Справа № 193/897/24
Провадження № 2-з/193/16/24
іменем України
06 вересня 2024 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого судді Томинця О.В.,
за участі: секретаря судового засідання Оселедець О.І.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області заяву представника позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову
В провадженні Софіївського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах позивача ОСОБА_2 , до відповідача ОСОБА_3 про стягнення в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - 322 340,36 грн., витрат на проведення товарознавчої експертизи у розмірі 2800 грн., моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. та судових витрат у справі.
06.09.2024 представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві ОСОБА_3 та іншим особам, вчиняти будь-які дії з відчуження, оформлення переоформлення та державної реєстрації автомобіля марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі: НОМЕР_2 , власником якого є відповідач.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Терещенко Д.В., посилаючись на можливість відповідача ухилитися від виконання судового рішення по цій справі чи вчинити дії, які утруднять його виконання у майбутньому, просив заяву про забезпечення позову задовольнити.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно до вимог ч. 3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України наголошено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій з автомобілем «Volkswagen Passat», р/н НОМЕР_1 , представник позивача посилався на те, що цей автомобіль належить саме відповідачеві ОСОБА_3 та надав для цього Витяг з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів, що сформований 06.09.2024.
Між тим, вказаний Витяг не містив жодних даних про власника цього транспортного засобу, й окрім ідентифікуючих ознак цього автомобіля, у ньому мається запис про його першу реєстрацію 08.02.2023 ТСЦ 1248.
Тому, з метою всебічного та об'єктивного розгляду цієї заяви, судом були витребувані з власної ініціативи з архіву суду матеріали справи про адміністративне правопорушення № 193/284/24 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у яких якраз містилися документи про власника цього автомобіля.
Так, на а.с.21 цієї справи мається фотокопія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_3 , виданого 08.02.2023 ТСЦ 1248, згідно якого автомобіль марки «Volkswagen Passat» 3С, реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, 2007 р.в., номер шасі: НОМЕР_2 , зареєстрований 08.02.2023 за ОСОБА_4 .
Судом установлено, що цей транспортний засіб є учасником ДТП у якому також постраждав автомобіль позивача, проте цей автомобіль не являється предметом спору у цій цивільній справі, заборону щодо вчинення будь-яких дій щодо нього представник позивача просив накласти саме з метою забезпечення виконання майбутнього рішення суду про відшкодування завданих відповідачем збитків внаслідок ДТП, шляхом звернення стягнення на цей автомобіль.
З огляду на викладене, оскільки транспортний засіб, на який представник позивача просив встановити заборону відчуження, не належить відповідачеві ОСОБА_3 , до якого маються претензії про відшкодування збитків, то вимоги заявника про забезпечення позову у такий спосіб суперечать приписам п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, у зв'язку з чим у його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст. 149-150, 153 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову, - відмовити.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її оголошення.
У разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повнний текст ухвали суду не був вручений у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 10.09.2024.
Суддя О. В. Томинець