Справа № 127/34793/23
Провадження № 2/127/4570/23
30.08.2024 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Дернової В.В., секретаря Бабкіної К.В., за участю представників позивача - адвокатів Шур О.В., Бевз О.В., представників відповідача - адвокатів Лавренчука А.С., Жукова В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та повідомила, що відповідач наприкінці вересня 2023 року позичив у неї 150 000 доларів США, які зобов'язався повернути до 03.11.2023 року, про що була складена розписка № 1 про отримання грошових коштів від 23 жовтня 2023 року. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач не виконав свої зобов'язання, борг не повернув, тому позивач звернулася з даним позовом до суду та просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість за договором позики (розпискою) від 23 жовтня 2023 року у розмірі 150 000 доларів США та судовий збір.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2023 року було прийнято заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 листопада 2023 року було забезпечено позов шляхом заборони відчуження рухомого та нерухомого майна, що належать ОСОБА_2 в межах розміру позовних вимог (5439885 грн.).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 січня 2024 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представники - адвокати Шур О.В., Бевз О.В. позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив від 24.01.2024 року № 24/01-2024 (а.с. 72-76), та просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представники - адвокати Лавренчук А.С. та Жуков В.П. у судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні, зокрема, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 04.12.2023 року - у зв'язку з неотриманням ОСОБА_2 позики (а.с. 21-26).
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, показання допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить до висновку, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом установлено такі фактичні обставини справи та відповідній їм правовідносини.
Відповідно до ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ч.1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідено до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з розписки № 1 про отримання грошових коштів від 23 жовтня 2023 року, відповідач ОСОБА_2 одержав від позивача ОСОБА_1 у борг 150 000 доларів США, які зобов'язався повернути у строк до 03 листопада 2023 року включно (а.с. 86).
При цьому, сторона позивача у судовому засіданні стверджувала, що 23.10.2023 року відбулося саме юридичне оформлення позики шляхом підписання відповідачем розписки, а реальна передача грошових коштів відбулася наприкинці вересня 2023 року (орієнтовно - 26.09.2023 року).
Умов повернення боргу, передбачених вищевказаним договором позики у формі розписки, відповідачем ОСОБА_2 не було дотримано, борг повернутий не був (доказів протилежного суду надано не було), а відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
При цьому, суд критично оцінює підстави, з яких сторона відповідача не визнає позовні вимоги, та звертає увагу на таке.
По-перше, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з відзиву на позовну заяву від 04.12.2023 року, номер мобільного телефону ОСОБА_2 - НОМЕР_1 .
Як вбачається з інформації з криптовалютної біржі «Binance», отриманої УПК у Вінницькій області, на ім'я користувача ОСОБА_7 відкрито криптогаманець ID НОМЕР_5 саме з використанням номеру мобільного телефону НОМЕР_2 .
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 стверджував, що на криптовалютній біржі «Binance» він здійснював лише декілька дрібних операцій на суму близко 100 доларів США, проте, як вбачається з інформації з криптовалютної біржі «Binance», отриманої УПК у Вінницькій області, лише за 26 вересня 2023 року на криптогаманець ID НОМЕР_5 надійшло 137 478 USDT (1 монета USDT є еквівалентом 1 долару США), у наступні дні продовжилося надходження значих сум у USDT на криптогаманець ID НОМЕР_5; активне ж користування вказаним криптогаманцем спостерігалося впродовж усього 2023 року.
По-друге, у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 стверджував, що договір позики у формі розписки від 23.10.2023 року був укладений ним під впливом тиску (зокрема, психічного з боку громадянина ОСОБА_6 , якого було допитано у судовому засіданні як свідка).
Однак, ні вказаний договір позики у формі розписки від 23.10.2023 року, ні договір купівлі-продажу квартири від 23.10.2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Г.В. за реєстровим № 1566, ні Попередній договір від 23.10.2023 року (а.с. 43-47) не були оспорені ОСОБА_2 у судовому порядку на підставі ст. 231 ЦК України чи з інших підстав шляхом пред'явлення зустрічного позову у цій справі або окремого позову.
По-третє, суд не бере до уваги посилання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лавренчука А.С. на те, що у боржника ОСОБА_2 наявний оригінал рописки, що свідчить про відсутність у нього боргових зобов'язань, оскільки текст розписки містить вказівку на те, що «дана розписка складена в 2 (двох) екземплярах».
Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у цивільній справі № 707/2606/16-ц, наявність оригіналу боргової розписки у кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане, тобто визначальне значення має перебування оригіналу розписки саме у кредитора.
Так, у кредитора - позивача ОСОБА_1 був наявний оригінал розписки, який було долучено до матеріалів справи (а.с. 86).
По-четверте, позиція сторони відповідача є вкрай суперечливою, оскільки відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Жуков В.П. у судовому засіданні категорично заперечували отримання ОСОБА_2 грошових коштів, а представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Лавренчук А.С. звертав увагу на кваліфікацію правової природи відносин між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 як інвестиційних правовідносин, а не правовідносин, які випливають з договору позики.
По-п'яте, відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні неоднаразово посилався на те, що його батьки спілкувалися з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо обставин виникнення боргу, однак клопотань про допит батьків як свідків щодо обставин справи ним заявлено не було, хоча останні під час усіх судових засідань перебували у залі суду.
По-шосте, суд критично оцінює надані відповідачем ОСОБА_2 пояснення у судовому засіданні, оскільки згідно зі ст. 92 ЦПК України пояснення сторін є доказами лише у разі їх допиту за їх згодою як свідків, однак ОСОБА_2 згоди на його допит як свідка не надавав).
Крім того, пояснення ОСОБА_2 у судовому засіданні суперечать його показанням як потерпілого, попередженого про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України (завідомо неправдиве показання), викладеним у протоколі допиту потерпілого від 31.10.2023 року (а.с. 139 - 143). При цьому, суд звертає увагу, що кожен аркуш вказаного протоколу допиту потерпілого підписаний ОСОБА_2 , однак останній у судовому засіданні повністю заперечував його зміст.
По-сьоме, як вбачається з наданого стороною відповідача ОСОБА_2 . Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження № 12023020010001644 від 31.10.2023 року за ч. 2 ст. 355 КК України), 30.10.2023 року до Вінницького РУП від ОСОБА_2 надійшла заява про те, що невідомі особи примушують його до виконання цивільно-правових зобов'язань, які були взяті ним на протязі 2023 року (а.с. 48), що повністю спростовує позицію ОСОБА_2 у судовому засіданні щодо відсутності у нього будь-яких боргових зобов'язань.
Щодо валюти стягнення боргу.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику; тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству; суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Отже, позика підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у іноземній валюті (доларах США), а не у гривневому еквіваленті.
Таким чином, суд доходить до висновку, що слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики (розпискою) від 23 жовтня 2023 року у розмірі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) доларів США, тобто про задоволення позову у повному обсязі.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 13 420 грн. судового збору.
Керуючись ст. 13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, на підставі ст. 525-527, 530, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики (розпискою) від 23 жовтня 2023 року у розмірі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 13 420 грн. судового збору.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.11.2023 року, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 )
ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_2 )
Повне рішення суду складене 09.09.2024 року.