момент ухвалення вироку несплачена сума штрафу становить 48040 грн.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком (ч. 4).
Згідно ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Отже, положення ч. 3 ст. 72 КК України не тільки не виключають можливості застосування положень статей 70, 71 КК України щодо призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків, але й прямо вказують на необхідність такого застосування. У той же час ч. 3 ст. 72 КК України передбачає не самостійне виконання вироків, якщо одним чи кількома з них призначено покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а лише неможливість складення цих покарань з іншими видами покарань при призначенні їх за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків і необхідність самостійного (окремого) виконання цих покарань.
Тому, при остаточному визначенні покарання застосовує положення ч. 1 ст. 71 КК України та призначає покарання за сукупністю вироків, а саме, до покарання, призначеного за новим вироком частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком, які не підлягають складанню та виконуються самостійно у відповідності до ч.3 ст. 72 КК України .
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у Постанові ККС від 03.04.2019 р. у справі № 756/2336/17-к.
Цивільний позов не заявлено, заходи забезпечення кримінального провадження, судові витрати, речові докази відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.. ст. 349 ч.3, 369-376, 395, 532 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за який призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять ) років і 1 (один) місяць.
На підставі ст. 71 КК України до вказаного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.03.2023 р. у виді 17000 грн., що становить 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, і остаточно визначити покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за цим вироком у виді позбавлення волі строком у 5 (п'ять) років і 1 (один) місяць.
У відповідності до ч.3 ст. 72 КК України покарання ОСОБА_4 за попереднім вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.03.2023 р. у виді 17000 грн., що становить 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - складанню з цим вироком не підлягає та виконуються самостійно.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання після звернення вироку до виконання. До набрання вироку чинності запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.
Цивільний позов не заявлено, речові докази, судові витрати, заходи забезпечення кримінального провадження відсутні.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники справи мають право отримати копію вироку у суді.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_5