Справа № 175/12795/24
Провадження № 1-кс/175/4209/24
09 вересня 2024 року смт Слобожанське Дніпровського
району Дніпропетровської області
Слідчий суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання прокурора Центральної окружної прокуратури ОСОБА_2 , яке подане в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024042030000122 від 27.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, про арешт майна, -
Поданим на розгляд слідчому судді клопотанні, прокурор порушує питання про накладення арешту на майно вилучене майно в ході проведення огляду.
Вивчивши клопотання та матеріали додані до клопотання, заслухавши учасників розгляду, зокрема прокурора, який є в групі прокурорів - ОСОБА_3 , який наполягав на задоволенні клопотання, представників власника майна ОСОБА_4 - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які заперечували проти задоволення клопотання, проаналізувавши та зіставивши результати розгляду клопотання між собою, та у сукупності з наданим до клопотання обґрунтуванням, доходжу наступного висновку.
В провадженні СВ ВП №8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024042030000122 від 27.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 296 КК України.
04.09.2024 прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра, включеного до групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області № 175/12795/24 від 02.09.2024 проведено обшук автомобіля MERCEDES-BENZ S 63 AMG, д.н.з. НОМЕР_1 , vin-код: НОМЕР_2 , яким користується підозрюваний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час обшуку виявлено та вилучено:
- автомобіль MERCEDES-BENZ S 63 AMG, д.н.з. НОМЕР_1 та ключі від вказаного автомобіля;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу MERCEDES-BENZ S 63 AMG, д.н.з. НОМЕР_1 , vin-код: НОМЕР_2 .
Вищевказані виявлені та вилучені речі, згідно ст.ст. 98, 100 КПК України мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, мають доказове значення у цьому кримінальному провадженні та постановою прокурора визнані речовим доказом по кримінальному провадженню, відповідно до ст. 98 КПК України.
З огляду на те, що вилучене майно, за обставин, викладених в клопотанні та підтверджених під час судового засідання, відповідає ознакам, передбаченим ст. 98 КПК, тобто є достатні підстави, що вони могли зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, то з метою збереження речових доказів на нього може бути накладений арешт.
У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати зокрема:
- правову підставу для арешту майна;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Оскільки накладення арешту на майно презюмує втручання у право на володіння цим майном фізичної або юридичної особи, слід також враховувати, що такий захід має бути як відповідним поставленій меті, так і пропорційним їй, що визначено в рішенні у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (Case of James and others v. the United Kingdom) № 8793/79 від 21 лютого 1986 року, Series A, № 98.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, а також забезпечення збереження речових доказів.
Розглядом клопотання не встановлено, що накладення арешту на це майно, з підстав, передбачених п.2 ч.2 ст.173 КПК України, суперечитиме положенням ч.4 ст.173 КПК України.
Поряд з цим, щодо покликання прокурора як на підставу для арешту вищевказаного майна - п.2 ч.2 ст.170 КПК України, слідчий суддя зазначає, що спеціальній конфіскації підлягає саме те майно, що має матеріальну цінність та є в наявності сторони обвинувачення як предмет доказування, а не абстрактне поняття про нього, що кореспондується з позицією, викладеною в постанові ККС ВС від 11 лютого 2019 року у справі № 755/10941/18, провадження № 51-523км19).
Позаяк для оцінки мети поданого клопотання - арешт з метою збереження речових доказів та спеціальної конфіскації, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що для забезпечення подальшого повного, неупередженого доказування у кримінальному провадженні, а також з урахуванням того, що вилучене майно відповідає критеріям, визначеним ч.1 ст.98 КПК України, на нього необхідно накласти арешт.
Слідчий суддя дійшов висновку, що цей суспільний інтерес при врівноважуванні повинен отримати більшу вагу, тоді як інтерес осіб, що полягає у можливості володіти своїм майном, має порівняно меншу вагу.
Окрім того, таке втручання стосуватиметься виключно конкретного майна, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є речовим доказом, що вказує на співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Ураховуючи викладене, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання належить задовольнити частково.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Центральної окружної прокуратури ОСОБА_2 , яке подане в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024042030000122 від 27.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, про арешт майна- задовольнити частково.
Накласти арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження на:
- автомобіль MERCEDES-BENZ S 63 AMG, д.н.з. НОМЕР_1 та ключі від вказаного автомобіля;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_1 , vin-код: НОМЕР_2 , які було вилучено 04 вересня 2024 року під час обшуку автомобіля MERCEDES-BENZ S 63 AMG, д.н.з. НОМЕР_1 , vin-код: НОМЕР_2 .
В задоволенні клопотання в іншій частині - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Арешт майна може бути скасований в порядку, передбаченому ст. 174 КПК України.
Повний текст ухвали складено та проголошено 10 вересня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1