Справа № 478/1105/24 Провадження № 1-в/478/227/2024
10 вересня 2024 року.
Казанківський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника Казанківської ВК № 93 ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі. Казанка Миколаївської області в режимі відеоконференції з Державною установою «Казанківська виправна колонія (№ 93)» заяву засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва Миколаївської області, громадянина України, неодруженого, з середньо-спеціальною освітою, до арешту не працював, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який відбуває покарання в Державній установі «Казанківська виправна колонія (№ 93)», раніше судимого, по теперішній справі засудженого: вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15.07.2021 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 3-х років позбавлення волі, про застосування щодо нього умовно - дострокового звільнення від відбування покарання, -
02 вересня 2024 року до Казанківського районного суду Миколаївської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування щодо нього умовно - дострокового звільнення від відбування покарання.
В обґрунтування клопотання засуджений зазначає, що за період відбування покарання він характеризується добре, працює два роки шість місяців, має зразкову повіденку та сумлінно ставиться до праці, стягнень не має, по відношенню до інших засуджених та адміністрації колонії не конфліктний. Просив його звільнити умовно - достроково від відбування покарання.
Засуджений ОСОБА_5 в судовому засіданні клопотання підтримав, та пояснив, що за час відбування покарання в Казанківській ВК № 93 характеризується добре, кається у скоєному злочині, добросовісно відноситься до праці. Вважає, що своєю поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, просить застосувати щодо нього умовно - дострокове звільнення від відбування покарання.
Представник ДУ «Казанківська виправна колонія (№ 93)» в судовому засіданні проти задоволення клопотання засудженого заперечував на тій підставі, що суджений на час подання клопотання не став на шлях виправлення.
На думку прокурора клопотання засудженого є не обґрунтованим і задоволенню не підлягає, оскільки засуджений ОСОБА_5 за час відбування покарання не довів свого виправлення.
Вислухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання та особової справи засудженого ОСОБА_5 , суд приходе такого висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Пленум Верховного Суду України постановою «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26 квітня 2002 року № 2, звернув увагу судів на те, що умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким мають надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 Кримінального кодексу України.
Згідно з ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:
1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин;
2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі;
3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове-звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», судам слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та всіх покладених на засудженого обов'язків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів, обладнання.
Висновок про те, що засуджений став на шлях виправлення має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування щодо засудженого умовно-дострокове звільнення.
На підставі закону умовно-дострокове звільнення можливе за обов'язкової і одночасної наявності і їх сукупності підстав і умов, при цьому, основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Судом враховується не тільки факт відбуття останнім певної частини покарання, а й тяжкість і характер вчиненого ним злочину, поведінку засудженого під час відбування покарання, становлення його на шлях виправлення.
Так, головною підставою умовно-дострокового звільнення є виправлення особи. Висновок суду про доведеність виправлення засудженого повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Тобто, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, оскільки має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині.
Доцільність умовно-дострокового звільнення визначається тим, що засуджений за певний час перебування у місцях позбавлення або обмеження волі виправився, змінив поведінку, з огляду на що відсутня необхідність повного відбування призначеного судом строку покарання.
Отже, виправлення засудженого передбачає такі зміни у його поведінці та особистості, які дають підстави вважати, що він у разі застосування цієї пільги спроможний свідомо дотримуватись соціальних норм життя та не має установок на повернення до злочинної діяльності. Сумлінна поведінка засудженого передбачає не тільки наявність у останнього заохочень, застосованих у порядку, визначеному статтями 67, 130 КВК України, але й додержання засудженим вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, безперечне виконання законних вказівок та розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, корисну ініціативу, соціальну активність, участь у вирішенні питань організації навчання, відпочинку, побуту, вплив на виправлення інших засуджених, розвиток корисних соціальних зв'язків, відсутність порушень дисципліни.
Сумлінне ставлення до праці - це чесне та повне виконання засудженим своїх трудових обов'язків, відповідно до статей 59, 60, 118 КВК України, покращення кількісних та якісних показників роботи, підвищення робітничої кваліфікації, бережливе ставлення до обладнання та інструментів, суворе дотримання правил техніки безпеки тощо. Сумлінне ставлення до праці передбачає прагнення засудженого до перевиконання встановлених норм виробітку або зразкового виконання робіт, участь у вирішенні питань організації праці, відшкодування збитків, заподіяних злочином.
Як вбачається з матеріалів особової справи, вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15.07.2021 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді 3-х років позбавлення.
Початок строку: 08.12.2021 року, кінець строку: 08.12.2024 року.
Засуджений ОСОБА_5 відбуває покарання у ДУ «Казанківська виправна колонія (№ 93)» з 03.02.2022 року.
Станом на 10.09.2024 року засудженим ОСОБА_5 не відбутий строк покарання складає 2 місяці 28 днів.
Згідно наявних у особовій справі матеріалів вбачається, що засуджений ОСОБА_5 у період 2022-2024 р.р. характеризувався посередньо.
Так, досліджена судом характеристика за період 2022 року свідчить, що ОСОБА_5 хоча й працевлаштований за власним бажанням, проте не завжди приділяє уваги необхідності дбайливого ставлення до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, не здійснює належного нагляду за ними. Засуджений допускає порушення вимог пожежної безпеки праці. Лише намагається самостійно виконувати роботи із самообслуговування. Законні вимоги представників адміністрації виконує тільки під контролем.
З характеристики також вбачається, що засуджений протягом 2022 року у скоєному злочині розкаювався частково, визначену судом міру покарання вважав суворою. Загальноосвітній рівень не підвищує, на заходи виховного впливу не реагує, не завжди робить для себе правильні висновки. Участі у програмах диференційованого виховного впливу не приймає.
За наведених характеризуючих особу засудженого ОСОБА_5 обставин, останньому було відмовлено в переведені до дільниці соціальної реабілітації, про що свідчить витяг з протоколу від 30.11.2022 року № 32.
З характеристики засудженого ОСОБА_5 від 10.06.2023 року вбачається, що останній продовжує приділяти неналежну увагу до необхідності дбайливого ставлення до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи та не здійснює належного нагляду за ними. Намагається самостійно виконувати роботи із самообслуговування та виконує законні вимоги адміністрації колонії тільки під контролем.
До того ж, з даної характеристики вбачається наявність у засудженого порушень режиму утримання, наявність стягнень та відсутність заохочень.
З характеристики також вбачається, що засуджений, станом на 16.06.2023 року у скоєному злочині розкаювався частково, визначену судом міру покарання вважав суворою. Загальноосвітній рівень не підвищує, на заходи виховного впливу не реагує, не завжди робить для себе правильні висновки. Участі у програмах диференційованого виховного впливу не приймає.
За наведених характеризуючих особу засудженого ОСОБА_5 обставин, останньому було відмовлено в заміні невідбутої частини покарання більш м'яким, про що свідчить витяг з протоколу від 30.06.2023 року № 19.
З характеристики засудженого, складеної станом на 30.11.2023 року вбачається, що ризик вчинення засудженим повторного кримінального правопорушення та ймовірної небезпеки для суспільства оцінюється як середній. Заходи індивідуальної програми не виконані засудженим.
З витягу з протоколу від 15.12.2023 року № 40 вбачається, що засудженому ОСОБА_5 було відмовлено в застосуванні умовно-дострокового звільнення, як такому, що не стає на шлях виправлення.
З витребуваної судом характеристики на засудженого станом на 10.09.2024 року, вбачається, що засуджений працевлаштований, до роботи відноситься позитивно. Приділяє належну увагу до необхідності дбайливого ставлення до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує їх тільки за призначенням, дотримується вимог пожежної безпеки і безпеки праці. Встановлений режим утримання не порушує. Стягнень та заохочень не має.
Натомість, у скоєному злочині засуджений розкаюється частково, а визначену судом міру покарання вважає не справедливою. Має позов від кримінальної справи, яка не відшкодована. Рівень ризику вчинення повторного злочину та небезпеки для суспільства оцінюється як середній.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позитивні зміни у засудженого дійсно прослідковуються, проте даний процес позитивних змін не закінчено на момент розгляду питання судом щодо можливості застосування умовно-дострокового звільнення ОСОБА_5 , а відтак, не має підстав для висновку про готовність засудженого прийняти та свідомо дотримуватись соціальних норм життя та про те, що засуджений не має установок на повернення до злочинної діяльності.
Суд враховує й ту обставину, що згідно довідки № 137/06102021/48004 засуджений ОСОБА_5 неодноразово судимий та 13.02.2020 року звільнявся умовно-достроково від відбуття покарання, проте вчинив новий злочин за який відбуває покарання по теперішній справі.
Таким чином, виходячи з положень ст. 81 КК України та роз'яснень, які містяться у п. 17 Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове-звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», проаналізувавши характеризуючи дані особи засудженого, щодо вчиненого ним злочину, додержання ним вимог режиму, даних про його особу за весь період перебування в установах відбування покарань, оцінюючи у сукупності з даними щодо обставин скоєного злочину та строку реального відбуття призначеного покарання, суд приходить до висновку, що засуджений ОСОБА_5 , за весь період відбуття покарання не довів свого виправлення сумлінною поведінкою та ставленням до праці і не заслуговує умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі на невідбутий термін, як особа, яка сумлінною поведінкою і ставленням до праці довела своє виправлення а тому відносно нього не можуть бути застосовані положення ст. 81 КК України.
З огляду на наведене, керуючись ст. 81 КК України, ч. 2 ст. 376, 537-539 КПК України, суд -
В задоволенні клопотання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.
Суддя